Історія
Це не просто книжка про Північну Корею. Це ляпас. Без перебільшень.
Обережно, ця книга вдарить по ваших внутрішніх налаштуваннях.
Зважена, цікава і об’єктивна біографія Степана Бандери ще не написана.
Після прочитання цієї книги я можу повторити це ще раз.
Помітно, що автор закоханий. Він не тільки знає своє місто, він його відчуває, він живе з ним разом вже давно. Це те, що треба популярним міським біографіям – не тільки знання, а й багато любові.
Вважаю, що ця книга – яскравий приклад того, як треба писати про деякі аспекти світової історії для масового читача.
Це важливо в тому числі для нас, бо допоки для росіян імперія – це славна велич минулого, яку в них вкрали, допоки ми - в небезпеці
Ця книга написано щиро та відверто тому цікаво читати. Найголовніше, що автор діляться не лише своїм особистим досвідом, а й - своїх товаришів та побратимів ліквідаторів, які із якими працював над ліквідацією катастрофи
На перший погляд назва книги доволі провокативна та навіть обурлива. Принаймні мені так здавалося на початку, але все ж таки моє бажання #хочузрозумітисхід перемогло.
І хоча мені що разу боляче, читати таку літературу, але водночас я відчуваю глибоку внутрішню вдячність та гордість за своїх людей, за українців. Які попри всі нюанси та труднощі роблять все від них залежне, щоб вибороти свободу!
Лівацтво - зло. Все, що бодай на крихту смердить соціалізмом і комунізмом - токсичні російські бацили. Вони паразитують на бажаннях і бідах, не вирішують проблем і ведуть до єдиного фіналу - деградації суспільства, авторитаризму, диктатурам. В малому і великому, в усіх площинах.
Чому це важливо читати сьогодні?
Снайдер нагадує нам, що терор і геноцид не виникають раптово. Вони — результат ідеологій, які ставлять людину нижче за державу чи расу. Це надзвичайно актуально для нас зараз, коли Росія веде війну на знищення України, використовуючи ті самі методи терору, голоду й пропаганди.
Цю книжку я прочитав два роки тому, і вона досі залишається однією з тих, що приємно згадуються. Я дуже люблю
Інтегрований підхід до висвітлення наук, і в цій книжці, Льюїс Дартнелл пропонує оригінальний погляд на історію людства, демонструючи, як геологія, клімат, природні ресурси та інші характеристики Землі вплинули на розвиток цивілізацій
Це мемуари директора ФБР Джеймса Комі — саме того хлопця, який у розпал передвиборчої кампанії Трампа проти Клінтон відкрив справу проти Гілларі щодо зберігання секретних документів. Як відомо, це стало однією з причин провалу її передвиборчої кампанії (і наголошую! Однією з причин 😅).
Люблю історичні книжки, хоча наш ринок у цьому сегменті ще не дуже насичений, але поступово ситуація змінюється. Ця книжка зробила українську мову головною героїнею, що одразу привернуло мою увагу. Зазвичай я стикаюсь із дослідженнями історії літератури, але тут розповідь сфокусована саме на мові, що додало інтриги.
Це, звісно, далеко не перша моя книга про цей період історії та про цих двох кривавих тиранів. Проте хочу відзначити, що ця книжка дуже вдала. З безумовних переваг:
Вчора дочитав Петера Енґлунда “Полтава. Розповідь про загибель однієї армії”. Про книжку почув від гостя одного з майбутніх моїх подкастів. Вирішив і сам почитати.
Книгу не назвеш легкою прогулянкою — це погляд на Європу крізь призму інституцій, процесів та органів. Додатковою перепоною є досить важкий стиль автора, проте "Перехід до Європи" все ж серйозно поглиблює розуміння Європейського Союзу — утворення, яке не втрачає актуальності для України навіть попри політичні реалії сьогодення. Рекомендую, проте зважайте на складність.
Книга подекуди відверто сухувата, часто сповіщає вже відомі факти та історії про нацистський режим. Репортажна форма розріджує книгу, робить її не надто насиченою та концентрованою на інформацію. "Книжкові злодії" не є серйозним історичним дослідженням, але окреслюють непопулярну і майже забуту тему реституцію.
Тим не менш, Генрі Брандс навіть не починає ґрунтовно критикувати капіталізм, а його розуміння економіки, закодоване у фразі "великі компанії наживаються та мають великі прибутки, хоч і споживачам від цього користь, бо ціни падають", змушує досить поблажливо відноситися до побіжної критики капіталізму. Вона виглядає зовсім не агресивною та ідеологічно "зарядженою" — чи то данина моді, чи то невдалий стрижень для своєї оповіді.
Тут немає натужного патосу та фальшивих потоків сліз. Лише факти та документальні свідчення, і цього достатньо. На звороті вказано, що книгу вже встигли обізвати "антипольською". Проте в моїх очах "антипольським" був погром, а ще більше та ще гірше — брехня, замовчування та спроби виправдати це насильство. А Ґауден польську націю, навпаки, реабілітує
Європейське суспільство цілком можна назвати "суспільством без втрат", убезпеченість життя в якому неймовірно зросла. Неможливою — бодай через абсолютне неприйняття громадськістю — тепер була би не лише завойовницька війна; неможливо, принаймні у Європі, помислити і про війну оборонну. Показовою є заява данського контингенту про вихід з Афганістану, аргументована тим, що "дана діяльність є небезпечною для життя" — дещо неочікувано як для професійних військових і нагадує Швейкове "Не стріляйте, адже тут люди!".
Ця книга має все, щоб бути хорошою: цікавий матеріал, титулованого автора, доступну форму подачі, структурованість та послідовність, однак у неї чомусь не виходить. Формально, книга про статистику та прогнозування, ймовірності і невизначеність у повсякденному житті
Можна критикувати його погляди та ідеалістичне бачення світу, але сумління — ніколи. Я справді не погоджуюся з усіма його поглядами, але готовий померти за право їх висловлювати.
Попри всі ці більш ніж суттєві проблеми книги є, однак, беззаперечний аргумент на її користь: коли українець пише українською про Україну, то навряд чи матиме конкурентів на своїй нерозораній ниві. Спроба змалювати розвиток банківської системи в Україні 90-х виявилася невдалою, але тут все одно знаходиш багато цікавого. Терра новітньої нехудожньої літератури України надто інкогніта, щоб щось пропускати.