Історія
Десятки записок та спогадів подорожніх, дипломатів та службовців, що так чи інашке в кінці 18-на початку 19 століття відвідували Російську імперію, описують Україну після втрати державності. Мало хто з них поєднує цю Україну (частіше її називають Малоросією) з козацькими часами і козацькою державністю. Для багатьох Україна – хлібний край з дуже добрими і працьовитими людьми.
У Плохія є чудове вміння – яка б не була тема дослідження, він все зробить у формі історичного детективу з комедією помилок, за розвитком якого спостерігати дуже цікаво, навіть якщо ти не розумієш чи пропускаєш деякі моменти.
Розповім вам про цю книгу. Дуже особливу для мене книгу, адже я дуже люблю діаспорну літературу.
«Нарис історії ОУН» має багато репринтів та перевидань, які я навряд колись би прочитав, але ця книга – оригінал, перше видання, надруковане Українським видавництвом у Мюнхені у 1968 році.
Книгу треба читати, щоб бачити цю планету з різник оптик. Це може бути незручно, комусь неприємно, але такі праці дуже розширюють розуміння процесів, які відбуваються сьогодні у світі.
Якщо хочете зрозуміти як діє Росія (а також Китай та різного роду терористичні та партизанські групи) то варто читати цю книгу. Втім маєте бути готовими до того, що у відношенні до Кремля автора заносить небезпечно близько від «зрозуміти і пояснити», до «зрозуміти і виправдати».
Мокрик не приховує симпатій до своїх героїв, але не замовчує і їх слабкостей. Ми бачимо молодих людей, які прагнули реалізувати себе в літературі та мистецтві, вірили, що зможуть це зробити трохи розсунувши межі, встановлені тоталітарною системою, яка ніби почали змінюватися.
Вона про тих, хто продовжив боротьбу за свободу навіть у неволі.
Книга не просто про нинішню війну, а про одну з найважливіших наших перемог у ній - втримання Києва.
Книга Михайла Лоґуша - зразок якісної військово-історичної літератури про наше минуле, яких поки надто мало в нашій історіографії. Зважено і всебічно про створення та бойову діяльність дивізії «Галичина», щодо якої досі побутує безліч міфів.
Текст про те як завдяки політикам-популістам Європи та Америки, світ знов зісковзує у бік авторитаризму
Завжди повторюю - історія може пояснити багато з того, що відбувається нині. Тому рекомендую дуже актуальну книгу про формування відносин між Україною та США. І про важливу роль третього фактора у цих двосторонніх стосунках - Росії.
Сильна авторитарна влада ніби найкраще здатна з нею справлятися. В якості винятку ще можуть згадати зловживання владою доби пізнього совка. Втім це сприймається як ознака періоду його розвалу
Мусимо знати, щоб нашим нащадкам не доводилося створювати багато таких про наші часи. Тому, що все що ми нині переживаємо - незасвоєний урок історії.
Сильною стороною книги є те, що приклад із запереченням українського геноциду вписаний в світову історію заперечення інших злочинів такого масштабу. Це гарно демонструє: велика брехня завжди діяла за схожими лекалами. Це допоможе розпізнати і зупинити її зараз.
Це не науково-популярний формат, а документ. Тому чтиво не для всіх, а тих, хто справді готовий глибоко пірнути у важку тему. В коментах лінки на книгу в неті.
З великим задоволенням прочитав цю книгу. Цікава, весела і разом з тим глибока. Вона не лише про формування американських традицій (від Дня подяки до культу Мікі Мауса), а загалом про те як зʼявляються традиції, чому деякі з них живуть довго (насправді не аж так довго як іноді здається - більшість американських зʼявилися на межі ХІХ і ХХ століть), а інші не приживаються.
Ця біографія Івана Вовчука - можливість не лише дізнатися про життя одного з діячів українського націоналістичного руху, але й загалом краще зрозуміти історію минулого століття.
Я певен, що відкривати правду про наше минуле українцям і світові є місією для українських істориків. Маємо це робити і досліджуючи, і популяризуючи знання.
Наполегливо рекомендую, хоч місцями це буде «читання з бромом», особливо якщо паралельно підчитувати новини.
Коли в 2000-их переїхав до Києва нервувало не лише виразне домінування російської мови, але й пафос і захоплення російською культурою загалом і періодом початку ХХ століття особливо.
Важливий аспект, який підкреслює міністр закордонних справ у передмові, -- це книга про Україну, а не про Росію, чим долає традиційну постколоніальну ваду фіксації на ворозі, а не на собі, а водночас сформовану століттями звичку світу дивитися на Україну через російські колоніальні окуляри.
В рамках концепції Мультифронтиру стають зрозумілими наші вади й переваги, причини поразок і здобутків, а також досить неочевидні речі, що пояснюють нам нас самих.
Переглянувши історію Китаю, ви зрозумієте, чого він боїться, чим пишається, чого соромиться і чого прагне.
Книга надзвичайно корисна для розуміння процесів розпаду імперії. Ми побачимо майже той самий набір факторів, що й сьогодні
Ніщо не може нас краще підтримати у важкі моменти життя, ніж розуміння історичної панорами та нашого місця в ній. Шукаймо відповіді й складаймо картину разом із автором цієї книги.