Пошук
Закрити
Натисніть кнопку Esc для виходу з пошуку

Націоналізм – це прагнення віднайти баланс між розвитком, інтересами та добробутом своєї нації

  • Автор: Йорам Газоні
  • Книга: Чеснота націоналізму 
  • Видавництво: "Наш Формат"

Дуже цікава книга. Дуже дискусійна книга.
Знаєте, я люблю книги, після прочитання яких ти не можеш однозначно зрозуміти, погоджуєшся ти з автором чи ні.

Спочатку про те, з чим я погоджуюсь.

Йорам Газоні вважає націоналізм такою собі оптимальною золотою серединою між двома крайнощами – анархізмом та імперіалізмом.

Під анархізмом автор має на увазі маленькі спільноти, які поєднані між собою знайомством і спорідненістю, таку собі племінну структуру, яка, з одного боку, добре знає свої внутрішні потреби і добре керує собою, в той же час перебуває під постійною загрозою війни або й знищення через свою малу чисельність та непостійність племінного вождизму.

Імперіалізм автор трактує більш зрозуміло, як концепцію універсальної, наднаціональної держави, що керує правом сили та універсальною міфологією імперії.

Національна держава, за Газоні – це, з одного боку, достатньо велика уявна спільнота, яка здатна себе захистити, відтворювати та розвивати, з іншого ж боку – вона не претендує на завоювання чи знищення інших націй і не пропонує якихось універсальних рецептів щасливого життя для всього світу.

Сподобалась ідея Газоні, що націоналізм – давнє поняття, а не модерне явище 19 століття.

Також для автора націоналізм – більш етнічне, ніж громадянське поняття.

Тому до національних держав Газоні долучає, наприклад, Британську імперію, яка була національною на своєму Острові, в той же час імперською в колоніях.
Британія не залучала колоніальне населення до змішування з британцями і не допускала масової присутності корінних жителів колоній на Острові.

Поняття нації автор виводить ще зі Старого Заповіту, від Єврейського царства як, передусім, етнічної спільноти.
Після Античного періоду та домінації католицтва у Європі, що уособлювали собою принципи універсальних імперій, Газоні говорить про формування нових націоналізмів в часи Реформації та утворення національних протестантських держав та церков.

Максимально крута річ, яку зробив автор – це заперечив тезу про те, що Гітлер – німецький націоналіст і після Гітлера бути націоналістом – трохи соромно, бо, мовляв, он до чого приводить возвеличення своєї нації.

Газоні говорить, що Гітлер – типовий імперець, який хотів розширювати свої володіння аж до поки буде можливість. Те, що він використовував деякі націоналістичні гасла, не робить його націоналістом, адже в суті своїй він – імперіаліст.
Так само як сьогодні не є націоналістами Путін чи Трамп, попри те, що дехто їх такими вважає.

Націоналізм – це не бажання ствердити панування своєї нації в регіоні чи світі. Націоналізм – це прагнення віднайти баланс між розвитком, інтересами та добробутом своєї нації в колі інших, сусідніх націй, аби це була взаємовигідна співпраця, що вестиме до розвитку, а не до підкорення одними націями інших.

А тепер трохи про те, що не зовсім сподобалось.

  1. Постійна апеляція автора до біблійних витоків націоналізму в якийсь момент наштовхнула на думку, що вважати так – достатньо однобоко і варто було би розглянути інші джерела витоків стародавнього націоналізму.
    Газоні скільки разів сказав про Біблію Старого Заповіту, що іноді складалось враження - якби не Старий Завіт, ніяких націй не сталося б.
  2. Також доволі сумнівна теза про те, що сьогодні головне світове протистояння триває між проектами національних держав та імперських надпроєктів (передусім – Європейського Союзу).

 

Автор чомусь думає, що держав-імперій більше не існує, а втіленням імперіалізму є наднаціональні проєкти чи світові фінансові корпорації.
Для Газоні головна загроза національним державам – це Європейський Союз, а не Росія, Китай чи США. Теза більш ніж сумнівна, і, певно, може багато що сказати про погляди на світ з оптики Ізраїлю.

Як підсумок скажу, що це якісна праця, хоч і з деяким дискусійними тезами.
Але я радий, що вона з’явилась в українському перекладі.

Не з усім в цій книзі можна на 100% погодитись, але це корисно – читати праці не тільки українських націоналістів, а й тих, хто роздумує над націоналізмом з інших оптик.

Коментарі
Додати коментар