Навіть у найтемнішій системі може народитись ідея про втечу
Це не просто книжка про Північну Корею. Це ляпас. Без перебільшень.
Брав її просто як чергову документалку, щоб більше дізнатись про країну, яка в новинах виглядає як злий анекдот.
А отримав набагато більше.
Так, тут є опис усіх жахів північнокорейських таборів: катування, доноси, голод, страх, повна зневага до життя. Але найстрашніше не в цьому.
Найстрашніше — в тому, як система ламає людське всередині.
Як руйнується уявлення про довіру, любов, сім’ю. Як самі поняття добра і зла починають зникати. І ти бачиш, як виросла людина, яка не знала іншого — і що з цим робити.
А ще це книжка про надію. Хай банально звучить — але факт.
Бо навіть у найтемнішій системі може народитись ідея про втечу. Про інакший світ.
І хоч реальність «за колючкою» теж не ідеальна — свобода не рожевий міхур, це завжди відповідальність і сумніви — але краще вже так.
Це дуже вчасне чтиво. Бо свобода — це не те, що «просто є». Це те, що треба берегти. І не тільки від диктаторів, а й від власної байдужості.
Рекомендую. Але попереджаю — книжка місцями дуже болюча. Але болюча по-чесному. І така болючість іноді потрібна, щоб не втратити чутливість.