Історія
Коли в 2000-их переїхав до Києва нервувало не лише виразне домінування російської мови, але й пафос і захоплення російською культурою загалом і періодом початку ХХ століття особливо.
Важливий аспект, який підкреслює міністр закордонних справ у передмові, -- це книга про Україну, а не про Росію, чим долає традиційну постколоніальну ваду фіксації на ворозі, а не на собі, а водночас сформовану століттями звичку світу дивитися на Україну через російські колоніальні окуляри.
В рамках концепції Мультифронтиру стають зрозумілими наші вади й переваги, причини поразок і здобутків, а також досить неочевидні речі, що пояснюють нам нас самих.
Переглянувши історію Китаю, ви зрозумієте, чого він боїться, чим пишається, чого соромиться і чого прагне.
Книга надзвичайно корисна для розуміння процесів розпаду імперії. Ми побачимо майже той самий набір факторів, що й сьогодні
Ніщо не може нас краще підтримати у важкі моменти життя, ніж розуміння історичної панорами та нашого місця в ній. Шукаймо відповіді й складаймо картину разом із автором цієї книги.
Написана передусім для західного читача, книга безумовно буде корисною і в Україні -- щоб за знайомими нам фактами побачити широке історичне полотно й краще розуміти той час, в якому нам випало жити. Фактично це перша професійна історична книга про 2022. Очевидно, далі буде.
Книга важлива ще одним висновком: насправді немає чіткої межі між спін-диктаторами та популістами на кшталт Трампа чи Берлусконі. Різниця лише в тому, що популістам через спротив громадян не вдалося зламати й підкорити інституції, тож вони не стали спін-диктаторами, а залишилися в історії короткими яскравими епізодами.
Зазвичай історики пишуть історію за підсумками подій, часто через багато років чи навіть століть, на основі аналізу документів епохи та записаних свідчень учасників. Не часто випадає історику самому стати учасником епохальних подій, про які потім складатимуть легенди.
Ця невелика книга написана у форматі есею з короткою особистою передмовою, а далі щільність тексту така, що можна розбирати на цитати.
Величезна країна з розмаїтими ідентичностями є набагато крихкішою, ніж прийнято вважати.
Читаючи цю невелику книжку й розмірковуючи над вашим власним шляхом, ви допомагаєте майбутньому настати.
Ця книга була задумана, написана, ретельно зібрана й підготовлена з метою почати друкувати її в останніх числах лютого 2022 року.
Неможливо зрозуміти сучасну Росію — а відтак і перемогти її — без книги Померанцева
Ярослав Грицак написав фундаментальну працю, мета якої — навчити розуміти українську історію. 15 років роботи втілилися у книгу, яка має стати настільною для всіх, хто хоче розуміти Україну, не лише її минуле, а й теперішнє й майбутнє.
Ця невеличка книжечка, написана видатним істориком одразу після подій Революції гідності, на початку 2014 року, пропонує відповіді, ґрунтовані на моделі цінностей. Нині лише 25% населення світу проживає в країнах із високими стандартами життя — тож чи може Україна стати 26%, що нам заважає, як це подолати?
Автор книги, американський дослідник із 40-річним досвідом, пропонує вашій увазі глибоку аналітичну працю, засновану на кількох ключових принципах.
Ця довгоочікувана книга — перше професійне історичне та соціологічне дослідження Революції гідності (Євромайдану).
Сформульовані як 20 заповідей громадянина, ці уроки 20-го сторіччя врятують нас від біди в наші часи. Звичайно, якщо ми їх добре вивчимо.
Одним із найважливіших принципів модерності є принцип позитивної суми (win-win), який стверджує: життя можна налагодити так, щоб всі вигравали, щоб благо збільшувалося, а не лише перерозподілялося.
Автор жорстко викриває соціально-політичні проблеми Європи й Америки, показуючи, як на них паразитує Росія. Сміливо можна назвати «Шлях до несвободи» однією з найважливіших книг наших днів.
Вважаю книгу обов’язковою до читання для всіх, хто хоче зрозуміти шлях України та підходи до подолання наших нинішніх проблем
Як ідентичність змінюватиме світ? Чому політика ідентичності підриває засади ліберальних демократій?
Вчений відповість: одні народи відкрили і винайшли багато всього хорошого, а інші ні. Відповідь правильна і даремна. Тому що відразу ж виникає друге питання: а чому так сталося?
Чорнобильська трагедія багато років поспіль нагадує нам про дві важливі речі.