Юджин Вебер намагається пояснити націотворення, що проводилося державою, яка мала століття безперервного розвитку
- Автор: Юджин Вебер
- Назва: "Із селян у французи: творення модерної нації"
- Видавництво: "Наш формат"
Думаю, цю книгу треба читати всім, хто вважає, що українська нація якась не така. Нещасна, вічно гноблена, недороблена, з якимись дивними керівниками і продажними елітами.
Цю книгу треба читати всім, для кого Україна – це якийсь уявний національний моноліт під стягом Бандери, а всі інші – якісь не такі.
Це призводить до історичних «неврозів», адже ці люди не можуть зрозуміти логіку минулого.
Вони лише натягують свої сучасні уявлення на минулі процеси. І їм боляче.
Бо соціалісти/комуністи – не такі, анархісти –не такі, федералісти/автономісти – не такі, монархісти/консерватори - не такі.
Панславісти – стрьомні якісь, малороси/русини – майже вороги, селяни воювали не за тих, еліта – продажна, міста – русифіковані, культура – провінційна, шкіл – нема, один тільки Шевченко молодець.
«Із селян у французи» - це дуже детальна та повільна історія про те, що нації – це до біса складно. А формування нації – це не тільки мова/культура/історія як ми собі це спрощено уявляємо.
Чи легка ця книга? Ні. Ба більше – я навіть скажу, що ї навряд можна осягнути за один раз. Принаймні я планую її почитати ще – повільно і вдумливо.
Чи потрібна ця книга? Однозначно так. Нам не вистачає порівняльних студій з іншими країнами/націями/історіями. Ми любимо варитись у власному соку, слабко усвідомлюючи, як подібні процеси проходили інші нації.
«Із селян у французи» - це не тільки книга про французьке націотворення ХІХ століття. Це ще й книга про українське націотворення ХІХ століття, бо неможливо читати і не порівнювати, нуль шансів, що у вас не буде постійних флешбеків.
Юджин Вебер намагається пояснити націотворення, що проводилося державою, яка мала століття безперервного розвитку.
Ця держава мала потужну міську французьку культуру, сформовану літературу, сотні письменників та десятки інтелектуалів.
Французами займалась Франція, яка формувала централізовану освітню систему, армійські набори, католицьку та протестантську церкви.
Ця трійця – освіта, армія, церква – це те, що допомагало творити французів з селян.
Але що ми бачимо? Франція мала великі проблеми з націотворенням.
Бо було купа речей, які нам здаються деталями – наприклад, різні міри ваг і довжин, відсутність доріг, постійна загроза голоду, десятки місцевих мов і діалектів, обмеженість пересування, замкнутість сільських економік, відсутність комунікації поза межами 20-30 км зони навколо села, недовіра села до міста, підозра до будь-кого «чужого», будь-то податківець чи присланий шкільний вчитель, неписемність і небажання вчитися, забобонність – і ще купа факторів поменше.
По окремості всі ці фактори не здаються аж такими суттєвими.
Але разом, в різних пропорціях, вони дають вповільнене «державне» націотворення.
Селяни стали ставати французами ближче до кінця ХІХ століття, коли система загальної освіти, міграційні процеси, спричинені промисловим переворотом та покращення рівня життя і харчування призвели до того, що міська французька нація таки проникла у село.
А тепер порівняйте все це з нашим націотворенням, коли українців творила не держава, а бездержавна еліта, що не мала й близько ресурсів та можливостей держави, та ще й змушена була протистояти державам/націям, які творили власні національні проєкти (росіяни, поляки, німці, румуни, угорці)
Читайте якісну, розумну літературу. Це не завжди просто, іноді боляче, але тоді ви краще розумітимете наш народ і нашу країну.
Лише зараз ми завершуємо те, що на початку ХІХ століття почали два десятки колишніх старшинських родів.
Лише зараз ми завершуємо формування нації, яку мали більше шансів втратити, ніж зберегти.