Імперія: Як Британія вплинула на сучасний світ
- Автор: Ніл Ферґюсо
- Назва: "Імперія: Як Британія вплинула на сучасний світ"
- Видавництво: "Наш Формат"
Це буде не скільки відгук, а, скоріше, власна рефлексія Британської Імперії.
З відгуком все зрозуміло – Ніл Ферґюсон розповідає про становлення, розквіт і занепад Британської імперії. Розповідає цікаво і фахово, як він це вміє.
Хотів би поговорити про інше.
В підлітковому віці я завжди розрізняв поняття «Англія» і «Велика Британія»
Коли я бачив слово «Англія» - в уяві одразу було дві речі: футбол і джентльмен у картузі та піджаку.
Коли ж бачив «Велика Британія» - одразу уявляв «червоного мундира», що воює проти американських колоністів чи знемагає від спраги в лісах Бенгалії.
Я любив навколосвітню подорож з роману «Діти капітана Ґранта», в якому куди не сунь – всюди знайдеться білий європеєць, що в лісах Патагонії, що на островах Індійського океану, що у преріях Австралії.
Кілька разів я читав роман Луї Буссенара «Капітан Зірви-голова» про події англо-бурської війни.
«П'ятнидацятирічний капатан» та «Навколо світу за 80 днів» Жюля Верна, подорожі Дрейка, Лівінстона, Дарвіна – це ж все про одне: куди не поїдь, на який континент не заглянь – знайдеш британця.
До чого я все це?
Британська Імперія (як і будь-яка інша) без корпусу критичних праць та зауваг завжди буде неймовірно гарною і привабливою, особливо для таких підлітків, як я.
Британська Імперія (як і будь-яка інша) дозволяє фантазувати, виходити за межі, мріяти про недосяжне і переносити себе в місця, в яких ти ніколи не був і не будеш.
Британська імперія (особливо Британська Імперія) буде візуально та естетично привабливою, на її одяг, зброю, побут, манери, техніку і все інше приємно дивитись, попри все.
Ніл Ферґюсон зауважує це. Він говорить, що імперії можуть бути економічно затратними, імперії можуть здійснювати злочини і геноциди, але імперії залишатимуться джерелом розваг та захоплень.
Хотів би доповнити, джерелом розваг та захоплень для тих, хто не постраждав від цих самих імперій.
Ми можемо скільки завгодно не любити Російську імперію, звинувачувати її у багатьох поганих речах протягом 1764-1917 рр., але для людей і народів, що ніколи не входили до складу Російської імперії, вона так само є джерелом естетичної краси і привабливості.
Всі ці балети, вальси, Наташи Ростови і П’єри Бєзухови, Пушкіни, Достоєвські і Толсті, дворяни і солдати, загадкові душі, Москва-третій Рим, театралізована православна релігійність, – це все є привабливим для частини людей на Заході, так само як для мене колись була приваблива естетика Британії, хоча умовний ірландець чи індус так само б не розумів, що я в ній знайшов.
Мені здається, сьогодні бути представником імперської нації – це велике прокляття, бо тільки зріла, самодостатня і доросла нація може критично та зважено глянути на себе, попри те, що імперії протягом століть захоплювали і «захоплювали» весь світ.
Ніл Ферґюсон, попри всі свої намагання написати критичну історію своєї імперії, де-не-де та проколюється. Іноді відчувається його сумна захопливість величчю минулого, попри те, що в багатьох економічних питаннях чи стосунках з колоніями Ферґюсон дійсно часто критичний, багато говорить про помилки, перекручення та манію величі британців у 18-19-20 століттях.
Але йому складно, це помітно, складно писати критичні речі, антиімперські речі про свою імперію.
Завершує Ферґюсон такими словами:
«Перемога Англії [у WWII] могла бути лише пірровою. Урешті-решт, британці пожертвували своєю імперію, щоб не дозволити німцям, японцям та італійцям зберегти їхні імперії. Чи не спокутує ця жертва всі інші гріхи імперії?»
Погодьтесь, дуже дискусійні, промовисті та багатозначні слова.
Мрію, хоч і не дуже вірю, щоб колись у наших сусідів з’явився свій Ферґюсон – не обов’язково затятий антиімперіаліст, ні.
Хоча б той, хто зможе запустити процеси критичного погляду на свою імперію.
Це важливо в тому числі для нас, бо допоки для росіян імперія – це славна велич минулого, яку в них вкрали, допоки ми - в небезпеці.
