Ідентичність у розломі: історія родини і нації
- Автор: Фабіан Бауманн
- Назва: "Розділена династія"
- Видавництво: "Локальна історія"
Скажу непопулярне: ми мало знаємо наше ХІХ століття.
Є шкільні схеми – від Енеїди до перших політичних партій, від Котляревського до Міхновського.
Ніби як український національний рух розвивався від фольклористики до ідеї незалежності, вінцем чого є постання УНР та ЗУНР.
Десь між цими процесами існують Валуєвський циркуляр та Ємський указ, які загальмували, але не спинили переможний поступ української державницької ідентичності, бо Шевченко всіх переміг.
Не варто й казати, що така схема – дуже спрощена.
Ризикну сказати, що праці типу «Ідентичність Франції» Фернана Броделя, або «Із селян у французи» Юджина Вебера станом на сьогодні неможливі на українському ґрунті, бо ми замало знаємо, просто замало.
В погоні за обґрунтуванням української окремішності та творенням нації в ХІХ столітті ми забагато викреслили, забули, не дослідили, щоб сформувати уявлення про довге ХІХ століття.
Праця Фабіана Баумана «Розділена династія» пропонує нам погляд на українське ХІХ століття через оптику одного-єдиного сімейства і десятка людей.
Родина Шульгиних – класичний, навіть хрестоматійний приклад свідомого пошуку своєї національної приналежності.
Частина родини Шульгиних обрала українську ідентичність, спочатку – фольклорне народництво, пізніше – модний демократичний соціалізм, і, врешті – українську державну ідентичність.
Інша частина родини теж починала з малоросійського фольклору, але заперечила народництво, обравши централізовану імперію замість ідеї «малоросійського автономізму».
Родина Шульгиних – чудовий приклад, як можна почати з одного й того ж – регіонального «малоросійського» патріотизму, але вже через кілька десятків років опинитись по зовсім різні, навіть ворожі, сторони барикад.
Одні Шульгини –
діячі «громадівського» руху, співтворці та зсновники перших українських політичних партій, міністри уряду УНР, загиблі герої битви під Крутами
Інші Шульгини –
імперці, редактори «монархічної» газети «Кієвлянін», землевласники, прихильники «триєдиного народа», антисеміти, засновники та члени «Сюза русского народа» та інших «чорносотених» організацій, члени «білого» руху
Попередні два абзаци – це лише одна родина, півтора десятки людей, які вийшли від одного предка – Якова Ігнатовича Шульгина, вихідця з Чернігівщини, державного службовця середньої ланки.
А вже в середині ХІХ століття сини і онуки Якова Шульгина розірвуться між двома ідентичностями.
Причому шлях до цього міг бути як усвідомленим, так і абсолютно випадковим.
Ідентичності, що виходять з імперських наративів – це дуже цікаво, і дуже неоднозначно.
Якщо ви зараз візьмете свою державницько-патріотичну лінійку і спробуєте поміряти Костомарова чи Максимовича – повірте, ви будете в шоці, скільки там ще всього «імперського», попри те, що саме звідки починається український модерний національний проєкт.
Робота Баумана – це чудовий приклад того, як треба працювати з сімейною пам’яттю, листами, щоденниками, газетами.
З одного боку – не втратити сімейну історію на фоні подій довгого століття у величезній імперії, з іншого ж – не створити відчуття, що Шульгини плавали у вакуумі власних сімейно-київських стосунків.
Автору чудово вдалося знайти баланс і показати на прикладі однієї родини цілу епоху, ба більше – два окремих національних проєкти – український та російський.
Ще респект автору за те, що він не надав перевагу якійсь з гілок Шульгиних – українській чи російській.
Обидва світогляди описані доволі нейтрально, без зайвої глорифікації, чи навпаки – демонізації, в той же час якась симпатія до «української» гілки відчувається.
Я хочу більше таких робіт. Не складних наукових монографій накладом у 300 примірників, які спочатку неможливо дістати, а потім неможливо читати.
Я хочу хороший наукпоп про наших діячів ХІХ століття – від Бантиш-Каменського з Максимовичем до «хлопоманів» та «громадівців» ІІ пол. ХІХ століття.
Без цього ХІХ століття залишиться селянським століттям з Шевченком, Франком і лінійною, пласкою схемою нашого націотворення.