Пошук
Закрити
Натисніть кнопку Esc для виходу з пошуку

Кирило і Мефодій: політичні інтригани словесності

  • Автор: Євген Синиця
  • Назва: "Кирило і Мефодій: політичні інтригани словесності"
  • Видавництво: "Віхола"

 

Вважаю, що ця книга – яскравий приклад того, як треба писати про деякі аспекти світової історії для масового читача.

Богемія, Моравія, Сілезія, Паннонія – при всій об’єктивності, це не ті історичні регіони, при згадці яких в українського читача починає пришвидшено битись серце.

Євгена Синицю можна назвати новатором, навіть історичним революціонером – він написав книгу так, як більшість істориків думають про історію, але соромляться говорити вголос, не говорячи вже про писати.

Ця книга схожа на мої уроки з історії – багато своїх занять я проводжу саме так – з сучасною термінологією, лексикою на грані фолу, але цікаво, динамічно та зрозуміло.

Багато істориків сприймуть такий виклад історії як крамолу, наругу і навіть святотатство – але будемо чесні, якщо вам хочеться познайомитись з регіоном, про який ви мало що знаєте – «Політичні інтригани словесності» підійдуть для цього в рази краще, адже 0 шансів, що більшість з нас (я в тому числі) подужають наукову монографію про Моравію та Паннонію IX століття.

Попри те, що книга називається "Кирило і Мефодій", про самих братів тут десь в районі 50% інформації, адже автор взявся за дуже амбіційний проєкт – пояснити епоху, історичне тло, навколо якого працювали «просвітителі словенські» Кирило і Мефодій. 
Іноді я зовсім забував, що є якісь брати, так далеко «заносило» автора в геополітичних кульбітах 9 століття десь на межі сучасних Чехії, Словаччини та Угорщини.

Але стало зрозуміліше – що слов’янська центральна Європа потрапила в заручники Римо-Константинопольського протистояння, і «слов’янізація» богослужіння була важливим проєктом з залучення слов’ян на «свою» сторону християнства, але аж ніяк не благочинність розвиненої митрополії для диких слов’янських варварів.

А Кирило і Мефодій стали важливими складовими геополітичної гри між майбутніми православними і католиками, які як раз готувались остаточно накласти взаємні анафеми і розійтись на тисячу років

Більше про сюжет не говоритиму, краще дам рандомний уривок для знайомства:
«Деякі дослідники висловлюють припущення, що ТМ «Солунські брати» ще під час «олімпійського періоду» розпочали роботи з розробки слов’янської грамоти, однак навряд.
Держзамовлення на розробку цієї теми ще не було, ніщо не віщувало, що слов’янська абетка знадобиться найближчим часом. А нема держзамовлення і рядком-ладком оформленої госпдоговірної теми чи бодай ґранту від Державного фонду фундаментальних досліджень, то хто ж на шару до роботи братися буде?!»

Ось приблизно в такому стилі написана вся праця, і я знімаю капелюха перед автором, це сміливо і круто.

Хто читав – діліться думками, як вам такий стиль і виклад.
Хто не читав – читайте і діліться думками, як вам такий стиль і виклад.

Коментарі
Додати коментар
К
Катерина Дубас 07 Лютого 2025, 18:17
Мені сподобалась! Я прочитала з великим задоволенням, вона структурована як детектив і це сильно полегшує сприйняття. Плюс якщо в школі цю частину історії завжди структурують навколо подій десь далеко від дому, то екскурсія середньовічною центральною Європою прояснила багато речей :)

Єдине -- якщо читатиме людина, яка на Фейсбуці вже/ще не сиділа, то стиль викладу буде її дивувати. Але на враження не впливає, з жартів автора я сміялась і взагалі багато чого досі обдумую або помічаю у інших книжках.

Пану Євгену подяка!