«Формат нонфікшн»
Читацький рейтинг

Багато чого в житті ми не можемо досягти не через якісь зовнішні, об’єктивні перешкоди, а через внутрішні, суб’єктивні. Ми часто саботуємо свої плани, бо вони не відповідають нашим бажанням, суперечливі потреби заважають одна одній, а відтак усі зусилля наштовхуються на гору всередині нас і не приносять результату.

- Що ж робити?

- Як подолати внутрішню гору з перешкод, нагромаджену нами самими?

Бріанна Вест, авторка світових бестселерів, пропонує насамперед проаналізувати наші внутрішні налаштування, які складаються зі звичок, емоційного інтелекту й травматичного досвіду, а потім опанувати методи, які допоможуть здолати внутрішню гору й досягти намічених цілей.

Захоплива і новаторська оповідь про те, як усі посли Рузвельта в Європі, окрім одного, неправильно оцінили Гітлера та його наміри.

Ця книжка про піднесення Третього Рейху в Німеччині та шлях до війни з точки зору чотирьох американських дипломатів у Європі, які були свідками цих подій: Джозефа Кеннеді, Вільяма Додда, Брекінріджа Лонга та Вільяма Буллітта. До початку Другої світової війни вони служили у ключових столицях Європи Лондоні, Берліні, Римі, Парижі і Москві. Багато в чому саме вони були першою лінією оборони Америки, а тому часто спілкувалися з президентом безпосередньо, як очі й вуха Рузвельта у світі. На жаль, більшість із них недооцінювали могутність і рішучість Адольфа Гітлера та німецького Третього рейху.

Це нова цікава історія про період до початку Другої світової війни в Європі через призму життя п’яти добре освічених і переважно багатих чоловіків, які борються за увагу людини в Овальному кабінеті.

Чим хороша ця книжка:

• Девід Маккін, сам колишній посол, викладає історію через призму дипломатії в цікавий, дуже детальний, інформативний спосіб.
• Аналізує події перед Другою світовою та показує дипломатичні змагання, які велися у період становлення Третього Рейху.
• Описує боротьбу Рузвельта з американським ізоляціонізмом на фоні зростання фашизму в Європі та його шлях до рішення про вступ Америки у війну.

Про автора:

Девід Маккін – колишній посол США в Люксембурзі та колишній директор з планування політики Державного департаменту США. Зараз він є старшим науковим співробітником Німецького фонду Маршалла Сполучених Штатів у Вашингтоні, округ Колумбія.

Цитати з книжки

Про вибір дипломатів Рузвельтом

Рузвельт обирав дипломатів за різними критеріями, залежно від країни. Він роздавав посольства друзям, політичним спонсорам і час від часу — професіоналам. Хоча більшість послів Рузвельта належала до одного кола, доволі складно виявити спільний знаменник, який пояснив би його призначення на ключові посади, окрім хіба що двох рис: схоже, понад усе він цінував вірність і надійність. Рузвельт не завжди обирав найздібніших, але розумівся на людях краще за будь-якого тогочасного політика, умів знайти щось спільне для побудови політичних і особистих стосунків із кожним.

Про враження посла США в Італії Брекенріджа Лонґа від зустрічі з Муссоліні

Лонґ детально описав свою зустріч із Муссоліні у листі до президента: «Він порівняно невисокого зросту, розмовляє м’яким голосом, яким володіє блискуче, випромінює спокій і статечну елегантність». Посол подарував прем’єр-міністру примірник інавгураційної промови Рузвельта з автографом і в спеціальній оправі. Зі слів Лонґа, Муссоліні був вдячний і відгукувався про Рузвельта схвально. Він наполягав на тому, що Муссоліні «висловив вам своє особливе шанування». Лонґ був не єдиним, на кого Муссоліні справив надмірне враження, — отримавши лист Лонґа, Рузвельт писав: «Схоже, немає жодних сумнівів у тому, що його цікавить наша діяльність «Новий курс»... Я глибоко вражений тим, чого він досяг, а також його чесними прагненнями відновити Італію задля уникнення загальноєвропейської кризи».

Про роботу посла США в СРСР Вільяма Буллітта

Однак уже після кількох місяців перебування у Москві думка Буллітта про радянський режим і його власну посаду змінилася на гірше. На Великдень він написав президенту Рузвельту довгого й відвертого листа. Він почав із зізнання: «Москва виявилася непривітною, як я того й очікував». Насправді Буллітт сподівався на зміцнення дипломатичних відносин, але тепер жалівся, що росіяни не вміють ні про що домовлятися з чесними намірами. 

Ми схильні драматизувати життя навколо нас. Яка частка людей у світі живе в злиднях? Скільки сучасних дітей вакциновано? Скільки років навчаються дівчата з бідних країн? Інформація про ці факти постійно циркулює навколо нас, але навіть високоосвічені люди відповідають на них неправильно. Викладачі університетів, журналісти, експерти, директори мультинаціональних компаній, нобелівські лауреати часто показують слабкі результати. Навіть шимпанзе, які обирали б відповіді випадково, справляються краще. Ба більше, помилки тяжіють до одного напрямку — світ страшніший, жорстокіший і безнадійніший, ніж є насправді. Очевидно, причина не в поінформованості чи інтелекті. Усе це — ірраціональне мислення й драматичні інстинкти, що примушують людей згущувати фарби.

У серії «Від майстрів мистецтва» зібрано художників, які малюють звичайними фарбами, і тих, які створюють цифрові зображення.

Книжка «Композиція і наратив» — друга в серії «Від майстрів мистецтва» після бестселера «Колір і світло». Вона складається з трьох розділів — теорії, навчальних матеріалів і галереї.

У першому розділі розглянуто теоретичні засади побудови композиції та її використання в мистецтві, від наскельних малюнків — і аж до шедеврів сучасного цифрового мистецтва. Ви дізнаєтеся про золотий перетин, послідовність Фібоначчі, правило третин і про композиційні елементи — фігури, наближеність і масштаб, ритм і рух, перспективу, текстуру й контраст. Ви навчитеся правильно використовувати в композиції колір, світлоту й світло, потім перейдете до вивчення типів композиції — пейзажу, портрету й натюрморту, і нарешті дізнаєтеся, як і з яких міркувань художник може порушувати правила композиції.

У другому розділі розглянуто наратив і особливості оповідання історії — в окремих малюнках і в послідовності кадрів, а також способи відтворення наративу в зображенні. Ви ознайомитеся з такими техніками побудови наративу, як використання ракурсу, декорацій, точки огляду, символізму й метафор, прийомами для глибшого занурення глядача у світ картини, персоніфікації анімалістичних персонажів, перебільшення, гумору, неоднозначності елементів, а також дізнаєтеся, у чому полягає простота і складність відтворення історії за допомогою зображення. А ще тут досліджено способи посилення наративу з використанням різних технік побудови композиції, зокрема й точки огляду.

Чотири частини розділу «Навчальні матеріали» — від Девіна Ель Курца, Натана Фоукса, Джошуа Клера і Дом Лей — це окремі проєкти, які стануть у пригоді лише за умови, що ви належно засвоїте знання двох вступних розділів.

Кожен митець, представлений у навчальних матеріалах, має власний художній стиль, творчий досвід і вміння належно будувати композицію та відтворювати наратив у зображеннях.У «Галереї» ви ознайомитеся з іншими витворами з портфоліо чотирьох митців, які супроводжували вас у роботі з навчальними матеріалами, та ще шістьох професійних художників, які поділяться своїми цінними навичками використання технік побудови композиції та наративу в картинах.

Це історія про рік, що зробив Черчилля Черчиллем — отим ексцентричним генієм, яким ми його знаємо. Він працював у ліжку чи ванній, спав будь-де й будь-коли, ненавидів свист і помилки у звітах міністрів. А ще — ніколи не розлучався із чорною валізою для паперів і вмінням підбадьорити інших — навіть коли розповідав сумні історії.

Що переживав прем’єр, коли його переповнювало дражливе передчуття труднощів і можливостей? Коли тисячі бомб шматували його місто, а він ціною надзусиль вигризав довіру Штатів до Британії як союзника? Як реагувала його сім’я, коли торохтіли повітряні атаки, вили сирени й гуркотіли бомбардувальники? Це емоційна історія найпохмуріших 1940-1941 років у Лондоні через повсякдення Черчилля і його оточення.

Переконання — це мистецтво і наука, засновані на принципах психології.

Тематика книжки

Бізнес, психологія.

Опис книги «Психологія впливу» Роберта Чалдині

Класичний підручник з психології переконання пояснює, чому люди кажуть «так», і як застосовувати це розуміння на практиці. Наведені автором принципи дії підштовхнуть вас до глибоких особистих змін і виступатимуть рушійною силою вашого успіху.

Кому знадобиться «Психологія впливу»?

Книга буде корисною для менеджерів, підприємців та всіх, хто бажає опанувати мистецтво впливати на інших і таким чином ефективніше спілкуватися й досягати результатів.

Навіщо Вам книга «Психологія впливу»?

У пропонованому виданні Роберт Чалдині зібрав разом особисті історії та приклади з продажів, політики, історії та громадського життя для пояснення шести основних принципів переконання (взаємний обмін, послідовність та відданість, соціальний доказ, вподобання, авторитет та дефіцитність), застосовуючи чи оминаючи які, ви навчитеся переконувати людей та уникати небажаного впливу.

Хто такий Роберт Чалдині?

Роберт Чалдині — американський фахівець із експериментальної соціальної психології. Президент і власник компанії «Influence at Work (IAW)», що спеціалізується на тренінгах з підвищення особистої ефективності. Серед його клієнтів — Google, Microsoft, Coca Cola, Міністерство юстиції США і НАТО.

Відгуки про книгу «Психологія впливу»

«Для маркетологів ця книга є однією з найважливіших книг, написаних за останні десять років». — Journal of Mariketing Research

«Матеріал із Психології впливу Чалдині — це, буквально, золоторудне родовище». — Journal of Social and Clinical Psychology

Відомі цитати з книги

Про важливість причини

«Відомий принцип людської поведінки говорить про те, що коли ми просимо когось зробити нам послугу, ми матимемо більше успіху, якщо наведемо причину. Люди просто люблять мати причину того, що роблять».

Про мотивацію

«Здається, людей більше мотивує страх щось втратити, ніж перспектива здобути щось рівноцінне».

Найбільше нам заважають жити наші страхи. Вони нагадують тигрів, які загрозливо гарчать і повсякчас нагадують: «Не рипайся! У тебе нічого не вийде!». І ми лякаємося, зупиняємось, а то й відступаємо, втрачаючи можливості й сходячи зі шляху, який міг би привести до щастя. Міг би, якби ми хоча б спробували на нього стати. Але для цього нам спочатку потрібно позбавитися страху. Книга Джима Лоулесса — бізнес-тренера, одного з найпопулярніших європейських мотиваційних спікерів — саме про те, як подолати свій страх, незалежно від того, чого саме ви боїтеся: пірнути на глибину, піти на співбесіду чи освідчитися в коханні. Десять правил, запропоновані автором у книзі, дадуть вам змогу прогнати внутрішніх тигрів і зробити крок уперед, а відтак знайти внутрішню силу для будь-яких звершень.

Бурхливі дискусії, критика з боку «ліберальних» ЗМІ, звинувачення в ісламофобії та статус міжнародного бестселера — саме такий резонанс викликала книжка провідного британського інтелектуала Дуґласа Мюррея. Сьогодні тези автора стають дедалі переконливішими, а прогнози вражають точністю.

Книжка містить ретельний огляд масової імміграції мусульман до Європи із Близького Сходу та Африки: передумов, розвитку, соціальних наслідків та кульмінації у формі політичного радикалізму й тероризму, які стали звичним явищем. Водночас Мюррей показує, як криза ідентичності, зменшення кількості християн, гіпертрофоване почуття провини серед громадян європейських країн, слабкість і безвідповідальність еліт створюють ідейний вакуум, який заповнюють наративи нових завойовників.

У нас з вами зовсім різний досвід деколонізації. І це нормально. Так і має бути. В моїй деколонізації є пошук статей про мову дарі та пошук прізвищ в переліку людей, які померли від Голодомору. Я намагаюсь співставити своє життя з життям однієї бабусі Олександри, яка була підліткою під час другої світової, та бабусі Маголь, яка, коли була підліткою, народила вже третю дитину. Збираю фотографії старого Кабулу та сучасного Києва. Я шукаю себе в цьому всьому, щоб зрозуміти краще себе та своє коріння. Щоб відповісти собі на питання хто я, з чого я створена, як це бути українкою та що це означає. Ці відповіді не мають відчуватись абстрактно, це дія в першу чергу. Бути українцем – це означає діяти.

авторка Маріам Найем

Повномасштабна війна відкрила для нас гірку правду: російська агресія —  це не лише боротьба за ресурси й території. Це прагнення колонізації однієї держави іншою. І ця колоніальна травма продовжує визначати наше сьогодення і впливати на майбутнє. 

Хто ж ми насправді і що означає бути українкою українцем? Чи маємо ми право на злість, коли треба відмовитися від власних спогадів? Чи можемо ми дозволити собі не знати, що робити далі? І як нарешті знову вдихнути вільно? Культурологиня Маріам Найєм пропонує нам навчитися не боятися власної правди і повернути здатність відчувати, говорити, належати і любити. Кожен розділ книги «Як вдихнути вільно?» представляє окремий етап деколонізації: перші три — злість, сором, розгубленість — описують психологічні пастки, в яких ми можемо перебувати десятиліттями, не знаходячи виходу; наступні — допитливість, горювання, створення, прощення — пропонують інструменти і практики для виходу з цих пасток.

Це довгий шлях. Але ви не самотні. Ваша історія важлива. І кожен новий крок — це вже великий акт свободи.

Чому варто прочитати книжку «Як вдихнути вільно? Посібник з деколонізації»?

• Розкриває тему деколонізації не як складну політичну концепцію, а як глибоко особистий і емоційний процес — крізь емоції, відчуття, сумніви, страхи, пам’ять і любов.
• Кожна глава — окремий етап деколонізації, а послідовність їх читання може бути індивідуальною: починайте з будь-якого розділу, який резонує з вашим поточним станом.
• Наповнена особистими історіями, цитатами людей, які намагаються осмислити свій шлях у постколоніальному світі, і глибокими роздумами над роллю емоцій і почуттів у процесі змін.
• Містить практичні завдання, які рекомендуємо виконувати саме письмово, що допоможе краще усвідомити процеси внутрішньої трансформації. 

Це вичерпний посібник щодо життя з меблями, незалежно від вашого стилю в інтер'єрі, від авторки бестселера «Мистецтво затишку».

Сенсація дизайну інтер’єру Фріда Рамстедт змінила наше уявлення про дизайн гармонійного дому зі своєю книгою «Мистецтво затишку». Тепер вона приділяє таку саму авторитетну та вичерпну увагу цьому додатковому посібнику, який розповідає про найважливіші та функціональні речі у вашому домі.

Незалежно від стилю вашого будинку, ми всі хочемо, щоб наш простір був привабливим і комфортним. І ключ до цього — якісні меблі, які відповідають вашому стилю життя. Довідник з меблів містить основні правила вибору, розташування та догляду за меблями в кожній кімнаті вашого дому. Від вибору ідеального розміру обіднього столу та місць для сидіння, які підходять для вашої сім’ї, до розташування предметів у вітальні для найкращого сполучення – наведено основні принципи, якими користуються дизайнери інтер’єру і якими повинен опанувати кожен.

- Знайте, на що звернути особливу увагу під час вибору та перестановки меблів і які типові скарги виникають у людей, щоб уникнути їх.

- Розумійте розміри та деталі дизайну меблів, які визначають, чи є предмет зручним, чи ні.

- Вибирайте якісну оббивку, яка виглядає красиво та стійка до зношування від домашніх тварин, дітей та повсякденного життя.

- Навчіться поєднувати масштаби різних деталей і плануйте, що куди йде, перш ніж почати переміщати меблі, щоб ніколи не шкодувати про витрачений час і гроші.

Доповнений простими та елегантними ілюстраціями, «Посібник із меблів» — це ваш ключ до створення красивого особистого простору у вашому домі.

Для розвитку західного мистецтва — від первісних часів і до сьогодення — характерне розмаїття течій та стилів, технік і матеріалів, розвиток нових ідей та новаторських стилістичних прийомів і взаємні мистецькі впливи.

Завдяки цьому кишеньковому пораднику ви зможете відстежити розвиток мистецтва від найдавніших часів, дізнатися про найвидатніших представників культурних епох і мистецьких рухів та переглянути їхні найвідоміші роботи. Кожну із них розглянуто в історичному контексті, а короткі біографічні анотації дають ширше уявлення про авторів і першоджерела їхньої творчості.

Нова книжка всесвітньо відомого філософа, математика, науковця Насіма Ніколаса Талеба, автора світового бестселера "Чорний лебідь".

Наклад першого видання закінчився. Пропонуємо придбати оновлене видання 

«Антикрихкість. Про (не)вразливе у реальному житті» Насіма Талеба

Тематика книги

Філософія, математика, системний аналіз.

Про книгу "Антикрихкість"

Наше життя неможливе без хаосу, мінливості та стресу, які постійно тиснуть на нас. В умовах невизначеності ми прагнемо сталості, однак саме вона стає перешкодою на шляху до розвитку. Дивовижно, та завдяки невизначеності і впливу змін люди, речі та цілі системи можуть еволюціонувати й ставати кращими. Цю рису Насім Талеб називає антикрихкістю й окреслює прості правила, які допоможуть обернути непередбачуваність і невизначеність на джерело самовдосконалення. Ба більше, ця властивість дає користь як людям, так і компаніям і навіть країнам, а коло питань, які допомагає з'ясувати книжка, надзвичайно широке - від методу помилок, оцінювання ризику до політики, освіти й медицини.

Для кого книжка Насіма Талеба

Книжку варто всім, хто цікавиться теорією ймовірності, математикою, філософією, системним аналізом та літературою.

Чому ця книжка

"Антикрихкість" - це детальна інструкція з виживання у світі, де правлять Чорні лебеді. Це одна з книжок усесвітньо відомої серії "Невизначеність" (Incerto), до якої входять також "Чорний лебідь" ("Наш формат", 2017), "Обдурені випадковістю" та "Прокрустове ложе", які наше видавництво готує до друку. На думку самого автора, "Антикрихкість" - найважливіша його праця.

Про автора

Насім Ніколас Талеб - лівансько-американський філософ, математик, науковець. Працював на керівних посадах у брокерських фірмах Лондона і Нью-Йорка. Колишній біржовий аналітик, засновник хедж-фонду Empirica Capital LLC. Викладав у кількох університетах, зокрема в Нью-Йоркському та Оксфордському. Видатний літератор, письменник, знаний у всьому світі відкриттям феномену Чорних лебедів.

Книги українською на схожу тематику

• "Чорний лебідь. Про (не)ймовірне у реальному житті", Насім Талеб, "Наш формат", 2017 рік;
• "Мислення швидке й повільне", Деніел Канеман, "Наш формат", 2017 рік.

Відгуки про книжку

Неймовірна праця, сповнена прикладів, історій, влучних зауважень і гостроцікавих недомовок. Я вже хочу прочитати її знову. А потім ще раз. Мет Рідлі, Wall Street Journal

Смілива книжка, яка пояснює, чому і як саме ми можемо скористатися невизначеністю, випадковістю та помилковістю. Це може докорінно змінити ваше життя. Newsweek

Антикрихкість - це не просто економічна й політична доктрина. Це також ключ до хорошого життя. Fortune

Цитати

Про функціонування в умовах невизначеності:

Антикрихкість любить випадкове й невизначене, що означає - і це дуже важливо - любов до помилок, точніше, до певного розряду помилок. Антикрихкість дає нам змогу функціонувати в умовах невизначеності, коли ми не до пуття відаємо, що робимо - і все одно досягаємо успіху. Скажу просто: робити ми вміємо краще, ніж думати, - саме завдяки антикрихкості. По-моєму, завжди краще бути антикрихким невігласом, ніж дуже кмітливим і крихким.

Про чорних лебедів:

Чорні лебеді (з великої літери) - це непередбачувані рідкісні події великого масштабу, які спричиняють серйозні наслідки. Непередбачувані для окремого спостерігача. Назвімо такого підсліпуватого спостерігача "індичкою" - ці події стають для нього повною несподіванкою і завдають шкоди, мов День подяки для індички. Я стверджую, що історію роблять "чорнолебедині", рідкісні події, а ми натомість займаємося тонкими нюансами звичайного, розробляємо моделі, формулюємо теорії, будуємо концепції, які не допомагають ані побачити Чорних лебедів, ані оцінити ймовірність їхньої появи.

Про антикрихкість:

На щастя, природа-мати - завдяки антикрихкості - найкращий фахівець із рідкісних подій і найкраще дає раду Чорним лебедям. Мільярди років вона якось виживає без командно-адміністративних розпоряджень випускників Ліги плюща, яких розсадили по директорських кріслах. Антикрихкість - це не просто засіб від Чорних лебедів; зрозуміти її - означає перестати боятися рідкісних подій, які й творять історію, технологію, науку, все на світі.

Документи радянських органів держбезпеки, розсекречені в Україні, стали справжнім клондайком для дослідників і журналістів. Місяць за місяцем, рік за роком історії, знайдені Едуардом Андрющенком в архівних справах, перетворювалися на статті для українських та закордонних видань. А тепер вони видані під однією обкладинкою. Героями цих історій стали видатні митці та цинічні вбивці, агенти та чекісти, втікачі та шпигуни. Хтось підписує абсурдні зізнання, а хтось дивом рятується від смерті. Хтось планує замах на рідних, а хтось відправляється в табори через власну балакучість. Хтось лишає зухвалі послання для КГБ, а хтось бачить, як знищують результат його багаторічної праці. Всі ці епізоди дозволяють краще зрозуміти складне й повне протиріч життя українців в умовах радянського тоталітаризму.

Ця чудова книга розповідає про мисткинь які творили в різні часи, та все ж залишалися у тіні історії. Кожен розділ цієї книги розпочинається завданням, яке зачіпає внутрішнього художника, спонукаючи читача створювати нову захоплюючу роботу та прокладати власний творчий шлях. Інтерв’ю, зображення та історії сучасних художниць, які перебувають на вершині своєї слави, дають додаткове натхнення, а історичні ретроспективи пов’язують їх із роботами жінок-новаторів минулого.

Чи може економічна теорія допомогти бідним країнам збудувати потужну економіку? Фрідріх Ліст вважає, що вона зобов’язана це робити, інакше теорія не має сенсу. У книзі «Національна система політичної економії» автор дослідив майже тисячолітній період західної цивілізації: від звитяг Венеції, Генуї та Флоренції до світової могутності Британської імперії та перших кроків США, що кинули виклик британцям.

Ліст доводить: сильні країни впроваджували схожу економічну політику, яку можна повторити та масштабувати. Як німецький патріот він пропонує у книзі план заходів для економічного відродження Німеччини, а як державний діяч — ініціює створення Німецького торговельно-промислового союзу.

У певні періоди життя ми можемо відчувати несподіваний приплив енергії, сили та креативності. Зазвичай це трапляється під час кризових ситуацій, коли є нагальна потреба вирішити проблему чи виконати термінове завдання, або як наслідок тривалої та копіткої роботи над проєктом.

Роберт Грін називає описане відчуття майстерністю.На прикладі таких Майстрів справи, як Леонардо да Вінчі, Наполеон Бонапарт, Чарльз Дарвін, Томас Едісон, Марта Ґрем та інші, ви дізнаєтеся, як: знайти своє покликання; пройти необхідні етапи учнівства; розвинути соціальний інтелект; пробудити Багатовимірний розум.

Цей посібник допоможе тим, хто прагне розвинути власну майстерність, адже її секрет уже є всередині вас.

Класицизм, романтизм, реалізм, модернізм, постмодернізм — у школі нас вчили, що культура розвивалася саме так. Ростислав Семків переконує: усе не так просто і значно цікавіше. Рухаючись від майже романтика Сковороди до часом постмодерніста Жадана, він пропонує інколи поглянути на стилі та напрями української літератури під незвичним кутом. А найголовніше — побачити самобутню красу і силу в текстах чільних авторів і авторок нашої літератури.

Пам’ять скріплює і тримає. Сьогодні вона міцна, як і кава на передку, та на завтра спогади блякнуть, розчиняючись у буденних турботах. Але є те, що врізається надто глибоко, аби зникнути: це війна. Пережите не стирається й не зникає. Достатньо лише заплющити очі — і пам’ять, мов старий кінопроєктор, знову оживляє кадри, від яких не втечеш.

«Ми повертатимемось сюди завжди, усе своє життя, в ці окопи, до нас молодих зі зброєю. От побачиш. Ти зрозумієш це пізніше».

У цьому виданні вміщено щоденникові записи, есеї, оповідання й деякі вірші Максима «Далі» Кривцова, які зібрав та упорядкував його друг і побратим Валерій Пузік. Свої думки Максим почав фіксувати ще від 2015 року — у період його служби у складі 5-го батальйону ДУК «Правий сектор» та у складі Бригади швидкого реагування Національної гвардії України. Чимало записів було зроблено й після демобілізації — про фотографію, випічку, подорожі, дитячі табори, де він був виховником, та роботу з ветеранами російсько-української війни. А після початку повномасштабного вторгнення Максим знову приєднався до війська і служив кулеметником. У цей нелегкий період життя він активно фіксував тодішню буденність, фотографував побратимів, писав поезію.

«Далі» вже немає з нами, але він живе в нашій пам’яті через ці плівкові фотографії, вірші та щоденникові записи.

Весь прибуток від реалізації теперішнього та майбутніх накладів книги, а також електронних примірників «На мінному полі пам'яті», будуть розподілятися між родиною Максима та ГО «Реформація».

Максим Кривцов — український військовий, поет, фотограф і волонтер. Пішов на війну добровольцем у 2014 році. Згодом працював у Центрі реадаптації та реабілітації учасників АТО та ООС «ЯРМІЗ» і в благодійній організації Veteran Hub. Як фотограф і ментор доєднався до проєкту для дітей «Строкаті Єноти». Після повномасштабного вторгнення росіян у 2022-му знову повернувся на фронт — був кулеметником у ССО.

Максим загинув, захищаючи Україну, 7 січня 2024 року на Харківщині.

Яка передісторія громадянської війни в Сирії та що означатиме перемога опозиції? Чому в Ємені розгортається найгірша гуманітарна криза у світі та за що воюють хусити? Які існують проєкти мирного врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту?

Відповіді на ці та інші питання ви знайдете у книзі британського дослідника Крістофера Філіпса Поле бою. 10 конфліктів, які пояснюють сучасний Близький Схід (2024). У 10 главах книги автор описує понад десяток країн та територій регіону, де зараз тривають військові та гібридні конфлікти, та пояснює, який вплив там мають закордонні гравці, передусім США, Росія та Китай, але також Іран і Саудівська Аравія.

Це поєднання захопливого репортажу та глибокого аналізу, розрахованого на читача, що цікавиться геополітикою, історією та конфліктологією. Як і в його попередній книжці про війну в Сирії, Філіпсу стали в пригоді його досвід не лише професора міжнародних відносин, але й репортера, який тривалий час провів на Близькому Сході.

«Шлях до несвободи» – одна із найважливіших для українського читача книг Тімоті Снайдера, бо вона про нас, про історію, свідками й учасниками якої ми є тут і тепер. Це книжка про події, політичні фігури та глобальні ідеї, які приховані за цими подіями.

Тімоті Снайдер аналізує складні та драматичні трансформації в Росії, Україні, Європі та США від 2011 до 2016 року. Серед головних подій – російські протести на Болотній площі в Москві, Революція Гідності в Україні, анексія Криму та вторгнення Росії на Донбас, криза біженців, Брекзит і перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США.

Тімоті Снайдер не лише ставить питання про те, чому ж ідея «кінця історії» була помилковою. Він доводить, як закладена в «кінець історії» неуникність, або ж, іншими словами, думка про те, що «ідеї не мають значення», могла докластися до створення сучасного політичного клімату.

Тімоті Снайдер – американський історик, письменник, публічний інтелектуал. Професор Єльського університету; фахівець з історії Східної Європи ХХ століття, зокрема історій України, Польщі, Росії. Дослідник націоналізму, тоталітаризму та Голокосту.

У книзі «Червоний імперіалізм. Друга світова війна і громадська думка в Україні, 1939–1941», Владислав Гриневич розповідає про змову Сталіна і Гітлера, що призвела до великої війни в Європі, та про те, який вплив це справило на українське суспільство.

На основі раніше утаємничених документів компартії, радянських спецслужб, щоденників, мемуарів і наукових досліджень автор доводить, що в реакціях вагомої частини населення воєнні кампанії РСЧА в Західній Україні, Західній Білорусії, країнах Балтії, Фінляндії, Бессарабії та Північній Буковині сприймалися як «червоний імперіалізм», загарбницькі і несправедливі. Масковане гаслом «звільнення єдинокровних братів» приєднання західноукраїнських територій та їх радянізація стали продовженням розпочатої 1920 року інкорпорації України до складу СРСР. Цей процес супроводжувався терором та ідеологічною індоктринацією.

Однак сформувати гомогенне суспільство з єдиною радянською ідентичністю комуністичній владі не вдалося. Переживши Голодомор і репресії, Україна залишилася слабкою ланкою в Червоній імперії. Як зазначає Гриневич, осмислення доби сталінських анексій у Східній Європі може допомогти краще зрозуміти природу нинішньої російсько-української війни та різних моделей пам’ятання минулого.

У «Дизайні для кращого світу» Дон Норман досліджує етику сучасного дизайну, проблеми штучності, освіти, перевиробництва та штучного інтелекту. Сьогоднішній світ — це безлад — вважає Дон Норман. Але ми можемо це змінити, впливаючи на людську поведінку. У своїй книзі він описує три основні аспекти дизайну, для кращого світу: значущість, стійкість, орієнтованість на людство. Дизайн для кращого світу відкриває очі на те, що ми робимо не так, а також дає чіткі, аргументовані інструкції, як зробити світ кращим. Досвід Дона Нормана як науковця, так і керівника бізнесу допомагає показати, як запроваджувати зміни, зберігаючи успішну економіку. Тож нехай ця книга стане початком змін на краще.

«Брати Гадюкіни» та їхній фронтмен Сергій Кузьмінський, безсумнівно, одне з найяскравіших явищ в українській музиці 1990-х. Увірвавшись у неї з феєричною сумішшю регі, блюзу, рок-н-ролу та фолку, вони принесли бунтівний дух справжньої творчої свободи, чим завоювали любов публіки на довгі роки.

Це видання стане справжньою знахідкою не лише для прихильників творчості Кузі та «Братів Гадюкіних» — адже передусім це біографія цілого покоління, що зростало на зламі епох. Написана на основі десятків інтерв’ю, а також дописів самого Кузьмінського, книжка вражає щирістю й відвертістю. А вміщені в ній світлини, аудіо- й відеозаписи додають особливої атмосфери.

ПРО АВТОРА

Юрій Рокецький (*1983) — юрист, вокаліст. Музичну кар’єру розпочав ще з університетських часів як бард, пізніше виступав у складі гурту Green Silence, разом із яким став лауреатом фестивалів «Перлини сезону», «Крок у майбутнє», Carpatia тощо. Сольно — лауреат «Червоної рути», «Зоряного вітру» та низки інших. Із 2023-го — фронтмен гурту «Мертвий півень», з яким активно гастролює.

Навесні 1909-го, у віці пятдесяти трьох років, американський дослідник і офіцер ВМС США Роберт Едвін Прі вирушив підкорювати Північний полюс. Він був досвідченим полярником, що одним із перших вивчав методи виживання інуїтів — одяг, іґлу, собак — і долучав ескімосів до своїх експедицій. Прі сумлінно описує підготовку до подорожі, а також те, яких зусиль вартувало йому дійти до мети.

Проте «Північний полюс» — це більше, ніж пригодницька сага про досягнення найпівнічнішої точки планети. Це передусім розповідь про рішучість людини, чиї три попередні спроби завершилися невдачею.

Разом із «Південним полюсом» Руаля Амундсена ця книга є кульмінацією багатовікових спроб людини дістатися — буквально — країв Землі.

Життя гурту Океан Ельзи - це шлях від львівських кав’ярень 1990-х до великих арен України і світу сьогодні. Як його пройшли музиканти? Які перешкоди долали і за чиєї допомоги? Як створювали пісні, що тепер співають мільйони українців? Що відчували? Про що мріяли? Про це ви дізнаєтеся з архівних фото та спогадів десятків людей, дотичних до всього, що відбувалося з океанами. Ця книга - перша спроба окреслити контури 30-річної історії найуспішнішого музичного гурту країни.

ПРО АВТОРА

Ігор Панасов — музичний оглядач, письменник; в журналістиці з 1998 року. У минулому: редактор «Esquire Україна», головред онлайн-проєктів Cultprostir та Karabas LIVE, позаштатний автор видань «Фокус», liga.net, open.ua. Директор з розвитку Національної музичної премії YUNA. Член журі декількох музичних конкурсів та премій. Позаштатний автор видань «Музвар», «Бабель», «Marie Clair Україна».

ВІДГУКИ:

Відкрив і не зміг відірватися! Дуже цікаво згадати те, що було — це емоції, здебільшого гарні. Дуже багато деталей, які я не пам’ятав. Іншими словами, чудовий флешбек у минуле, яке є і продовжує бути моїм життям». Денис Дудко, український музикант, бас-гітарист рок-гурту «Океан Ельзи»

Від книги таке враження, ніби ми всі зібралися разом, дістали свої архіви спільних фото і почали згадувати, хто що пам’ятає з тих світлин. І ніби ти все знаєш, але обов’язково з’являться історії, про які ти навіть не чув! Дуже цікаво, куплю собі! Денис Глінін, український музикант, ударник рок-гурту «Океан Ельзи»

Книга фотографій «Океан Ельзи» — це спогади, які оживають у кадрах: концерти, подорожі, моменти разом. У кожному фото є щось рідне, що нагадує, чому ми це робимо. Це більше, ніж фотографії — це наше життя, зафіксоване у світлі й тіні. Мілош Єліч, сербський музикант, клавішник і аранжувальник гурту «Океан Ельзи»

Воррен Баффет, американський підприємець, один із найбільш відомих у світі інвесторів, який отримав прізвисько «Чарівник з Омахи», ніколи не писав мемуарів. І якби Еліс Шредер, журналістка, бізнес-аналітикиня і письменниця, не змогла повною мірою вивчити історію його діяльності, боротьби, перемог і поразок, жорстоких промахів і раптових осяянь, ця книжка ніколи не побачила би світ. Перед вами повна біографія людини, яку міжнародні бізнесові кола вважають провидцем і парадоксалістом. І справа тут не у величезних статках, які Баффет створив практично не залишаючи штаб-квартири своєї компанії Berkshire Hathaway в Омасі, а в його широкій ерудиції, принциповості, чесності в ділових відносинах і безлічі свіжих ідей, які він генерував чи не щодня. І, мабуть, найблискучішою із цих ідей стала передача 37 мільярдів доларів з особистих коштів Воррена Баффета міжнародним гуманітарним фундаціям — найвизначніший в історії людства акт благодійності. Отже, «хороші хлопціфінішують першими» — жодних сумнівів!

«Абсолютна відповідальність. Уроки лідерства від «морських котиків» — бестселер про принципи лідерства в умовах непередбачуваних змін.

Автори книжки — колишні американські військові Джоко Віллінк і Лейф Бебін, чий досвід допоміг людям по всьому світу навчитись керувати компаніями, отримати підвищення, обійняти кращу посаду і досягти поставлених цілей. Вони доводять, що принципи, завдяки яким «морські котики» перемагали в бою, можна застосувати і в роботі.

Автори пояснюють основні принципи успішного керування компанією, як-от: дисципліна, визначення пріоритетів та ефективне планування вдалих стратегій. Окрім порад із лідерства, автори також діляться власним досвідом керування командою та подолання стресових ситуацій.

Військове лідерство вимагає формування різноманітних команд для виконання надзвичайно складних місій і досягнення стратегічних цілей. Це безпосередньо корелює з діяльністю будь-якої компанії або організації. Принципи ефективних бойових лідерів можуть бути легко застосовані у світі бізнесу.

Книжка стала бестселером за версією The New York Times. Джоко Віллінк і Лейф Бебін, повернувшись зі служби, заснували власний консультаційний центр і проводять тренінги з керівниками.

Перевидання книги Генрі Марша «Історії про життя, смерть і нейрохірургію» в оновленому дизайні! Правда — то його релігія, кажуть про Генрі Марша колеги. Власне, у цій книжці спогадів і роздумів відомого британського нейрохірурга ви знайдете багато захопливих історій, у яких головне — це етика стосунків між лікарем та пацієнтом, тонка межа між гіркою правдою і крихкою надією. Бути висококласним нейрохірургом — цього не досить, щоб бути Генрі Маршем. Треба ще мати найкращі людські якості — доброту, вимогливість до себе, любов до людей і неабиякий талант оповідача.

У грудні 1911-го Руаль Амундсен, норвезький мандрівник і полярний дослідник, став першою людиною, що досягнула Південного полюса Землі. І це його історія — з перших уст.

Із майстерністю першокласного письменника Амундсен розповідає про випробування, що випали на долю його експедиції, а також про те, як характер і професіоналізм дали змогу подолати їх усі й мати успіх там, де інші зазнали невдачі.

Навіть за сотню років «Південний полюс» залишається однією з найвидатніших книг про полярні дослідження.

Це повне, нескорочене видання, що містить усі фотографії, схеми та додатки з оригінальної книжки. У такому вигляді українською друкується вперше.

Сергій Плохій – автор книжки, професор Гарвардського університету, один з провідних спеціалістів світу з історії України та Східної Європи.

З нагоди 25-річчя Незалежності.

Вашій увазі пропонується цікавий виклад історії українських земель упродовж двох з половиною тисячоліть – від скіфів до нашого часу, висвітлено процеси, що вплинули на розвиток і становлення держави. Автор фокусує увагу на українцях як найбільшій демографічній групі, а згодом – головній силі, що стояла за створенням сучасної нації. Дізнайтеся, як наші предки «призвали варягів на царювання», як наша країна боролася за право бути незалежною, пройшла крізь часи кріпацтва, комуністичного терору й Голодомору, Другої світової війни та врешті-решт отримала незалежність. «Брама Європи» – це правдива історія нашої країни, наших прагнень та життя! Пориньте у спогади предків та їхні долі, що вирішили наше сьогодення!

Перший україномовний переклад впливового трактату, здійснений професійним істориком філософії Сходу.

13 глав присвячено різним аспектам війни та їх практичному застосуванню (від планування до тактики і маневрів). Велику увагу автор приділяє альтернативам відкритої битви: зволікання, пастка, шпигунство, укладання альянсів, використання обману і готовність тимчасово підкоритися сильнішому противнику. Психологічно перемогти у війні означає виграти цю війну ще до її початку.

Вчення Сунь-цзи знайшло відгук не тільки серед військових усіх рівнів, але й було адаптоване для використання в політиці, бізнесі, повсякденному житті. Книжка для всіх, хто цікавиться філософією, стратегічним мисленням.

За двадцять п’ять століть свого існування цей твір став класикою та не втрачає своєї актуальності і сьогодні.

Сунь-цзи — китайський стратег, генерал, філософ 6 століття до н.е. Твір, авторство якого йому приписують, став найвпливовішою книгою з військової стратегії. Високо поцінований на Сході, він вплинув на культуру, політику, бізнес і спорт західного світу.

Поразка у війні, принизливий Версальський мир, сепаратистські рухи, бунти комуністів, інфляція... Саме на цьому тлі формувалися фрайкори, добровольчі корпуси, які захищали хиткі кордони Ваймарської республіки. Бої в Балтиці, боротьба з поляками на сході та французькими окупаційними військами на заході — усі ці події, які автор влучно називає «післявійна», досі є маловідомими для загалу, хоча саме вони заклали підґрунтя для Другої світової. Зрештою, «Зневажені» є своєрідним продовженням найвідомішого твору Юнґера «У сталевих грозах», адже тут ідеться про час одразу після завершення Першої світової війни. Те, що описує Заломон, дає змогу провести паралелі з українськими реаліями — недарма слово «фрайкори» перекладається як «добробати». Нехай фрайкорівці програли, і пройшли смерть, в’язницю та зневагу — їхня мета була важливішою за усі ці ризики. «Ми не могли поважати батьківщину, тому що любили націю».

Історія світу в цікавих фактах, які об’єднані за хронологією, — чудова нагода для мандрівки в часі. У цій книжці минуле стає ближчим, а сучасне — зрозумілішим. Ви дізнаєтеся про утворення і розпад могутніх імперій, про правителів і лідерів, які вели за собою цілі народи, і про те, які незначні деталі були вирішальними для епохальних подій, а прості випадковості змінювали перебіг історії.

Хто і як винайшов сірники, хто був королем лише 20 хвилин, хто вбив людей пелюстками троянд, де і чому карали на смерть тварин — відповіді на такі питання ви знайдете на сторінках цієї книжки. Спробуйте розгадати загадки історії!

Цей посібник формує системне уявлення про фотографію для читачів, які прагнуть активно в ній розвиватися. На роботах іменитих фотографів та прикладах із попкультури розглянуто, як працюють прийоми візуального мистецтва. Перша частина книжки присвячена композиції та засобам виразності у фотографії. Друга частина детально розкаже про роботу з освітленням, зокрема зі студійними джерелами світла. Автор посібника — фотограф-практик і викладач фотошколи, тож інформацію подано легко та зрозуміло, а всі поради базуються на реальному досвіді. Книжка буде корисною як новачкам, так і професіоналам.

Зрозуміла й наочна історія УПА

Серед великої кількості літератури, присвяченої діяльності УПА, ця книжка претендує на особливе місце: тут читач знайде структурований і лаконічний виклад історії повстанської боротьби. Видання проілюстроване великою кількістю унікальних фотографій, документами і свідченнями учасників. Специфіка кількарівневого тексту допоможе читачеві побачити цілісну картину повстанського руху, зрозуміти його місце і роль в українській та світовій історії.

Це книжка, яка має бути у домашній книгозбірні кожного українця. Книжка-фотоальбом, яка може частково замінити втрачені у вирі історії родинні світлини. Вона для всіх, кого цікавить історія боротьби українців за свободу, не спотворені пропагандою факти про УПА та ОУН.

Це видання допоможе кожному зрозуміти, чому і як українці чинили спротив ворогу, який значно переважав їх у силі; побачити у завзятті вояків УПА джерело незламності вояків ЗСУ. У книжці опубліковано кілька сотень світлин і документів з архівів Центру досліджень визвольного руху та Служби безпеки України.

ПРО АВТОРІВ

Володимир В’ятрович — історик, публіцист, державний та громадський діяч. На посаді директора архіву СБУ розсекретив доти таємні архіви КГБ. Голова Українського інституту національної пам’яті у 2014—2019 рр. Автор і співавтор 16 книжок з історії України ХХ століття.

Ігор Дерев’яний — історик, працював старшим науковим співробітником Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», заступником директора з наукової роботи Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія Терору».

Руслан Забілий — історик, громадський діяч. Генеральний директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького». У 2008–2009 роках очолював Центр досліджень визвольного руху. Солдат ЗСУ.

Петро Содоль — дослідник історії УПА, майор Армії США, співробітник видавничого комітету «Літопис УПА». Автор книги «UPA: They Fought Hitler and Stalin: a Brief Overview of Military Aspects from the History of the Ukrainian Insurgent Army, 1942–1949», енциклопедичних видань з історії УПА «Українська повстанча армія, 1943–49».

Життя Джона назавжди змінилося після того, як він заблукав і потрапив у маленьке затишне кафе «Чому ви тут?». Чоловік провів там усю ніч і полишив це місце з новим поглядом на сенс буття загалом і на своє життя зокрема. Джон дуже здивувався, коли десятьма роками пізніше знову опинився в цьому кафе. От тільки цього разу в меню були три нові запитання. І відповісти на них уже мала Джессіка — випадкова відвідувачка, яка втратила життєвий орієнтир. Час, проведений у кафе, надихає Джона і Джессіку заглибитись у себе, звіритись зі своїми цінностями й жити справжнім та насиченим життям. Події, описані в цій книжці, повертають читачів у те місце, де завжди є смачна їжа і де ставлять запитання, які спонукають замислитися про найважливіше. Тож улаштовуйтеся зручніше й насолоджуйтеся поверненням до кафе на краю світу.

Джон П. Стрелекі — популярний американський письменник, автор кількох міжнародних бестселерів. Продажі його книжок перевищили позначку в 6 мільйонів примірників, і кількість прихильників невпинно зростає. Його твори перекладено 42 мовами. Джон П. Стрелекі роками працював стратегічним радником для компаній та урядів у всьому світі. Разом з Опрою Вінфрі, Тоні Роббінсом та Діпаком Чопрою він входить до ста визначних постатей у галузі лідерства та особистісного розвитку, які надихають найбільше.

Принцип сіткової системи, представлений у цій книжці, розробили й почали використовувати у Швейцарії після Другої світової війни. Перші приклади друкованої продукції, оформленої за допомогою сітки, з’явилися в другій половині 40-х років. Ця нова тенденція характеризувалася розташуванням тексту й ілюстрацій відповідно до чітких принципів, одностайністю в оформленні всіх сторінок і об’єктивністю у викладі матеріалу. У класичній праці Йозефа Мюллера-Брокманна (вперше надрукована 1981 року) висвітлено головні питання побудови й використання сітки та принципи розробки сіткових систем на реальних типографічних прикладах. Український переклад продубльовано німецькомовною версією оригінальної публікації.

Книжка «Грокаємо функційне програмування» передбачає, що читач має щонайменше один рік комерційного досвіду розробки програмного забезпечення з використанням популярної об’єктно-орієнтованої мови програмування, такої як Java. У прикладах використовується Scala як навчальна мова, але це не книжка для вивчення Scala. Попередні знання Scala або функційного програмування не потрібні.

Книжка складається з трьох частин. У першій частині закладено підвалини. Ми дізнаємося про інструменти та методи, які повсюдно використовуються у функційному програмуванні (ФП). У другій частині книжки ми будемо використовувати лише незмінювані значення та чисті функції для розв’язування прикладних задач. У третій частині ми реалізуємо функційними методами реальний застосунок, який використовуватиме Wikidata як джерело даних. На цьому прикладі ми продемонструємо все, чого ми навчилися в попередніх частинах. Книжка завершується фінальним набором вправ для закріплення отриманих знань із функційного програмування.

Ця книжка не лише познайомить тебе з митцями минулого й сьогодення з різних країн світу, а й дасть змогу вивчати мистецтво, опановучи його власноруч. Ти перебуваєш за крок до того, щоб пізнати таємниці створення великого мистецтва з допомогою різних технік. Можливо, деякі з них тобі вже відомі, як-от: рисунок і живопис, але ти можеш спробувати деякі новітні техніки вперше. Познайомившись з роботою кожного митця, ти зможеш використовувати їхні поради та прийоми, щоб намалювати натюрморт, як Ван Гог, вирізьбити скульптуру, як Гепворт, чи створити корону, як Баскія та набагато більше.

Усі суспільства стикаються із проблемою насильства, і вирішують вони її по-різному. У цій книжці стверджується, що економічна й політична поведінки соціуму тісно пов’язані між собою. Більшість суспільств, які ми називаємо природними державами, обмежують насильство за допомогою політичного маніпулювання економікою. Це формує привілейовані класи, які, своєю чергою, обмежують застосування насильства певними авторитетами. Проте це сповільнює як економічний, так і політичний розвиток держав. А сучасні суспільства, навпаки, створюють відкритий доступ до економічних і політичних організацій, сприяючи політичній та економічній конкуренції. Автори книжки дають основу для розуміння того, чому суспільства відкритого доступу розвиваються краще як із політичного, так і з економічного погляду. А також розповідають про 25 країн, які здійснили перехід від природного типу до держав із відкритим доступом.

Про електронну книжку Ґаррета Раяна «Голі статуї, товсті гладіатори та бойові слони. Відповіді на цікаві запитання про стародавніх греків і римлян»

Чому греки не носили штанів, а у вино додавали порошок мармуру? На якій дієті сиділи гладіатори і скільки заробляли талановиті спортсмени? Що про військову медицину можна дізнатися з «Іліади»? Це лише частина запитань, на які відповідає Ґаррет Раян.

Він пише просто й цікаво, а ще — зосереджується не так на постатях і подіях, як на деталях із повсякденного життя. Як ставилися до стосунків і через що розлучалися, як робили операції та які використовували контрацептиви, коли в тренді були бороди, а коли ні. Автор не заявляє про всеохопність, але претендує на захопливість.

У цій книжці є оракули та шпигуни, Рим і Афіни, Спарта й Карфаген, Цезар і Нерон, язичники та християни, леви на арені й домашні улюбленці. Немає хіба занудства й намагання розповісти найвичерпнішу історію античності.

Про Ґаррета Раяна

Ґаррет Раян — науковець, письменник, мандрівник. Вивчав античність у Карлтонському коледжі, здобув докторський ступінь з історії Греції та Риму в Мічиганському університеті, викладав у кількох вишах. Автор двох захопливих книжок про античність, ютуб-каналу toldinstone і блогу про подорожі.

Відгуки про видання «Голі статуї, товсті гладіатори та бойові слони. Відповіді на цікаві запитання про стародавніх греків і римлян»

Дивно, що у школі не розповідають про людей Стародавньої Греції та Риму. Чи були вони високими? А чи голилися? Чи ходили у відпустку? Чи вірили в іншопланетян? Таке відчуття, що я не просто знав про них, але справді знав їх. Кен Дженнінгс, письменник, чемпіон гри-вікторини Jeopardy!

Ця надзвичайно цікава і захопливо написана книжка поєднує ерудицію науковця й живе почуття гумору. Вона структурована як відповіді на 36 поширених запитань про грецьку та римську античність і охоплює все — від релігії та політики до хобі й домашніх улюбленців. Професор Ґреґорі Олдріт, автор книжки «Повсякденне життя в римському місті»

Книжки на схожу тематику

• «Що не так зі скандинавами? Правда і міфи про найщасливіших людей», Майкл Бут, «Наш Формат», 2021 рік
• «Більдунґ. Нордичний секрет краси і свободи», Лене Рейчел Андерсен, Томас Бйоркман, «Наш Формат», 2021 рік
• «Історія світу в 100 предметах», Ніл Макґреґор, «Наш Формат», 2021 рік
• «Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо», Ганс Рослінг, Уля Рослінг, Анна Рослінг-Рьонлюнд, «Наш Формат», 2019 рік
• «Коротка історія майже всього на світі. Від динозаврів і до космосу», Білл Брайсон, «Наш Формат», 2018 рік

Цитати із книжки Ґаррета Раяна «Голі статуї, товсті гладіатори та бойові слони. Відповіді на цікаві запитання про стародавніх греків і римлян»

• Здавалося б, штани в античному світі були вкрай потрібні. Але — за кількома винятками, як-от ексцентричний імператор Геліогабал, який залюбки штатувався в шовкових штанях — греки й римляни вважали штани ознакою варварів. Афінянам цей одяг нагадував про персів, які вторглися в Грецію, несучи із собою масштабні руйнування, а на собі — широкі штани. А римляни асоціювали штани з народами півночі, особливо германцями, які любили вкривати себе татуюваннями і цмулити пиво.

• В епоху класики майже всі грецькі чоловіки носили бороди. У різні часи в моді були різні «зачіски», але найпопулярніша — пишна борода й поголена верхня губа. Поголених чоловіків вважали надто жіночними — аж до вступу на трон Александра Македонського. У видатного завойовника було чимало мух у голові (від «закоханості» в «Іліаду» до переконання, що він народився безпосередньо від Зевса), зокрема, він кожнісінький день голився. Невідомо, чи Александр у такий спосіб намагався підкреслити власну молодість, чи просто борода в нього була ріденька. Але неймовірні успіхи македонського царя посприяли виникненню нової моди — на чисто виголене обличчя.

• Заможні греки й римляни часто тримали одного-трьох песиків мальтійської породи. Їхні зображення можна побачити на грецьких вазах — собачки прив’язані до банкетних лож своїх хазяїв. У римському світі мальтійці стали модними аксесуарами елітних матрон — дами носили своїх улюбленців у складках тунік. Часто домашніх псів непристойно балували: один римський поет написав, як надміру захоплений власник замовив художникові портрет свого песика Міссі. Улюблених гончаків розпещували не менше: в одній праці грецький історик довго й детально розводиться про свого грейхаунда, який лежав поряд, поки писалася праця, і щодня супроводжував хазяїна до гімнасія. А Александр Македонський назвав ціле місто на честь свого вірного гончака Перітаса.

• Для переважної більшості греків і римлян основною стравою на столі була каша, присмачена олією, медом чи травами, або хліб. Залежно від сезону й доступності, до хліба чи каші додавали козиний сир, квасолю, шматочок свинини чи курятини. Селяни розбавляли одноманітну дієту м’ясом дичини або рибою. А для містян, особливо греків, найкращою нагодою урізноманітнити щоденний раціон були релігійні свята — на них, серед іншого, всі разом споживали принесених у жертву тварин. Римляни почали вживати значно більше свинини, але загалом харчувалися приблизно так само, як і греки — хіба тільки відкрили для себе нові фрукти: персики, абрикоси й лимони.

• Демократична етика античних Афін засуджувала хизування багатством, тому елітні бенкети в місті були відносно скромні. Спочатку зазвичай подавали шматочки білого пшеничного хліба з маленькими порціями молюсків, овочів та інших закусок. Після цього переходили до основної страви. Делікатесом вважалося м’ясо козеняти чи ягняти, але якщо афінський бенкет був по-справжньому розкішним, на столах з’являлася риба. Серед гурманів побутувала складна ієрархічна система, яку рибу визнавати смачною: внизу тулилися скромні анчоуси, а нагорі пишався вишуканий тунець. Та найдорожчими були прісноводні вугрі з озера Копаїда: у той час, коли фаховий робітник заробляв драхму за цілий робочий день, один-єдиний вугор міг коштувати аж дванадцять драхм.

• Вино було задоволенням. Принади цього напою оспівували поети, а дехто вважав, що праведним душам годі придумати кращу винагороду, аніж благословенне вічне сп’яніння. Вино було панацеєю. Спартанці купали в ньому своїх дітей, щоб зміцнити їхню шкіру, а філософ-імператор Марк Аврелій рятувався від безсоння щовечірньою заспокійливою чашею. Вино було підкріпленням. Героям Гомера привозили цей напій у табір під Троєю, а ще кожному із чотирьохсот тисяч солдатів римської імперської армії давали приблизно 280 мільйонів вина щодня.

• Смак напою відрізнявся залежно від часу. Герої Гомера пили солодке як мед червоне вино, присмачене козиним сиром і ячменем. В Афінах класичної доби цінували вина з Егейських островів, серед них — підсолені морською водою. Римляни — перші в історії винні сноби — смакували білими винами з пагорбів центральної Італії, і напої ці десятиліттями витримували в амфорах: на посудинах викарбовували рік та ім’я виноторговця. Кілька італійських вінтажних вин, наприклад, урожаю 121 року до н. е., перетворилися на «ікони стилю» і зберігалися століттями. А для простіших римлян вино штучно «зістарювали», тримаючи над полум’ям із димом.

• Дні рахували дуже просто, хоча датування в різних місцевостях могло не збігатися. В Афінах дні рахували до двадцятого дня місяця, а потім у зворотному порядку аж до початку наступного місяця. Римляни рахували дні до наступної календи (першого дня місяця), нони (п’ятого чи сьомого дня) або іди (тринадцятого чи п’ятнадцятого). Широко вживаний в елліністичному світі македонський календар рахував дні серіями, як робимо це ми. Місяці майже повсюди збігалися із циклами Місяця, а отже, тривали десь по тридцять днів. Поза тим у різних місцевостях були свої особливості. Греки називали місяці на честь місцевих релігійних свят. У назвах римських місяців (що ними досі користується значна частина світу) зійшлися боги (наприклад, у назві першого місяця весни заховався Марс), цифри (перший місяць осені — «сьомий», зими — «десятий») та імператори (літні — Юлій Цезар та Август).

• Майже в кожному місті була власна схема літочислення. Найчастіше роки рахували від вступу на посаду авторитетної офіційної особи. Наприклад, в Афінах назву року давав архонт-епонім. Римляни також датували роки за іменами двох консулів. Із кінця ІІІ століття з’явився звичай рахувати роки 15-річними циклами оподаткування — вони називались індиктами. Іще одним способом датування було рахувати роки від важливих історичних подій. Наприклад, деякі римські міста починали нову еру літочислення від року входження до складу імперії, створення провінції, де вони розташовувались, або візиту імператора. Понад тисячу років чимало міст у Сирії жили за літочисленням ери Селевкідів, точкою відліку для якої став день (для нас 312 року до н. е.), коли полководець Александра Македонського захопив Вавилон.

• Античні люди завжди мали свята — у формі щорічних релігійних фестивалів, що ділили рік на відрізки. Не всі дати відзначали (до кінця ІІ століття більш ніж третина року в римлян була офіційно відведена на ті чи ті святкування), але найважливіші обов’язково вшановували. Втім, повторюваних щотижневих вихідних вони не знали. У деяких грецьких містах ділили місяці на дев’яти- або десятиденні періоди (залежно від фази Місяця), але на щоденне життя це майже не впливало. Найближчим римським відповідником вихідних були «нундіни», тобто ярмарки, що відбувалися кожні вісім днів. Для селян нундіни ставали нагодою відвідати місто і продати плоди власної праці. А от у Римі нундіни виконували роль вихідних: діти не відвідували школи, а сім’ї йшли в гості до друзів і родичів.

• Грецькі та римські релігійні практики були традиційні, досить приземлені й пов’язані з конкретними місцевостями. Усі мали вірити в богів, але насправді значно більше важило те, що людина робить для божества, а не що вона про нього думає. Боги не мали звички зазирати в серця або читати думки тих, хто їм поклоняється. Але за свої дари вимагали вшанування — а найкращим вшануванням від смертних завжди були жертви.

• Більшість освічених греків і римлян визнавали існування богів, заохочували проведення традиційних релігійних ритуалів і знали канонічні історії. Але вже в VI столітті до н. е. деякі грецькі філософи й публічні інтелектуали почали критикувати звичні оповіді-міфи. Кілька радикальних мислителів класичної доби висунули теорію, що міфи були напівзабутими епізодами давньої історії, а боги — доісторичними людськими царями. Інші вважали, що богів і міфи винайшли в далекому минулому, щоб встановити політичний контроль. Платон був переконаний, що міфи шкідливі для дітей, а Арістотель називав їх мало не опієм для народу. Пізніші філософи сприймали міфи не менш критично. Епікурейці відкидали їх як продукт людської дурості й страху. А стоїки, їхні опоненти, інтерпретували міфи як алегорії.

Лише задумайтеся: у вас народжується ідея — і вже через декілька годин клацання на клавіатурі вона перетворюється на проєкт нової комп’ютерної програми!

Scratch — це візуальна мова програмування, яка не ставить перед охочими її опанувати будь-яких вікових обмежень. З нею навчитеся створювати інтерактивні проєкти, включно із анімованими оповіданнями, презентаціями художніх творів і книг, науковими доповідями та іграми. Щоб не вводити незліченну кількість рядків коду в мові програмування, чому б не використати барвисті командні блоки та мультиплікаційні спрайти для створення потужних і цікавих скриптів?

Програмувати зі Scratch — легко, навіть якщо ви новачок у цій сфері, але не боїтеся нових викликів. Ця книжка — захопливий і цікавий початок вашої подорожі у світ інформатики.

Від спостереження за зоряним небом до квантової заплутаності, від першого телескопа до Великого адронного колайдера, від античних мислителів до нобелівських лауреатів останніх десятиліть — Олег Фея розповідає історію фізичних дослідів, відкриттів і законів. Пише про те, як найвидатніші фізики змагалися між собою, додали перешкоди та рухали історію, і переконує: коли людству здається, що у фізиці майже все відкрито, це означає, що все тільки починається.

У цій книзі автор стверджує, що наполегливі спроби представити усі релігії як різні шляхи до одного Бога не враховують проблему, яку кожна традиція прагне вирішити. Ця книжка стане незамінним путівником у питаннях, які людство ставило перед собою протягом тисячоліть, і у тому розмаїтті шляхів, якими ми сьогодні просуваємось до їх вирішення.

Книжка «Мої думки про кіно. Як перекласти життя на сценарій» Антоніо Лукіча — це спроба режисера і сценариста вмістити в кілька сотень сторінок, накопичені за 15 років знання і творчі прийоми, які стали в пригоді на шляху до написання трьох повнометражних фільмів: «Мої думки тихі», «Люксембург, Люксембург» та «Screaming Girl».

Це легко, весело і художньо написаний конспект, який допоможе у створенні сценарію фільму, хорошої історії або просто зануритися у світ кіно зсередини. Тут описаний весь процес: від роботи з ідеями та героями до прописування діалогів і деталей у сюжеті.

Видання буде корисне усім, хто працює зі словом і розповідає історії у різних форматах, цікавиться сценаристикою і сторітелінгом, прагне поглибити і систематизувати знання або просто хоче глибше зрозуміти «як це зроблено» у кіно. Для максимально широкого кола читачів.

Ця книжка містить три головні складники для успішного створення колажів: «А» колажу — короткий вступ, у якому йдеться про прародичів цієї техніки та їхні різноманітні стилі; «Б» колажу» — огляд інструментів, потрібних для творення цього дивовижного мистецтва; і «В» колажу — де все вивчене можна застосувати на практиці, виконавши запропоновані вправи. На останніх сторінках ви знайдете матеріали для колажів, тож ніщо не заважає вам почати вже сьогодні!

Ця книга є спадщиною Еміля Рудера, одного із засновників швейцарського стилю в дизайні, відомого в усьому світі за використання асиметричної верстки, модульної сітки, шрифтів без засічок, вирівнювання по лівому краю та порожнього простору на сторінці. Його методологічний підхід до типографії визнаний графічними дизайнерами в усьому світі. Видання містить чітко структуровані теми, ілюстрації та гармонійно дібрані шрифти, а також міркування автора про принципи дизайну загалом. Сьогодні, через більш ніж п'ятдесят років після першої публікації цієї книги, чимало її тез досі є актуальними та засадничими, водночас з деякими ви можете подискутувати, враховуючи нові тенденції у світовому дизайні.

Травень, 1992 року. Молодій боснійці С. двадцять дев’ять років, вона освічена, красива, має власний будинок і роботу вчительки у невеликому містечку. Має друзів і нормальне життя. А тоді одного дня у її двері стукає сербський солдат.

Березень 1993 року. Виснажена і зневірена емігрантка народжує у Швеції дитину. Втім, на відміну від інших новонароджених у палаті, у цього немовляти немає імені, країни, мови чи батька, натомість є багато батьків, безлика маса солдатів, які ґвалтували С. у «жіночій кімнаті» концтабору.

«Ніби мене нема(є)» – це приголомшливий роман про масові випадки насилля над жінками під час війни у Боснії, заснований на реальних свідченнях жертв, на невигаданих історіях та болючих травматичних спогадах жінок, із якими спілкувалась Славенка Дракуліч.