«Формат нонфікшн»
Читацький рейтинг

Як часто з вами бувало таке: ви намагаєтесь комусь щось пояснити, але у вас не виходить - людина не розуміє нічого з того, що ви говорите, ніби живе в якомусь іншому світі."Та вона що, з Місяця звалилася?" - запитуєте ви себе. Ви відчуваєте, що в її світі інші закони і правила, й ті ж події трактуються інакше. Нерозуміння призводить до загострення відносин, створює масу негативних побічних ефектів.

ПРО КНИЖКУ

У книзі популярно викладено теорію еволюції людського мислення, організацій і великих соціальних систем, за якою останнім часом у професійній літературі закріпилася назва "інтегральна думка". Ця красива і практична модель надає ключ не лише до розуміння стилів лідерства та управлінських культур, а й інструменти їх зміни.

Текст заснований на курсі лекцій, який читається автором у провідних українських бізнес-школах, але істотно перевищує його за обсягом.

ДЛЯ КОГО КНИЖКА

Книга розрахована на підприємців і керівників-практиків, зацікавлених у розвитку власних навичок менеджменту та вдосконаленні своїх компаній і організацій.

ПРО АВТОРА

Валерій Пекар - підприємець з 1992 року. Викладач Києво-Могилянської бізнес-школи (kmbs) та Львівської бізнес-школи Українського Католицького Університету (LvBS). Співзасновник громадянської платформи "Нова Країна". Член Національної ради реформ. Автор більше 250 статей з менеджменту, маркетингу, інформаційних технологій, футурології, а також двох монографій.

ЦИТАТИ

Що ближчі картини світу одна до одної,то більш розвинутими і плідними можуть бути відносини між людьми.

Папуас, поліцейський, астроном і поет побачать літній вечір зовсім по - різному.

Картини світу різних людей являють собою найширший спектр, і якщо кожну картину світу можна було б уявити якимось кольором веселки, то ми побачили б, як кольори плавно перетікають з одного в інший.

КНИЖКИ НА СХОЖУ ТЕМАТИКУ

"Сам собі MBA. Про бізнес без цензури", Джек Велч, Cюзі Велч "Наш Формат", 2018 рік

"Невідворотне". 12 технологій, що формують наше майбутнє", Кевін Келлі, "Наш Формат", 2018 рік

Вичерпна історія могутньої сімейної династії, яка домінувала в Європі протягом століть — від піднесення влади до остаточного занепаду.

Ми звикли до того, що династію Габсбургів зображають, як лідерів напівзруйнованої імперії — випадкового державного утворення, феномен успіху якого залишається загадкою. Але професору Мартіну Рейді вдалось окреслити їхній реальний портрет: незламна влада і непохитна воля, керовані вірою у вище призначення — правити світом, як захисники католицької церкви, гаранти миру й покровителі освіти.

Як зі скромного походження Габсбурги здобули тисячолітній контроль над Священною Римською імперією і всього за кілька десятиліть розширили володіння від Угорщини до Іспанії, а також частини Нового Світу і Далекого Сходу? Що пов'язує минуле Словаччини, Бельгії, Мексики, Філіппін і ще десятків країн у єдину історичну оповідь? І чому, здавалося б, непохитна тисячолітня династія, впала на зорі ХХ століття і Першої світової війни?

«Габсбурги» — це вичерпна історія могутнього лідерства, що назавжди змінило Європу і світ.

• Чому варто прочитати книжку «Габсбурги. Злет і занепад володарів світу»?
• Епічна історія династії та світу, який вона побудувала впродовж тисячоліття, а потім втратила.
• Описує реальну історію життя мільйонів людей під владою Габсбургів: як їхні війни, реформи, вбивства та витівки давались взнаки підданим?
• Від цензурованих текстів XIX століття до королівської пропаганди 400 років тому — Рейді вдалося зрозуміти імперію та її архіви так, як це часто не вдавалося її власним правителям.

У грудні 1911-го Руаль Амундсен, норвезький мандрівник і полярний дослідник, став першою людиною, що досягнула Південного полюса Землі. І це його історія — з перших уст.

Із майстерністю першокласного письменника Амундсен розповідає про випробування, що випали на долю його експедиції, а також про те, як характер і професіоналізм дали змогу подолати їх усі й мати успіх там, де інші зазнали невдачі.

Навіть за сотню років «Південний полюс» залишається однією з найвидатніших книг про полярні дослідження.

Це повне, нескорочене видання, що містить усі фотографії, схеми та додатки з оригінальної книжки. У такому вигляді українською друкується вперше.

За створення української абетки видатний український графік Георгій Нарбут (1886–1920) брався двічі: 1917 року (14 літер) та 1919 року (3 літери).

Абетка — архітвір митця — не лише взірець бездоганної графіки, а й результат творчого шляху художника та його національної самоідентифікації. Ця книга — перше повне видання всіх відомих літер української абетки Георгія Нарбута, репродукованих з оригіналів.

Видання здійснено до 100-ліття від дня смерті митця.

Демонологія – це осмислення темного, химерного та потойбічного у народних віруваннях. У цьому виданні представлено три класичні погляди на українську демонологію:

• історика Володимира Антоновича, який досліджував документи відьомських процесів;
• етнографа Володимира Гнатюка, який вивчав народні перекази про нечисту силу;
• письменника та фольклориста Івана Нечуя-Левицького, який прагнув вписати українську міфологію в ширший європейський контекст.

Книга містить фрагменти праці Володимира Антоновича "Чаклунство: документи, процеси, дослідження", в якій зібрано та проаналізовано матеріали судових справ, пов'язаних із діяльністю демонічних істот (зазіхання засобами чародійства на життя, здоров'я і розум, застосування чаклунства з метою заволодіти любов'ю чи навпаки позбутися її, заподіння шкоди у господарстві або  ремеслі тощо). 

"Нарис української міфології" Володимира Гнатюка присвячений уявленням українців про різноманітних представників потойбічного світу. В праці ґрунтовно проаналізовані уявлення про чортів, домовиків, чугайстрів, водяників, болотяників, перелесників, рахманів, песиголовців, нічниць, покутників, градівників тощо.

У книжці "Світогляд українського народу" Іван Нечуй-Левицький розкриває прадавні міфологічні вірування українців. Значну увагу автор приділяє міфологічним істотам, зокрема русалкам, мавкам, полісунам і польовикам, упирям і вовкулакам тощо, а також особливостям пантеїзму в українській міфології.

Від переказів про русалок, лісовиків та вовкулаків – до історій про спалення відьом в українських селах: ці наукові праці передають дух свого часу, коли магічне мислення ще не вважалося всього лише забобонами, а віра в чаклунство була повсюдною та щирою.

Матеріали для ілюстрацій надані проєктом CARPATHIAN CULT.

ЦИТАТА

"Форми українських міфів мають одну характерну прикмету: вони дуже близькі до природніх форм. Ми не бачимо в народній фантазії охоти до негарних, неестетичних велетенських міфічних образів, до тих величезних, страшних, головатих та рогатих богатирів зі страшними антинатуральними інстинктами, які так любить німецька і російська міфологія. Український народ у своїх міфах тримається міри; його фантазія не любить переступати за границі ненатуральних форм; вона любить правду і естетичність, навіть, можна сказати, вже геть-то описує красу міфічних образів такими фарбами, як у християнських акафистах описується краса християнських святих, так що вже автор не знає, до чого прирівняти їхню красу і святе життя". Іван Нечуй-Левицький

У серії «Від майстрів мистецтва» зібрано художників, які малюють звичайними фарбами, і тих, які створюють цифрові зображення.

Книжка «Композиція і наратив» — друга в серії «Від майстрів мистецтва» після бестселера «Колір і світло». Вона складається з трьох розділів — теорії, навчальних матеріалів і галереї.

У першому розділі розглянуто теоретичні засади побудови композиції та її використання в мистецтві, від наскельних малюнків — і аж до шедеврів сучасного цифрового мистецтва. Ви дізнаєтеся про золотий перетин, послідовність Фібоначчі, правило третин і про композиційні елементи — фігури, наближеність і масштаб, ритм і рух, перспективу, текстуру й контраст. Ви навчитеся правильно використовувати в композиції колір, світлоту й світло, потім перейдете до вивчення типів композиції — пейзажу, портрету й натюрморту, і нарешті дізнаєтеся, як і з яких міркувань художник може порушувати правила композиції.

У другому розділі розглянуто наратив і особливості оповідання історії — в окремих малюнках і в послідовності кадрів, а також способи відтворення наративу в зображенні. Ви ознайомитеся з такими техніками побудови наративу, як використання ракурсу, декорацій, точки огляду, символізму й метафор, прийомами для глибшого занурення глядача у світ картини, персоніфікації анімалістичних персонажів, перебільшення, гумору, неоднозначності елементів, а також дізнаєтеся, у чому полягає простота і складність відтворення історії за допомогою зображення. А ще тут досліджено способи посилення наративу з використанням різних технік побудови композиції, зокрема й точки огляду.

Чотири частини розділу «Навчальні матеріали» — від Девіна Ель Курца, Натана Фоукса, Джошуа Клера і Дом Лей — це окремі проєкти, які стануть у пригоді лише за умови, що ви належно засвоїте знання двох вступних розділів.

Кожен митець, представлений у навчальних матеріалах, має власний художній стиль, творчий досвід і вміння належно будувати композицію та відтворювати наратив у зображеннях.У «Галереї» ви ознайомитеся з іншими витворами з портфоліо чотирьох митців, які супроводжували вас у роботі з навчальними матеріалами, та ще шістьох професійних художників, які поділяться своїми цінними навичками використання технік побудови композиції та наративу в картинах.

Якщо Ви хоча б раз у житті знайомилися в інтернеті, то просто змушені придбати цю легку, веселу та сповнену гумору книжку.

Вона повністю присвячена нам - людям, які поступово почали забувати, як це, знайомитися в парку на лавочці, а натомість "пересіли" у свої мобільні телефони, де алгоритми вирішують, коли та з ким ми будемо спілкуватися сьогодні.

- Чому хлопці пишуть, але не запрошують на побачення?

- На якому побаченні "нормально" цілуватися?

- Як вийти із френдзони?

- Як спілкуватися з пікаперами?- Як приймати подарунки так, щоби вам хотіли їх дарувати?

На ці та багато інших, не менш цікавих запитань ви знайдете відповіді під обкладинкою цього видання.

Історик Володимир В’ятрович зібрав низку власних публікацій — від початку2000-х до нашого часу — та доповнив їх сучасним наративом. Це статті,колонки, інтерв’ю, у яких ідеться про національну ідентичність, Голодомор,визвольну боротьбу й «людей волі», Помаранчеву революцію і Євромайдан,матеріали під грифом «цілком таємно», які одного дня стали «цілкомнетаємними». Значну частину цієї історії автор ретельно дослідив, а ще частину— допомагав творити.

Ось чому це книжка про минуле — авторове, українців, минуле загалом, проісторію як history і story, про колективне й особисте.

Звідки беруться неймовірні ідеї? Що відбувається в людському мозку під час пошуку варіантів розв’язання проблеми? Як формуються інсайти і як можна збільшити шанси на їх виникнення?

У книжці «Момент еврики» Джон Куніос і Марк Біман пояснюють, як саме виникають ідеї і що їх стимулює. Ви дізнаєтесь, як різні життєві обставини та умови впливають на те, чи приходить до вас осяяння, а також — чи корисне воно і як краще його задіяти.

Книжка виходить за рамки стандартних наукових принципів, щоб запропонувати по-справжньому креативні методи для реалізації вашого творчого потенціалу. Автори наводять переконливі історії з життя, щоб проілюструвати, як моменти ага-реакцій можуть бути ключовими факторами вашого життя. Завітайте на вечерю з Христофором Колумбом, зіграйте у бейсбол з режисером мультфільмів Діснея (Піксар), постійте за кулісами на концерті Елвіса, та багато іншого.

Відгук про книжку

"Потужна подорож прямісінько всередину людського розуму, яка допомагає осягнути ці дивовижні й невловимі моменти інсайтів і зрозуміти, як ми можемо збільшити частоту їхньої появи". – Адам Ґрант, професор Вортонської школи бізнесу, автор бестселерів за версією The New York Times

Про авторів

Джон Куніос — доктор філософії, професор психології та засновник докторської програми "Прикладні когнітивні та мозкові науки" у Дрексельському університеті. Він опублікував дослідження з когнітивної нейронауки щодо інтелекту, творчості, вирішення проблем, пам'яті та хвороби Альцгеймера. Його дослідження було профінансовано Національним інститутом охорони здоров'я та Національним науковим фондом.

Марк Біман — професор психології в Північно-Західному університеті (Іллінойс, США), де вивчає мозкові процеси творчого пізнання, настрій, що впливає на увагу і пізнання, а також діяльність лівої та правої півкуль мозку в цих процесах.

Навряд чи існує у світі багато книжок про мистецтво, які б витримали 16 перевидань, і просто незлічену кількість перекладів практично на всі мову світу, до яких, нарешті, долучилася й українська. Тож книга професора Ернcта Ґомбріха б’є всі рекорди завдяки унікальному підходу автора, який вирішив написати не стандартну академічну сухувату історію мистецтва з купою дат і персоналій, погано відомих навіть фахівцям, а захопливу розповідь, яка читається як роман. Саме тому він назвав свою книгу Оповіддю, а не Історією, хоча вона містить широкий огляд мистецтва від давніх часів до сьогодення.

Унікальність цієї книги полягає ще й в тому, що автор розповідає про мистецтво з погляду самих мистців, намагаючись розкрити для читача їх внутрішній світ, показати й розказати про те, які задачі вони самі ставили перед собою і які виклики кидали їм обставини їх особистого життя і епох, в яких вони жили. Професор Ґомбріх детально аналізує твори, які виходили з їх майстерень, уникаючи при тому у своїх описах надмірного вжитку суто технічних мистецькознавчих термінів і використовуючи, як він сам пише просту мову, але при тому не приносячи в жертву складність думки. І що дуже важливо — в книзі нема жодного твору, чия якісна ілюстрація не була наведена прямо на тій сторінці, де ми знаходимо його опис, що робить книгу дуже зручною у читанні.

Важливо також підкреслити, що переклад книги українською зроблений колекціонером і знавцем мистецтва професором Андрієм Накорчевським, що гарантує його високу якість.

«Оповідь про мистецтво» стала міжнародним бестселером, її перекладено на понад 20 мов.

Книга «Під тінню Сатурна. Чоловічі психічні травми та їхнє зцілення» юнгіанського психоаналітика Джеймса Холліса присвячена проблемам чоловічих психічних травм та їх зціленню пропонуючи власну ефективну методику, що заснована на багаторічному досвіді автора.

Д. Холліс певен, що сучасний чоловік може стати по-справжньому зрілою та осмисленою людиною, яка довіряє собі й вміє будувати довірчі стосунки з оточуючими, лише позбувшись усіх своїх травм, які могли бути викликані через відсутність коректного зразка маскулінності й присутність в негативному розумінні материнського комплексу.

Джеймс Холліс — американський юнгіанський психоаналітик, письменник і оратор, який має приватну практику у Вашингтоні, округ Колумбія. Багато років працював виконавчим директором Освітнього центру Юнга в Х'юстоні, штат Техас, до 2019 року був виконавчим директором товариства Юнга у Вашингтоні, а наразі входить до ради директорів JSW. Холліс був першим директором із тренінгів у Філадельфійському інституті Юнга та є почесним віце-президентом Фонду Філемона (Philemon Foundation), який займається виключно творчістю Карла Юнга. Окрім того, є старшим аналітиком в Міжрегіональному товаристві юнгіанських аналітиків та спеціалізується на психологічному розвитку та духовному пошуку. Написав 19 книг і чимало статей, що досліджують теми самопізнання, особистісного розвитку, архетипів, духовності тощо.

Від гісопу до цар-зілля, від лаванди до чортополоху — відкривайте для себе приховані значення різноманітних квітів і трав. З пречудових ілюстрацій та цікавих історій Джессіки Ру, за якими стоїть глибоке й ретельне дослідження, перед нами оживає забута «мова квітів», така популярна у вікторіанську добу.

Гітлер і Сталін — два, мабуть, найвідоміші тирани XX століття. Хоч вони й перебували в опозиції один до одного, все ж були втіленням єдиного принципу авторитарної влади. Злочини сталінського режиму не менш жахливі, аніж нацистського, та за цими двома лідерами люди чомусь йшли до кінця. Чому?

Лоренс Ріс 30 років розпитував саме цих людей про їхні згадки щодо подій Другої світової — і вмістив в цій книзі сповіді тих, хто наживо був свідком правління двох тиранічних історичних постатей. На основі розповідей солдат Червоної армії та вермахту, цивільного населення та навіть тих, хто перебував у найближчому оточенні до Гітлера і Сталіна, Лоренс Ріс зміг передати залаштунки кривавого протистояння, таємних політичних процесів та нещадних доленосних рішень.

Про автора

Лоренс Ріс — автор історичних книжок на тему нацизму, Голокосту та Другої світової. Колишній керівник історичних телепроєктів на BBC TV. Лауреат Премії Пібоді, Британської книжкової премії, BAFTA та двох нагород «Еммі».

Чим хороша ця книжка:

Автор 30 років проводив дослідження з приводу постатей Гітлера та Сталіна, а для цієї книжки навіть опитав очевидців (!) подій Другої світової, які працювали з цими діячами. Тож книжка — результат колосальної роботи.

Книжка показує особливості правління цих двох тиранів та визначає спільні риси, які дають відповіді на те, як цим двом вдавалося змушувати людей йти за їхньою волею. Сталін більше використовував залякування, Гітлер — енергійний магнетизм, який вводив у своєрідний гіпноз і мотивував до дій. Однак чи цього достатньо, аби одержати безапеляційну владу?

Цитати з книжки:

Про відмінності у характерах Гітлера...

...Багато людей (Галіфакс і Чемберлен, у тому числі) вважали, що Гітлер є не лише невиразною особистістю, а що він також грубий і галасливий скандаліст, який відмовляється дослуховуватися до доводів розуму. Таке судження аж ніяк не дивує, оскільки Гітлер зрідка був готовий вислуховувати думки інших людей. Авґуст Кубіцек, який знав його ще до Першої світової війни казав, що коли Гітлер говорив про книжку, яку щойно прочитав, то не бажав слухати, що про це думають інші. Насправді однією з небезпек під час зустрічей з Гітлером (як з’ясував Муссоліні) було те, що ви не могли вставити у розмову жодного слова.

...і Сталіна

Зі зустрічі з Йосифом Сталіном важко було вийти з одним із цих діаметрально протилежних вражень. У цьому аспекті Сталін був повною протилежністю Гітлера. Він здебільшого хотів, щоб говорили інші. Сам він був завзятим слухачем і ще завзятішим спостерігачем. Степан Мікоян, який зростав у Кремлі у 1930-х рр. казав: «За характером він був дуже уважним і під час розмови дивився людям в очі, а якщо ви не дивилися йому прямо в очі, то він міг запідозрити, що ви його обманюєте і тоді він міг вдатися до найнеприємніших заходів».

Про підозрілість та недовіру Сталіна навіть до людей з близького оточення

...Згідно зі Степаном Мікояном, однією з ключових рис характеру Сталіна була його «надзвичайна підозрілість він був здатний обманювати й зраджувати інших і підозрював, що інші можуть чинити так само Він відчував, якщо ви йому брехали. Збрехати йому було найжахливішим, що могло трапитися або якщо ви казали йому правду, а тоді хтось казав йому щось інше, Сталін вважав, що ви йому збрехали. І на його думку це було найбільшим злочином».

Важко переоцінити важливість цієї інформації. Здається, що Сталін до всього і до всіх ставився підозріло. Головне питання, яке завжди було в нього на думці — це: хто збирається мене зрадити? Якось, коли він ішов кремлівським коридором, уздовж якого стояли вартові, то сказав одному офіцерові ці незабутні слова: «Помітили, скільки їх там стоїть? Щоразу йдеш коридором і думаєш: хто з них? Якщо цей, то стрілятиме у спину, а якщо повернеш за ріг, то наступний стрілятиме в обличчя».

За останні двадцять років вивчення динозаврів перетворилося на справжню наукову дисципліну. Нові технології розкрили секрети, приховані в доісторичних кістках, які раніше годі було передбачити. Тепер ми можемо визначати колір динозаврів, силу їхнього укусу, максимальну швидкість і навіть те, чи піклувалися вони про дитинчат.

У книзі «Динозаври. Новий погляд» провідний світовий палеонтолог, професор Брістольського університету, Майкл Джеймс Бентон розповідає, як найновіші винаходи змінюють наше уявлення про динозаврів, перетворюючи палеобіологію зі сфери туманних припущень на одну з найточніших біологічних наук. Серед іншого в книзі розповідається про те, як знаходять і розкопують останки динозаврів, і як за скам’янілими рештками реконструюють їхні кольори, зріст, раціон та поведінку. Розповідь Бентона доводить, що динозаври, хоч і давно вимерли, все ще залишаються частиною нашого світу.

Коли винахідливе Мишеня пропускає найбільше у світі свято сиру, то вирішує посунути стрілки годинника назад і заодно з’ясувати, що таке час і чи можна на нього впливати.

А що, коли знамениті Айнштайнові теорії з’явилися насамперед завдяки його зустрічі з однією мишкою? Хіба це не чудове пояснення того, як скромний працівник швейцарського бюро патентів зумів радикально перевернути закони фізики та усі наші уявлення про простір і час?

Вирушайте у нову пригоду Мишеняти від чудового оповідача і художника Торбена Кульмана. Тут дивовижно поєднано цікаву оповідь, веселі пригоди і факти, а ще революційні ідеї про час, які здатні перевернути світ з ніг на голову.

Пам’ять скріплює і тримає. Сьогодні вона міцна, як і кава на передку, та на завтра спогади блякнуть, розчиняючись у буденних турботах. Але є те, що врізається надто глибоко, аби зникнути: це війна. Пережите не стирається й не зникає. Достатньо лише заплющити очі — і пам’ять, мов старий кінопроєктор, знову оживляє кадри, від яких не втечеш.

«Ми повертатимемось сюди завжди, усе своє життя, в ці окопи, до нас молодих зі зброєю. От побачиш. Ти зрозумієш це пізніше».

У цьому виданні вміщено щоденникові записи, есеї, оповідання й деякі вірші Максима «Далі» Кривцова, які зібрав та упорядкував його друг і побратим Валерій Пузік. Свої думки Максим почав фіксувати ще від 2015 року — у період його служби у складі 5-го батальйону ДУК «Правий сектор» та у складі Бригади швидкого реагування Національної гвардії України. Чимало записів було зроблено й після демобілізації — про фотографію, випічку, подорожі, дитячі табори, де він був виховником, та роботу з ветеранами російсько-української війни. А після початку повномасштабного вторгнення Максим знову приєднався до війська і служив кулеметником. У цей нелегкий період життя він активно фіксував тодішню буденність, фотографував побратимів, писав поезію.

«Далі» вже немає з нами, але він живе в нашій пам’яті через ці плівкові фотографії, вірші та щоденникові записи.

Весь прибуток від реалізації теперішнього та майбутніх накладів книги, а також електронних примірників «На мінному полі пам'яті», будуть розподілятися між родиною Максима та ГО «Реформація».

Максим Кривцов — український військовий, поет, фотограф і волонтер. Пішов на війну добровольцем у 2014 році. Згодом працював у Центрі реадаптації та реабілітації учасників АТО та ООС «ЯРМІЗ» і в благодійній організації Veteran Hub. Як фотограф і ментор доєднався до проєкту для дітей «Строкаті Єноти». Після повномасштабного вторгнення росіян у 2022-му знову повернувся на фронт — був кулеметником у ССО.

Максим загинув, захищаючи Україну, 7 січня 2024 року на Харківщині.

У цій захопливій книжці розкриваються секретні місії з ліквідацій ворогів Ізраїлю. Від лідерів «Хамасу» і «Хезболли» до стратега Організації визволення Палестини, від сирійського генерала до канадського інженера — зібрана тут історія чисельних цільових убивств доводить: вороги Ізраїлю можуть забути про спокій. І не важливо, де вони ховаються: «Шин-Бет», «Моссад», ЦАХАЛ та інші сили вистежать і ліквідують їх у Бейруті, Дамаску, Тегерані, Дубаю, Римі, Парижі чи Лондоні. 

Через успіхи та скандальні невдачі, крізь моральні дилеми, які стоять перед державою в умовах постійної загрози, книжка пояснює філософію «убий першим», що стала важливим складником державної політики Ізраїлю. Ронен Берґман зумів взяти інтерв’ю й отримати свідчення прем’єр-міністрів та багатьох інших впливових членів уряду, військових і розвідувальних служб країни. Іронія в тому, що всемогутній «Моссад» доклав чимало зусиль до того, щоб ця книжка не з’явилась на світ. На щастя, саме ця «операція» «Моссаду» виявилась невдалою. Книжка все ж вийшла, і в ній цікаво все, включно з примітками.

У своїй революційній книжці психологиня Ліндсі К. Гібсон докладно розглядає деструктивний характер стосунків з емоційно незрілими батьками. Ви побачите, як батьки вплинули на розвиток вашого внутрішнього відчуття самотності, і дізнаєтеся, як впоратися з болем і розгубленістю, які супроводжують вас із дитинства. Звільнившись від впливу емоційної незрілості своїх батьків, ви повернете собі справжнє «я», навчитеся контролювати свою реакцію на поведінку батьків і зможете уникнути розчарувань у стосунках із ними. Також ви дізнаєтесь, як створювати нові позитивні стосунки, які зроблять ваше життя більш щасливим і наповненим.

Якщо ви виросли поруч з емоційно незрілими батьками, вам знайомі постійні відчуття самотності або невпевненості у власних силах. Подумки ви знову й знову повертаєтеся в дитинство і відчуваєте, як близькі нехтують вашими емоційними потребами та ігнорують ваші почуття. Можливо, ви зарано стали поводитися, як доросла людина, яка більше не потребує емоційної допомоги. Або ви саме зараз знаходитеся в токсичних стосунках з емоційно незрілою людиною і прагнете зрозуміти, як бути далі.

Для чого вам ця книжка

Ви відкриєте для себе способи зцілення від болю та розгубленості, які спричинені поведінкою ваших близьких. Ви дізнаєтесь, як побудувати нові задовільні стосунки й створити для себе краще життя. Нарешті ви зможете побачити людей, здатних до справжньої емоційної близькості й щирого спілкування. Ви зможете зцілити ті рани, яких завдали вам стосунки з емоційно незрілими людьми й рухатися далі, керуючись власними бажаннями та мріями.

Багато чого в житті ми не можемо досягти не через якісь зовнішні, об’єктивні перешкоди, а через внутрішні, суб’єктивні. Ми часто саботуємо свої плани, бо вони не відповідають нашим бажанням, суперечливі потреби заважають одна одній, а відтак усі зусилля наштовхуються на гору всередині нас і не приносять результату.

- Що ж робити?

- Як подолати внутрішню гору з перешкод, нагромаджену нами самими?

Бріанна Вест, авторка світових бестселерів, пропонує насамперед проаналізувати наші внутрішні налаштування, які складаються зі звичок, емоційного інтелекту й травматичного досвіду, а потім опанувати методи, які допоможуть здолати внутрішню гору й досягти намічених цілей.

«Чому нації занепадають» — це справжня класика економічної та політичної літератури. За версією Марка Цукерберга, — одна із найкращих книг, виданих у 2015 році. Бестселер New York Times, одна із улюблених книг Білла Гейтса.

Чому одним країнам вдається розвиватися та процвітати, переживати кризи та використовувати їх на свою користь, а інші занепадають навіть без очевидних на те причин? Наскільки добробут націй залежить від географії, історії та способу управління?

Ця книга — результат п’ятнадцятирічного дослідження історії розвитку країн по всьому світу. Її автори, науковці Дарон Аджемоґлу та Джеймс Робінсон, зробили вичерпні висновки щодо того, що насправді рухає людство вперед — активне громадянське суспільство, що ставить на перше місце економічний та політичний добробут кожного громадянина.

«Чому нації занепадають» — вичерпне і зрозуміле пояснення ґрунтовного дослідження, проведеного досвідченими науковцями. Книга відповідає на запитання про те, що саме сприяє добробуту країн і які фактори насправді не такі важливі, якими здаються.

Про авторів

Дарон Аджемоґлу — всесвітньо відомий науковець, професор економіки, викладач кафедри економіки Гарвардського університету. Один із десяти найцитованіших економістів світу.

Джеймс Робінсон — фахівець із питань Африки та Латинської Америки. Відомий політолог та історик. Навчався у трьох університетах: Єльському, Університеті Варвік та у Лондонській школі економіки. Професор Університету Чикаґо.

«Навігатор» охоплює історію України від закінчення Другої світової війни в 1945 році й до відновлення незалежності в 1991 році та пропонує ґрунтовний огляд політичних, економічних і культурних подій повоєнного часу. Автори вписують українську історію в ширший європейський і загалом світовий контекст: пояснюють долю українських земель на тлі повоєнного перекроювання кордонів, підкреслюють зв’язки між українським культурним опором тоталітарному режиму і європейськими революціями 1968 року тощо.

Долучений до тексту психологічний коментар описує травми й життєві сценарії, що дісталися нам із радянських часів, і пропонує способи роботи з ними.

Книжка орієнтована на старшокласників, студентів і всіх, хто починає знайомство з історією України.

Науковий керівник проєкту – Ярослав Грицак

Про електронну книжку Ґаррета Раяна «Голі статуї, товсті гладіатори та бойові слони. Відповіді на цікаві запитання про стародавніх греків і римлян»

Чому греки не носили штанів, а у вино додавали порошок мармуру? На якій дієті сиділи гладіатори і скільки заробляли талановиті спортсмени? Що про військову медицину можна дізнатися з «Іліади»? Це лише частина запитань, на які відповідає Ґаррет Раян.

Він пише просто й цікаво, а ще — зосереджується не так на постатях і подіях, як на деталях із повсякденного життя. Як ставилися до стосунків і через що розлучалися, як робили операції та які використовували контрацептиви, коли в тренді були бороди, а коли ні. Автор не заявляє про всеохопність, але претендує на захопливість.

У цій книжці є оракули та шпигуни, Рим і Афіни, Спарта й Карфаген, Цезар і Нерон, язичники та християни, леви на арені й домашні улюбленці. Немає хіба занудства й намагання розповісти найвичерпнішу історію античності.

Про Ґаррета Раяна

Ґаррет Раян — науковець, письменник, мандрівник. Вивчав античність у Карлтонському коледжі, здобув докторський ступінь з історії Греції та Риму в Мічиганському університеті, викладав у кількох вишах. Автор двох захопливих книжок про античність, ютуб-каналу toldinstone і блогу про подорожі.

Відгуки про видання «Голі статуї, товсті гладіатори та бойові слони. Відповіді на цікаві запитання про стародавніх греків і римлян»

Дивно, що у школі не розповідають про людей Стародавньої Греції та Риму. Чи були вони високими? А чи голилися? Чи ходили у відпустку? Чи вірили в іншопланетян? Таке відчуття, що я не просто знав про них, але справді знав їх. Кен Дженнінгс, письменник, чемпіон гри-вікторини Jeopardy!

Ця надзвичайно цікава і захопливо написана книжка поєднує ерудицію науковця й живе почуття гумору. Вона структурована як відповіді на 36 поширених запитань про грецьку та римську античність і охоплює все — від релігії та політики до хобі й домашніх улюбленців. Професор Ґреґорі Олдріт, автор книжки «Повсякденне життя в римському місті»

Книжки на схожу тематику

• «Що не так зі скандинавами? Правда і міфи про найщасливіших людей», Майкл Бут, «Наш Формат», 2021 рік
• «Більдунґ. Нордичний секрет краси і свободи», Лене Рейчел Андерсен, Томас Бйоркман, «Наш Формат», 2021 рік
• «Історія світу в 100 предметах», Ніл Макґреґор, «Наш Формат», 2021 рік
• «Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо», Ганс Рослінг, Уля Рослінг, Анна Рослінг-Рьонлюнд, «Наш Формат», 2019 рік
• «Коротка історія майже всього на світі. Від динозаврів і до космосу», Білл Брайсон, «Наш Формат», 2018 рік

Цитати із книжки Ґаррета Раяна «Голі статуї, товсті гладіатори та бойові слони. Відповіді на цікаві запитання про стародавніх греків і римлян»

• Здавалося б, штани в античному світі були вкрай потрібні. Але — за кількома винятками, як-от ексцентричний імператор Геліогабал, який залюбки штатувався в шовкових штанях — греки й римляни вважали штани ознакою варварів. Афінянам цей одяг нагадував про персів, які вторглися в Грецію, несучи із собою масштабні руйнування, а на собі — широкі штани. А римляни асоціювали штани з народами півночі, особливо германцями, які любили вкривати себе татуюваннями і цмулити пиво.

• В епоху класики майже всі грецькі чоловіки носили бороди. У різні часи в моді були різні «зачіски», але найпопулярніша — пишна борода й поголена верхня губа. Поголених чоловіків вважали надто жіночними — аж до вступу на трон Александра Македонського. У видатного завойовника було чимало мух у голові (від «закоханості» в «Іліаду» до переконання, що він народився безпосередньо від Зевса), зокрема, він кожнісінький день голився. Невідомо, чи Александр у такий спосіб намагався підкреслити власну молодість, чи просто борода в нього була ріденька. Але неймовірні успіхи македонського царя посприяли виникненню нової моди — на чисто виголене обличчя.

• Заможні греки й римляни часто тримали одного-трьох песиків мальтійської породи. Їхні зображення можна побачити на грецьких вазах — собачки прив’язані до банкетних лож своїх хазяїв. У римському світі мальтійці стали модними аксесуарами елітних матрон — дами носили своїх улюбленців у складках тунік. Часто домашніх псів непристойно балували: один римський поет написав, як надміру захоплений власник замовив художникові портрет свого песика Міссі. Улюблених гончаків розпещували не менше: в одній праці грецький історик довго й детально розводиться про свого грейхаунда, який лежав поряд, поки писалася праця, і щодня супроводжував хазяїна до гімнасія. А Александр Македонський назвав ціле місто на честь свого вірного гончака Перітаса.

• Для переважної більшості греків і римлян основною стравою на столі була каша, присмачена олією, медом чи травами, або хліб. Залежно від сезону й доступності, до хліба чи каші додавали козиний сир, квасолю, шматочок свинини чи курятини. Селяни розбавляли одноманітну дієту м’ясом дичини або рибою. А для містян, особливо греків, найкращою нагодою урізноманітнити щоденний раціон були релігійні свята — на них, серед іншого, всі разом споживали принесених у жертву тварин. Римляни почали вживати значно більше свинини, але загалом харчувалися приблизно так само, як і греки — хіба тільки відкрили для себе нові фрукти: персики, абрикоси й лимони.

• Демократична етика античних Афін засуджувала хизування багатством, тому елітні бенкети в місті були відносно скромні. Спочатку зазвичай подавали шматочки білого пшеничного хліба з маленькими порціями молюсків, овочів та інших закусок. Після цього переходили до основної страви. Делікатесом вважалося м’ясо козеняти чи ягняти, але якщо афінський бенкет був по-справжньому розкішним, на столах з’являлася риба. Серед гурманів побутувала складна ієрархічна система, яку рибу визнавати смачною: внизу тулилися скромні анчоуси, а нагорі пишався вишуканий тунець. Та найдорожчими були прісноводні вугрі з озера Копаїда: у той час, коли фаховий робітник заробляв драхму за цілий робочий день, один-єдиний вугор міг коштувати аж дванадцять драхм.

• Вино було задоволенням. Принади цього напою оспівували поети, а дехто вважав, що праведним душам годі придумати кращу винагороду, аніж благословенне вічне сп’яніння. Вино було панацеєю. Спартанці купали в ньому своїх дітей, щоб зміцнити їхню шкіру, а філософ-імператор Марк Аврелій рятувався від безсоння щовечірньою заспокійливою чашею. Вино було підкріпленням. Героям Гомера привозили цей напій у табір під Троєю, а ще кожному із чотирьохсот тисяч солдатів римської імперської армії давали приблизно 280 мільйонів вина щодня.

• Смак напою відрізнявся залежно від часу. Герої Гомера пили солодке як мед червоне вино, присмачене козиним сиром і ячменем. В Афінах класичної доби цінували вина з Егейських островів, серед них — підсолені морською водою. Римляни — перші в історії винні сноби — смакували білими винами з пагорбів центральної Італії, і напої ці десятиліттями витримували в амфорах: на посудинах викарбовували рік та ім’я виноторговця. Кілька італійських вінтажних вин, наприклад, урожаю 121 року до н. е., перетворилися на «ікони стилю» і зберігалися століттями. А для простіших римлян вино штучно «зістарювали», тримаючи над полум’ям із димом.

• Дні рахували дуже просто, хоча датування в різних місцевостях могло не збігатися. В Афінах дні рахували до двадцятого дня місяця, а потім у зворотному порядку аж до початку наступного місяця. Римляни рахували дні до наступної календи (першого дня місяця), нони (п’ятого чи сьомого дня) або іди (тринадцятого чи п’ятнадцятого). Широко вживаний в елліністичному світі македонський календар рахував дні серіями, як робимо це ми. Місяці майже повсюди збігалися із циклами Місяця, а отже, тривали десь по тридцять днів. Поза тим у різних місцевостях були свої особливості. Греки називали місяці на честь місцевих релігійних свят. У назвах римських місяців (що ними досі користується значна частина світу) зійшлися боги (наприклад, у назві першого місяця весни заховався Марс), цифри (перший місяць осені — «сьомий», зими — «десятий») та імператори (літні — Юлій Цезар та Август).

• Майже в кожному місті була власна схема літочислення. Найчастіше роки рахували від вступу на посаду авторитетної офіційної особи. Наприклад, в Афінах назву року давав архонт-епонім. Римляни також датували роки за іменами двох консулів. Із кінця ІІІ століття з’явився звичай рахувати роки 15-річними циклами оподаткування — вони називались індиктами. Іще одним способом датування було рахувати роки від важливих історичних подій. Наприклад, деякі римські міста починали нову еру літочислення від року входження до складу імперії, створення провінції, де вони розташовувались, або візиту імператора. Понад тисячу років чимало міст у Сирії жили за літочисленням ери Селевкідів, точкою відліку для якої став день (для нас 312 року до н. е.), коли полководець Александра Македонського захопив Вавилон.

• Античні люди завжди мали свята — у формі щорічних релігійних фестивалів, що ділили рік на відрізки. Не всі дати відзначали (до кінця ІІ століття більш ніж третина року в римлян була офіційно відведена на ті чи ті святкування), але найважливіші обов’язково вшановували. Втім, повторюваних щотижневих вихідних вони не знали. У деяких грецьких містах ділили місяці на дев’яти- або десятиденні періоди (залежно від фази Місяця), але на щоденне життя це майже не впливало. Найближчим римським відповідником вихідних були «нундіни», тобто ярмарки, що відбувалися кожні вісім днів. Для селян нундіни ставали нагодою відвідати місто і продати плоди власної праці. А от у Римі нундіни виконували роль вихідних: діти не відвідували школи, а сім’ї йшли в гості до друзів і родичів.

• Грецькі та римські релігійні практики були традиційні, досить приземлені й пов’язані з конкретними місцевостями. Усі мали вірити в богів, але насправді значно більше важило те, що людина робить для божества, а не що вона про нього думає. Боги не мали звички зазирати в серця або читати думки тих, хто їм поклоняється. Але за свої дари вимагали вшанування — а найкращим вшануванням від смертних завжди були жертви.

• Більшість освічених греків і римлян визнавали існування богів, заохочували проведення традиційних релігійних ритуалів і знали канонічні історії. Але вже в VI столітті до н. е. деякі грецькі філософи й публічні інтелектуали почали критикувати звичні оповіді-міфи. Кілька радикальних мислителів класичної доби висунули теорію, що міфи були напівзабутими епізодами давньої історії, а боги — доісторичними людськими царями. Інші вважали, що богів і міфи винайшли в далекому минулому, щоб встановити політичний контроль. Платон був переконаний, що міфи шкідливі для дітей, а Арістотель називав їх мало не опієм для народу. Пізніші філософи сприймали міфи не менш критично. Епікурейці відкидали їх як продукт людської дурості й страху. А стоїки, їхні опоненти, інтерпретували міфи як алегорії.

Книжку-репортаж «Ти наче камінь їла» присвячено війні в Боснії та Герцеговині 1992–1995 років. Войцех Тохман оповідає про повоєнний час, коли група науковців на чолі з доктором Евою шукає масові поховання мусульман, убитих під час «етнічних чисток». Рідні загиблих їздять за експедицією, маючи надію в якомусь із численних могильників знайти останки сина, чоловіка, брата, батька… – і пригадують, переповідають, наче щодня заново переживаючи свої трагедії.

Репортаж як жанр не передбачає метафоричного письма й гучних слів, він визнає лише факти. Тому в Тохмана лунають тільки голоси очевидців. Лячно й моторошно переходити від розділу до розділу, кожен наступний рядок містить несамовите передчуття жаху, острах ступити на заміноване поле, перечепитися за тіло чи кістки, які ще не розпізнала доктор Ева.

ПРО АВТОРА

Войцех Тохман – польський журналіст, репортажист. Від 1990 року до 2004-го працював репортером Gazeta Wyborcza. У 1999 році заснував Фонд ІТАКА, який розшукує загиблих і допомагає їхнім родинам. Донині працює в ньому як волонтер. Разом із польськими репортажистами Маріушем Щиглем і Павлем Ґузлінським заснував у Варшаві Інститут Репортажу та репортерський магазин-кав’ярню «Кипіння світу». Від 2010 року на радіо TOK FM веде авторську репортерську програму «Кипіння світу».

Автор 9 репортажних книжок, зокрема «Сходи не палять», «Донечка», «Скажений пес», «Сьогодні ми намалюємо смерть», «Кричать когути, плачуть пси». Двічі фіналіст престижної літературної премії Nike (2001, 2003), зокрема за книжку «Ти наче камінь їла»; «Репортер року» (1998) на думку читачів Gazeta Wyborcza; номінант на Премію ім. Даріуша Фікуса (2002); фіналіст премії Prix RFI «Témoin du Monde» Radio France International (2004); номінант на Премію ім. Ришарда Капусцінського (2011).

ВІДГУКИ

"Не думаю, що колись доведеться зіткнутися з густішим мороком і глибшою печаллю. Книжка зовсім невеличка: місяць роботи, а вражень — на все життя." Андрій Бондар, письменник, поет, публіцист, перекладач книги "Ти наче камінь їла"

"Трохи більше ста сторінок не простого, а дуже простого тексту. Короткі і напрочуд виразні, але водночас ніби ледь незавершені розділи. Документалістика, що наче сама собою, без авторових зусиль, переходить у метафорику, а та — в метафізику." Юрій Андрухович, поет, письменник, перекладач, есеїст

"Злюся на себе, що я це читаю, але не можу припинити. Краще би погортати якісь кольорові журнали, вивести псів на прогулянку. Однак читаю." Ольга Токарчук, письменниця, поетеса, есеїстка, лауреатка Міжнародної Букерівської та Нобелівської премії з літератури 2018 року

ЦИТАТИ

"З’явилося тисячі бюлетенів, репортажів, книжок, картин, альбомів, документальних і художніх фільмів про війну в Боснії. Але коли війна закінчилася (або, як дехто вважає, її було на якийсь час припинено), репортери зібрали камери й мерщій подалися на інші війни."

"Уже кілька років Мати Мейра їздить околицями і на стінах розклеює фотографії своїх дітей… Їй хочеться довідатися три речі: як діти загинули, хто їх убив і де їхні кістки?” Чи її землячка Ясна — “єдина мати, яка пережила котельну. Іншим матерям пощастило більше: вони загинули разом із дітьми”. Або жінка, яка втратила сина, Зинета: “Мамо, не дивися так на мене, – сказав він на прощання. — Адже всіх нас тут не повбивають...”"

"— Хто в цьому винен? — питає директор Маркович. – Війна. Хто її тут влаштував? Новий світовий лад. Було знищено Совєтський Союз, а потім — нашу армію. Четверту армію у світі мала стара-добра Югославія! Ми виробляли зброю, були конкурентами для всього світового ВПК. І нам улаштували війну. Щоб ми цю зброю в себе використали й потребували її ще більше. Світ перетворив нас на дикунів, а ми нормальні. Ми лише захищали наші домівки, наших жінок і дітей."

Від спостереження за зоряним небом до квантової заплутаності, від першого телескопа до Великого адронного колайдера, від античних мислителів до нобелівських лауреатів останніх десятиліть — Олег Фея розповідає історію фізичних дослідів, відкриттів і законів. Пише про те, як найвидатніші фізики змагалися між собою, додали перешкоди та рухали історію, і переконує: коли людству здається, що у фізиці майже все відкрито, це означає, що все тільки починається.

Якщо ми хочемо зрозуміти суспільство, ми повинні переглянути економіку. У Q-економіці ми скорочуємо споживання, впроваджуємо повторне використання та переглядаємо наші бізнес-моделі. Ми будуємо нові глобальні інститути, радикально переглядаємо спосіб навчання наших дітей і знаходимо шляхи подолання розриву між технократичною елітою та робітниками. У квантовій економіці лінійні пояснювальні моделі, кінечні моделі та жорсткі ієрархії більше не працюють. Натомість постійно з’являються нові зв’язки та взаємозалежності. Світ не раціональний, і економіка теж. У новій квантовій парадигмі мова йде вже не про «або-або», а про «і те, і те». Йдеться не про перемогу чи програш, а про те, щоб грати так довго, як ми можемо. Зараз ми знаходимось на переломному етапі в історії людства. Технології врятують людство, але хто врятує Людину? Ми повинні вирішити, чи підемо ми разом чи об’єднаємось, щоб працювати над керівним баченням та новою нескінченною операційною системою для економіки.

У пустелі Нью-Мехіко 16 липня 1945 р. таємно підірвали першу атомну бомбу. Вражений руйнівною силою свого творіння, Дж. Роберт Оппенгеймер, керівник Мангеттенського проекту, відтоді затявся боротися проти розробки водневої бомби та не допустити ядерної війни. Утім подальші випробування зброї масового ураження на містах Хіросіма й Нагасакі звели нанівець усі його старання.

Оппенгеймера підозрювали в тому, що він комуніст і шпигун СРСР. Він зазнав утисків і переслідувань з боку ФБР і мусив полишити будь-яку громадську діяльність. Його приватне життя так само зазнало втручань: його телефон прослуховували, дружину Роберта виставляли запійною п’яничкою, а йому приписували низку позашлюбних стосунків і з жінками, і з чоловіками. І так само, як створення атомної бомби знищило Оппенгеймера як науковця і публічну персону, ще жахливіша бомба знищила його тіло й розум. І цю бомбу він утримував у собі до останньої хвилини, намагаючись не допустити тепер уже індивідуальної катастрофи.

Лише 1963 р. президент Кеннеді реабілітує його, і завдяки цьому постать Оппенгеймера набула іншого значення для усього світу.

Книга «Оппенгеймер. Тріумф і трагедія Американського Прометея» є втіленням 30-ти років інтерв’ю з родиною, друзями й колегами Оппенгеймера, пошуків у файлах ФБР, результатом аналізу записів промов і допитів, знахідок приватних документів. Скрупульозна біографія, у якій означено засадничі для наукового світу й історії загалом віхи життя найвідомішого вченого свого покоління, однієї зі знакових постатей ХХ ст., для якої тріумф і трагедія міцно переплелися гордієвим вузлом.

Світ довкола нас може лякати величезною кількістю дезінформації, мітами та забобонами. Ми самі часто можемо хибувати на логіку, відчувати брак знань і надмір упереджень, а нашій пам’яті та сприйняттю не завжди варто довіряти. Тож «Путівник усесвітом для скептиків» точно стане нам у пригоді. Стівен Новелла — американський невролог, доцент Єльського університету, популяризатор науки, ведучий однойменного з книгою подкасту — ділиться ключовими засадами здорового скептицизму і пропонує своєрідну інструкцію для розвитку критичного мислення, без якого сучасній людині не обійтися. Теорії змов та НЛО, гомеопатія та екзорцизм, антивакцинаторство та маніпуляції статистикою влучно й дотепно проаналізовані і демонструють засадничий принцип здорового глузду — в будь-якій незрозумілій ситуації варто все піддавати сумніву.

У виданні подано добірку переважно малознаних публіцистичних причинків визначного науковця-гуманітарія Юрія Шевельова (1908–2002), що за спільну тему їм правлять проблеми науки та культури в їхніх зв’язках із політикою.

Оприлюднені в часовому проміжку від 1944 по 1996 рр., ці публікації містять цілісну візію України в новітньому світі й увиразнюють історичне, цивілізаційне, психологічне та світоглядне коріння тих труднощів, як зовнішнього, так і внутрішнього штибу, що їх мусить долати українство, творячи модерну демократичну державу, здатну посісти гідне місце в усепланетному інтелектуальному розмаїтті завдяки усвідомленню та плеканню власного глибинного єства.

Авторові розважання про логіку історичного розвитку набувають особливо актуального звучання в обставинах теперішнього українсько-російського протиборства.

Ті, хто підтримують Володимира Зеленського, вважатимуть цю книгу занадто критичною, а ті хто проти нього – компліментарною. Саме тому ця книга варта уваги.

Шоумен – це фактично перша – відсторонена, наскільки це взагалі можливо – спроба описати саме особистість Зеленського, яка, без сумніву, зіграла ключову роль у подіях 2022 року і продовжує її грати зараз.

Багато з тих, хто пам’ятає, як він танцював на сцені КВК у шкіряних штанях, грав попсових героїв у новорічному кіно та будував багатомільйонний бізнес на політичній сатирі, ніколи не питали себе, а що ж він за людина. Але відповідь саме на це питання має значення, коли починається велика війна.

Шоумен – це не просто біографія Володимира Зеленського. Це книга про дитинство у Кривому Розі, КВК, російський шоубізнес, антисемітизм та ментальну прірву, що розділяє Україну та Росію. Ця книга дає певне розуміння того, як Зеленський співіснував із російськими наративом про Україну та про нього самого.

Мабуть, того Зеленського, про якого пише Саймон Шустер у першій половині книги, вже не існує. Скоріш за все, він давно переродився у того, хто веде переговори із президентами США, свариться із європейськими міністрами та віддає накази генералам та полковникам і несе відповідальність за тисячі життів.

Змінились й українці — ті, хто голосував за нього 2019 року і ті, хто виступав проти.

Ті, хто залишились у Києві 24 лютого 2022 року, відчуватимуть те, що називається «спільним досвідом», читаючи главу про столицю тієї весни.

Ті, хто опинились у оточеному Маріуполі — відчуватимуть, скоріш за все, злість. Ті, хто втікав за кордон, рятуючи дітей, також проваляться у свої спогади, тодішні надії та сподівання. Сприйняття тих самих слів та речень буде сильно відрізнятись в залежності від того, що трапилось з вами та вашими близькими за час великої війни.

Так завжди, коли читаєш книгу про своє життя, яку написав хтось інший. Хтось, хто наче і розуміє твою мову, але, записавши кілька інтерв’ю, повертається до свого безпечного дому, де завжди є електрика.

Книга про такого президента і про такі часи має викликати дискусії.

Про автора:

Саймон Шустер як журналіст пише про Україну та Росію протягом 17 років, більшість з яких – для журналу TIME. Висвітлював війну Росії проти України з 2014 року, писав із захопленого російської армією Криму.

У 2019 році записував інтерв’ю із Володимиром Зеленським, щоб зрозуміти його передвиборчу стратегію, їздив до зони бойових дій у 2021 році разом із президентом.

Після початку повномасштабного вторгнення Саймон Шустер провів майже рік із командою Зеленського та написав «Шоумена» у президентському бункері.

Відгуки:

Щира, але непохитно обєктивна, ця біографія дає вам можливість потрапити у військовий кабінет Зеленського та проникнути в його свідомість, коли він бореться за свободу України — і нашу свободу. Пітер Померанцев, автор книги «Нічого правдивого й усе можливо. Сходження до сучасної Росії»

Напружений портрет однієї з найвидатніших постатей нашої епохи, що вражає. Ця книга пропонує місце в першому ряду історії, як вона є. Енн Епплбом, лауреатка  Пулітцерівської премії, автор книги «Сутінки демократії»

Найпотаємніший портрет Зеленського, людини в центрі світової драми, виконаний одним із найкращих авторів у цій сфері Саймоном Шустером. Варто прочитати всім, хто хоче зрозуміти, за що борються українці і чому вони переможуть. Сергій Плохій, автор книги «Російсько-українська війна»

Нашпигована заснованими на фактах стратегіями із самовдосконалення, книга "Атомні звички" навчить, як набути манер і навиків, що працюватимуть на вас, а не проти вас.

У книзі Джеймс Клір ділиться надзвичайно цікавою і по-справжньому продуктивною методикою напрацювання корисних звичок. В її основі лежить поняття чотириступеневої моделі звичок (подразник, прагнення, відгук, винагорода), а також чотири породжені цією моделлю закони зміни поведінки.

Дізнайтеся, як:

• Знайти час для нових звичок (навіть коли життя шалено несеться);
• Подолати нестачу мотивації та сили волі;
• Створити комфортні умови, щоб швидше досягти успіху;
• Повернутися на правильний шлях, коли збилися з курсу;
• ...і багато іншого.

Викладений матеріал підтверджується результатами наукових досліджень, проте книгу слід трактувати не як наукову розвідку, а як посібник з експлуатації, що містить мудрі практичні поради та пояснення механізмів створення і змінювання власних звичок. Єдиного правильного способу набуття корисних звичок, звісно, не існує, але автор пропонує найкращий із відомих підхід, який спрацює незалежно від того, з чого саме ви починаєте і що саме намагаєтеся змінити. Викладені стратегії стануть у пригоді всім, хто потребує покрокової інструкції з покращення незалежно від того, що мається на меті - покращення здоров'я чи добробуту, продуктивності праці чи стосунків, а можливо, всього переліченого разом.

Якщо ви мрієте досягти вершин професіоналізму, є дві новини — приємна й не надто. Почнімо з другої. Навіть якщо ви присвятите певній справі дуже багато часу, немає гарантії, що рухатиметеся вперед. Популярна формула «10 тисяч годин, щоб стати експертом» є неефективною, стверджує психолог Андерс Ерікссон. Приємна новина в тому, що шлях до вершини існує й дістатися туди може будь-хто. Психолог протягом 30 років вивчав історії видатних людей із різних сфер — олімпійських чемпіонів, гросмейстерів, піаністів-віртуозів — та дійшов висновку, що таємниця криється у здатності обрати правильну модель навчання і вмінні сконцентруватися на потрібних навичках.

Чому навіть найкращі армії світу раз за разом повторюють фатальні помилки? Норман Діксон розкриває глибинні механізми військових провалів — від наполеонівських кампаній і Кримської війни до битв обох світових воєн та конфліктів другої половини ХХ століття.

Унікальність дослідження:

• Аналізує ключові пастки розуму та психологічні фактори провалів: упередження, страхи, надмірну самовпевненість командирів.
• Розкриває, як організаційна культура армій сприяє ухваленню катастрофічних рішень, винагороджуючи конформізм замість компетентності.
• Показує універсальність проблеми на багатьох зрозумілих для будь-якої країни та армії прикладах.

Книжка актуальна для сьогодення, адже пояснює, як ігнорування історичних уроків коштує мільйонів життів, або чому «триденна спецоперація» перетворюються на роки війни. Це не лише аналіз минулих поразок, а й інструмент для майбутніх перемог — як для військового командування, так і для лідерів у політиці, бізнесі та інших сферах.

«У нашому бізнесі немає якихось чітких правил, але є певні речі, в які ми віримо. Ми віримо, що реклама ефективніша, якщо її вплив розрахований на сприйняття правою півкулею мозку споживача, а не лівою, — тоді споживач придбає наш товар швидше і буде більше впевнений у тому, що йому це справді потрібно. Ми віримо, що важливо максимально сконцентруватися на своєму завданні. Ми віримо в конкуренцію і заохочуємо її; вона мотивує нас працювати ще краще (хоча ми водночас і боїмося її). Ми ненавидимо поразки. Ми віримо в геніальні рішення і в те, що їх варто реалізовувати.Ми віримо в споживачів.

Ми віримо в магію. Я заздрю молоді й людям, які тільки розпочинають свій шлях у рекламній індустрії й читатимуть цю книжку вперше. Вона розповість їм і про те, як генерувати геніальні ідеї, і про те, як отримувати задоволення від самого процесу роботи. Як і я, вони дивуватимуться тому, як Люку вдається знаходити оригінальні та цікаві способи донести до читача свої думки. Прочитавши цю книжку, вони повернуться до свого навчання, до пошуку роботи — або вже до самої роботи зі свіжим ентузіазмом. Вони будуть готові до нових професійних викликів! А тим із нас, хто й досі береже зачитані до дірок перші видання цієї книжки, буде цікаво знайти в оновленому й доповненому виданні поради Люка щодо нових медіа. Він знову допоможе нам впоратися зі страхом перед змінами, знову покаже нам, як подолати виклики і досягти успіху», - Майк Г’юз, Президент і Креативний директор The Martin Agency

Цей воркбук — не просто посібник із малювання, а захоплива подорож у світ скетчингу, анімації та самовираження. Він створений для всіх — незалежно від віку чи рівня підготовки — хто мріє навчитися малювати або вдосконалити свої навички. Автор Олег Маламуж, аніматор і художник з досвідом, ділиться простими, але ефективними техніками, які допоможуть тобі розвиватися крок за кроком.

На тебе чекає безліч вправ, які ускладнюються поступово: від однохвилинних скетчів до реалістичних портретів, об’ємних форм, роботи зі світлом і навіть створення власних персонажів. Ти навчишся мислити як художник, бачити форму, схоплювати емоцію, працювати з тінями й експериментувати з різними інструментами.

Воркбук «Швидкий малюнок: Дизайн персонажів та анімація» — твій персональний тренажер, натхненник і вірний друг на шляху до впевненого малювання. Малювати — просто. І головне — цікаво. Візьми олівець і почни вже сьогодні!

Що відбувається з людським тілом під впливом стресу в умовах смертельного зіткнення? А з нервовою системою, серцем, диханням, зором та слухом, з пам’яттю? Що потрібно сучасним воїнам, щоб не дійти до нервового виснаження і продовжувати боротьбу, щоб вижити й перемогти? На ці та інші запитання, що постають перед учасниками бойових дій та правоохоронцями, дають відповідь автори цієї книги: підполковник Дейв Ґроссман — колишній рейнджер Армії США, викладач психології Вест-Пойнту, та Лорен Крістенсен — досвідчений поліцейський, ветеран війни у В’єтнамі. Читач дізнається про психологічну еволюцію бойових дій; про розвиток технік, які сприяють ефективності військовослужбовців та їхній психологічній витривалості й допомагають вийти з токсичного середовища смертоносних боїв зміцнілими тілом та духом. Книга входить до переліку рекомендованої літератури у Військовій академії США та Академії ФБР.

Трохи про книгу

Авторка Саша Войцехівська легко та глибоко пояснює, хто такі волонтери і які цінності та навички потрібні для цього виду роботи. Вона також розповідає про те, як кожна дитина може стати частиною позитивних змін у світі через власну активну участь. Ця книга надихає юних читачів на дії та допомагає їм розуміти, що навіть маленькі кроки можуть мати велике значення для інших і для світу в цілому.

Книга створена для тих:

хто цікавиться волонтерством

кому до вподоби пізнавати щось нове

кому хочеться допомагати людям

хто є не байдужою особистістю

З книгою ви гарантовано отримаєте:

знання про волонтерство

багато цікавої інформації

цінне проведення часу

розуміння важливості допомоги іншим

Вчіть своїх дітей цінувати волонтерську працю та пізнавати її власними очима, а книга Варто спробувати! буде чудовим початком цього навчання.

«Як дизайн спонукає нас думати» — це вихід за рамки очевидного і поверхового задля дослідження прихованих сигналів, які використовують дизайнери, щоб залучити аудиторію. Дизайн на будь-яких носіях застосовує комбінацію елементів — шрифтів, зображень, форм і кольорів, — щоб донести повідомлення, але це повідомлення також породжує думки та емоції, які не так легко сформулювати.

У книзі подано широкий спектр прикладів із різних галузей, зокрема видавничого, продуктового, цифрового й комерційного дизайну, і досліджено прийоми та інструменти, які дизайнери використовують для впливу на аудиторію й донесення неявних повідомлень. У кожному розділі книги досліджено різні настрої і поняття — від романтики до продуктивності, від гумору до витонченості. Результат — унікальне й захопливе, і для практиків, і для ентузіастів, уявлення про процес створення дизайну.

ЗМІСТ

Вступ

Зваблення

Ефективність

Любов

Гумор

Інтелект

Вишуканість

Гордість

Інновації

Невинність

Ностальгія

Гнів

Задоволення

Чесність

Про автора

Шон Адамс — штатний викладач у Коледжі мистецтв і дизайну в Каліфорнії, один із засновників відомої фірми AdamsMorioka, а також єдиний президент у історії AIGA (Американського інституту графічних мистецтв), якого було обрано на два терміни. Адамс тричі входив до складу національної ради AIGA, був президентом AIGA в Лос-Анджелесі.

У 2014 році Адамса нагороджено медаллю AIGA, найвищою нагородою в професії, він стипендіат AIGA та член Міжнародної конференції дизайну в Аспені, автор численних журнальних колонок і кількох книжкових бестселерів. Адамс потрапив до переліку сорока найвпливовіших людей, що формують світовий дизайн, а також до десятка найвпливовіших графічних дизайнерів у Сполучених Штатах.

Його блог, Burning Settlers Cabin, регулярно потрапляє до списку десяти найкращих дизайнерських блогів у США. Адамс — автор відеокурсів із дизайну, брендингу та історії дизайну на lynda.com, а його курс «Основи графічного дизайну: макет і композиція» переглянули понад 1,45 мільйона разів із моменту запуску в 2013 році.

Клієнтами Адамса були Академія кінематографічних мистецтв і наук, Adobe, Gap, The Metropolitan Opera, Frank Gehry Associates, Richard Meier Associates, Nickelodeon, USC, Sundance та Disney.

Книгу Карла Ґустава Юнґа «Архетипи і колективне несвідоме» утворюють опубліковані у 1933–1955 роках статті, у яких автор розвиває одні з найважливіших елементів його аналітичної теорії. Перед нами виклад вчення про колективний рівень несвідомої частини нашої психіки, і про архетипи як вроджені універсальні структури, що складають зміст цього колективного несвідомого.

Образний паралелізм, що властивий різноманітним міфологіям, релігіям, мистецтвам, казкам, філософським, алхімічним і науковим вченням, а також нашим снам, фантазіям та маренням, допомагає авторові виявити і описати ці архетипи, а також дослідити їхній вплив на становлення особи.

Книга торкається практично всіх аспектів людської життєдіяльності, а тому буде цікавою не лише для психологів та психотерапевтів, але й для філософів, релігієзнавців, антропологів, мистецтвознавців, а також усіх тих, хто прагне збагнути часто приховані від ока основи нашого існування.

Перший том дотепної та інформативної історії України від перших людей до Ярослава Мудрого.

Тематика книги

Історія.

Опис книжки «Історія України від діда Свирида. Книга перша»

Вивчати історію надзвичайно легко й цікаво! Читаючи, як первісні архантропи дістались до Карпат, якого культурного шоку зазнали неандертальці, що писали київські таблоїди про князя Ігоря, самі незчуєтесь, як запам’ятаєте багато історичних фактів та подробиць.

Для кого буде корисною «Історія України від діда Свирида. Книга перша»?

Книжка допоможе школярам легко засвоїти важливі історичні події, а дорослим віднайти маловідому цікаву інформацію та посміятися від душі.

Чому необхідно придбати цю книгу?

Твір захопить юних і дорослих читачів своїм гумором, живими описами й, водночас, точною хронологією.

Про автора

Дід Свирид (Свирид Опанасович) — псевдонім українського блогера, письменника та дипломата Івана Довганича. Відомий своїми аналітичними публікаціями у соцмережах в гумористичному стилі.

Відгуки про книжку

«Для заповнення прогалин та виховання бойового духу українців.» — Дмитро Гомон, журналіст «Еспресо».

«Фірмовий стиль автора — суворе дотримання історичної правди, яка, однак подається у легкій і дотепній формі.» — «Друг читача».

Цитати книги

Про грецьку колонізацію Причорномор’я

«Скіфи ж, здивовано оглянувши грецьких переселенців, також не могли стримати усмішки. Бо кумеднішого одягу, ніж туніки, вони зроду не бачили.»

Про князя Володимира

«Як і кожний український правитель, Володимир і не збирався виконувати свої передвиборчі обіцянки, але й довго відтягувати розв’язання проблеми, затримуючи варягів у Києві, він також не міг. Бо малокультурні вікінги своїм неохайним виглядом та нахабною поведінкою дедалі сильніше дратували мешканців і гостей столиці.»

Анотація книги «Формула»

Це історія про швидкість, жагу до перемоги, винахідливість і безстрашність. А ще — про великі гроші, політику та скандали. Це динамічна розповідь про те, як Формула-1 підкорила світ, балансуючи між правилами. Автори покажуть вам, що відбувається за лаштунками змагань, поділяться історіями про успіхи й невдачі топових спортсменів і власників команд. Які драматичні події розгорталися посеред трас і поза ними? Як автоперегони переросли в реаліті-шоу світового масштабу? Чому готовність команд іти на все заради перемоги часто грає проти них? Як через скандали та шахрайства Ф-1 опинилася за крок до самознищення і що її зрештою врятувало? Відповіді на ці запитання автори шукали разом із легендами Формули-1: Крістіаном Горнером, Лукою ді Монтедземоло, Льюїсом Гамільтоном, Максом Ферстаппеном та багатьма іншими.

Книга буде цікавою не лише для любителів автоперегонів, адже у ній йдеться і про суперництво, і про азарт, і про творче сприйняття правил. А передусім — про людей, які змінюють світ.

«Найкраща і найвичерпніша книга, написана про Формулу-1. Грандіозна спортивна історія на віки», — Сем Вокер, автор бестселерів

«Ніхто так точно не пояснює, що відбувається у світовому спорті, як дует Клеґґ і Робінсон. Сучасна Формула-1 — це спортивна історія цієї епохи, і жоден інший автор не зміг би розповісти її краще», — Кевін Кларк, журналіст, спортивний оглядач ESPN та Omaha Productions

«Найшвидше чтиво у вашому житті. Формула занурює у шалене сьогодення та подекуди химерне минуле найбагатшого і найбільш технологічно розвиненого виду спорту у світі. Навіть якщо ви ніколи не сиділи за кермом, вам все одно варто прочитати цю книгу», — Ей Джей Бейм, автор бестселерів

Детальніше про книгу

Книга «Формула: як шахраї, генії та фанати швидкості перетворили Ф-1 на глобальний феномен» — це спортивний нонфікшн від Джошуа Робінсона й Джонатана Клеґґа, репортерів американської газети Wall Street Journal. Автори говорять про заснування чемпіонату світу з кільцевих автоперегонів у 1950-х роках, трансформації Формули-1 та її становлення як багатомільярдної індустрії. Джошуа Робінсон і Джонатан Клеґґ не вдаються до сухого викладу інформації та не перевантажують текст чисельними датами й біографіями провідних постатей автоспорту, щоб розповісти історію легендарних перегонів. Їхня книга про «Формулу-1» — це хроніка перемог і поразок видатних учасників змагань, потік закулісних інтриг і скандалів, синергія винахідливості, суперництва, адреналіну й напруги.

Рейтинги 4,6 на Amazon і 4,33 на Goodreads із понад 4,1 тис. оцінок.

Бестселер за версією The New York Times.

Пошуки сірих зон у правилах Ф-1

Для створення нонфікшну «Формула» Джошуа Робінсон та Джонатан Креґґ провели ґрунтовне дослідження історії автоспорту, шукаючи ексклюзивну інформацію про Ф-1. Відтак у тексті автори висвітлюють низку знакових моментів для чемпіонату, але доповнюють свою розповідь сенсаційними матеріалами. Робінсон і Креґґ прокладають читачам шлях до справжнього світу автоперегонів — гучного, гламурного, видовищного, але недосконалого.

Щороку Міжнародна автомобільна федерація вносить корективи в суворі правила Ф-1, які формують технічні характеристики болідів і встановлюють норми побудови трас. Пілоти й команди готові зробити все задля перемоги, одначе в нульових їхнє прагнення вийшло з-під контролю. Існування «старої» Формули-1 опинилося під загрозою через промислове шпигунство, шахрайство та культуру повної безкарності. Автори розповідають, як Міжнародній автомобільній федерації вдалося розв'язати ці проблеми, та які зміни в регламенті очікували на учасників змагань після кризи.

Джошуа Робінсон й Джонатан Креґґ також окреслюють важливість інновацій в автоперегонах: вони фокусуються на інженерних викликах, передових розробках і новітніх технологіях у трансформаціях Ф-1, наповнюючи текст справжньою спортивною драмою.

Із шаленою швидкістю до фінішу: про зіркові команди й легендарних пілотів

У нонфікшні автори висвітлюють постатей, які впливали на розвиток чемпіонату світу з кільцевих автоперегонів, а також говорять про їхній шлях до успіху в спорті. На сторінках книги читачі знайдуть безліч маловідомих відомостей про видатних пілотів і команд Ф-1, які щороку забезпечували глядачам незабутнє видовище. Саме завдяки легендарним учасникам перегони наповнились зірковою атмосферою й почали асоціюватися з гламуром та престижем. Утім, розкриваючи становлення Формули-1, Джошуа Робінсон й Джонатан Креґґ зосереджуються не лише на відомих пілотах, інженерах і спортивних організаторах змагання. Автори демонструють, як політичні та бізнес-аспекти стали каталізаторами важливих змін в організаційній структурі чемпіонату.

Пропонуємо купити «Формула: як шахраї, генії та фанати швидкості перетворили Ф-1 на глобальний феномен» не тільки читачам, які захоплюються автоперегонами, а й книголюбам, що шукають ексклюзивних матеріалів про визначні культурні події світу.

«Динамічна розповідь про автоперегони Формули-1, популярність яких стрімко зростає... Захоплення для фанатів Ф-1, а також чудовий приклад спортивного письма»,— Kirkus Reviews

«Досконалий рисунок — це не випадковість і не плід миті натхнення, коли руками керують музи. Досконалий рисунок — це злагодженість багатьох чинників, кожен з яких треба ретельно усвідомити та майстерно втілити, як під час делікатної хірургічної операції», — переконаний автор цієї книжки.

Якщо ви прагнете створювати досконалі рисунки, то неодмінно мусите опанувати настанови Ендрю Луміса. Книжка містить розділи, присвячені анатомії, площинам, освітленню, рисунку живих моделей, рухливим фігурам та костюмам, а також містить міркування автора про мистецтво та становище художника. Замальовки і приклади його найкращих робіт трапляються майже на кожній сторінці. Вперше опублікована у 1943 році, ця книжка є надійним довідником для художників, які вдосконалюють свою майстерність.

У центрі «Нарисів таємної війни» Тімоті Снайдера — запаморочлива шпигунська історія польського художника і розвідника Ґенрика Юзевського — одного з найближчих соратників Юзефа Пілсудського, віце-міністра внутрішніх справ українського уряду в 1920 році, волинського воєводи у міжвоєнний період, багаторічного підпільника і конспіратора. Його драматичну біографію Снайдер майстерно поєднує з глибоким історичним дослідженням проукраїнських політичних та інтелектуальних еліт Польщі першої половини ХХ століття — прометеїстів, їхньої участі у протистоянні більшовицькому терору та, пізніше, сталінізму, в амбітному проєкті визволення Радянської України. Це захоплива й динамічна розповідь про змагання польської та радянської розвідок, і водночас ґрунтовна наукова праця на базі сотень архівних джерел.

Історія життя та успіху рок-зірки, який сколихнув світ

ТЕМАТИКА КНИЖКИ «ФРЕДДІ МЕРКЮРІ. A KIND OF MAGIC»

Біографії, історія, музика, історія успіху, відомі особистості.

ПРО КНИЖКУ МАРКА БЛЕЙКА

Це книжка про те, ким був і ким став Фредді Меркюрі.

Від невідомого занзібарця Фаруха Бульсари до зірки, що виступає на стадіоні для 150 тисяч людей. Від клавішника гурту «Здихлики» до легендарного клавішника й вокаліста Queen. Від хлопця, що соромиться своїх зубів, до величного музиканта в короні й мантії. На платівці його життя була як світла сторона (геніальність, артистизм, успіх), так і темна (залежності).

Фредді завжди був живим і блискучим. Вірив, що можливо все, якщо вкласти в це розум і серце.

«Багато моїх пісень — це політ фантазії. Я можу придумати все, що завгодно. Це світ, в якому я живу. Він дуже яскравий, і так само яскраво я пишу. Мені так подобається», — Фредді про свою творчість.

ДЛЯ КОГО ВИДАННЯ «ФРЕДДІ МЕРКЮРІ. A KIND OF MAGIC»

Для всіх, на кого вплинув гурт Queen та його фронтмен Фредді Меркюрі, хто цікавиться біографіями музикантів, відомих митців та знаменитостей загалом. Кому подобається читати не сухі факти, а історії, про які мало хто знає.

ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА МАРКА БЛЕЙКА

Ця книжка, опублікована напередодні 70-річчя Фредді, містить ретроспективний коментар до його студійних і концертних альбомів, повну дискографію, фотографії та пам’ятні речі.

ПРО АВТОРА

Марк Блейк — британський музичний журналіст, письменник і редактор, чиї роботи публікуються в Times і Daily Telegraph, а також у музичних журналах Q, Mojo, Classic Rock, Music Week і Prog. Автор біографій-бестселерів світових музичних гуртів і рок-виконавців.

ВІДГУКИ

Фредді був як регулятор гучності на радіоприймачі. Заходив у кімнату, а за ним заходили душевність і радість. А потім ішов, і вони за ним виходили. Таких людей одиниці. Мері Остін, близька подруга Фредді Меркюрі

КНИЖКИ НА СХОЖУ ТЕМАТИКУ

• «Depeche Mode: Faith & Devotion», Ієн Ґіттінс, «Наш Формат», 2023
• «Жінка в мені (Limited edition)», Брітні Спірс, «Наш Формат», 2024
• «Сергій Кузьмінський. Всьо Чотко», Юрій Рокецький, «Наш Формат», 2024

ЦИТАТИ З КНИЖКИ «ФРЕДДІ МЕРКЮРІ. A KIND OF MAGIC»

Ніколи не здавайся

Сором’язливість, яку згадує Кіт Вілсон, не завадила Фредді брати участь у боксерських змаганнях, хоч мати в листах благала його не битися. У школі св. Петра були сильніші й дебеліші хлопці, однак Фредді швидко навчився, за словами Субаша Шаха, «ставити їх на місце». Фредді мусив виробити якийсь індивідуальний стиль, бо у нього було вразливе місце — передні зуби: один пропущений хук — і прощавайте губи. Тож він тримався принципу «Бий першим, бий сильно і ніколи не здавайся». Брюс Мюррей згадував, як був його секундантом в одному з найжорстокіших боїв — Фредді стікав кров’ю, але не дозволив зупинити бій: «У нього був просто залізний погляд. Він не збирався здаватися».

Говорив через музику

Усе, що Фредді хотів сказати про свою хворобу, він говорив через музику. «Такі пісні, як моя The Show Must Go On чи These Are the Days of Our Lives Роджера, давали Фредді можливість висловитися, бути разом з групою», — говорив Браян. The Show Must Go On вийшла дуже драматичною і прозорою. Інші гурти в подібній ситуації пішли би, напевно, в обхід, через метафору. Але Queen були не такі. Їх зробили популярними пісні з простими словами типу We Will Rock You чи We Are the Champions, тому причин шукати інших шляхів не було.

Травматичний досвід закарбовується в тілі та змушує людину щоразу наново проживати біль. Доктор Бессел ван дер Колк взяв на себе обов’язок відшукати шляхи звільнення з цієї пастки. Його практичні та теоретичні дослідження психологічної травми безцінні, коли треба перебудувати сприйняття, усвідомити причину страждань, знайти вдалий спосіб лікування й наново пізнати себе.

Ця книжка містить вичерпну інформацію, пов’язану з травмою, висвітлюючи такі різноманітні аспекти:

• відкриття в галузі нейронауки
• причини травми, закладені у проблемних стосунках;
• наслідки травми,як-от амнезія, дисоціація, депресивні розлади тощо;
• способи лікування, як безмедикаментозні, так і з використанням фармпрепаратів;
• приклади соціальних проєктів, які можуть допомогти повторній адаптації пацієнтів у суспільстві.

Про автора

Бессел ван дер Колк — психіатр, який уже майже 50 років досліджує проблему посттравматичного стресового розладу, керівник Trauma Research Foundation у Массачусетсі.

Відгук

У цьому виданні викладено все, що наразі відомо про вплив травматичного досвіду на людей і суспільство, та розкриті можливості вилікуватися. Класичні й новітні підходи допоможуть дітям і дорослим, які зазнали психологічної травми, повноцінно інтегруватися в сучасне життя. Джессіка Стерн, політична консультантка з питань тероризму, авторка книжок

Про книгу «Зі щитом або на щиті. Правда про війну» Сергія Кривоноса

Уперше в новій історії України книжку написав бойовий генерал — спецпризначенець, представник елітних військ — Сил спеціальних операцій, винятковий професіонал. Один із небагатьох військових, хто публічно попереджав про небезпеку російського вторгнення та необхідність належним чином готувати націю до широкомасштабної війни.

З позиції державного менеджера Сергій Кривонос розробив не лише дієвий механізм формування та розвитку сучасної територіальної оборони, а й спеціальну програму «П’ять кроків», що передбачала глобальну підготовку суспільства до системного опору великій сусідній країні.

У книжці автор розповідає власну історію й ділиться маловідомими фактами й деталями подій, безпосереднім учасником яких він був. Його двічі виштовхували в політику. Перший раз, коли лишили можливості професійної самореалізації — розвитку створених ним Сил спеціальних операцій. Другий — коли за виконання громадянського обов’язку із захисту Києва, зокрема однієї з найбільш небезпечних і вразливих ділянок столиці — міжнародного аеропорту «Київ-Жуляни», — замість подяки завели карну справу.

На тлі системного аналізу й дуже холодних, тверезих оцінок генерал Кривонос пропонує конкретні формули — з розвитку національного війська та оборонної промисловості, з формування й підготовки національного спротиву ворогу, з формування влади, яка служитиме народові.

Книжка буде цікава як для підготовленого військового фахівця, так і для пересічного громадянина, який хоче знати більше правди про цю війну — від її НЕпідготовки до погляду в майбутнє — після Перемоги.

Цитата з видання «Зі щитом або на щиті. Правда про війну»

«В одному з боїв ми брали участь разом із Головнокомандувачем ЗСУ генералом Муженком і кількома іншими генералами. Муженку зателефонував Забродський і повідомив, що вони ведуть бій у районі Добропілля. Пощастило, що якраз у небі були два МіГ-29, тож генерал Муженко через командувача Повітряних сил переспрямував літаки на прикриття підрозділів бригади Забродського. Ми також швидко завантажилися в гелікоптери й полетіли в район бойових дій. Там, між Краматорськом і Добропіллям, наша така собі “зведена генеральсько-офіцерська група” деблокувала 25-ту бригаду ВДВ і звільнила наших десантників з полону проросійських сепаратистів».

Про автора книжки «Зі щитом або на щиті. Правда про війну»

Сергій Григорович Кривонос (нар. 26 липня 1970, Кременчук, Полтавська область, Україна) — український політичний і військовий діяч, генерал-майор запасу Збройних сил України, перший заступник командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ (2016—2019).

У 2014 році особисто командував обороною Краматорського аеродрому, яка позначилася великими втратами ворога.

Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України (2019—2020).

Головнокомандувачем ЗС України Валерієм Залужним навесні 2022 року Сергія Кривоноса було призначено керівником оборони аеропорту «Київ». Тридцять дев’ять діб під його командуванням тривала оборона цього надважливого стратегічного об’єкта.

Зрозуміла й наочна історія УПА

Серед великої кількості літератури, присвяченої діяльності УПА, ця книжка претендує на особливе місце: тут читач знайде структурований і лаконічний виклад історії повстанської боротьби. Видання проілюстроване великою кількістю унікальних фотографій, документами і свідченнями учасників. Специфіка кількарівневого тексту допоможе читачеві побачити цілісну картину повстанського руху, зрозуміти його місце і роль в українській та світовій історії.

Це книжка, яка має бути у домашній книгозбірні кожного українця. Книжка-фотоальбом, яка може частково замінити втрачені у вирі історії родинні світлини. Вона для всіх, кого цікавить історія боротьби українців за свободу, не спотворені пропагандою факти про УПА та ОУН.

Це видання допоможе кожному зрозуміти, чому і як українці чинили спротив ворогу, який значно переважав їх у силі; побачити у завзятті вояків УПА джерело незламності вояків ЗСУ. У книжці опубліковано кілька сотень світлин і документів з архівів Центру досліджень визвольного руху та Служби безпеки України.

ПРО АВТОРІВ

Володимир В’ятрович — історик, публіцист, державний та громадський діяч. На посаді директора архіву СБУ розсекретив доти таємні архіви КГБ. Голова Українського інституту національної пам’яті у 2014—2019 рр. Автор і співавтор 16 книжок з історії України ХХ століття.

Ігор Дерев’яний — історик, працював старшим науковим співробітником Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», заступником директора з наукової роботи Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія Терору».

Руслан Забілий — історик, громадський діяч. Генеральний директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького». У 2008–2009 роках очолював Центр досліджень визвольного руху. Солдат ЗСУ.

Петро Содоль — дослідник історії УПА, майор Армії США, співробітник видавничого комітету «Літопис УПА». Автор книги «UPA: They Fought Hitler and Stalin: a Brief Overview of Military Aspects from the History of the Ukrainian Insurgent Army, 1942–1949», енциклопедичних видань з історії УПА «Українська повстанча армія, 1943–49».

Про фотографію — збірка есеїв американської письменниці та критикині Сьюзен Зонтаґ. Вперше опублікована в 1977 році, ця робота набула феноменальної ваги в формуванні теоретичних ідей навколо фотографії. В шести есеях Зонтаґ розмірковує над тим, як повсюдність фотографії, що перетворилась на соціальний ритуал, радикально трансформувала наші стосунки з навколишнім світом. Створюючи ілюзію отримання через камеру влади над реальністю, фотографія, навпаки, віддаляє нас від неї, конструюючи та маніпулюючи нашим сприйняттям дійсності.

Ця книжка – це спроба відповісти на питання: Чому наші стосунки з мовами саме такі? Чому і зараз є люди, яким соромно говорити мовою власних батьків чи дідів? Чому нам буває соромно за рідні діалекти? Чому деякі з нас досі вважають, що мова – це нейтральна річ у собі, і не знати мову власної країни – це нормально? Чому на території сучасної Росії прямо зараз гине стільки мов? Чому якась мова комусь здається вищою, а якась – нижчою?

Мова-меч у ста невеликих розділах описує мовну реальність СРСР. Книжку можна починати читати з будь-якого розділу. Це науково-популярне видання для широкого кола читачів про мовні стосунки на тлі радянського періоду.

Мова-меч – це не заклик озброюватись мовою, як мечем. Ця книжка описує те, як в Радянському Союзі мечем стала російська. Рідна мова у боротьбі з імперіями має стати щитом.