«Формат нонфікшн»
Читацький рейтинг

Як збудувати величну й сталу компанію, яка надовго переживе свого засновника

Ще 1992 року Джим Коллінз у співавторстві з Біллом Лазьє написав бестселер Beyond Entrepreneurship, на якому зросло ціле покоління управлінців. А 2020 року Коллінз майже подвоїв текст видання численними есе. Чому важливо формувати корпоративне бачення? Чим відрізняється мета компанії від її місії? Про що свідчать основні фінансові показники? Як гарну ідею перетворити на інновацію? Відповіді — у цій роботі на численних прикладах з історії таких гігантів, як IBM, HP, Walmart, та менших, але успішних і сталих компаній.

Ця книжка про те, як маловідомі бізнеси стають величними і завдяки чому — а головне, кому — величні компанії зберігають свій статус протягом десятиріч і довше. У ваших руках — квиток на подорож шляхами найуспішніших лідерів бізнесу і детальні інструкції з побудови не просто величної, а сталої компанії, яка надовго переживе свого засновника.

Джим Коллінз — американський бізнес-консультант і письменник. Автор книжок «Від хорошого до величного», «Величні за власним вибором», «Зроблено на совість». Публікується в Harvard Business Review, BusinessWeek, Fortune та інших виданнях.

Білл Лазьє — почесний професор Стенфордської юридичної школи. Він працював у багатьох великих корпораціях, зокрема Diamond Rentals, American Security Products, Yes Reading, BUILD, Interplast, SCRMA та Stanford Bookstore.

ВІДГУК ПРО КНИЖКУ «БІЛЬШЕ НІЖ БІЗНЕС 2.0»

“Для мене це книжка про людей і про лідерство. Про те, як лідери об’єднують людей в організації, згуртовують  їх навколо цілей і, м’яко надихаючи, ведуть уперед.

Моя порада підприємствам, молодим  та зрілим компаніям дуже проста – just do it! 

Ця книжка настільки конкретно описує, що і як потрібно зробити, що найпростіший спосіб підняти свою компанію на новий рівень,  – просто це зробити.” Андрій Федорів, засновник маркетингової агенції Fedoriv Agency

Білл Кемпбелл сприяв розбудові низки найвидатніших компаній Кремнієвої долини, зокрема Google, Apple та Intuit. Колишній університетський футболіст і футбольний тренер, Білл став ментором Стіва Джобса, Ларрі Пейджа та Еріка Шмідта, тренував десятки лідерів на обох узбережжях США.

Книжка створена на основі інтерв’ю більш ніж із вісімдесятьма людьми, які знали й любили Білла Кемпбелла, в ній пояснюються принципи роботи Тренера та ілюструються історіями від видатних компаній і людей, із якими він працював і грав. Це справжня програма для прогресивних бізнесових лідерів і менеджерів, яка допоможе створювати продуктивніші й динамічніші команди та компанії

Поразка у війні, принизливий Версальський мир, сепаратистські рухи, бунти комуністів, інфляція... Саме на цьому тлі формувалися фрайкори, добровольчі корпуси, які захищали хиткі кордони Ваймарської республіки. Бої в Балтиці, боротьба з поляками на сході та французькими окупаційними військами на заході — усі ці події, які автор влучно називає «післявійна», досі є маловідомими для загалу, хоча саме вони заклали підґрунтя для Другої світової. Зрештою, «Зневажені» є своєрідним продовженням найвідомішого твору Юнґера «У сталевих грозах», адже тут ідеться про час одразу після завершення Першої світової війни. Те, що описує Заломон, дає змогу провести паралелі з українськими реаліями — недарма слово «фрайкори» перекладається як «добробати». Нехай фрайкорівці програли, і пройшли смерть, в’язницю та зневагу — їхня мета була важливішою за усі ці ризики. «Ми не могли поважати батьківщину, тому що любили націю».

Протягом багатьох років одна країна діяла як найбільша офшорна гавань у світі, приймаючи сотні мільярдів доларів незаконних фінансів, безпосередньо пов’язаних з корумпованими режимами, екстремістськими мережами та всім найгіршим, що тільки є у світі. Проте це не вкритий піском Карибський острів і навіть не традиційний притулок фінансової секретності, як-от Швейцарія чи Панама. Натомість виявилося, що найбільший зиск має країна, котра досі претендує на роль морального лідера вільного світу і на першість у боротьбі зі злодіями та корупціонерами — США.

У “Клептократії по-американськи” висвітлено перетворення Сполучених Штатів на світовий центр офшорингу. Яким чином штати, як Делавер і Невада, відточили мистецтво анонімних компаній-оболонок, і як досягнення реформаторів після 11 вересня спричинили новий потік нелегальних фінансів безпосередньо до США. Як африканські деспоти та постсовєцькі олігархи стали домінувати на американському узбережжі, в промисловості, цілих містах і містечках Середнього Заходу США. Як брудні гроші почали проникати в американські університети, аналітичні та культурні центри. І як борці з корупцією намагаються відновити лідерство США в цій сфері та покласти нарешті край пануванню клептократії по-американськи.

Алгоритм дій, який допоможе покращити рівень життя та досягти фінансової стабільності.

Більшості здається, що заможне життя — тільки для обраних. Але що як я скажу вам, що задля фінансового успіху не обов'язково народжуватись під щасливою зіркою і стати успішним та заможним може кожен? Саме так стверджує автор цієї книги.

Ця книжка для широкого кола читачів, а саме, для всіх хто шукає шляхів покращення власного фінансового стану і хоче навчитись ефективного поводження з грошима.

Книга корисна тим, що розглядає питання фінансової стабільності комплексно. Перша частина присвячена роботі над вашою психологією сприйняття грошей, а саме пропрацюванню ваших цілей та прийняттю відповідальності за їх досягнення, ліквідуванню рамок, які ми самі ставимо собі на шляху до успіху, та подоланню психології бідності, якою інфікована більшість людей, що виросли на території пострадянського світу.
Друга частина книги пропонує конкретні практичні методики здобуття, утримання та примноження матеріальних благ, інтегрувавши їх у своє повсякденне життя, ви будете приречені на зміни.

Книга «Шлях до фінансової свободи. Ваш перший мільйон за сім років» є світовим бестселером. Наведені в ній методики отримали схвальні відгуки від тисяч читачів в Україні та у всьому світі.

Бодо Шефер — німецький письменник, фінансовий коуч та успішний підприємець. Він віднайшов власний шлях до фінансової свободи й тепер вчить цього інших. Бодо Шефер також пише книжки про фінансову грамотність для дітей, українською мовою їх переклало Видавництво Старого Лева.

"Сидіти та сподіватись на диво так само безглуздо, як безглуздо спортсмену сидіти вдома, дивитись трансляцію Олімпійських ігор та сподіватись отримати на них золоту медаль.

Доповнене видання класичного бестселера, що ґрунтується на п'ятнадцятирічному досвіді реалізації концепцій Пітера Сенджі

Забудьте свої старі усталені уявлення про лідерство. Найуспішнішою корпорацією буде та, яка навчається.

Fortune

Панівна система управління приречена: часи, коли нездатність скористатися колективним розумом, властивим ефективній спільній роботі, компенсують тяжкою працею, позаду. Це не екологічно і точно не ефективно. А єдиною стійкою перевагою організацій у сучасному світі є здатність навчатися швидше за конкурентів.

Пітер Сенджі доводить, що лідери компаній і організацій, позбуваючись перешкод і стереотипів стосовно навчання і приймаючи нові стратегії, які вивільняють істинні колективні прагнення, допомагають своїм же працівникам досягати високих результатів. Опанування уроків, описаних у «П’ятій дисципліні», допоможе навчитися бачити навколишній світ по-новому, запалити іскру творчості й звільнитися від обмежень та стереотипів усім, хто цього по-справжньому прагне: і компаніям, які працюють за принципами сталого розвитку, і організаціям, що вирішують соціальні проблеми — вуличного бандитизму, зміни систем шкільної освіти, сприяння економічному розвитку чи боротьби з бідністю. А керівники здобудуть знання про п’ять базових складників успіху: постійне самовдосконалення кожного працівника, інтелектуальну модель, загальне бачення, навчання команд і — найголовнішу, п'яту дисципліну, що дасть змогу поєднувати мозаїку миттєвих подій у чітку картину — мислення системами.

• Чому варто прочитати книжку «П’ята дисципліна»?
• Одна з найважливіших книг з менеджменту за останні сімдесят п'ять років.
• Оновлене видання, що містить понад сто сторінок нового матеріалу, створеного на основі інтерв'ю з десятками практиків з компаній, як BP, Unilever, Intel, Ford, HP, Saudi Aramco та організацій, як Roca, Oxfam та Світовий банк.
• Наповнена історіями лідерства, що демонструють безліч способів, якими основні ідеї «П’ятої дисципліни» (багато з яких здавалися радикальними під час першої публікації) стали глибоко інтегрованими у світогляд людей та їхні управлінські практики.
• Допоможе розпалити вогонь до справжнього навчання, яким керують люди, зосереджені на тому, що для них справді має значення, перевести командну роботу у площину макротворчості, звільнитися від обмежувальних припущень та мислення і покладе край боротьбі між робочим та особистим часом.
• Дякуємо Борису Шестопалову, ідеологові Volia Food Valley та співзасновникові компаній HD-group I GFSGroup, за люб'язну підтримку цього видання.

ПРО ВИДАННЯ «ХАКЕРИ І ДЕРЖАВИ»

Вірус StuxNet зламав комп’ютерні системи і стримав уряд Ірану від створення ядерної бомби. Загадкове угруповання попри потужну охорону дістало арсенал хакерських інструментів Агентства національної безпеки США. Пам’ятні блекаути через злам української електромережі у 2015 та 2016 роках, принципи дії та поширення вірусу NotPetya, який завдав стільки шкоди. 

Все це стало можливим завдяки поширенню зброї хакінгу. Сьогодні держави і приватні компанії ведуть бої не тільки на землі, в морі та у повітрі. Кіберпростір, подібно до суднохідних шляхів у морях XVIII століття, став цілим всесвітом для жорстоких конфліктів військових, найманців і флібустьєрів з різних куточків світу. 

Якщо вас цікавлять історія кібервійн та найвідоміші у світі хакери, технології стратегічного шпіонажу і контррозвідки, механізми шифрування, вразливості систем безпеки та практичні навички протидії кіберзагрозам, тоді ця книга — джерело тих знань, яке ви так довго шукали.

ПРО АВТОРА

Бен Б’юкенен — професор Школи дипломатичної служби Джорджтаунського університету, де спеціалізується на перетині кібербезпеки, штучного інтелекту та державного управління. Зараз працює у Білому домі.

ВІДГУКИ ПРО КНИЖКУ «ХАКЕРИ І ДЕРЖАВИ»

Найкраще з прочитаних мною досліджень того, як дедалі драматичніші події в кіберпросторі визначають «нову норму» геополітики цифрової епохи. Б’юкенен… справді блискуче вловлює динаміку всього цього. Генерал Девід Петреус, колишній директор ЦРУ та командувач коаліційними силами в Іраку та Афганістані

Одна з найкращих книжок про інформаційну безпеку, опублікованих на сьогоднішній день у цьому столітті — легкодоступна, жорстко аргументована, з надзвичайно добре підібраними джерелами, лякаюче сприйнятлива. Томас Рід, автор «Активних заходів»

КНИЖКИ НА СХОЖУ ТЕМАТИКУ

• «Нові правила війни. Перемога в епоху тривалого хаосу», Шон Макфейт, «Наш Формат», 2023 рік
• «Чипова війна. Боротьба за найважливішу технологію у світі», Кріс Міллер, «Наш Формат», 2024 рік
• «Мистецтво залишатися непоміченим. Хто ще читає ваші імейли?», Кевін Митник, «Наш Формат», 2019 рік
• «Система ФБР. Кодекс досконалості наймогутнішого відомства США», Френк Фіґлузі, «Наш Формат», 2023 рік
• «Моссад. Найвидатніші операції ізраїльської розвідки», Міхаель Бар-Зохар, Ніссім Мішаль, «Наш Формат», 2021 рік
• «Життя 3.0. Доба штучного інтелекту», Макс Теґмарк, «Наш Формат», 2019 рік
• «Суперінтелект. Стратегії і небезпеки розвитку розумних машин», Нік Бостром, «Наш Формат», 2020 рік

ЦИТАТИ З КНИЖКИ БЕНА Б'ЮКЕНЕНА

• Насправді росіяни не спрямовували свою підривну операцію, яка швидко отримала назву NotPetya, проти якоїсь однієї конкретної цілі. На відміну від попередніх кібератак, які були направлені проти одного об’єкта, однієї компанії чи навіть енергомережі одного міста, ця атака була невибірковою і масовою. Російські хакери наділили код атаки здатністю створювати копії та поширюватися. У цьому сенсі він був схожий на Stuxnet, але, на відміну від нього, не містив механізмів верифікації цілей, які б обмежували його потужність. На меті було заподіяти повсюдної шкоди. На відміну від WannaCry, чиє поширення могло бути випадковим, за NotPetya, безсумнівно, стояв намір. Атака нагадувала бортовий залп, який завдав шкоди всім, хто веде бізнес в Україні, і всім, хто платить податки Українській державі. Запущений напередодні свята Дня Конституції, він не був схожий на жодну бачену раніше кібератаку.

• Stuxnet — це руйнівний комп’ютерний хробак, створений хакерами-новаторами з розвідки США та Ізраїлю. Він мав розігнати ядерні центрифуги Ірану до небезпечно високої швидкості. Однак шкідливий код вислизнув за межі ядерних об’єктів Ірану та поширився по всьому світу. Неймовірно, але його походження могло б залишитися поза прискіпливою увагою, якби не поєднання комп’ютера в Ірані, який постійно перезавантажувався, невеликої антивірусної фірми в Білорусі та, зрештою, групи талановитих дослідників, які працюють у великих кібербезпекових компаніях. У результаті операція мала неоднозначний успіх для Сполучених Штатів та Ізраїлю, але була благословенням для тих, хто прагне зрозуміти, як організовано передові кібероперації. На те, що ця атака швидко стала найбільш обговорюваним хакерським нападом як серед дослідників кібербезпеки, так і поміж науковців у галузі міжнародних відносин, були вагомі причини.

• Код Shamoon складався з трьох компонентів. Перший із них розмістив свої копії в різних місцях на комп’ютері та в мережі Aramco. Він також сконфігурував себе в такий спосіб, щоб у майбутньому запускатися щоразу, коли завантажувався комп’ютер. Це доволі поширений метод досягнення того, що експерти з кібербезпеки називають персистентністю, тобто здатністю залишатися в потрібній системі, незважаючи на дії користувачів, як-от перезавантаження машини або спроба видалити шкідливий код. Створивши такий плацдарм, код Shamoon розгорнув інші два компоненти: один — для видалення файлів із системи, а другий — для надання зловмисникам інформації про хід операції.

• Під час річної ескапади хакерське угруповання Shadow Brokers оприлюднювало документи, які викривали діяльність хакерів, що, працюючи на американський уряд, проникають до мереж по всьому світу, аби уповільнювати, чинити перешкоди та обеззброювати свої мішені. Викрадені ними файли продемонстрували, що хакерські атаки були ключовим, хоч і здебільшого секретним інструментом американської політики на міжнародній арені, який США потай використовували як проти ворогів, так і проти друзів. Shadow Brokers розмістили у відкритому доступі не лише документи. Вони виклали набір хакерських інструментів, які накопичило та ревно охороняло Агентство національної безпеки США, або АНБ. Ці інструменти були настільки потужними, що американські хакери прирівняли їх використання до «риболовлі з динамітом». Й от раптом цей «динаміт» став доступний абсолютно всім і безкоштовно.

 Ця книжка розповідає про психіатрію через призму окремих історій, розказаних самими героями: про те, як жити з тим чи іншим розладом, як лікуватися і працювати у психіатричних лікарнях, як дбати про рідних, які мають психіатричні діагнози. Такі свідчення нерозривно пов’язані з особистостями оповідачів, з їх багатогранними «я» — тож ці історії в першу чергу про людей, а не про хвороби. Ще одна тема, яка виступає тлом і контекстом до ділення — складна і суперечлива історія психіатрії, і зокрема — її відображення в архітектурі, яка стає дзеркалом суспільних і медичних настроїв. 

  «Чи чути звук дерева, що падає у лісі, якщо нікого немає поруч?» — це запитання запрошує стати свідками: уявно переступити поріг психіатричної лікарні, вислухати чужі переживання, побачити, як вони перестають бути незрозумілими і відлякуючими, стаючи натомість частинами загальнолюдського досвіду.

Ця книжка – це спроба відповісти на питання: Чому наші стосунки з мовами саме такі? Чому і зараз є люди, яким соромно говорити мовою власних батьків чи дідів? Чому нам буває соромно за рідні діалекти? Чому деякі з нас досі вважають, що мова – це нейтральна річ у собі, і не знати мову власної країни – це нормально? Чому на території сучасної Росії прямо зараз гине стільки мов? Чому якась мова комусь здається вищою, а якась – нижчою?

Мова-меч у ста невеликих розділах описує мовну реальність СРСР. Книжку можна починати читати з будь-якого розділу. Це науково-популярне видання для широкого кола читачів про мовні стосунки на тлі радянського періоду.

Мова-меч – це не заклик озброюватись мовою, як мечем. Ця книжка описує те, як в Радянському Союзі мечем стала російська. Рідна мова у боротьбі з імперіями має стати щитом.

Більшість із нас, думаючи про гриби, уявляє тільки плодові тіла з шапинкою та ніжкою. Однак гриби — це набагато більше. Вони утворюють надзвичайно різноманітне царство організмів, яке підтримує майже всі живі системи на Землі. І ще — вони дивовижні. Чимало грибів мікроскопічні, проте бувають і такі, що живуть тисячоліттями та важать десятки тисяч тонн. Не маючи мізків, гриби розв’язують складні завдання й маніпулюють поведінкою тварин. Гриби дають нам хліб, алкоголь і життєво необхідні ліки. Вони виживають у відкритому космосі, їдять пластик, а їхня здатність перетравлювати камінь уможливила появу життя на суходолі. Гриби трапляються всюди, а втім зазвичай лишаються поза полем нашого зору: понад 90 % їхніх видів досі незадокументовані.

У своїй захопливій книжці Мерлін Шелдрейк, міколог з Амстердамського вільного університету, запрошує читача у подорож цим прихованим царством життя. Він показує, що гриби є ключовими для розуміння планети, на якій ми живемо, а також того, як ми думаємо, відчуваємо та поводимося.

Книжка отримала премію Вейнрайта як найкращий текст про природу, премію за найкраще науково-популярне видання від Лондонського королівського товариства, а також премію британської Гільдії авторів про їжу. Світовий бестселер за версіями Sunday Times та New York Times.

Лідери фейкові та лідери справжні — у чому різниця? У здатності ставити потреби колег і компанії вище за власні, як переконує Саймон Сінек. Адже справжні лідери здатні пожертвувати своїм комфортом, ба навіть виживанням заради блага тих, про кого піклуються. Поки фейкові лідери керуються законами цинізму й корисливості, справжні лідери сприяють довірі та співпраці, вибудовуючи так зване Коло Безпеки всередині команди, захищаючи її від зовнішніх викликів. Цього закону дотримується морська піхота, а також керівники, що цінують співробітників і прагнуть досягти максимального процвітання своєї компанії. Як стати лідером, надихнути колег на плідну співпрацю, створити атмосферу впевнених і задоволених роботою професіоналів, здатних розв’язувати завдання будь-якої складності? «Справжні лідери їдять останніми» — це книжка для тих, хто прагне відчути значущість своєї праці й жадає довести це в колі сильної, стабільної та продуктивної команди, якій підвладні найсміливіші звершення.

Про автора

Саймон Сінек — етнограф за освітою, автор п’яти книжок, який досліджує патерни мислення, поведінки й комунікації між людьми та організаціями. Його виступ на TED Talk 2009 року став другим за кількістю переглядів і досі тримається серед десятки найкращих (понад 50 млн). У 2017 році ім’я Саймона навіть увійшло до п’ятірки найчастіших запитів на YouTube.

Під поняттям «шістдесятництво» приховується безліч культурних феноменів, людських доль та літературних творів. Ця книжка пропонує читачеві мандрівку в мікросвіт українських шістдесятників — молодих людей, які творили нову культуру в час хрущовської «відлиги». Заглиблення у світ, який всупереч правилам радянського тоталітарного режиму засновувався на принципах солідарності, взаємопідтримки та поваги між непересічними молодими талантами.

«Ця книжка є радше спробою побачити в когорті шістдесятників живих людей – з їхніми сумнівами, коливаннями, інтелектуальною відвагою та блискучими талантами. В певному сенсі побачити цих молодих талановитих людей без "забронзовілості", з якою так часто подають їх шкільні підручники. Тим більше, що самим шістдесятникам "забронзовілість" аж ніяк не притаманна.» Радомир Мокрик, автор видання

Чимало фотографій з архівних фондів та сімейних архівів публікуються вперше.

Для широкого читацького загалу.

Про автора

Радомир Мокрик, PhD. (1987 р. н.) — історик, культуролог, науковий працівник Інституту східноєвропейських студій на філософському факультеті Карлового університету в Празі. Вивчав культурологію в Львівському національному університеті імені Івана Франка і модерну історію в Карловому університеті в Празі. У 2021 році в Карловому університеті захистив дисертацію на тему «Шістдесятники і колоніальний дискурс радянської культури в Україні в час відлиги. 1956–1964».

Цитати з книжки «Бунт проти імперії»

Про світоглядні основи шістдесятництва

Це когорта, світогляд якої сформувався на перетині етичних принципів і критичного мислення. Саме на такому ґрунті виникла основа національного руху, в який згодом перетворилась «малесенькі щопта» шітсдесятників. При цьому саме етика відігравала головну роль. Мені пощастило найбільше спілкуватись з двома, здавалося б на перший погляд, протилежностями: Іваном Дзюбою та Євгеном Сверстюком. Дзюба походив з Донбасу, довго вірив в комуністичні ідеї і схилявся радше до «націонал-комунізму». Євген Сверстюк народився на Волині і вже в досить ранньому віці перейнявся націоналістичними ідеями. Однак їх поєднувала багаторічна щира дружба. Рухались вони до розуміння самобутності України з різних ідеологічних сторін, але на основі етичної спільності. Свого часу на літературному вечорі в Черкасах Василь Симоненко на питання «яку саме він має на увазі Україну, коли вимагає, щоб мовчали Америки й Росії, коли він з нею говорить», відповів просто — «Україна в мене одна». Хоч з якого б ґрунту виходили світоглядні переконання шістдесятників — принцип був той самий: Україна в них була одна.

Про мовне питання

Радянське керівництво добре усвідомлювало, яку саме стратегію у мовній сфері воно обирає. Російська мова і російська культура розглядалися як чи не головний фактор уніфікації різних територій радянської імперії. Політика русифікації й маргіналізації української мови цілком відповідала завданню «злиття народів» і формування наднаціональної, класової радянської ідентичності.

Про зародження дисидентського руху

Шістдесятники перебували всередині радянської реальності, і це неодмінно мусило позначитись на їхньому світогляді, доволі ідеалістичному. Усвідомлення марності й неможливості діалогу з владою приходило поступово, зі зміцненням м’язів критичного мислення. Дисидентами шістдесятники стали завдяки власному інтелекту і рефлексії  навколишнього світу. Усвідомити фальш радянської культури, штучність усіх партійних лозунгів, залишаючись фактично в інформаційному вакуумі, – це справжній інтелектуальний подвиг. Який часто поєднувався з громадянським подвигом, адже розуміння несправедливості системи породжувало намагання і відвагу протистояти їй.

Від 150 до 200 тисяч осіб утримують у таборах для політичних в’язнів у Північній Кореї. Ці табори проіснували вдвічі довше, ніж радянські ГУЛАГи, й за весь час лише жменьці людей вдалося звідти втекти. Шін Тон-Хьок — один із них.

Шін народився в Кечхоні, трудовому таборі для політичних в’язнів і їхніх нащадків, відомому також як Табір 14, і нічого не знав про цивілізоване життя. Табірні охоронці виховували з нього стукача, він сприймав рідну матір як суперницю в боротьбі за їжу, він став свідком страти своєї родини — і вважав усе це нормою аж поки не втік. Спершу з табору, а тоді — з Північної Кореї.

У «Втечі з Табору 14» відомий американський журналіст Блейн Гарден переповідає історію Шінового життя. Це моторошна й водночас захоплива розповідь про мужність, витривалість та виживання, й основне — про неймовірну втечу з найбільш репресивної тоталітарної держави у світі.

Книга є міжнародним бестселером і перекладена 27 мовами.

Книга «Під тінню Сатурна. Чоловічі психічні травми та їхнє зцілення» юнгіанського психоаналітика Джеймса Холліса присвячена проблемам чоловічих психічних травм та їх зціленню пропонуючи власну ефективну методику, що заснована на багаторічному досвіді автора.

Д. Холліс певен, що сучасний чоловік може стати по-справжньому зрілою та осмисленою людиною, яка довіряє собі й вміє будувати довірчі стосунки з оточуючими, лише позбувшись усіх своїх травм, які могли бути викликані через відсутність коректного зразка маскулінності й присутність в негативному розумінні материнського комплексу.

Джеймс Холліс — американський юнгіанський психоаналітик, письменник і оратор, який має приватну практику у Вашингтоні, округ Колумбія. Багато років працював виконавчим директором Освітнього центру Юнга в Х'юстоні, штат Техас, до 2019 року був виконавчим директором товариства Юнга у Вашингтоні, а наразі входить до ради директорів JSW. Холліс був першим директором із тренінгів у Філадельфійському інституті Юнга та є почесним віце-президентом Фонду Філемона (Philemon Foundation), який займається виключно творчістю Карла Юнга. Окрім того, є старшим аналітиком в Міжрегіональному товаристві юнгіанських аналітиків та спеціалізується на психологічному розвитку та духовному пошуку. Написав 19 книг і чимало статей, що досліджують теми самопізнання, особистісного розвитку, архетипів, духовності тощо.

Миттєвий бестселер New York Times

У бізнесі ви той, кого ви наймаєте

Ви витрачаєте все своє професійне життя на вирішення мільйонів проблем, які надокучають вашому бізнесу, але й надалі виснажені, не заробляєте стільки, скільки бажаєте і зовсім не маєте часу робити те, що хочете? Ваша головна проблема не що — стратегії, процеси, вибір товарів і послуг, а хто — люди, яких ви призначили ухвалювати рішення, керувати продажами, збирати продукт і, навіть, сидіти у кабінеті із табличкою «директор». Підбір персоналу — це і є головна перешкода, з якої починається або справжня бізнес-магія, або ж проблеми.

«Хто. Як наймати найкращих» — це практичний посібник ключових бізнес-компонентів із вірогідністю успіху 90%. Понад 1300 годин інтерв'ю з більш ніж 20 мільярдерами та 300 генеральними директорами дозволили Джеффу Смарту і Ренді Стріту сформувати прості та дієві кроки, які допоможуть підібрати потрібних людей для досягнення успіху.  Адже ті, кого ви наймаєте визначають ваш бізнес.

Чому варто прочитати книжку «Хто. Як наймати найкращих»?

• Допоможе визначати результати, яких ви прагнете та генерувати потік А-гравців, застосовуючи тактику бізнесменів-мільярдерів.
• Навчить ставити правильні запитання на співбесідах, що допоможе відрізняти гравців А від кандидатів В або С; 
• Розкриє методи, як привертати увагу людини, яку ви хочете найняти, наголошуючи на тих моментах, які найбільше хвилюють кандидата.
• Написана на основі понад 1300 годин інтерв'ю з більш ніж 20 мільярдерами та 300 генеральними директорами. 
• Прості та зрозумілі кроки, які допоможуть вам підібрати потрібних людей для досягнення оптимального успіху.
• Дякуємо Genesis за ідею і підтримку цього видання.

Автори:

Доктор Джефф Смарт є головою та засновником ghSMART, глобальної консалтингової, освітньої та аналітичної компанії з питань лідерства. 

Ренді Стріт — керівний партнер ghSMART. Понад 25 років він консультує ради директорів, генеральних директорів та виконавчі команди з різних питань — від зміни генерального директора до управлінського аудиту, регулярно допомагає їм підбирати і розвивати команди, які досягають успіху.

Цитати 

Ваша проблема номер один — хто. 

Не що. 

Що — це стратегії, які ви вибираєте, товари та послуги, які продаєте, і процеси, які використовуєте. Усе своє професійне життя ви можете шукати розв’язання для мільйона проблем що, які надокучають вашому бізнесу. Як і робить більшість менеджерів. На жаль, якщо зосереджуватися винятково на питанні що, ви й надалі втомлюватиметеся, зароблятимете менше, ніж бажаєте і не матимете часу робити те, що хочете. 

Або ж сьогодні можете вирішити зосередитися на питанні хто. 

Хто — це люди, яких ви призначаєте ухвалювати рішення що. Хто керує вашим відділом продажів? Хто складає ваш продукт? Хто сидить у кабінеті з табличкою «директор»? Із хто починається магія або ж зароджуються проблеми.

У бізнесі ви ті, кого наймаєте. Найміть Гравців C, і завжди програватимете конкурентам. Найміть Гравців B і, можливо, ваші справи будуть непогані, але на цьому так і залишиться. Найміть Гравців А, і життя стане вельми цікавим, незалежно від ваших цілей.

Люди, з якими ви спілкуєтеся щодня, — найпродуктивніші з доступних вам джерел кадрів. Ця ідея поширюється на ваші особисті й соціальні кола. Підозрюємо, одне з перших запитань, яке ви чуєте, коли знайомитеся із кимось, — це «Чим ви займаєтеся?». Коли відповісте на нього наступного разу (мабуть, за тиждень чи два, якщо наш досвід чогось вартий), поцікавтеся: «Ось я розповів вам, чим займаюся. А хто з найталановитіших людей, яких ви знаєте, добре підійшов би моїй компанії?». Зробіть так, і перетворите звичайне запитання соціалізації на спосіб пошуку кандидатів.

«Малювання на сніданок» допоможе зробити мистецтво частиною вашого повсякдення, навчить приділяти час творчості і покаже, що навіть десять хвилин малювання зроблять ваше життя багатшим і натхненним.

Денні Грегорі — дивовижний наставник, сповнений гумору й позитиву, — пропонує вправи і поради, як стати вмілим і щасливим митцем. Та найважливіше, він розповідає, як зробити мистецтво своєю щоденною звичкою. Хай там де ви опинилися — на засіданні чи на карантині, у ресторані чи на своїй кухні, ця книжка допоможе вам творити мистецтво незалежно від вашого вміння малювати чи від завантаженості робочого дня.

Залежність між інтелектом і життєвим успіхом зрозуміла і майже аксіоматична. Але ж на життєві здобутки впливає й емоційна сфера людини. Які емоційні складники передусім формують нашу долю? Для чого нам емоції та як навчитися ними керувати? Чи можна виправити емоційні моделі, закладені в людині, коли вони гальмують її рух до кращого? І взагалі, чи реально об’єднати два слова «емоційний інтелект» і не отримати суперечність?Відповіді на ці питання дає оперта на наукову базу і водночас легко написана для широкої аудиторії книжка Деніела Ґоулмана — один із безперечних психологічних бестселерів останніх десятиліть.

Які ресурси для людства найважливіші? Що ми знаємо про головних бенефіціарів торгівлі ними? 

Ця книжка розповідає про становлення та глобальний вплив трейдерів — торговців сировиною, найшвидших та найагресивніших учасників ринку, що купують, накопичують і продають земні ресурси. Їхні інтереси давно не обмежується економікою: контроль над потоками нафти, зерна або металів зробив трейдерів впливовими політичними гравцями, порушниками міжнародних санкцій, каталізаторами нечуваної корупції. Вони здобували політичну владу просто під носом у західних регуляторів і політиків, чужими руками усували опонентів, допомагали автократичному режиму Саддама Хусейна продавати нафту попри ембарго, забезпечували Росію готівкою в обхід санкцій, маніпулювали ОПЕК та підсаджували на голку ресурсної залежності цілі країни.

Щоб зрозуміти, чому в багатих на ресурси державах панує бідність і домінують клептократи, потрібно знати все про трейдерів. І «Світ на продаж» — незамінний путівник на цьому шляху.

Це історія про рік, що зробив Черчилля Черчиллем — отим ексцентричним генієм, яким ми його знаємо. Він працював у ліжку чи ванній, спав будь-де й будь-коли, ненавидів свист і помилки у звітах міністрів. А ще — ніколи не розлучався із чорною валізою для паперів і вмінням підбадьорити інших — навіть коли розповідав сумні історії.

Що переживав прем’єр, коли його переповнювало дражливе передчуття труднощів і можливостей? Коли тисячі бомб шматували його місто, а він ціною надзусиль вигризав довіру Штатів до Британії як союзника? Як реагувала його сім’я, коли торохтіли повітряні атаки, вили сирени й гуркотіли бомбардувальники? Це емоційна історія найпохмуріших 1940-1941 років у Лондоні через повсякдення Черчилля і його оточення.

Чому до влади приходять найгірші? Це не риторичне запитання, а назва розділу із цієї книжки. Вона стала настільною для Марґарет Тетчер, її не раз перечитував Рональд Рейґан. Нині ж ця праця не менш актуальна для українського соціуму. У ній Фрідріх Гаєк розповідає, чому на верхівці часто опиняються не найкращі кандидати, і показує, як колективізм веде до рабства. Перший крок на цьому шляху — відмова від економічної свободи. Який зв’язок між економічними процесами й тоталітаризмом? Що спільного в історії Німеччини, Італії та СРСР? Чому антисемітизм і розкуркулення однакові за суттю? Які уроки мають засвоїти українці, щоб уникнути помилок минулого, захистити власну свободу й розбудувати економіку? Відповіді на такі й інші питання читач отримає із цієї книжки.

Олег Гордієвський став подвійним агентом і найціннішим шпигуном МІ6. Інформація, яку він передав своїм британським кураторам, змінила перебіг Холодної війни, допомогла розсекретити радянські агентурні мережі й уникнути ядерної ескалації. Жодна країна Заходу не мала в радянській розвідці шпигуна такого високого рангу, тому британці оберігали його навіть від ЦРУ. Натомість в американському розвідувальному управлінні поставили за мету виявити британське джерело, не знаючи, що їхній керівник контррозвідки Олдріч Еймс — таємний шпигун СРСР.

Життя Джона назавжди змінилося після того, як він заблукав і потрапив у маленьке затишне кафе «Чому ви тут?». Чоловік провів там усю ніч і полишив це місце з новим поглядом на сенс буття загалом і на своє життя зокрема. Джон дуже здивувався, коли десятьма роками пізніше знову опинився в цьому кафе. От тільки цього разу в меню були три нові запитання. І відповісти на них уже мала Джессіка — випадкова відвідувачка, яка втратила життєвий орієнтир. Час, проведений у кафе, надихає Джона і Джессіку заглибитись у себе, звіритись зі своїми цінностями й жити справжнім та насиченим життям. Події, описані в цій книжці, повертають читачів у те місце, де завжди є смачна їжа і де ставлять запитання, які спонукають замислитися про найважливіше. Тож улаштовуйтеся зручніше й насолоджуйтеся поверненням до кафе на краю світу.

Джон П. Стрелекі — популярний американський письменник, автор кількох міжнародних бестселерів. Продажі його книжок перевищили позначку в 6 мільйонів примірників, і кількість прихильників невпинно зростає. Його твори перекладено 42 мовами. Джон П. Стрелекі роками працював стратегічним радником для компаній та урядів у всьому світі. Разом з Опрою Вінфрі, Тоні Роббінсом та Діпаком Чопрою він входить до ста визначних постатей у галузі лідерства та особистісного розвитку, які надихають найбільше.

Бестселер The New York Times

Книжка, що здобула премію Hugo Award

Ця книга - маніфест скептика, підручник здорового глузду та наукового методу

Серія науково-популярних книг «Фундація»

Ця книжка - маніфест науки. У ній Саган підбив підсумки свого колосального наукового досвіду. Учений розбиває вщент псевдонаукові міфи. Факти, підкріплені залізними логічними аргументами, спростовують фальшиві наукові теорії, які тривалий час видавалися за серйозні дослідження. Саган вчить читача критично мислити й не забувати про здоровий глузд. Книжка, за визначенням самого автора, є найкращим керівництвом зі зняття локшини з фальшивих наукових істин, яким він протиставляє справжні відкриття.

Про автора:

Карл Саган - відомий американський астрофізик і популяризатор науки, автор численних наукових праць і фантастичних оповідань, володар Пулітцерівської премії у сфері літератури, медалі NASA, статусу Великого американця та ще багатьох престижних премій і нагород. На його честь названо Меморіальну нагороду за космічні дослідження.

Тарантіно — унікальний випадок у кінематографі. Хлопчик, закоханий у кіно, що пройшов доволі нетривіальний, як на голлівудського режисера, шлях (за його власними словами, «я не ходив у кіношколу, я ходив у кіно»). Його творчість не вкладається у сталі жанрові рамки, він ніколи не тяжів до лінійності сюжету, і ця книга не виняток.

«Кіноспостереження» — розповідь для тих, хто хоче зазирнути у кінокамеру очима Квентіна Тарантіно — очима, які бачили сотні й сотні фільмів і сприймали їх не лише як розвагу, а й спонукання до дії.

Тарантіно далекий від академічності, його інститути — екрани розкішних голлівудських залів, кіношок просто неба і вошивих кінотеатрів для дорослих. Замість слухати лекції він (ще шмарклявим юнаком) обманом здобув запрошення на бесіду з улюбленим режисером, щоб особисто розпитати про все, що його цікавило. Ці «кіно­спостереження» — не порожні теорії, а пошук практичної відповіді — не «чому», а «як».

Ця книга не для всіх. Не для тих, хто шукає сенсацій і пікантних деталей (хоча їх там можна знайти). Не для тих, хто шукає прямих відповідей на складні запитання (хоча вони там містяться, хай і в завуальованій формі). Не для тих, хто шукає барвистої істо­рії гламурного голлівудського успіху (хоча і вона там є — поруч із нуаром, гротеском і марними спробами).

Вона для тих, хто хоче зазирнути у видошукач очима Тарантіно — очима, які бачили сотні й сотні фільмів і сприймали їх не лише як розвагу, а й спонукання до дії. Вона для тих, хто прагне знайти систему у хаосі його перехресних посилань, зазирнути за обрій його паралельного всесвіту. Вона для тих, хто не боїться.

Тому що ця книга — ризик. Ризик заблукати у мішанині культурологічних впливів, що творили артистичну візію автора. Ризик поринути у світ кінематографу двадцятого століття і назавжди застрягнути в ньому. Ризик залишитися без геппі-енду, яким ви його собі уявляєте. Але той, хто не ризикує, — той не одержує маленьку золоту статуетку.

Продовжуємо серію МІТ Press «Що варто знати про» новинкою "Битва за твій мозок". Уявіть собі світ, де ваш мозок можна дослідити, щоб дізнатися про ваші політичні переконання, ваші думки можуть бути використані як докази злочину, а ваші власні почуття можуть свідчити проти вас. Світ, де люди, які страждають на епілепсію, отримують сповіщення за мить до нападу, і звичайна людина може зазирнути у власну свідомість, щоб усунути хворобливі спогади або вилікувати залежність. Нейронаука вже зробила все це можливим сьогодні, і нейротехнології незабаром стануть «універсальним контролером» для всіх наших взаємодій з технологіями. Це може принести величезну користь людству, але без гарантій це може серйозно загрожувати нашим основним правам людини на приватність, свободу думки та самовизначення. Книга «Битва за твій мозок» від однієї з провідних світових дослідниць з етики нейронауки пропонує шлях до подолання складних юридичних та етичних дилем, які фундаментально вплинуть на нашу свободу розуміти, формувати та визначати себе.

За створення української абетки видатний український графік Георгій Нарбут (1886–1920) брався двічі: 1917 року (14 літер) та 1919 року (3 літери).

Абетка — архітвір митця — не лише взірець бездоганної графіки, а й результат творчого шляху художника та його національної самоідентифікації. Ця книга — перше повне видання всіх відомих літер української абетки Георгія Нарбута, репродукованих з оригіналів.

Видання здійснено до 100-ліття від дня смерті митця.

Про електронну книжку Ґаррета Раяна «Голі статуї, товсті гладіатори та бойові слони. Відповіді на цікаві запитання про стародавніх греків і римлян»

Чому греки не носили штанів, а у вино додавали порошок мармуру? На якій дієті сиділи гладіатори і скільки заробляли талановиті спортсмени? Що про військову медицину можна дізнатися з «Іліади»? Це лише частина запитань, на які відповідає Ґаррет Раян.

Він пише просто й цікаво, а ще — зосереджується не так на постатях і подіях, як на деталях із повсякденного життя. Як ставилися до стосунків і через що розлучалися, як робили операції та які використовували контрацептиви, коли в тренді були бороди, а коли ні. Автор не заявляє про всеохопність, але претендує на захопливість.

У цій книжці є оракули та шпигуни, Рим і Афіни, Спарта й Карфаген, Цезар і Нерон, язичники та християни, леви на арені й домашні улюбленці. Немає хіба занудства й намагання розповісти найвичерпнішу історію античності.

Про Ґаррета Раяна

Ґаррет Раян — науковець, письменник, мандрівник. Вивчав античність у Карлтонському коледжі, здобув докторський ступінь з історії Греції та Риму в Мічиганському університеті, викладав у кількох вишах. Автор двох захопливих книжок про античність, ютуб-каналу toldinstone і блогу про подорожі.

Відгуки про видання «Голі статуї, товсті гладіатори та бойові слони. Відповіді на цікаві запитання про стародавніх греків і римлян»

Дивно, що у школі не розповідають про людей Стародавньої Греції та Риму. Чи були вони високими? А чи голилися? Чи ходили у відпустку? Чи вірили в іншопланетян? Таке відчуття, що я не просто знав про них, але справді знав їх. Кен Дженнінгс, письменник, чемпіон гри-вікторини Jeopardy!

Ця надзвичайно цікава і захопливо написана книжка поєднує ерудицію науковця й живе почуття гумору. Вона структурована як відповіді на 36 поширених запитань про грецьку та римську античність і охоплює все — від релігії та політики до хобі й домашніх улюбленців. Професор Ґреґорі Олдріт, автор книжки «Повсякденне життя в римському місті»

Книжки на схожу тематику

• «Що не так зі скандинавами? Правда і міфи про найщасливіших людей», Майкл Бут, «Наш Формат», 2021 рік
• «Більдунґ. Нордичний секрет краси і свободи», Лене Рейчел Андерсен, Томас Бйоркман, «Наш Формат», 2021 рік
• «Історія світу в 100 предметах», Ніл Макґреґор, «Наш Формат», 2021 рік
• «Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо», Ганс Рослінг, Уля Рослінг, Анна Рослінг-Рьонлюнд, «Наш Формат», 2019 рік
• «Коротка історія майже всього на світі. Від динозаврів і до космосу», Білл Брайсон, «Наш Формат», 2018 рік

Цитати із книжки Ґаррета Раяна «Голі статуї, товсті гладіатори та бойові слони. Відповіді на цікаві запитання про стародавніх греків і римлян»

• Здавалося б, штани в античному світі були вкрай потрібні. Але — за кількома винятками, як-от ексцентричний імператор Геліогабал, який залюбки штатувався в шовкових штанях — греки й римляни вважали штани ознакою варварів. Афінянам цей одяг нагадував про персів, які вторглися в Грецію, несучи із собою масштабні руйнування, а на собі — широкі штани. А римляни асоціювали штани з народами півночі, особливо германцями, які любили вкривати себе татуюваннями і цмулити пиво.

• В епоху класики майже всі грецькі чоловіки носили бороди. У різні часи в моді були різні «зачіски», але найпопулярніша — пишна борода й поголена верхня губа. Поголених чоловіків вважали надто жіночними — аж до вступу на трон Александра Македонського. У видатного завойовника було чимало мух у голові (від «закоханості» в «Іліаду» до переконання, що він народився безпосередньо від Зевса), зокрема, він кожнісінький день голився. Невідомо, чи Александр у такий спосіб намагався підкреслити власну молодість, чи просто борода в нього була ріденька. Але неймовірні успіхи македонського царя посприяли виникненню нової моди — на чисто виголене обличчя.

• Заможні греки й римляни часто тримали одного-трьох песиків мальтійської породи. Їхні зображення можна побачити на грецьких вазах — собачки прив’язані до банкетних лож своїх хазяїв. У римському світі мальтійці стали модними аксесуарами елітних матрон — дами носили своїх улюбленців у складках тунік. Часто домашніх псів непристойно балували: один римський поет написав, як надміру захоплений власник замовив художникові портрет свого песика Міссі. Улюблених гончаків розпещували не менше: в одній праці грецький історик довго й детально розводиться про свого грейхаунда, який лежав поряд, поки писалася праця, і щодня супроводжував хазяїна до гімнасія. А Александр Македонський назвав ціле місто на честь свого вірного гончака Перітаса.

• Для переважної більшості греків і римлян основною стравою на столі була каша, присмачена олією, медом чи травами, або хліб. Залежно від сезону й доступності, до хліба чи каші додавали козиний сир, квасолю, шматочок свинини чи курятини. Селяни розбавляли одноманітну дієту м’ясом дичини або рибою. А для містян, особливо греків, найкращою нагодою урізноманітнити щоденний раціон були релігійні свята — на них, серед іншого, всі разом споживали принесених у жертву тварин. Римляни почали вживати значно більше свинини, але загалом харчувалися приблизно так само, як і греки — хіба тільки відкрили для себе нові фрукти: персики, абрикоси й лимони.

• Демократична етика античних Афін засуджувала хизування багатством, тому елітні бенкети в місті були відносно скромні. Спочатку зазвичай подавали шматочки білого пшеничного хліба з маленькими порціями молюсків, овочів та інших закусок. Після цього переходили до основної страви. Делікатесом вважалося м’ясо козеняти чи ягняти, але якщо афінський бенкет був по-справжньому розкішним, на столах з’являлася риба. Серед гурманів побутувала складна ієрархічна система, яку рибу визнавати смачною: внизу тулилися скромні анчоуси, а нагорі пишався вишуканий тунець. Та найдорожчими були прісноводні вугрі з озера Копаїда: у той час, коли фаховий робітник заробляв драхму за цілий робочий день, один-єдиний вугор міг коштувати аж дванадцять драхм.

• Вино було задоволенням. Принади цього напою оспівували поети, а дехто вважав, що праведним душам годі придумати кращу винагороду, аніж благословенне вічне сп’яніння. Вино було панацеєю. Спартанці купали в ньому своїх дітей, щоб зміцнити їхню шкіру, а філософ-імператор Марк Аврелій рятувався від безсоння щовечірньою заспокійливою чашею. Вино було підкріпленням. Героям Гомера привозили цей напій у табір під Троєю, а ще кожному із чотирьохсот тисяч солдатів римської імперської армії давали приблизно 280 мільйонів вина щодня.

• Смак напою відрізнявся залежно від часу. Герої Гомера пили солодке як мед червоне вино, присмачене козиним сиром і ячменем. В Афінах класичної доби цінували вина з Егейських островів, серед них — підсолені морською водою. Римляни — перші в історії винні сноби — смакували білими винами з пагорбів центральної Італії, і напої ці десятиліттями витримували в амфорах: на посудинах викарбовували рік та ім’я виноторговця. Кілька італійських вінтажних вин, наприклад, урожаю 121 року до н. е., перетворилися на «ікони стилю» і зберігалися століттями. А для простіших римлян вино штучно «зістарювали», тримаючи над полум’ям із димом.

• Дні рахували дуже просто, хоча датування в різних місцевостях могло не збігатися. В Афінах дні рахували до двадцятого дня місяця, а потім у зворотному порядку аж до початку наступного місяця. Римляни рахували дні до наступної календи (першого дня місяця), нони (п’ятого чи сьомого дня) або іди (тринадцятого чи п’ятнадцятого). Широко вживаний в елліністичному світі македонський календар рахував дні серіями, як робимо це ми. Місяці майже повсюди збігалися із циклами Місяця, а отже, тривали десь по тридцять днів. Поза тим у різних місцевостях були свої особливості. Греки називали місяці на честь місцевих релігійних свят. У назвах римських місяців (що ними досі користується значна частина світу) зійшлися боги (наприклад, у назві першого місяця весни заховався Марс), цифри (перший місяць осені — «сьомий», зими — «десятий») та імператори (літні — Юлій Цезар та Август).

• Майже в кожному місті була власна схема літочислення. Найчастіше роки рахували від вступу на посаду авторитетної офіційної особи. Наприклад, в Афінах назву року давав архонт-епонім. Римляни також датували роки за іменами двох консулів. Із кінця ІІІ століття з’явився звичай рахувати роки 15-річними циклами оподаткування — вони називались індиктами. Іще одним способом датування було рахувати роки від важливих історичних подій. Наприклад, деякі римські міста починали нову еру літочислення від року входження до складу імперії, створення провінції, де вони розташовувались, або візиту імператора. Понад тисячу років чимало міст у Сирії жили за літочисленням ери Селевкідів, точкою відліку для якої став день (для нас 312 року до н. е.), коли полководець Александра Македонського захопив Вавилон.

• Античні люди завжди мали свята — у формі щорічних релігійних фестивалів, що ділили рік на відрізки. Не всі дати відзначали (до кінця ІІ століття більш ніж третина року в римлян була офіційно відведена на ті чи ті святкування), але найважливіші обов’язково вшановували. Втім, повторюваних щотижневих вихідних вони не знали. У деяких грецьких містах ділили місяці на дев’яти- або десятиденні періоди (залежно від фази Місяця), але на щоденне життя це майже не впливало. Найближчим римським відповідником вихідних були «нундіни», тобто ярмарки, що відбувалися кожні вісім днів. Для селян нундіни ставали нагодою відвідати місто і продати плоди власної праці. А от у Римі нундіни виконували роль вихідних: діти не відвідували школи, а сім’ї йшли в гості до друзів і родичів.

• Грецькі та римські релігійні практики були традиційні, досить приземлені й пов’язані з конкретними місцевостями. Усі мали вірити в богів, але насправді значно більше важило те, що людина робить для божества, а не що вона про нього думає. Боги не мали звички зазирати в серця або читати думки тих, хто їм поклоняється. Але за свої дари вимагали вшанування — а найкращим вшануванням від смертних завжди були жертви.

• Більшість освічених греків і римлян визнавали існування богів, заохочували проведення традиційних релігійних ритуалів і знали канонічні історії. Але вже в VI столітті до н. е. деякі грецькі філософи й публічні інтелектуали почали критикувати звичні оповіді-міфи. Кілька радикальних мислителів класичної доби висунули теорію, що міфи були напівзабутими епізодами давньої історії, а боги — доісторичними людськими царями. Інші вважали, що богів і міфи винайшли в далекому минулому, щоб встановити політичний контроль. Платон був переконаний, що міфи шкідливі для дітей, а Арістотель називав їх мало не опієм для народу. Пізніші філософи сприймали міфи не менш критично. Епікурейці відкидали їх як продукт людської дурості й страху. А стоїки, їхні опоненти, інтерпретували міфи як алегорії.

Що подумав британець: «ДУРНЯ ЯКАСЬ».
Що він сказав: «ОРИГІНАЛЬНО».
Що почув нідерландець: «ЙОМУ ПОДОБАЄТЬСЯ МОЯ ІДЕЯ!».
З одного боку, це жарт, а з другого — приклад міжкультурної плутанини.
І, на жаль, схожі непорозуміння можуть перерости у сварки й розривання ділових угод. Та як же цього уникнути й побудувати злагоджену роботу, якщо ви працюєте з іноземцями? Як спрямувати прямоту французів, пунктуальність німців, відкритість американців чи мовчазність китайців на користь усією групи й допомогти їм порозумітися? Про це розповідає консультантка з міжнародної співпраці Ерін Меєр.

Ця книжка — про українські спільноти Донеччини та Луганщини, які діяли від початку 2000-х і до російського вторгнення 2014 року й існування яких російсько-радянський міф про Донбас заперечував. Про культурні простори, студентські середовища, українське село, розмаїті релігії. Про тих, хто хотів жити не в міфологізованому минулому, а у вільній демократичній Україні.

Ці спільноти були голосами нових, непострадянських Донеччини та Луганщини, вбудованих у всеукраїнський контекст; пробудженням приспаного (пригнобленого, винищеного, закатованого) українства.

Мета книжки — зробити відомою бодай частину їхньої історії.

Про авторку

Катерина Зарембо – дослідниця, перекладачка та викладачка; фахівчиня з питань зовнішньої політики і громадянського суспільства України.

Асоційована аналітикиня Центру «Нова Європа»; викладачка кафедри міжнародних відносин Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Скільки відомих уродженців Фінляндії можете назвати не замислюючись? Певно, що це церковний реформатор Аґрикола, композитор Сибеліус і маршал Маннергейм. Але ми точно знаємо, ви ніколи не чули про Еліаса Симойокі – автора цієї книги.

Збірка промов і виступів під назвою Неопалима купина є своєрідним одкровенням одного сільського пароха-лютеранина, котрий став ветераном кількох війн ще замолоду, а після – опальним політиком-націоналістом, чиїм ім’ям лякали дітей ліберали та за відвертий прометеїзм демонізували ліваки. Тут ви знайдете палкі заклики до цілковитого знищення – дезінтеґрації й фраґметації нашого спільного ворога Московії (причому автор безпосередньо доклався до цього) та хвалебні оди фінському іредентизму з одного боку, а з іншого – пристрасні проповіді вірного християнина і гучні депутатські заяви ревного патріота Фінляндії, якому болить за долю батьківщини. Неопалима купина не лишає осторонь нікого, бо її автор не стільки пробуджує радикальні думки, скільки висуває неприйнятні для демократичної та соціалістичної (включно з комуністичною) систем ідеї творення нового ладу тут і зараз на основі божественного закону й національної справедливости.

Книга є першою ластівкою з серії, яку ми сміливо назвали Pax Fenno-Ugrica. Вона розрахована на широке коло читачів, особливо тих, хто цікавиться історією Фінляндії, фінським національним рухом та ідеологією фінського націоналізму.

Перці й помідори — не овочі. Гречка — горішок. Вишня — не ягода. Усе своє життя, успішно проігнорувавши ботаніку, ми керуємося лише одним простим (і хибним) правилом: солодке — фрукт, а все решта — овочі. Насправді це так не працює. У книжці «Фрукти проти овочів» ботанік, музейник та автор блогу «Довколаботаніка» Олексій Коваленко розповість справжню історію продуктів, які ми щодня бачимо на кухні та в супермаркеті, а ще навчить відрізняти овоч від фрукта, горіх — від горішка, а кавун — від ягоди. У книжці Олексій пояснить, хто намагався лікувати огірками безпліддя та укуси скорпіонів, як салату приписали здібності впливати на чоловічу потенцію, звідки примандрував до нас буряк та як приготувати каштани в домашніх умовах і не рознести квартиру на шматки.

Перед вами — не збірник рецептів і навіть не підручник з ботаніки, книжка Олексія Коваленка — це реальна та дотепна історія найзвичайнісіньких овочів і фруктів: від особливостей їхньої ДНК та селекції до найдивніших міфів і кулінарних лайфхаків.

Хвильовий пізно вночі любив кататися на ковзанці, а тоді йшов писати. Йогансен, галасливий і життєрадісний, мав двох великих собацюр та обожнював полювання. Підмогильний, тихий і скромний, мав велосипед «Україна», на якому давав покататись, але завжди нагадував, аби його повернули й не зламали.

Це спогади Володимира Куліша, сина письменника і драматурга Миколи Куліша. На сторінках цієї книжки можна поглянути на приватне життя одного з найталановитіших поколінь української літератури — мешканців харківського будинку «Слово» — на початку 30-х років минулого століття в той період, коли хмари тоталітарного терору лише починали згущуватись.

Книжку проілюстровано зображеннями, наданими Харківським літературним музеєм.

М’які навички, або soft skills, — наче вуса в кота: гнучкі, тонкі, делікатні, важко помітні й дуже помічні. Креативність, аналітичність, комунікабельність дозволяють нам відчувати робоче оточення, ефективно в ньому взаємодіяти з іншими людьми та орієнтуватися навіть у найскладніших ситуаціях.

Для розвитку цих навичок у собі чи інших нам потрібне розуміння двох елементів: середовища, у якому ми працюємо, та психології людини.

У цій книжці експертка з управлінських практик Олена Жильцова пояснить, які налаштування в організаціях допомагають розкрити й розвинути ці навички, а психотерапевт Володимир Станчишин покаже, які психологічні потреби ми задовольняємо на роботі та як у професійному середовищі зростаємо як особистості, вчимося спілкуватися, любити, визначати свої межі й довіряти собі.

Олена Жильцова — засновниця «Школи управлінської думки». Викладачка і бізнес-консультантка з питань лідерства, управлінських практик та організаційної поведінки. Працює з топменеджментом і засновниками провідних приватних і державних компаній, а також громадських організацій.

Володимир Станчишин — психолог-психотерапевт. З 2019 року очолює Центр психічного здоров’я «Лабораторія змін». Автор книжок «Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю та депресією», «Для стосунків потрібні двоє», «Емоційні гойдалки війни. Роздуми психотерапевта про війну».

Як знімати неймовірні портрети - одна з найкращих книг для тих, хто хоче навчитися якісно фотографувати людей. У ній автор дає поради, на прикладі визнаних шедеврів портретної фотографії. Ця книга підійде для власників будь-якої камери, а також для тих, хто має базові знання основ фотографії.

Генрі Керол навчить, як знімати людей в різних умовах: на вулиці, вдома, в студії. Він розкаже про обладнання, типи портретних об’єктивів, а також, про те, як розвивати власне бачення і стиль. А відомі фотографії надихнуть вас по новому робити портрети членів сім’ї, друзів чи навіть незнайомців.

У книзі ви побачите роботи таких визначних майстрів: Річарда Аведона, Сінді Шерман, Себастьяна Сальґаду, Ґеррі Віноґранда, Анрі Картьє-Брессона та багато інших.

Як знімати неймовірні портрети - це одна з книг серії бестселерів Read this, які продаються в усьому світі та перекладені більше ніж на 20 мов. Перша книга Як знімати неймовірні фотографії видана українською у 2022 році у видавництві ArtHuss.

«Пиши, не панікуй: посібник із заголовків і творчої впевненості» — це не просто книга. Це копірайтерська аптечка швидкої допомоги, джерело натхнення й мотиваційний копняк в одному флаконі.

Автор Ден Нелкен дотепно й просто розповідає, як навчитися писати заголовки, які дійсно працюють. Більше 200 прикладів, чесні історії з креативної кухні й практичні поради, які допоможуть побороти творчу невпевненість і накачати свій письменницький м’яз.

«Зроби це зараз» - книга № 1 по саморозвитку.

У книзі представлено результат більш ніж тридцятирічного вивчення питань ефективного розподілу часу. Вона розповідає про те, як добиватися вирішення складних завдань, виходячи із зони комфорту.

Люди, що працюють ефективно, дисципліновано вибирають з усіх поставлених перед ними завдань найважливішу. Вони, вміють змусити себе з'їсти жабу, якою противною вона б не була, встигають робити значно більше.

Книжку укладено на основі циклу з двадцяти п’яти передач, трансльованих по радіо France Culture під назвою «Історії картин» влітку 2003 року. Даніель Арасс із притаманним йому ентузіазмом, сміливістю й ерудицією проводить нас через шість століть історії живопису — від винайдення перспективи до зникнення фігури. Звертаючись до основоположних питань (перспектива, сюжет Благовіщення, роль деталі, піднесення й занепад анахронізму, реставрація й умови огляду витворів на виставках) він інтелектуально і пристрасно оживлює ключові постаті й стилі: Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, маньєризм, Вермеєр, Інґрес і Мане. Його аналіз постійно підживлюється конкретними прикладами, кульмінацією яких стають дуже специфічні аспекти сучасного мистецтва. Саме так, через тонкі й відкриті прочитання, які він пропонує, Даніель Арасс прищеплює смак до бачення й переосмислення великих моментів живопису — дивуючи, пробуджуючи й залучаючи нас до справжньої магії свого інтелекту, незмінно приправленого гумором.

Лише задумайтеся: у вас народжується ідея — і вже через декілька годин клацання на клавіатурі вона перетворюється на проєкт нової комп’ютерної програми!

Scratch — це візуальна мова програмування, яка не ставить перед охочими її опанувати будь-яких вікових обмежень. З нею навчитеся створювати інтерактивні проєкти, включно із анімованими оповіданнями, презентаціями художніх творів і книг, науковими доповідями та іграми. Щоб не вводити незліченну кількість рядків коду в мові програмування, чому б не використати барвисті командні блоки та мультиплікаційні спрайти для створення потужних і цікавих скриптів?

Програмувати зі Scratch — легко, навіть якщо ви новачок у цій сфері, але не боїтеся нових викликів. Ця книжка — захопливий і цікавий початок вашої подорожі у світ інформатики.

Бріанна Вест не повчатиме вас, яким саме чином уникнути проблем, досягти успіху, стати щасливішими тощо. Вона просто розкаже про те, що ви відчуваєте, пояснить, чому ви це відчуваєте, й підштовхне до правильного рішення, яке буде виключно вашим.

Ця книга-бестселер містить 101 короткий текст, який нагадає про важливе у вашому житті, допоможе здобути емоційне благополуччя й реалізувати потенціал, а ще замінить добрий десяток книг із психології та саморозвитку.

Заварюючи чай або каву, освіжаючись кока-колою, відпочиваючи за кухлем пива, келихом вина чи чогось міцнішого, придивіться уважніше до свого напою. У його глибинах нуртує історія! Пиво, вино, дистиляти, кава, чай і кока-кола втілюють шість епох, які охоплюють розвиток цивілізації — від кам’яної доби і до сучасності. Як переконливо доводить відомий журналіст і письменник Том Стендідж, кожен з цих напоїв у певний період «тонізував» розвиток культури й «освіжав» взаємодію різних суспільств.

Проливши світло на їхнє походження, ви щоразу наповнюватимете свої склянки не просто рідиною, а особливим історичним змістом, плинними пам’ятками минулих епох.

Пропоноване вашій увазі видання не є ілюстрацією біографії Тараса Шевченка його малярськими творами

Звісно, доля митця склалася певним чином саме через усвідомлення ним покликання - бути поетом. З іншог боку, він прожив життя як фаховий художник. По закінченні петербурзької Академії мистецтв, Т. Шевченко працював художником у Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів (Київській археографічній комісії), подав заяву на посаду вчителя малювання в київському Університеті св. Володимира. А коли його плани зламав арешт, то й на засланні, попри сувору імператорську заборону писати й малювати, митець отримав можливість попрацювати за фахом, хоч і не офіційно.

Останні роки життя Шевченко присвятив розвитку офорта, здобувши звання академіка з гравірування. Видання складається з двох частин. Першу присвячено творам митця, виконаним у графічних техніках, а аткож сепії й акварелі. З огляду на те, що творів олійного живопису в доробку художника небагато, ми віокремили їх у другій частині, спробувавши заразом зруйнувати стереотипи щодо їх сприйняття. Кожен розділ першої частини присвячено окремому жанру, до якого звертався Т. Шевченко. Найбільші з розділів поділяються на тематичні рубрики, що дозволяє побачити твори митця під новим, можливо несподіваним, кутом. Своєю чергою, коментар до кожного твору містить коротку історію створення (місця, обставини, взаємини і т. д.) та мистецьку характеристику, що розкриває виконавську майстерність автора.

Крім того, важливим доповненням є частина коментаря «Цікаво» та цитати із повістей, Щоденника, листування митця, спогадів його сучасників. Знайомство з виданням ви можете починати з будь-якого розділу чи навіть рубрики. Мандрівка Шевченковим малярством за окремими маршрутами складеться у вас у цілісну насичену подорож оригінальним світом художника.

Дізнайтеся, як ви можете використати те, що у вас уже є, у стильний і несподіваний спосіб, щоб оживити кімнату. Незалежно від того, чи хочете ви згрупувати колекцію різнокольорових ваз на темній стіні, використати рейки для малюнків, щоб вишикувати добірку принтів, чи організувати рослини та дорогоцінні знахідки зі світу природи, будь-яка полиця може стати місцем для майстерних композицій із цим інноваційним посібником. Ви можете знайти дім для всіх своїх цінних речей, і найкраще в полицях це те, що ви можете змінювати викладку в залежності від настрою. Розділ за розділом відкривайте ідеї, як облаштувати будь-що, і починайте подорож до кольорів, текстур і тем, щоб створити елегантні акценти, які додадуть дому характеру та шарму.

"Клаус: мистецтво фільму" — це захоплива подорож за лаштунки створення анімаційного фільму "Клаус" від студії Netflix. Автор Рамін Захед детально розповідає про кожен етап роботи над стрічкою, розкриваючи секрети створення візуальної магії та емоційної глибини цього святкового фільму. Книга містить:

- Концепт-арти та ескізи, що демонструють розвиток персонажів і локацій;

- Інтерв'ю з режисером Серхіо Паблосом та іншими ключовими членами творчої команди;

- Опис технологічних інновацій, використаних у фільмі;

- Історії про те, як створювалася унікальна анімаційна техніка, що поєднує традиційні методи з сучасними технологіями.

Цей артбук — справжня знахідка для фанатів анімації та всіх, хто цікавиться кінематографом. Книга показує як творці зуміли перетворити просту історію у неймовірну святкову казку.

Документи радянських органів держбезпеки, розсекречені в Україні, стали справжнім клондайком для дослідників і журналістів. Місяць за місяцем, рік за роком історії, знайдені Едуардом Андрющенком в архівних справах, перетворювалися на статті для українських та закордонних видань. А тепер вони видані під однією обкладинкою. Героями цих історій стали видатні митці та цинічні вбивці, агенти та чекісти, втікачі та шпигуни. Хтось підписує абсурдні зізнання, а хтось дивом рятується від смерті. Хтось планує замах на рідних, а хтось відправляється в табори через власну балакучість. Хтось лишає зухвалі послання для КГБ, а хтось бачить, як знищують результат його багаторічної праці. Всі ці епізоди дозволяють краще зрозуміти складне й повне протиріч життя українців в умовах радянського тоталітаризму.

Чому з дорослішанням тіло змінюються? Чому груди, вульви й пеніси у всіх такі різні? Навіщо росте волосся на тілі й чому з’являються розтяжки? Що варто знати перед першим сексом? Як безпечно спілкуватися в інтернеті? Що робити, щоб презерватив не порвався і що робити, якщо він все ж таки порвався?

Відповіді на всі ці питання я, фікус Бенджамін, добре знав. Знав! Десять безтурботних років я провів на підвіконні в кабінеті шкільної медсестри, знаходячись у вихорі шкільних подій, наукових новин, медичних конференцій та місцевих пліток.

Однак чи то доля, чи фатальний збіг обставин склалися так, що я опинився в роздягальні спортивної зали, де дівчата та хлопці, перевдягаючись, не рідко діляться своїми переживаннями та секретами.

Ох, свідком яких подій я став! Скільки відповідей на запитання міг би дати, скільки міфів та стереотипів зруйнувати, скільки порад запропонувати! Виявляється так багато людей (навіть дорослих) не знають важливих речей про своє тіло, про фізичне та ментальне здоров’я.

Що ж, розповісти про це все — обов’язок кожного освіченого фікуса!

Це ґрунтовне видання ознайомить читача зі світовими шедеврами архітектури, скульптури, живопису, концептуального мистецтва. Написана відомими мистецтвознавцями й істориками культури, яскраво ілюстрована книга допоможе скласти уявлення про найзнаковіші твори. Автори простежують еволюцію художнього мислення з давніх часів до сьогодення, супроводжуючи статті хронологічною шкалою, що полегшує орієнтування у відповідному історичному контексті.

Стівен Фартінг — художник і викладач малюнка Лондонського університету мистецтв. 1990 року був обраний керівником школи малюнка Оксфордського університету, а 1998-го — членом Королівської академії мистецтв у Лондоні. З 1977 року викладає образотворче мистецтво.

Річард Корк – автор вступного слова «Історії мистецтва», відомий критик, редактор, ведучий і куратор.

Найповніша історія світового мистецтва: від первісних витворів до сучасних перформансів та інсталяцій

Понад 1100 кольорових репродукцій світових шедеврів

Усі види мистецтва: від живопису та скульптури до концептуалізму

Це настільна книга для тих батьків, які хочуть, щоб їхня дитина не просто закінчила школу, а здобула ті знання і навички, що в майбутньому допоможуть їй бути ефективною і досягати поставлених цілей.

У книзі Артур Пройдаков — один з десяти найкращих вчителів світу за версією Global Teacher Prize 2023 — ділиться своїм досвідом, кейсами і практичними порадами, що стосуються всіх аспектів навчання дітей і підлітків.

Ви дізнаєтеся, як батьки можуть найкращим чином впливати на навчання дитини: як обрати школу для своєї дитини в Україні, як сформувати здорове ставлення до оцінок і заохотити ставитися до домашнього завдання як до цікавих викликів і робочих проєктів.

Організація простору для навчання, тайм-менеджмент, розвиток креативності, робота в команді, комунікація з вчителями, якісний відпочинок і культура читання в сім’ї — усі ці речі, і багато іншого, що висвітлено в цій книзі, впливають на те, як ваша дитина проведе шкільний період і що від цього отримає.

Непросто жити, коли світ летить шкереберть. Батьки не розуміють, з учителями складно, друзі поводяться дивно і немає сил пояснювати їм, що не так. Тривога, апатія, відсутність відчуття щастя Непокоїть питання: «Чи зі мною все гаразд? Чи я ок?»

У медіа та соцмережах радять звертатися до психологів. Але як зважитися піти на розмову, коли є стільки міфів й упереджень, зокрема про те, що до них ходять тільки «психи»? Що говорити і як правильно висловити те, що бентежить? Чим групова терапія відрізняється від індивідуальної? Що робити, якщо ти також хочеш стати психологом?

Катерина Гольцберг, психологиня з двадцятирічним досвідом, розповідає про все, що має знати людина, яка переступає кабінет психолога і хоче отримати реальну допомогу. Описує процеси роботи, розвінчує міфи, підказує, як обрати тип психологічної допомоги, як формувати запит. Від цих знань залежить те, наскільки якісною буде допомога.