Біографії, мемуари

Проникливі спостереження за совєтизацією могли б дістати назву поглинання цивілізації пихатою на неї пародією, підрихтованим соціалістичною пропагандою месіанським російським імперіалізмом, лишень авторська метода радикального уникання оцінних суджень та упереджень полишає спогади наодинці з відкритим фіналом.  

Саме у «Росії» об’єднує двох західних європейців, автора і об’єкта його дослідження, адже «там, де інші бачили «Радянський Союз», де Ґолль бачив "Росію"» — єдиного разу він згадує Україну у листі «любій "maman"», де йшлося про те, що Гітлер не зупиниться, якщо «дозволити йому завоювати Центральну Європу й Україну». That aged well з незначними виправленнями.

Після війни: «Чинною була та сама виборча система, що й на попередніх виборах і партія, яка лише кілька років тому довела країну до прірви, мала такі ж конституційні права, як і ті партії, прихильники яких ціною власною крові захистили країну від руїни»

Хуцпа - раніше знав тільки одне, негативне значення цього слова: цинічна, нахабна брехня.
Виявляється є інше, не таке однозначне - зухвалість, нахабство, відвага.

Психологічний детектив, інтелектуально високоякісна розвідка, доступна, попри кокетування «фейковістю», «контентом» і «інклюзією» поряд із «еґонаративом», «текстуальною проєкцією» і «дискурс-аналізуванням», жива сторінка української історії — прекрасна у будь-якій іпостасі праця. Настійливо рекомендую не оминати.

Та з часом я почав ставити питання: чи є історичним життя людини, яка прожила життя, боролась за щось, але не потрапила на сторінки підручників чи кадри кінохроніки? 
Чи є історичним життя людини, що не загинула за цю історію?

Ця біографія Івана Вовчука - можливість не лише дізнатися про життя одного з діячів українського націоналістичного руху, але й загалом краще зрозуміти історію минулого століття.

В устах Тоні «корпоративна культура», «якість обслуговування клієнтів», «турбота про розвиток персоналу» не здаються нудними абстракціями.

Але можна залишити у цьому світі її максимально правдивий образ. Володимиру Федорину це вдалося