Книги для військових навчальних закладів

Вікінги були дивовижними воїнами, вправними мореплавцями, що завоювали світ і розчинились в історії, залишивши по собі чимало легенд і саг. От за останнє і взявся Том Шиппі, переконаний, що в давніх сагах Півночі набагато більше правди, ніж може здаватися на перший погляд. Ця книжка – наслідок ретельних порівнянь і зіставлень текстів саг із історичними джерелами. Автор відтворює знакові битви і походи, оживлює напівміфічних героїв і знаходить істину, приховану за метафорами давніх поетів. Спираючись на археологічні знахідки, стародавні письмові хроніки і саги, автор говорить про самобутню філософію смерті вікінгів, які понад усе цінували хороший жарт, нехай він і коштуватиме життя. Особливо якщо він коштуватиме життя!

ПРО АВТОРА

(09.09.1943) Том Шиппі (Томас Алан Шиппі) — британський медієвіст, дослідник середньо- та давньоанглійської літератури, а також сучасного фентезі та наукової фантастики. Він вважається одним із провідних світових академічних експертів з творчості Дж. Р. Р. Толкіна, про якого написав кілька книг і багато наукових статей. Його книгу «Дорога в Середзем’я» назвали «найкращим дослідженням Толкіна».

Освіта та академічна кар’єра Шіппі багато в чому повторювали шлях Толкіна: він відвідував Школу короля Едуарда в Бірмінгемі, став професійним філологом, обіймав посаду професора в Університеті Лідса та викладав староанглійську мову в Оксфордському університеті за програмою, яка придумав Толкін.

Він отримав три нагороди Mythopoeic Awards і World Fantasy Award. Письменник брав участь у створенні кінотрилогії Пітера Джексона «Володар перснів», допомагаючи тренерам з діалекту. Він виступав як експерт-медієвіст при створенні всіх трьох документальних DVD, які супроводжують спеціальне розширене видання трилогії, а пізніше також трилогії фільму «Хоббіт».

Шиппі багато займався дослідженнями англійських легенд та середньовічної літератури. Підсумком цих досліджень стали велика кількість наукових статей та книг, у тому числі й «Сміючись і помру: про життя і смерть видатних вікінгів», яка виходить друком в українському перекладі у видавництві «Фабула».

Оновлене та доповнене видання

Світовий бестселер з психології, який було написано в 1984р. тепер перероблено та доповнено новими дослідженнями, ідеями, прикладами та онлайн-додатками.

Що може змусити кожну людину сказати «так»? Як переконувати людей та уникати небажаного впливу? Відповіді шукайте на сторінках цієї книги, яка миттєво стала світовим бестселером. Її автор описує методи й закони психологічного тиску й створення конкуренції. Використовуючи яскраві приклади з життя, Роберт Чалдині дає унікальні поради, як викорінити в собі синдром жертви й не потрапити на гачок нав’язливої реклами, а також навчитися самому переконувати й здобувати бажане.

Ця книга, яка вже давно стала підручником для менеджерів, підприємців і взагалі всіх, хто бажає опанувати мистецтво впливу, навчить вас розуміти поведінку інших, уникати маніпуляторів людською свідомістю та спілкуватися, завжди досягаючи поставлених задач.

У найпростішому прочитанні роман «Місто» Валер’яна Підмогильного — це історія амбітного юнака, який переїжджає із села у Київ і будує там нове життя. Його часто порівнюють з героєм «Любого друга» Мопассана й самовпевненими і неперебірливими в засобах підкорювачами суспільних вершин із сюжетів Бальзака. Однак для Підмогильного це не лише історія кар’єри. Він уписує життя Степана Радченка в історико-культурний контекст тогочасної України.

Маргінал і чужинець Радченко протягом роману цілеспрямовано викшталтовує себе, здобуває освіту, прилучається до інтелектуальної та творчої еліти. Довколишній світ видається йому дедалі складнішим.

Окрім іншого, роман «Місто», написаний у 1927 році, засвідчував неймовірно важливий здобуток національної революції: повернення урбаністичного простору під українську культурну юрисдикцію. Епоха принизливого самообмеження в рамках домашньовжиткової рустикальности зосталася позаду, Київ знову ставав осередком потужного мистецького ренесансу.

Про серію «Неканонічний канон»

Міркуючи про канон української літератури, в пам’яті спливають лише кілька прізвищ зі шкільної програми — Шевченко, Франко, Нечуй-Левицький. Хоча насправді цей перелік значно більший та різноманітніший.

Перед вами серія «Неканонічний канон», за допомогою якої ми хочемо поговорити про всіх тих, кого ми не знали, чиї тексти ми читали, не розуміючи контексту тогочасної реальності. Перед вами серія, покликана перевідкрити знайомих незнайомців. У ній ви знайдете цілий спектр українських авторів та їхніх творів — від Підмогильного і Багряного до Хвильового та Йогансена, від вишуканого інтелектуального роману до динамічного пригодницького, від новаторської урбаністичної прози до психологічних текстів.

Кожен текст супроводжується ключами для прочитання від українських літературознавців. Вони розкажуть, на що варто звернути увагу, і допоможуть подивитися на тексти українських класиків по-новому.

Під час повномасштабної російсько-української війни, французький письменник Еммануель Рубен запросив українських колег — чотирнадцятьох авторів та авторок — розповісти про свою Україну. Про її міста й села, місця та краєвиди, простори та людей, які тут творили. Про речі, які є символічними для українців та уособлюють те, що називається Домом. Так з’явилася збірка Hommage l’Ukraine — «Ода до України». Це книга есеїв, оповідань та віршів, які написані під час війни і в яких автори діляться своїми спогадами й відчуттями, радощами і тривогами, думками про те, як війна змінює рідні місця та сприйняття дому, та історіями, які показують Україну такою, як вона є. У цій збірці історії про 11 областей із 24 та про Крим.

«Читаючи різні тексти, нагально написані для фіксації історії, що стає нам дедалі більш близькою і знайомою, ми усвідомимо, наскільки цей автопортрет України, створений її письменниками і письменницями, схожий на глибинний портрет Європи», – Еммануель Рубен, письменник, упорядник збірки.

«Есеї зі збірки, яку ви тримаєте в руках, потужніші за радянські танки, і, на щастя, їм не доведеться іржавіти десь на маргінесах історії. Це оповіді про дім. ... Все це місця, які обирають тебе і які щодня обираєш ти, вирішуючи переїхати, лишитися, жити, народжувати й писати книжки саме тут», – Богдана Романцова, літературознавиця.

Видано за сприяння WeEurope — платформи, створеної європейськими лідерами, яка втілює в життя ініціативи, спрямовані на захист принципів демократії та свободи.

За версією конкурсу "Книга року Бі-бі-сі" роман "Ворошиловград" став кращою книгою десятиліття!

Пил доріг, іржаві бензоколонки, втомлені автобуси, старі "хрущовки"... Місто, що залишилось десь поза часом. Дивні люди, які займаються дивними справами. Абсурд - та водночас "справжність" існування... Герман повертається до містечка свого дитинства у степах Донбасу, щоб знайти зниклого брата і врятувати його бізнес. Проте реальність виявляється хиткою, майбутнє - невизначеним, а минуле викликає надто гостру ностальгію... Лірична і жорстка, соціальна і метафізична, меланхолійна і реалістична історія, сповнена безмежних просторів, спогадів, сновидь, мрій, джазу та духу справжньої дружби.

У книзі на основі архівних джерел та спогадів людей висвітлено майже невідомі досі сторінки історії України — період німецької окупації. У ній читач знайде унікальну інформацію про побут українців за нацистської влади, дізнається про тогочасний кримінальний світ, корупцію поміж чиновників та спекуляції серед населення, про боротьбу німців із самогоноварінням, роботу українських театрів, шкіл, стосунки цивільного населення з радянськими партизанами, про спроби гітлерівців ліквідувати колгоспну систему тощо. Значну увагу автор також приділив діяльності українських націоналістів під час окупації та репресіям німецької влади проти них.

Для науковців, викладачів, учителів, студентів та всіх, хто цікавиться історією України періоду німецько-радянської війни.

Це видання містить два найвідоміших твори українського письменника в еміграції Івана Багряного – «Сад Гетсиманський» і «Тигролови». У своїх романах – почасти автобіографічних – автор безжально викриває всю злочинну, цинічну й антигуманну сутність комуністично-сталінського режиму зокрема й тоталітаризму взагалі. Головні герої творів, попри всі знущання, приниження, тортури кривавих прислужників каральної машини НКВС, не занепадають духом, продовжують опиратися режимові й залишаються людьми. Обидва романи вкрай актуальні й у наш час, адже дають змогу краще усвідомити мотиви й наміри рашистів, які насправді є палкими послідовниками сталінських карателів. Саме до їхніх жорстоких і нелюдських методів та ідей вони досі вдаються у своїх діях. Романи подано не хронологічно написанню, але саме така послідовність, на думку укладачів книги, є слушною, оскільки допомагає краще побачити розгортання й розвиток подій в обох творах. Хоча романи мають різні сюжети й героїв, тематика у них спільна. Пропонована книга буде цікавою для найширшого кола читачів: молоді, воїнів ЗСУ, тих, хто цікавиться історією України, та багатьох інших.

Ця книжка — важливе продовження «Дорослих дітей емоційно незрілих батьків». У ній Ліндсі Гібсон пропонує дієві інструменти, які допоможуть вам усвідомити перші ознаки емоційного поглинання та захиститися від них. Ви навчитеся діяти так, щоб інші побачили ваші потреби й усвідомили ваші емоції. Ви нарешті зможете звільнитися від тиску з боку емоційно незрілих батьків.

Якщо вас виховували емоційно незрілі батьки, ви можете почуватися самотніми та відкинутими. У дорослому віці у вас можуть виникнути проблеми з встановленням кордонів і вираженням своїх почуттів. Ви можете несвідомо шукати емоційно незрілих людей і намагатися побудувати з ними стосунки. Батьки, хоч вже й постаріли, можливо, досі ставляться до проявів ваших емоцій з глузуванням і презирством, зневажають ваші думки, знецінюють відчуття внутрішньої свободи та намагаються контролювати вас. Тобто проявляють усі якості емоційно незрілих людей: егоїзм, непослідовність і суперечливість. Чи можна зцілитися від наслідків такого токсичного ставлення?

Книжка «Вільні діти емоційно незрілих батьків» радше посібник, за допомогою якого ви опануєте навички розпізнавання емоційно незрілих людей і захисту від емоційного поглинання, відновите звязок із внутрішнім світом, емоціями та потребами і, зрештою, отримаєте емоційну свободу проявляти себе у всіх своїх стосунках. Ця книжка містить прості вправи, дієві поради та приклади, завдяки яким ви розвинете емоційну незалежність і сформуєте реальну самооцінку.

Якщо ви більше не згодні ставити свої потреби на останнє місце, хочете позбутися невпевненості в собі та подолати страх засудження й покарання, який отримали в процесі дорослішання поруч з емоційно незрілими батьками, ця книжка допоможе вам здобути свободу нарешті жити своїм життям.

Цитати

Сенс цієї книжки в тому, щоб ви зрозуміли, як на вас вплинула емоційна незрілість батьків. Поки ви не збагнете психологічних обмежень своїх батьків, ви можете хибно звинувачувати себе або й далі сподіватися на зміни, яких ніколи не відбудеться. Ця книжка допоможе побачити, із чим ви маєте справу, і якомога краще зрозуміти своїх батьків.

Коли ви навчитеся відчувати тиск системи емоційно незрілих стосунків, то зможете краще розпізнавати емоційне поглинання та протидіяти йому. Якщо ви бачитимете, що саме робить емоційно незріла людина, її прийоми емоційного тиску не спрацюють. Замість того щоб стати її жертвою, ви стоятимете за себе.

Емоційно незрілі люди все перебільшують. У них, як і в дітей, кожне розчарування чи образа — це кінець світу. Вони схожі на хлопчика, який постійно кричав «Вовк!»: уже не знаєш, вірити їм чи ні. Саме тому важливо не приймати на віру їхній егоцентричний погляд на ситуацію.

Володимир Винниченко — бунтар української літератури початку ХХ століття. Він спровокував чимало інтелектуальних конфліктів, та водночас побудував неймовірну літературну й політичну кар’єру. Винниченко став популярним драматургом, автором романів, статей, мемуарів, а в 1917 році очолив Генеральний Секретаріат Центральної Ради.

«Записки Кирпатого Мефістофеля» — роман морального експерименту, у якому чи не вперше в українській літературі відверто аналізуються стосунки між чоловіком і жінкою. Герой, який хоче позбутися власної дитини, бо не бажає бути батьком. Жінка, яка відмовляється робити аборт. Небажана дитина, що зрештою стає психологічним прихистком для головного героя. Автор тестує своє кредо «роби, що хочеш, коли тебе не мучать докори сумління» та шукає межі особистої свободи у стосунках.

Про серію «Неканонічний канон»

Міркуючи про канон української літератури, в пам’яті спливають лише кілька прізвищ зі шкільної програми — Шевченко, Франко, Нечуй-Левицький. Хоча насправді цей перелік значно більший та різноманітніший.

Перед вами серія «Неканонічний канон», за допомогою якої ми хочемо поговорити про всіх тих, кого ми не знали, чиї тексти ми читали, не розуміючи контексту тогочасної реальності. Перед вами серія, покликана перевідкрити знайомих незнайомців. У ній ви знайдете цілий спектр українських авторів та їхніх творів — від Підмогильного і Багряного до Хвильового та Йогансена, від вишуканого інтелектуального роману до динамічного пригодницького, від новаторської урбаністичної прози до психологічних текстів.

Кожен текст супроводжується ключами для прочитання від українських літературознавців. Вони розкажуть, на що варто звернути увагу, і допоможуть подивитися на тексти українських класиків по-новому.

Тематика книги «Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну»

Історія України, національно-визвольна боротьба, національна ідентиність

Про що нова книжка Володимира В'ятровича

Книга Володимира В’ятровича, історика, коло наукових інтересів якого — український рух опору. «Нотатки неучасника бойових дій», як він сам їх називає, — це 45 розділів, 45 життєво важливих уроків історії, які ми маємо засвоїти, щоб відстояти незалежність і саме існування держави Україна. Це 45 важливих питань, які стосуються кожного, і від вирішення яких залежить життя українців. Історія — сувора вчителька, яка повторює незасвоєні уроки неуважним учням.

Для кого книга «Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну»

Для широкого кола читачів, для всіх, хто цікавиться історією України, українським визвольним рухом, витоками сучасної російсько-української війни.

Чому варто купити книжку Володимира В'ятровича

«Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну» розкриває історію протистояння українців загарбницькій політиці російської імперії, а також передумови повномасштабного російського вторгнення на територію нашої держави 24 лютого 2022 року. Автор переконливо доводить, що «уся українська історія — це попередження: війни не можна було уникнути, вона, на жаль, не могла бути іншою. Наша нескінченна й не почута ні світом, ні подекуди нами самими історія — про спроби Росії поглинути Україну, розчинити українців, про страшні зусилля, якими наші північно-східні сусіди намагалися це робити ще й часів руйнування Батурина в 1708 році до знищених Ірпеня, Бучі та Маруполя в наші дні. Від початку творення Російької імперії до її ганебного кінця.»

Про автора 

Володимир В'ятрович — історик, кандидат історичних наук, дослідник історії визвольного руху в Україні. Громадський і політичний діяч, публіцист. У 2014-2019 роках був Головою Українського інституту національної пам'яті. Дописувач інтернет-видань «Радіо Свобода», «Історична правда», «Українська правда» та інших.

Інші книги Володимира В'ятровича

• «Нотатки з кухні "переписування історії"», Володимир В'ятрович, «Наш Формат», 2021 рік
• «УПА. Історія Нескорених», Володимир В'ятрович, Ігор Дерев'яний, Руслан Забілий, Петро Содоль, «Наш Формат», «Центр Досліджень Визвольного Руху», 2023 рік
• «(Не)історичні миті. Нариси про минулі сто років» (оновл. вид.), Володимир В'ятрович, «Клуб Сімейного Дозвілля», 2023 рік
• «Україна. Історія з грифом "секретно"», Володимир В'ятрович, «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014 рік

Відгук про книжку

Це 45 важливих питань, які стосуються кожного, і від вирішення яких залежить життя українців. Чому сталася ця війна? Чому Україна програла сто років тому і чому зможе перемогти нині? Чому Росія досі боїться Бандери? Чому український націоналізм потрібний Україні та світу? Думки В’ятровича про наше минуле й сьогодення озвучені не із затишного кабінету за сотні кілометрів від війни, а із самісінького її виру, і тому напевне звучатимуть голосніше та переконливіше. Тарас Здоровило, "Україна Молода"

Цитати з видання «Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну»

Розуміння того, що війна розпочалась не 24 лютого 2022 року і навіть не в 2014-му, а майже на сто років раніше, важливе, бо робить нас сильнішими. Викриває ті самі злочинні методи, які використовує проти нас Росія. Показує, що ми вже виграємо у цій війні, звільняючи поступово території та суспільну свідомість, а отже, і виграємо в ній. За нами колосальний досвід кількох поколінь героїв, і усвідомлення того, що ми продовжуємо їхню боротьбу, робить нас ще сильнішими.

Історія України та Росії — це історія протистояння, а не братерства. Росія як така з'явилася саме після поглинання українських земель. З поступового знищення української козацької держави розпочалося народження імперії з украденою в українців назвою "Росія" — грецьким перекладом слова "Русь".

Наша війна — це продовження столітньої боротьби за свободу. Вона унікальна за своїм масовим характером. Нині участь у ній беруть не лише військові: кожен українець долучається до всенародного опору. Тому вона варта називатися Народною. Народною війною за незалежність. Певен, що саме такий погляд на нашу боротьбу, який віддає шану звитяжцям минулих років і підкреслює масовий героїзм сучасників, — ще один крок до перемоги.

«Семенові зорі» — алегорична казка, де кожен образ і персонаж — невипадковий, а кожна подія, яка трапляється з головним героєм, спонукає його до глибоких філософських роздумів і важливих висновків, сприяє особистому зростанню.

У цій антології вмістилися тексти відомих українських авторів та авторок після початку повномасштабної війни. Сергій Жадан, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Андрій Любка, Тарас Прохасько, Олександр Михед, Артем Чех, Ірина Цілик... І це навіть не половина всіх письменників, що поділилися своїм відчаєм та болем, своїм бажанням та страхом, своїм оптимізмом та зневірою на сторінках цієї антології.

Передмову до цієї збірки написав Головнокомандувач Збройних сил України – генерал Валерій Залужний:

"Воєнний стан – це не тільки правовий режим існування держави під час війни. Це ще й нагадування про козацький стан – військовий табір, що ставав фактично фортецею в часи воєн і битв. Минулого року вся наша країна перетворилася на такий стан – нездоланну фортецю, над якою майорить синьо-жовтий прапор. Упевнений, що завдяки мужності й професіоналізму українських воїнів, завдяки єднанню українського суспільства і за дружньої підтримки наших партнерів у світі ця фортеця поверне собі всі свої території.

Слава Україні!"

Роман «Недуга» показує життя київської інтелігенції та мистецьких кіл 1920-х. Головний герой роману — директор заводу Іван Орловець. Його життя ідеально впорядковане та раціональне: робота, дім, родина, а попереду систематичне будівництво «світлого післяреволюційного майбутнього». Однак, попри позірну стабільність та систематичність, ця конструкція дуже хистка. Одного вечора в опері, куди його затягують друзі, він бачить відому співачку Ірину Завадську. Ця зустріч перевертає життя героя і ставить перед ним питання: якщо нова доба така прекрасна, то чому людина живе сірим, убогим і нещасним життям? У своєму тексті Євген Плужник розглядає «недугу» того покоління: розрив між ідеалом і дійсністю. «Як же можу я будувати для всіх щось прекрасне, коли не стає мені снаги чи волі створити щось бодай пристойне для самого себе», — каже головний герой.

Про серію «Неканонічний канон»

Міркуючи про канон української літератури, в пам’яті спливають лише кілька прізвищ зі шкільної програми — Шевченко, Франко, Нечуй-Левицький. Хоча насправді цей перелік значно більший та різноманітніший.

Перед вами серія «Неканонічний канон», за допомогою якої ми хочемо поговорити про всіх тих, кого ми не знали, чиї тексти ми читали, не розуміючи контексту тогочасної реальності. Перед вами серія, покликана перевідкрити знайомих незнайомців. У ній ви знайдете цілий спектр українських авторів та їхніх творів — від Підмогильного і Багряного до Хвильового та Йогансена, від вишуканого інтелектуального роману до динамічного пригодницького, від новаторської урбаністичної прози до психологічних текстів.

Кожен текст супроводжується ключами для прочитання від українських літературознавців. Вони розкажуть, на що варто звернути увагу, і допоможуть подивитися на тексти українських класиків по-новому.

Батьки-засновники Америки ще тільки збираються написати Декларацію Незалежності, а 16-літній Джозеф Мартін уже записується добровольцем у те строкате збіговисько, що називає себе Континентальною армією.

Спогади Джозефа Мартіна — це єдиний текст про американську Війну за незалежність, написаний рядовим солдатом, що пройшов її майже від початку і до самого кінця. Яскраві короткі спалахи боїв, а між ними — тягучі голодні будні, сповнені холоду, хвороб і безкінечних виснажливих переходів. Це історія про те, як голі-босі солдати молодої держави дають відсіч добре навченому та оснащеному імперському війську. Бо нема неможливого, коли захищаєш своє.

Про автора

Джозеф Плам Мартін був солдатом міліції Коннектикуту та Континентальної армії під час Війни за незалежність США.

Анатолій Дністровий – письменник, філософ, художник, влогер, член українського ПЕН.

Автор понад двадцяти книжок поезії, прози, есеїстики, зокрема: романів «Місто уповільненої дії» (2003, 2022), «Пацики» (2005, 2011, 2020; фіналіст Книга року ВВС-2005, входить у ТОП-20 кращих романів доби Незалежності за версією сайту «Інсайдер» і в ТОП-100 романів української літератури за версією Українського ПЕН), «Тибет на восьмому поверсі» (2005, 2013), «Дрозофіла над томом Канта» (2010, фіналіст Книга року ВВС-2010, кращий роман року за опитуванням читачів порталу «Буквоїд»), «Сніданок на снігу» (2014), «Б-52» (2019, чеський переклад 2021); поетичних збірок: «На смерть Кліо» (1999), «Жовтна імла» (2001), «Покинуті міста» (2004), «Хроніка друкарської машинки» (2009), «Черепаха Чарльза Дарвіна» (2015), «Чорна п’ятниця» (2022); книг есеїстики: «Автономія Орфея: варіації на тему поетичної творчості та навколо неї» (2008), «Злами й консенсус» (2008), «Письмо з околиці» (2010), «Глобус Карла Маркса: есеї з соціальної та політичної критики» (2015), «Розмови з інтелектуалами» (2023).

Поетичні, есеїстичні, прозові твори Анатолія Дністрового перекладалися на вірменську, польську, словацьку, англійську, французьку, білоруську, російську, сербську, грузинську, чеську, італійську мови й відзначені кількома літературними преміями.

Останні роки української аналогової епохи в пострадянському містечку Ніжині на Чернігівщині. Автор дотепно й детально змальовує провінційну атмосферу ранніх 90-х. Будні студентського гуртожитку і навчання, соціальний колапс, інфляція і тотальне безгрошів’я, ексгібіціоністи біля корпусів університету, провінційний криміналітет та інтелігенція – усе це може бути непоганим тлом для духовно-порнографічних практик головних персонажів роману, які живуть одним днем і не уявляють, що буде завтра.

З часів першої публікації 2005 року ця книжка, як і попередні романи Анатолія Дністрового – «Місто уповільненої дії» і «Пацики» – вже здобула як палких прихильників, так і затятих критиків, але нікого не залишила байдужим.

Роман «Тибет на восьмому поверсі» є тематичним продовженням «Міста уповільненої дії» та «Пациків» і завершальним у цій символічній сазі-трилогії про історичний злам 80–90-х українського суспільства.

Роман Лазурко був одним із тисяч українських добровольців, які стали до лав дивізії Галичина. Навчання в елітних німецьких підрозділах, пекельні бої з більшовиками, співпраця з УПА, фронтова одіссея від Польщі до Югославії, жахи полону та ув’язнення – усе це Лазурко описує захопливо та з неодмінним чорним гумором. Його спогади дають нам можливість дізнатися про бойовий шлях дивізії, добровольці якої понад усе мріяли про власну армію та державу. Про тих юнаків, які воювали з українськими серцями під німецькими одностроями.

«Світ зійшовся клином на обороні цієї землі.

І навіть якщо буде щось опісля цього, навіть тоді –—

нам іншого вже, мабуть,

ніколи насправді не буде треба»

Вибір без вибору. Пітьма і лють. Наша згода загинути. Наш вибір вбивати. Бій і порожнеча. Щоденні втрати. Втрати, які вже не рахують та не відчувають. Кордони землі, що впізнаєш навпомацки.

Поезії Ярини Чорногуз — це своєрідні листи з фронту, листи з передової, де ти не знайдеш опису бойових дій чи переліку звільнених територій. Це листи про біль від утрати загиблих побратимів та посестер, листи про буття на війні тут і зараз, про усвідомлення та прийняття власного вибору піти воювати, листи про те, як виглядатиме світ після всього цього болю, що розриває зсередини. Листи про те, як виглядає оборона твоєї присутності в цьому світі.

Ці тексти Ярина написала за останні півтора року ротації на фронті, значна частина якої припала на повномасштабну війну. «У цій добірці, — пише Ярина, — промовлятиме моя пам’ять про Скадовськ і морське узбережжя Херсонщини, Сєвєродонецьк та Маріуполь, висоти над Новоайдаром, дорогу Бахмут-Лисичанськ і села по той бік Сіверського Дінця, річки, яка стала українським Стіксом. І всі вони відчуваються мені як ще одна мала батьківщина, бо вони переміряні нашими кроками вздовж і впоперек. Деякі вільні й оборонені, більшість з них — ще належить звільнити».

Про авторку

Ярина Чорногуз — поетка, бойова медикиня та розвідниця (розвідувальна рота, 140 Окремий розвідувальний батальйон морської піхоти). Авторка поетичної збірки «Як вигинається воєнне коло», написаної після чотирьох років в українській армії – ротацій у «Госпітальєрах» і служби в розвідувальній роті батальйону морської піхоти.

«Поезія — це моя медитація. Не всім близька, далеко не всім зрозуміла, місцями надто особиста, місцями надто далека й філософічна, але в ній точно є моя правда про смерть, любов, межу, на якій стається пізнання. Такий собі трикутник війни», — пише Ярина.

Тимчасово невстановлені дихають в унісон з живими. Вони проникають у сни і говорять про їх (снів) відсутність.
Вони говорять про війну, вдихають порох териконів, шахт та доріг Донбасу.
Вони існують на рівні відчуттів, кошмарів та химер, які оживають в голові, як Авдіївський коксохім — Дракон.
Вони проникають в свідомість, пускають коріння, живуть окремо — не дають вільно дихати, не дають забути.

Збірка віршів та оповідань Валерія Пузіка «Тимчасово невстановлені» — це про солдат, які вже не повернуться додому; це про солдат, які повернулися, але з дірами в серцях та легенях; про тих хто застряг між двох світів десь на середині шляху до Вальгалли. Це про живих і ненароджених, про тимчасово невстановлених, про симптоми, ПТСР і патології.

Проєкт реалізовано за підтримки Українського ветеранського фонду Міністерства у справах ветеранів.

Друге видання доповнене новим розділом «Після Майдану», а також найхарактернішими відгуками польських інтелектуалів на перше видання «Українського палімпсеста» і передмовою авторки до польського читача своєї есеїстики, які допоможуть українському читачеві краще зрозуміти сучасний контекст польсько-українського діалогу.

Ця книжка — плід розлогого інтерв’ю з Оксаною Забужко відомої варшавської журналістки, майстрині цього жанру Ізи Хруслінської. Читач знайде тут відповіді, які суспільство завжди хоче почути від популярного письменника. Питання про життя і творчість, про біографію і долю, про улюблені книжки та культурні взірці для наслідування чергуються з роздумами про сучасний світ і місце в ньому України, про її історичний шлях та генетичні хвороби української незалежності після 1991 року. Складний і багатовимірний образ української ідентичності, що постає з цих розмов, допоможе читачеві краще орієнтуватися у бурхливих колізіях сучасної історії.

Юрій Гудименко (нар. 1987) — український політичний діяч, лідер Руху «Демократична Сокира», у минулому — блогер, телеведучий, публіцист. Після російського вторгнення вступив до лав ЗСУ, сапер, був поранений.

«Це не зовсім звичайна книга. Тут немає сюжету, немає персонажів, які затримуються надовго. Це — збірка текстів, промов, історичних нарисів, які я писав і пишу донині. Тут є смішні тексти і тексти несмішні, є слова, які я писав у доброму гуморі й ті, які я писав у шпиталі, не бувши певен, що колись встану на ноги. Є навіть тексти, за які мені соромно, але вони все одно будуть тут, у книзі, тому що я їх говорив і я їх написав» (Ю. Гудименко).

Олександр Михед почав писати книжку «Позивний для Йова» у перший день широкомасштабного вторгнення, що трапилося на восьмому році російсько-української війни. Автор працював над книжкою протягом тринадцяти місяців, писав про те, що пережив разом із дружиною, про своїх батьків, які майже три тижні були в Бучі під час окупації. Про те, як змінюємося ми, як наша повсякденна мова стає мовою війни, колись звичні й важливі речі — болючими тригерами, а певні відчуття та емоції — такими, які хочеться забути, але й водночас запам’ятати назавжди.

Ця книжка не є винятково рефлексією автора, радше навпаки: він зібрав й виклав думки і переживання багатьох українців протягом першого року вторгнення. Українці, як і колись старозавітний Йов, нині проживають жахливі втрати. Як ми втрачаємо найрідніших друзів і домівки? Як змінюються українські діти і яку постпам’ять матиме наступне покоління? Врешті — хто кожен із нас у цій війні?.

Збірка документальної прози Артема Чеха, письменника і військового, про десять місяців служби у лавах ЗСУ в 2015—2016 роках.

Вперше опублікована у 2017 році після тривалої паузи в літературній творчості Артема Чеха.

«Точка нуль» – це щоденникові записи мобілізованого киянина, який занотовує все, що бачить, і пропускає все це через себе. Він не герой, він звичайна людина, зі своїми страхами, тривогами, надіями і сумнівами. Він знає, що так, як раніше, вже не буде, знає, що тепер настає інша реальність і для нього, і для його дружини, і для всіх, хто їде разом з ним в учебку, на полігон, на Схід, до точки нуль

«Бій за Київ» — це журналістське дослідження про події російсько-української війни, а саме оборону Києва.

Твір складається з окремих есеїв, що висвітлюють короткі епізоди оборони столиці та в єдності утворюють велику панораму подій початку повномасштабного вторгнення. Книжка висвітлює не лише характер боїв за українську столицю, а й характери захисників Києва. Головною дійовою особою кожного з есеїв є люди, що потрапили у вир війни.

Ілюстрації Нікіти Тітова.

Ця книга – винятковий історичний документ і свідчення про не менш унікальну історичну постать, а саме про бригадного генерала Республіки Ічкерія Шаміля Басаєва.

Часом лунають штампи про контраверсійність, контрастність та неоднозначність цього харизматичного лідера чеченського руху за свободу від московії. Всі істини – банальні, як і те, що велике видно на відстані. Адже всі спроби осягнути історичну масштабність постаті Ш. Басаєва, активного свідка та учасника кавказького спротиву імперських амбіціям кремля, неспіврозмірні оптиці сучасників. Почавши займатися політикою на самому початку 90х, він має безпосереднє відношення до історіографічного перетину національно-визвольного та ісламістського етапів боротьби ічкерійців за власну незалежність та свободу всього північнокавказького регіону. В інакшому часопросторі, другі сучасники теж таврували іншого політика і державного діяча - Северина Боеція, з великим запізненням визнавши в ньому останнього римського і першого середньовічного філософа. Проте в наших реаліях, Зло, на яке так сміливо і прямо вказував Ш. Басаєв, досі жахається свого непримиренного ворога, і продовжує з ним свою чорну війну. Адже це глибоко вкорінена московитська традиція однаково нищити як живих так і мертвих. І майже через 20 років після загибелі кремлівська машина пропаганди не лише не знижує, а лише набирає обертів по дискредитації, підміні та переписуванню історичних фактів й обставин, пов’язаних з життєвим шляхом народного героя Ічкерії Ш. Басаєва. Весь публічно-історичний простір навколо постаті Шаміля наскрізь просякнутий тезами імперської російської пропаганди.

В цій книзі зібрано унікальні історичні свідчення, документи, матеріали і факти життя Шаміля Басаєва, його пряма мова та слова безпосередніх учасників тих наріжних історичних подій. На сьогодні це перша і єдина книга такого формату і ваги, яка кидає виклик систематичній завісі кремлівської брехні та віковому мороку історичної неправди, що шириться з московських болот на вільні народи.

Більшість матеріалів публікується вперше.

Ювілейне видання з новими розділами

З передмовою Джима Коллінза

Бестселер New York Times

Продано понад 40 мільйонів копій

Найвпливовіша бізнес-книга ХХ сторіччя №1

Аби досягти поставленої мети, недостатньо бути професіоналом. Проте успіх, особистісне зростання та прийняття правильних рішень гарантовані, якщо ви оволодієте всього 7 навичками. Саме їх описав і структурував у своєму бестселері Стівен Кові. Перетворивши ці навички на звички, кожен може суттєво підвищити рівень життя й повністю реалізувати власний потенціал.

Детальні покрові інструкції допоможуть вам:

• бути проактивним та брати відповідальність за власні дії й рішення;
• визначати основну мету і пріоритетність поставлених завдань;
• конструктивно вести перемовини з потенційними партнерами;
• знаходити рішення, які будуть виграшними для кожної зі сторін;
• вивільнити час для подальшого саморозвитку, зберігаючи баланс "робота/дім"

За 30 років успішних перевидань однієї з кращих бізнес-книжок світу Стівен Кові надихнув на рішучі зміни у житті мільйони людей, серед яких і його власні діти. Продовжуючи дослідження батька, Шон Кові доповнив ювілейне видання новими розділами, в яких адаптував універсальні 7 звичок до вимог та викликів сучасності.

Відгук

Стівен Кові володів майстерним умінням синтезувати. Те, що він зробив для особистої ефективності, я порівнюю з тим, як графічний інтерфейс користувача вплинув на персональні комп'ютери. До Apple та Microsoft мало хто міг використовувати комп'ютери в повсякденному житті; не було легкодоступного інтерфейсу користувача — вказівників миші, зручних піктограм чи накладених вікон на екрані, не кажучи вже про сенсорний екран. Але з появою Macintosh, а потім і Windows, маса людей нарешті змогла скористатися силою мікрочипа, що криється за екраном. Так само сотні років накопичувалася мудрість щодо особистої ефективності: від Бенджаміна Франкліна до Пітера Друкера, — але її ніколи не збирали в одну послідовну, зручну для користувача структуру. Кові створив стандартну операційну систему — «Windows» — для особистої ефективності та зробив її простою у використанні. Він виявився чудовим письменником, майстром оповіді й концеептуальної гри слів. Джим Коллінз, з передмови до ювілейного видання

Продано понад 300 000 примірників видання

Автор написав 540 наукових статей і виступив співавтором близько 200 книжок

Серія науково-популярних книг «Фундація»

Яскрава розповідь про те, що робить нас людьми

Науково-популярна книга всесвітньо відомого нідерландського нейробіолога й одного з найавторитетніших у світі дослідників мозку є захоплюючою мандрівкою в цю справжню terra incognita людини. Нові наукові дослідження головного мозку людини зайвий раз доводять, як мало ми знаємо про найважливішу частину нашого організму і як багато дивовижних відкриттів чекає попереду.

Відгук

Масштабна, весела, пізнавальна незамінна. Освіжає, як лід на вечірках. Брайан Еппл’ярд, The Sunday Times

Дік Свааб розбиває вщент основні постулати філософів, релігійних діячів та політичних пропагандистів, доводячи: людина, її характер, схильності, сексуальна орієнтація формуються ще в утробі матері під впливом генів та зовнішнього середовища і не можуть бути примусово змінені, виправлені, вилікувані пізніше, а «свобода волі» — такий само нонсенс, як і віра. Єдине, що керує людиною, — її мозок. Простежуючи людське життя від народження до смерті, Дік Свааб намагатиметься відповісти на непрості питання:

• Чи здатна мати в період вагітності вплинути на майбутнє своєї дитини власною поведінкою і звичками, а дитина — на перебіг пологів?
• У якому віці можна помітити статево обумовлені відмінності поведінки хлопчиків та дівчаток і що формує сексуальну орієнтацію?
• Що таке підліткова закоханість і де починається та закінчується секс?
• Депресія, ожиріння, безсоння, анорексія — захворювання мозку?
• Чи безпечний канабіс і чому політика та наркотики завжди поряд?
• Чим є агресія і звідки беруться злочинці?
• Чому спорт — це вбивство, і чи буде світ кращим без релігії?

Про автора

Дік Свааб — лікар та вчений-нейробіолог зі світовим ім’ям, який з 1978 по 2005 рік був керівником Нідерландського інституту головного мозку при Нідерландській королівській академії наук, почесний професор нейробіології в Університеті Амстердаму, лицар Ордену нідерландського лева — є автором більш ніж 540 наукових статей і співавтором близько 200 книг. Але жодна з них не викликала такого шквалу суперечок, як видана 2010 року науково-популярна книга «Ми — це наш мозок». У 2011 році вона стала науковим бестселером, посівши за популярністю в Нідерландах четверте місце. Сьогодні продано вже понад 300 тисяч примірників книги, яка знайшла свого читача в багатьох країнах світу.

Поет і Громадянин Василь Стус (1938–1985) не зміг побувати на презентації жодної зі своїх книжок. Бо в Україні його не друкували — збірки віршів ходили по руках у самвидавному вигляді, а публікували їх лише за кордоном. Участь у русі незгідних з русифікаторською й антиукраїнською політикою, активна правозахисна позиція двічі приводили Стуса на лаву підсудних — за статтею «Антирадянська агітація і пропаганда».

У книжці «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР» правда про кримінальну справу, життя і смерть поета. Тут зібрано архівні документи з кримінальної справи Василя Стуса, покази свідків, листи поета з тюрми, спогади його рідних та друзів. Ознайомившись із наведеними матеріалами, читачі дізнаються про невідомі факти щодо життя, ув’язнення та загибелі Стуса, які досі охороняли під грифом «Секретно».

• Суд і роль адвоката Медведчука.
• Останні роки життя в таборі особливого режиму.
• Нобелівська премія: чи мав поет шанс її здобути?
• Смерть Василя Стуса: хворе серце, убивство чи самогубство?

Оновлене видання «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР» містить в собі офіційне повідомлення ГУР МОУ про вилучення даної книги з бібліотек на тимчасово окупованих територіях.

Щоденник Володимира Вакуленка-К. — болючі й правдиві записи, які вів письменник від початку повномасштабного вторгнення і під час окупації Ізюма та його рідного села Капитолівки на Харківщині. Аж до викрадення рашистами, неминучість якого усвідомлював, як і те, що в нього мало шансів вижити — бо українець, бо волонтер і активіст, бо має гідність. За день до викрадення Володимир приховав щоденник під вишнею на своєму подвір’ї, заповівши батькові: «Коли наші прийдуть — віддаси». Як воно – жити в окупації? Якими стають люди? Що відкривається перед очима та в серці? А сьогодні, у День поезії, в небі привітав мене невеликий журавлиний ключ, і крізь їхнє «курли» ніби чулося: «Усе буде Україна! Я вірю в перемогу!»

Володимир Вакуленко-К.

До книжки увійшли тексти щоденника окупації, вибрана поезія Володимира Вакуленка-К. для дітей і дорослих, а також історії від друзів, колег та очевидців, що занурять у хроніку перших місяців повномасштабної війни Росії проти України.

Серія «Бібліотека Українського ПЕН»

Видання здійснено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

Усі кошти із продажу першого накладу будуть переказані родині письменника

Авторка ідеї та передмови Вікторія Амеліна, координаторка видання Тетяна Терен. Підготовка тексту щоденника Ярини Цимбал, Тетяни Ігошиної. Післямови Сашка Дерманського, Катерини Лихогляд, Ірини Новіцької

У виданні використано фотографії Вікторії Амеліної, Владислава Краснощока, Леоніда Логвиненка, Максима Ситнікова, КЗК «Харківський літературний музей» та з архіву родини Вакуленків.

Ілюстрації Валерія Пузіка

«Майстер корабля» — це реальна розповідь зі справжніми прототипами. У сюжеті можна впізнати мистецьку богему того часу: режисера Олександра Довженка, директора Одеської й Київської кінофабрик Павла Нечеса, художника, архітектора, одного із засновників Української академії мистецтв Василя Кричевського. Це історія творчості, кохання, буремної епохи появи кінематографа й життя Одеси початку минулого століття.

Повість «Байгород» має зовсім іншу атмосферу, хоча й той самий рівень кінематографічності. До міста Байгород з боями підходять анархісти, тимчасом як байгородці готуються захистити своє місто і дати їм відсіч. Кохання на тлі війни, відчуття, що жити потрібно зараз, поєднані із закоренілістю в землю, на якій живеш, і захистом того, у що віриш, навіть ціною життя.

Про серію «Неканонічний канон»

Міркуючи про канон української літератури, в пам’яті спливають лише кілька прізвищ зі шкільної програми — Шевченко, Франко, Нечуй-Левицький. Хоча насправді цей перелік значно більший та різноманітніший.

Перед вами серія «Неканонічний канон», за допомогою якої ми хочемо поговорити про всіх тих, кого ми не знали, чиї тексти ми читали, не розуміючи контексту тогочасної реальності. Перед вами серія, покликана перевідкрити знайомих незнайомців. У ній ви знайдете цілий спектр українських авторів та їхніх творів — від Підмогильного і Багряного до Хвильового та Йогансена, від вишуканого інтелектуального роману до динамічного пригодницького, від новаторської урбаністичної прози до психологічних текстів.

Кожен текст супроводжується ключами для прочитання від українських літературознавців. Вони розкажуть, на що варто звернути увагу, і допоможуть подивитися на тексти українських класиків по-новому.

Ця книга – ніби особиста розмова з автором, який завжди наповнював простір навкруги себе теплом і справжньою людяністю

• Ви дізнаєтесь, що таке екзистенційний інтелект, через що він проявляється і як його розвивати, аби використовувати з користю для себе і світу.
• Ви зрозумієте, що навчитися чути власну інтуїцію і довіряти їй – це не дурість, а одна з найважливіших навичок сучасності.
• Ви відчуєте, якою сильною може бути людина, які неймовірно важкі виклики вона може здолати, коли в її серці живе любов.

«Навігатор» по українській сучасності розповідає про події в Україні від часу відновлення незалежності 1991 року, вписуючи їх у світовий контекст. Автори показують, як навіть недавнє минуле можна осмислювати за допомогою історичного інструментарію. Звісно, поки події ще тривають, ми не зовсім уявляємо, до чого деякі з них можуть привести, та їх безумовно легше зрозуміти, якщо поглянути з історичної перспективи.

Розглядаючи сучасну історію, читачі вчаться користуватися новітнім інформаційним полем, відрізняти правдиві дані від фейків і формулювати власні висновки, базові на адекватних і перевірених фактах. Психологічний коментар, поданий наприкінці книжки, увиразнює паралелі між суспільним і особистим, нагадує про типові сценарії, властиві історії незалежної України, і підказує, як працювати з травмами, яких ми всі зараз зазнаємо.

Від Прометея вітчизняної літератури, титан української прози

Класичне українське фентезі

Було се 1241 року. За сивої давнини, коли ще люди були інакші, а земля - могутніша. І жив у той час славний ватажок вільних тухольців - мудрий Захар Беркут. Але там, де є герої, завжди з’являються поганці. Боярин Тугар Вовк прагнув влади над непокірними тухольцями. А діставши відсіч, виплекав у своєму чорному серці помсту. Через зрадника Тугара на тухольський табір вирушає численне монгольське військо. І син Захара Беркута, Максим, опиняється у ворожому полоні…

Наближається битва. Мечі тухольців - гострі, а щити - міцні. Та ще міцніші їхні серця, у яких живе свобода. Ворог прийшов знищити їх. Але свобода незнищенна.

24 лютого 2022 року Валерій Залужний, віддаючи накази, промовив слова, що стали символом українського спротиву: «Ця країна тримається на наших плечах».

Залізний генерал, легендарна постать, Герой України, Головнокомандувач Збройних Сил України (2021—2024), воєначальник, якого історія запам’ятає людиною, яка зламала план російського «бліцкригу» й розвінчала міф про непереможність російської армії, один зі 100 найвпливовіших людей 2022 року за версією журналу Time.

Який він насправді? Якою є історія становлення великого воєначальника, відомого загалу як залізний, а близьким — як щирий, скромний, вимогливий і водночас турботливий? Книжка Людмили Долгоновської дозволить зазирнути за лаштунки доленосних подій, почути голоси тих, хто стояв пліч-о-пліч із Валерієм Залужним. Як очевидиця й радниця Головнокомандувача зі стратегічних комунікацій авторка розповідає, хто підтримував генерала та що додавало йому наснаги просто «робити свою роботу», — а насправді керувати й уособлювати легендарне українське військо, кожного воїна, який тримає оборону й звитяжно виборює для України можливість бути.

Книга «Залізний генерал. Уроки людяності» — це нонфікшн, з якого ви почуєте про Валерія Залужного як особистість та військового професіонала, й отримаєте унікальні уроки лідерства із описом реальних ситуацій з початку повномасштабного вторгнення. У книзі «Залізний генерал» Людмила Долгоновська надає близький погляд на життя Головнокомандувача Збройних Сил України у 2021-2024 роках, під керівництвом якого українські воїни зустріли ворога із початком повномасштабного вторгнення російської армії, та водночас описує перші кроки у кар’єрі Залужного, що сформували особистість майбутнього Героя російсько-української війни.

Очевидиця подій і радниця Головнокомандувача зі стратегічних комунікацій Людмила Долгоновська описує не тільки знакові етапи в роботі Валерія Залужного під час повномасштабної війни, але й супроводжує біографічні факти важливими цитатами та коментарями наближених людей, що надають новий погляд на постать Головнокомандувача. Перша книга про Валерія Залужного розповідає про життя Залізного генерала від дитинства і навчання до становлення як військового професіонала й прийняття доленосних рішень, завдяки яким у лютому 2022 року Україні вдалось поховати міф про непереможність російської армії та елітних підрозділів ворога.

Людмила Долгоновська прийшла у Збройні сили України у 2020 році й до березня 2023 року була радницею зі стратегічних комунікацій Головнокомандувача ЗСУ. Нині вона – керівниця служби президента American University Кyiv.

«Слідкуючи за діяльністю Головнокомандувача, ми розуміли, що він увійде в історію нашої країни поряд з іншими великими воєначальниками. Відтак бажання видати книжку про Валерія Федоровича, яке з’явилося під час перших місяців війни, поступово трансформувалося у ціль знайти автора, який зміг би запропонувати нам ексклюзивну інформацію. Чи вагається Головнокомандувач, приймаючи складні рішення, як спілкується із підлеглими, про що жартує та мріє? Впродовж кількох місяців ми шукали людину, яка бачить його роботу у режимі нон-стоп, і знайшли. Далі тривала довга робота над книжкою.», — генеральна директорка видавництва Vivat Юлія Орлова про пошук авторки для книги «Залізний генерал»

Валерій Пузік — український письменник і режисер, лауреат літературних конкурсів. З березня 2022 року перебуває в лавах Збройних Сил України.

«Метелик і танк» — оповідання і поезії про людей та війну. Збірка складається з трьох частин: «Бездомні пси» — цикл оповідань про вічні повернення з війни додому і з дому на війну; «Ковчег» — есеї для онлайн-видання Opinion; «Червоною цеглою» — поезії, написані у 2021 році.

Головний герой Валерія Пузіка — звичайна людина зі своїми переживаннями, український солдат, який добровольцем пішов на фронт. Він щодня не лише виконує рутинну роботу: риє траншеї, будує бліндажі, зводить опорні пункти, а й знищує ворога. А ще, незважаючи на сумніви й думки про те, що ніби все втрачено і територія мертва, він упевнений, що треба рухатися далі й вірити в перемогу.

Ерік Ґрейтенс, у минулому «морський котик», написав свою книжку насамперед для солдатів, які повернулись додому з війни й не знають, як жити далі. Автор показує, як протистояти болю, практикувати співчуття, розвинути покликання, знайти наставника і створити щастя. Його поради будуть також корисні кожному, хто хоч раз стикався з життєвими труднощами. «Стійкість: тяжко виборена мудрість для ліпшого життя» допоможе впоратися зі слабкістю, віднайти мужність і знову рухатися вперед.

Провокаційний погляд на війну як важливу складову людства

Навіть побіжного погляду на нашу історію достатньо, щоб зрозуміти, що її пронизує війна: вона підносить і руйнує режими та імперії, розвиває науку й техніку, змінює соціальну та політичну структуру суспільства. Зв’язок між війною та суспільством обопільний.

Війна показує найгірші і найкращі риси людської природи. Саме вона сформувала історію людства, наші соціальні й політичні інститути, цінності й ідеї. Мова, публічні місця, спогади та чимало культурних надбань — це спроба осмислити героїзм та біль війни.

Історикиня Маргарет Макміллан розглядає способи, якими війна вплинула на людське суспільство, і як зміни в політичній організації, технології чи ідеології вплинули на те, як і чому ми воюємо. Від античної історії до сьогодення Макміллан робить висновки з уроків минулих воєн і демонструє, що війна має багато облич.

Чому варто прочитати книжку «Війна. Як конфлікти формували нас»?

• Досліджує цікаві і суперечливі питання про війну: Коли була перша війна? Чи людська природа прирекла нас воювати одне з одним? Чому війну називають найорганізованішою з усіх видів людської діяльності? Чому воїни майже завжди чоловіки? Чи можемо ми контролювати війну?
• Авторка розкриває багатогранність війни —  як вона визначила наше минуле, наше майбутнє, наші погляди на світ і наше уявлення про себе.
• Пояснює, як війна вплинула на людське суспільство і як зміни в політичній організації, технологіях та ідеологіях вплинули на те, як і чому ми воюємо. 

Про авторку:

Маргарет Макміллан — канадська історикиня і професорка Оксфордського університету. Колишня ректорка Трініті-коледжу в Торонто та професорка історії в Університеті Торонто й Університеті Раєрсона. Експертка історії та міжнародних відносин.

Відгуки

Цитати:

Часто воєнні перемоги проти зовнішніх ворогів використовують для легітимізування та посилення державної влади. Для урядів — чи то демократично обраних, чи то диктаторських — великі перемоги слугують свідченням їхніх чеснот і здобутків.

Сильні країни не  конче хороші  — та й  чому їм такими бути? — проте вони все ж гарантують своєму народу мінімум безпеки та стабільності. Такі країни не поспішають удаватися до сили, щоб утриматися на плаву; натомість їхня довговічність спирається на ефективне урядування, яке допомагає здобути підтримку й навіть відданість громадян.

Ось іще одна неприємна правда про війну: вона не тільки руйнує, а й мурує. Воєнні потреби посприяли появі багатьох наукових і технологічних розробок: реактивного двигуна, транзистора, комп’ютерів. Пеніцилін, який урятував безліч життів, відкрив Александер Флемінг 1928 року, проте кошти на його масове виробництво виділили тільки в часи Другої світової війни. Канадський лікар Норман Бетьюн почав практикувати переливання крові на полі бою. Медичне сортування, яке нині практикують у відділеннях екстреної допомоги, імовірно, з’явилося в часи наполеонівських війн. У Першу світову французькі польові медики першими стали ділити поранених на тих, кому лікування вже не зарадить, тих, хто ще може вижити, якщо надати невідкладну допомогу, і тих, хто почекає. Війни xx століття дуже посприяли розвитку хірургії — зокрема невідкладної та пластичної — почасти тому, що пацієнтів, на яких можна було тренуватися, вистачало.

Приводи до війни можуть бути найрізноманітнішими, але її причини за багато століть майже не змінилися. Іншою стала риторика: раніше країни говорили про честь, а зараз про престиж та авторитет. Утім, війну так само породжують жадоба, емоції, ідеології та бажання захиститися.

В історії виділяють три головні інновації, які до 1800 року істотно повпливали на військову справу: поява бронзової та залізної зброї замість кам’яної; одомашнення коня, що підвищило мобільність і швидкість воїнів; і винайдення пороху, яке трансформувало війну на суші й морі. 

Серед безлічі романів ірландського письменника Брема Стокера (1847–1912) найвідоміший — «Дракула», опублікований 1897 року. Роман розпочинається щоденником лондонського правника Джонатана Харкера. Він везе документи до магната, котрий хоче придбати в Англії прадавній, занедбаний будинок. Усі, хто трапляються на шляху, хрестяться навіть за найменшої згадки про графа Дракулу. Головний герой дивує своєю поведінкою, не їсть та не курить сигар, ненавидить дзеркала, а з настанням світанку кудись зникає. Окрім того, у графа дивний вигляд, червоні очі та неприродньо гострі зуби... Ще в замку Дракули немає слуг. Джонатан розуміє, що він — єдиний в’язень цієї обителі смерті. Але мусить вижити, щоб разом зі своїми друзями в Англії вступити в останній бій із королем вампірів. У цьому поєдинку не всі зостануться живими Одна з найвідоміших вампірських саг, котра хвилює й захоплює від першої до останньої сторінки.

«Історія Риму» — одна з фундаментальних праць відомого німецького історика Теодора Моммзена (1817–1903), завдяки якій він здобув усесвітню славу та Нобелівську премію з літератури.

Книгу написано на основі історичних відомостей, які Моммзен зібрав під час багаторічних поїздок Італією, і присвячено історії Давнього Риму від часу його заснування, завоювань Ганнібала і Сципіона, правління Помпея і до диктатури Сулли та Цезаря.

У 1909 р. знаний історик і археограф М. Д. Чечулін задля ознайомлення широкого кола читачів із цією надзвичайно корисною книгою подав її скорочений виклад, який і пропонуємо увазі всіх, кого цікавить історія античності.

М’які навички, або soft skills, — наче вуса в кота: гнучкі, тонкі, делікатні, важко помітні й дуже помічні. Креативність, аналітичність, комунікабельність дозволяють нам відчувати робоче оточення, ефективно в ньому взаємодіяти з іншими людьми та орієнтуватися навіть у найскладніших ситуаціях.

Для розвитку цих навичок у собі чи інших нам потрібне розуміння двох елементів: середовища, у якому ми працюємо, та психології людини.

У цій книжці експертка з управлінських практик Олена Жильцова пояснить, які налаштування в організаціях допомагають розкрити й розвинути ці навички, а психотерапевт Володимир Станчишин покаже, які психологічні потреби ми задовольняємо на роботі та як у професійному середовищі зростаємо як особистості, вчимося спілкуватися, любити, визначати свої межі й довіряти собі.

Олена Жильцова — засновниця «Школи управлінської думки». Викладачка і бізнес-консультантка з питань лідерства, управлінських практик та організаційної поведінки. Працює з топменеджментом і засновниками провідних приватних і державних компаній, а також громадських організацій.

Володимир Станчишин — психолог-психотерапевт. З 2019 року очолює Центр психічного здоров’я «Лабораторія змін». Автор книжок «Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю та депресією», «Для стосунків потрібні двоє», «Емоційні гойдалки війни. Роздуми психотерапевта про війну».

У виданні запропоновано реконструкцію подій Першої та Другої світових воєн у межах дискурсу соціальної антропології. Основну увагу приділено розкриттю низки проблем, пов’язаних із життєвими стратегіями різних категорій та груп українського суспільства, моделями їхньої поведінки та способами виживання в складних умовах війни. З’ясовано визначальні риси глобальних збройних конфліктів, сформовано уявлення про будні пересічних мешканців українських міст і сіл в умовах окупаційних режимів. Проаналізовано соціальні програми й доброчинні заходи, спрямовані на подолання життєвих негараздів уразливих груп населення, визначено роль громадських інституцій і соціальної самоорганізації в цих процесах, висвітлено людські й матеріальні втрати внаслідок війн, шляхи повернення до мирного способу життя, реевакуаційні заходи. Схарактеризовано процес формування пам’яті про Першу та Другу світові війни.

Книга розрахована на науковців, викладачів, студентів, музейних працівників, фахівців із пошуку й меморіалізації спадщини Першої та Другої світових воєн, усіх, хто цікавиться історією України та соціальною антропологією.

Автор пропонованої книги Нікколо Макіавеллі (1469–1527) — унікальнаособистість, яка не вміщається в рамки свого часу, перед книгами якоїбезсилі заборони та кордони. Визначний історик, інтелектуал, драматург,державний діяч, той, кого зараз нерідко називають батьком політичноїфілософії та політології. Тож по-своєму справедливо, що у флорентійськійцеркві Санта Кроче він покоїться поряд із Мікеланджело та Галілеєм.Якщо трактат «Державотворець» вважається найзнаковішою книгоюМакіавеллі, то «Історія Флоренції» — його підсумкова, завершальна,остання велика праця. Її небезпідставно вважають не лише пам’яткоюпізнього Відродження, а передусім історико-філософським шедевром, якийнині, у ХХІ сторіччі, особливо на часі. Зокрема, у сучасномуукраїнському політичному контексті. В «Історії Флоренції» її геніальнийавтор нагадує: «Справедливі лише ті війни, без яких не обійтися, і зброярятівна, коли без неї немає надії».

«Гетьмани України» — історична серія життєписів видатних державних діячів і козацьких отаманів, започаткована, щоби прочинити браму таємничого минулого дніпровського козацтва та українського народу.

Перший том серії присвячений видатним провідникам ранньої козаччини:

— Остафію Дашковичу,

— князю Дмитру Вишневецькому (Байді),

— князю Михайлу Вишневецькому,

— Івану Підкові,

— Криштофу Косинському,

У книжці подано їхні найповніші біографії, створені з урахуванням найновіших досліджень українських істориків. У ній читач знайде й відкриє для себе багато маловідомих фактів і цікавих інтерпретацій історичних подій, які дадуть змогу під іншим кутом подивитися на діяльність видатних персонажів минулого.

Військово-політичне утворення запорозького козацтва, яке виникло на південних землях України, було яскравим проявом військової культури українського етносу. У книжці йде мова про події жорстокого часу XVI століття та про лицарів Війська Запорозького, про дніпровських козаків, які, виступаючи об’єднанням хоробрих представників народу, феноменальним чином розвинули демократичні принципи організації, побратимства, рівності, відрізнялися високими морально-етичними нормами й були відомими на всю Європу своїм шанобливим ставленням до жінки

Про видання «Вовки Да Вінчі» Дмитра Савченка

Видавництво «Zалізний тато» здійснює справді важливу місію — зберігає нашу спадщину для майбутніх поколінь. А ця невелика паперова книжка, яка вийшла друком у видавництві, містить унікальні дані з перших вуст про легендарну 1-шу штурмову роту ДУК ПС під командуванням Дмитра Коцюбайла («Да Вінчі») — «Вовки Да Вінчі». 

Дмитро Савченко ілюструє, як відбувалася еволюція цього підрозділу від часів формування у період раннього АТО і до нині. На момент написання усіх текстів у виданні Дмитро Савченко був бійцем підрозділу і безпосереднім учасником частини подій, про які тут йдеться. Тож перед нами справжній репортаж з пекла боротьби із загарбником. 

Навіщо читати про «Вовків Да Вінчі»

Якщо вам не вистачає бойового духу, національної свідомості та зрештою мотивації — ця книга всього цього додасть сторицею. Саме тут надано пояснення унікальної боєздатності підрозділу «Вовки Да Вінчі».

Варто звернути увагу на структуру цього видання. У першій частині видання Дмитро Савченко пояснює природу російського вторгнення та наводить стислий огляд бойового шляху підрозділу. Далі зупиняється на окремих героях під позивними «Міф», «Да Вінчі» та «Хаммер». У завершальній частині вміщено ідейне підґрунтя «Вовчої зграї» та символіку і навіть подано гімни підрозділу. 

Ви обовязково маєте прочитати працю Дмитра Савченка, якщо хочете усвідомити внесок героїв, які поклали своє життя заради миру та існування української нації, якщо не байдужі до сучасної історії нашої держави, яка твориться тут і зараз.

Дізнатися більше про автора видання «Вовки Да Вінчі»

Дмитро Савченко — літератор, журналіст, дослідник Києва. Має освіту у галузі філософії (КНУ імені Тараса Шевченка), за що отримав прізвисько «Філософ». У 1990-х роках був активним учасником українського націоналістичного руху. Засновник видавництва «Zалізний тато». Брав участь в АТО/ООС у складі добровольчих загонів. У 2020 році приєднався до 1-ї окремої штурмової роти ДУК ПС під керівництвом Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі». Разом із загоном пройшов бойовий шлях під час повномасштабного вторгнення.

Відгук про книжку «Вовки Да Вінчі»

«Спогади Дмитра Савченка – це нагадування новітнім літописцям російсько-української війни про потребу збереження і пропагування новітніх подвигів українського війська» — Газета «Незборима нація».

Цитати з видання «Вовки Да Вінчі»

«Усі найкращі моментри свого життя я проживаю на Батьківщині, і думаю, багато українців зараз би мали відчувати унікальність історичного моменту». — «Міф»

«Я вважаю, що коли повномасштабна війна вторглась у нашу країну, не треба ніяких розборок поміж українцями, треба бути одним цілим кулаком і давати відпір» — «Да Вінчі»

«Головною точкою опертя колективного духу «Вовків да Вінчі» є культурно-історична ідентифікація та ідеологія українського націоналізму. Формула останнього обумовлена належністю до кровно й територіально спорідненої спільноти зі спільними мовою, культурою, традиціями, психологічними особливостями, духовно-інтелектуальними шуканнями попередніх поколінь та методичною боротьбою за суверенну Українську державу.»

До антології української поезії про кохання увійшли вірші, написані за майже два останні століття — від Шевченка до Любки.

Любов, як найвірніший компас, завжди повертає нас до наших найкращих поривань і звершень. Українська лірика прекрасна у своїй ніжності, красі, пристрасті, зболеній просвітленості, з тихими й ніжними словами про найсокровенніше.

«Як Україна втрачала Донбас» – це новітня історія двох областей України, Донецької та Луганської. Це хронологія подій становлення потужних фінансово-політичних кланів на тлі економічної катастрофи краю, російської експансії та витоків сепаратизму. Книга про те, як могутні донбаські клани спочатку розпалили вогонь ворожнечі, а потім згоріли у ньому самі та зіштовхнули свій край у прірву кровопролиття.

Проза сучасних українських письменників дуже різна. Історичні книги про Україну становлять важливу її частину. На сьогодні однією з найболючіших ран нашої країни є Донбас — осередок збройного конфлікту з 2014 року. Звісно, причини ситуації, що склалася, коренями сягають часів задовго до цього року, адже сама історія України завжди була драматична, і щоби зрозуміти сучасність правильно, потрібно провести справжнє історичне дослідження.

Це й вирішили зробити журналісти Денис Казанський та Марина Воротинцева у своїй праці "Як Україна втрачала Донбас". Серед книг про сучасну Україну це дослідження є надзвичайно важливим. Денис Казанський, журналіст, до 2014 року жив у Донецьку та брав участь у Тристоронній контактній групі з врегулювання ситуації на Донбасі в ролі представника від Донеччини у 2020 році. Марина Воротинцева також має чималий досвід у журналістиці та до початку війни очолювала й редагувала видання «Восточный вариант» у Луганську.

У книжці детально розповідається історія двох областей — Донецької та Луганської. Чому все склалося саме так і сьогодні на цих землях проживають люди, орієнтовані скоріше на Росію, ніж на свою батьківщину? Як відбувалося становлення потужних донбаських кланів, які постраждали від ворожнечі, яку самі ж і розпалили? Ця книжка необхідна для правильного розуміння історії сьогодення, яка оголює непросту правду та змушує замислитися.

«Він — той, хто символізує собою покоління. Розумний, талановитий, сміливий. Цим хлопцем можна пишатися», — говорить про Лемберґа один із військових. Лемберґ і справді є представником нового покоління українців, для яких Україна — не просто слово, моральні цінності — не порожній звук, а життєвий принцип. І заради цього можна зважитись ризикнути життям. Це зробив Лемберґ, це зробили хлопці й дівчата, які замість улюбленої роботи узяли до рук зброю, а родиною їм стали бойові побратими. Ті, хто пішли на війну добровольцями, схожі між собою. Тому хтось упізнає в цій книжці свого сина, чоловіка, брата А як тепер жити саме їм — дружинам, мамам, найріднішим? Як долати щоденну тривогу і біль, який, здається, проникає в кожну клітину тіла? Олена Чернінька ділиться своїм досвідом мами Воїна, який на час написання цієї книжки — зниклий безвісти. Вона ділиться досвідом переживання, болю, переосмислення, пошуку сенсів, світла і віри.

У цій книжці, за словами авторки, немає жодного вигаданого слова. Лише відкрита правда, як відкрита рана. І велика віра в життя.

Про видання «Євген Коновалець. Історія нерозкритого вбивства»

Як так сталося, що у найближче оточення керівництва ОУН проникли радянські спецагенти? Чому такий видатний діяч як Євген Коновалець потрапив у руки совєтів? Якими були справжні обставини смерті очільника УПА? 

Праця, викладена у цьому виданні, є важливим джерелом для встановлення української історичної правди, адже розкриває роль радянських спецслужб у вбивстві Коновальця та спроби розколоти ОУН за допомогою провокацій. Читачі матимуть можливість купити цю цікаву книгу та отримати доступ до унікальної інформації про одного з ключових діячів української історії. Прочитання книги «Євген Коновалець. Історія нерозкритого вбивства» дозволить поглибити свої знання про події, що відбувалися у минулому, а також краще зрозуміти контекст життя та смерті Євгена Коновальця.

Структура видання «Євген Коновалець. Історія нерозкритого вбивства»

Дослідження, яке нещодавно нарешті побачило світ в Україні, структуроване таким чином, що складається з трьох основних блоків: перший — біографія Євгена Коновальця, а також аналітичний погляд істориків на справу вбивства очільника ОУН. Саме у першій частині видання містяться вперше перекладені українською мовою документи: тижневий рапорт і кримінальна справа поліції Роттердаму. Зазначена деталь варта особливої уваги, адже ці документи є ключовими для розуміння скоєного ще в минулому столітті вбивства. Тривалий час українці не мали доступу до цих даних.

У другому блоці цієї книги містяться матеріали комісії ОУН, яка займалася розслідуванням вбивства Коновальця, і працювала над справою у 1938-1940 рр. (документи з архіву ОУН у Києві). У третьому блоці видання вміщено листування Євгена Коновальця з таємними агентами совєтських спецслужб, які видавали себе за націоналістів — Павлом Судоплатовим, Кирилом Полуведьком та окремими діячами ОУН. Саме ці листи ілюструють причини та обставини проникнення радянських агентів у оточення Євгена Коновальця.

Якщо вам важливе відновлення історичної істини, а також ви цікавитеся правдивою історією України — ви обовязково мусите прочитати це паперове видання «Євген Коновалець. Історія нерозкритого вбивства».

Якщо вас зацікавила ця книга, ми рекомендуємо до прочитання такі видання

• «Перспективи української революції» Степан Бандера
• «Подолати минуле: глобальна історія України» Ярослав Грицак
• «УПА. Історія нескорених»
• «Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука»
• «Зродились ми великої години... ОУН УПА» Вахтанг Кіпіані

Про авторів історичного видання «Євген Коновалець. Історія нерозкритого вбивства»

Олександр Кучерук — історик, завідувач відділу Національного музею історії України, директор Бібліотеки ім. Олега Ольжича. Був членом редакції часопису «Пам'ятки України», керівником департаменту видавничої справи Держтелерадіо, працював в Інституті української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, завідувачем відділу Українського інституту національної пам’яті. Організував та керував «Музеєм Української революції 1917–1921 років» (нині у складі НМІУ). У своїх дослідженнях та науково-популярних працях акцентує на темі Української революції 1917–1921 років та історії ОУН.

Юрій Черченко — історик, український науковець. Понад 40 років працює в Академії наук України – спершу в Інституті історії України, а далі в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. Головне наукове зацікавлення — документи Українського визвольного руху.

Михайло Ковальчук — історик, український науковець. Після отримання історичного фаху в КНУ ім. Тараса Шевченка почав працювати в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. Досліджує тему національно-визвольних змагань 1917–1921 років. Нині в Збройних силах України.

Змістовні відгуки про книжку «Євген Коновалець. Історія нерозкритого вбивства»

«Автори підготували до друку цікавий збірник документів. Уперше публікуються українською мовою (переклад з голландської) розсекречені документи поліцейського розслідування вбивства співробітником НКВС СРСР Павлом Судоплатовим лідера ОУН Євгена Коновальця 23 травня 1938 року в нідерландському місті Роттердам. З опублікованих документів читач дізнається деталі від свідків того злочину — випадкових перехожих і працівників ресторану, в якому зустрічалися Є. Коновалець і П. Судоплатов. Оприлюднено також листування ще одного агента радянської розвідки Кіндрата Полуведька. Читач пізнає деякі «залаштунки» радянських спецоперацій у боротьбі з українським національно-визвольним рухом і дізнається про таємні способи розколу в середовищі Організації українських націоналістів. Досвід роботи спецслужб СРСР у середовищах українського руху є надзвичайно важливим нині в умовах російської агресії в Україні; намаганні їхніх спецслужб використовувати громадян нашої держави з метою підтримки ворога й у питанні, які історичні уроки ми можемо взяти із цієї спецоперації». Валентина Піскун, докторка історичних наук, професорка

«Олександр Кучерук, Михайло Ковальчук і Юрій Черченко — знані фахівці з історії українських визвольних змагань часів Української революції 1917–1921 і 1920–1950 років. Олександр Сергійович багато робить для популяризації історичних знань серед широкого загалу. Михайло Ковальчук — відомий дослідник війська УНР, Юрій Черченко — автор документальних публікацій про ОУН. Ця книжка поєднує спеціальне і популярне, в ній подано доступний для сприйняття багатьох вступний біографічний нарис й оригінальні документи про вбивство провідника української нації червоною Москвою. Олюднений образ видатної людини іноді вартий більше за фанфари й литаври. А документ іноді промовляє більше за його переказ істориком». Ігор Гирич, доктор історичних наук, професор

«Це видання особливе тим, що у ньому вдалось зібрати величезну кількість документів, більшість із яких опубліковані вперше». Марічка Ільїна, «Львівська Пошта»

Цитати з видання «Євген Коновалець. Історія нерозкритого вбивства»

«Євген Коновалець (1891–1938) відіграв особливу роль в українській історії ХХ ст. За радянського тоталітарного режиму його ім'я всіляко замовчувалося, московсько-більшовицька окупаційна влада намагалася викреслити згадки про нього з пам'яті народу разом із цілою добою українського національно-визвольного руху, яку він уособлював. У добу незалежності України тривалий час ще діяла пострадянська інерція щодо вшанування пам'яті Євгена Коновальця, коли це питання «віддали» на рівень органів місцевої влади й місцевого самоврядування областей, районів, населених пунктів. І лише після Революції гідності, 2015 р. з'явилася постанова Верховної Ради «Про відзначення 125-річчя від дня народження Євгена Коновальця».

«Працюючи в комітеті допомоги українцям -виселенцям при Центральній Раді, Євген Коновалець тривалий час опікувався справами допомоги полоненим-українцям. У намаганні полегшити становище полонених він неодноразово звертався з цих питань до голови Генерального секретаріату України Володимира Винниченка і голови Українського військового генерального комітету (УВГК) Симона Петлюри. 12 вересня 1917 р. Генеральне секретарство внутрішніх справ України звернулося до офіційного Петрограду з проханням поширити на галичан дію правил про пільги для полонених поляків. Зокрема, йшлося про доцільність надання бранцям допомоги і прохання перевести всіх полонених-українців з північних і азіатських регіонів Росії до українських губерній". Але поліпшити умови таборового побуту тривалий час не вдавалося через відсутність коштів й перешкоди з боку російської влади».

«Психологія натовпу» відомого французького психолога, соціолога, антрополога та історика Ґюстава Лебона (1841–1931) була опублікована ще 1895 року, але досі актуальна. Вона стала розділом соціальної психології, яка досліджує закономірності поведінки та діяльності людей у соціальних групах.

Саме Лебон уперше сформулював закони поведінки організованого натовпу. Мова йде про раптові соціальні зміни, спричинені діями великих груп людей. Автор намагався показати те спільне, що є між станом речей і закономірностями у психології мас. Релігія як спосіб впливу на народні маси, вплив пропаганди на настрої юрби, способи навіювання масам будь-яких, навіть згубних і руйнівних, ідей — це лише деякі з геніальних і водночас цинічних прозрінь Ґюстава Лебона. Він передбачив важливу роль натовпу в «наш час», а також охарактеризував методи впливу на нього.

Це видання адресовано політику, журналісту, піарнику або просто людині, що не бажає ставати безсловесною жертвою пропаганди.