Книги для військових навчальних закладів

У своїй книзі відомий американський історик, професор Єльського університету Тімоті Снайдер досліджує феномен народження модерних націй. Книга починається з розгляду створення в XVI ст. Речі Посполитої – найбільшої держави ранньомодерної Європи. Наприкінці ж ХХ ст., яким і закінчується дане дослідження, землі колишньої Речі Посполитої поділили між собою держави, названі за націями: Польща, Україна, Литва та Білорусь. Відповідно до найпоширенішого на цей момент уявлення про національність, державні кордони мали охоплювати мовні спільноти. Яким чином з однієї ранньомодерної національної ідеї постали чотири модерні? Відповідь автора покликана привернути увагу як фахових істориків, так і людей, яким небайдужі питання власної ідентичності.

Бізнес-тренер Джеймс Борґ, відомий своїми відкриттями в галузях спілкування, особистісного розвитку, мови тіла та «контролю мислення», пропонує прості і дієві поради для кожної людини. Його методика допоможе змінити спосіб мислення і поведінку в особистому житті й на роботі, зробить життя цікавішим, насиченішим і позбавить зайвого стресу, а ваші навички спілкування сягнуть геть нового рівня.

Ім’я Олега Сенцова, кінорежисера, сценариста, письменника, громадського активіста, ув’язненого 2014 року в Криму та засудженого до 20-ти років за звинуваченням у тероризмі, сьогодні відоме кожному українцеві.

«Маркетер» — збірка малої автобіографічної прози Олега. Автор розповідає в ній здебільшого про свої студентські роки: складання іспитів, будні в гуртожитку і на квартирах, нестримні веселощі, безгрошів’я — звичні складові життя молоді, яка здобуває знання. Початок дев’яностих. Зміна цінностей. Руйнування стереотипів. Становлення. Загартовування душі й характеру. Любов, дружба, виживання і бізнес... Вдумливий та уважний читач знайде все це у новій книжці Олега Сенцова. Переклад українською мовою поданий поруч із оригіналом.

Ця книга про любов. У ній немає жодного слова на "лю...", але вона про любов. Про магію, не лубочну, розтиражовану з екранів телевізора, а справжню, від роду і кореня, коли пірнаєш з головою у Прадавній Океан і виринаєш звідти з рибиною в зубах. І ще про відвагу. Про безумовну відвагу знайти своє, впізнати його, впертися руками і ногами і нікому не віддати. Свій дім, свою батьківщину, своє серце, своє право ходити з високо піднятою головою.

Події роману розгортаються навесні-влітку чотирнадцятого року у Донецьку. Донбас - це точка обнуління, місце сили, де прозвучали найважливіші запитання. І тільки там заховані потрібні відповіді. Та де все починалося, там все і завершиться, коли історія пройде чергове коло, і вічний змій Уроборос знову вкусить себе за хвіст. Саме тут героїня втратила родину, дім, роботу, ілюзії - і саме тут зібрала уламки життя заново, віднайшла новий смисл і нову опору.

Крок за кроком читач спостерігає процес трансформації, переродження гречкосія у воїна. Ця книга назавжди змінила того, хто її написав, і змінить кожного, хто її прочитає. Бо війна - це коли ти їси землю. І що важливіше, коли годуєш землею.

У 2021 році Тамара Дуда (Тамара Горіха Зерня) з романом «Доця» номінована на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2022 року у номінації «Література». Твір був допущений до участі у другому турі конкурсу.

Ця книжка — інструкція з виживання в сучасному інформаційному просторі. У ній зібрані основні способи маніпулювання та шахраювання в інтернеті. Простою мовою на конкретних прикладах розказано, як їх розпізнати, чим вони небезпечні і як діяти, щоб мінімізувати ризики та шкоду. Книжка написана у форматі довідника, щоб більш обізнані читачі могли структурувати знання, а ті, хто тільки починає шукати відповідь на запитання «Як мною маніпулюють», швидко зорієнтувалися. А ще вона стане знахідкою для тих, хто хоче пояснити рідним і знайомим, як діють маніпулятори та шахраї.

Нацисти протягом усього часу, що мали владу, грабували бібліотеки — спочатку на території Німеччини, а потім у всіх захоплених землях. Кількість утрачених (загублених у вирі війни й остаточно знищених) книжок обчислюється мільйонами примірників. Книжки не були настільки унікальними і не мали значної матеріальної цінності, як-от витвори мистецтва, натомість мали цінність ідеологічну, адже передусім спеціальні бригади грабували бібліотеки ворогів нацизму. Знищували не просто книжки, знищували культурну, національну ідентифікацію цілих громад. Залишки довоєнних книгозбірень ще й сьогодні розсіяні в багатьох європейських містах.

Андерс Ріделл прагне відтворити шлях нацистських книжкових злодіїв і віддати шану тим, хто намагався їм протистояти.

Роман «Солодка Даруся» визначної української письменниці Марії Матіос, без перебільшення, одна з найзнаковіших подій в українській літературі часів Незалежності. Французька критика (у Франції «Солодка Даруся» вийшла у найпрестижнішому видавництві «Ґаллімар») із захопленням відзначала: «Цей роман — справжня перлина! Марія Матіос має неймовірно потужний поетичний стиль. Вона впевнено тче історію — достоту, як у величній античній трагедії».

Роман перекладено багатьма мовами, зокрема німецькою, англійською, французькою, італійською, польською.

ПРО ЩО КНИЖКА "ЗБАГНУТИ РОСІЮ"

Ця книга — зібрання свідчень очевидців, представників різних епох: послів, співробітників дипломатичних місій, офіцерів, купців — про країну, що нині зветься Росією.

Цікаво, що російська цензура не хотіла таких свідчень. Російські переклади іноді свідомо спотворювалися перекладачами, а деякі визначні твори, уривки з яких наведено тут, ніколи не видавалися російською мовою — зрештою, українською теж.

ДЛЯ КОГО ВИДАННЯ

Книга стане в пригоді військовим, дипломатам, бізнесменам, а також усім, хто хоче (або не хоче) мати справу з Росією.

ЧОМУ ЦЯ КНИГА

"Ця книга спростує одні стереотипи і, можливо, підтвердить інші. Декому буде забагато катаклізмів, для інших замало (чи забагато) натуралістичних подробиць. Але мета цієї книги – не так розважити, як навчити. Українцям потрібно дізнатися правду про сильні та слабкі сторони Росії. Як мати справу з Росією і росіянами? Як зрозуміти їхні глибинні мотивації? Найкорисніше бачити речі такими, якими вони є. Бо ілюзії, особливо в політиці, коштують надто дорого". Олександр Палій, з передмови "Збагнути Росію".

ПРО АВТОРА

Олександр Палій - історик, автор наукових та науково-популярних книг з історії України, політичний експерт і консультант, журналіст. Упорядник книги "Збагнути Росію. Свідчення очевидців: від Геродота до Кюстіна", яка вперше була надрукована 2020 року у видавництві "А-ба-ба-га-ла-ма-га". Восени 2022 року вийде переклад видання англійською мовою. 

ЦИТАТИ З КНИЖКИ "ЗБАГНУТИ РОСІЮ"

"Єдність у діях, властива деспотизму, робить Росію дуже страшною. Досить волі государя, щоб приголомшити всі частини цього великого організму: жодних перешкод, ніяких противаг, ніяких посередників влади. Чого бажає імператор, те і відбувається; має він рацію чи ні, все одно. Оскільки в Росії все є машиною, то простота початку всякого руху робить цю машину дуже величною. Треба боятися не щасливих народів, а диких і фанатичних. В останніх на першому плані – фізична сила та інтенсивність дій, позбавлені попередніх роздумів". Франсуа Габріель де БРЕ, баварський посол у Росії. "Записки про Росію", 1799–1801 рр.

"Більшість московитів – раби, тому багато хто, навіть знать, продає себе, своїх дружин і своїх дітей, щоб жити без діла і нічого не робити, або щоб вільніше віддаватися насолоді і млості… Вони неабиякі брехуни і хитруни і якщо клянуться чи що-небудь доводять, то це знак того, що вони затівають якийсь обман…". Франсуа де БЕЛЬФОРЕ, французький географ. "Універсальна космографія всього світу", 1575 р.

"Татарська навала розділила історію цієї країни на дві абсолютно різні епохи. Між незалежними слов’янами та росіянами, яких три століття рабського існування привчили коритися тиранії, пролягла прірва. Хоча в обох цих народів немає, правду кажучи, нічого спільного, крім назви, з тими стародавніми племенами." Маркіз де КЮСТІН, французький журналіст і мандрівник. "Росія в 1839 році".

Тема війни на Північному Кавказі лишається для Росії предметом герметичної інформаційної ізоляції. Припустимим наповненням цієї ніші для кремля може бути димова завіса утробної брехні, режисованих фейків і фальсифікацій. І не дивно — усе вчинене агресором у незалежній Чеченській республіці Ічкерія гарантовано тягне на повноцінний кейс військових злочинів та злочинів проти людства. Не лишається жодного сумніву, що Росія постане перед судом історії і понесе повну відповідальність за звірячу безпринципність і канібалізм цивілізаційних масштабів. Саме тоді книга «Честь дорожча за життя» обов’язково потрапить у томи обвинувальних висновків міжнародного трибуналу. Адже вона дає повний зріз терористичних злодіянь Москви проти волелюбної кавказької нації.

Автором книги є титульна постать новітньої історії, Президент незалежної Чечні Аслан Масхадов. У дні великих випробувань йому судилося очолити державотворчий процес, котрий фактично розгортався у воронці безперервних військових провокацій кремля. Харизматичний лідер Ічкерії стояв біля витоків збройних сил ЧРІ та відзначився низкою блискучих воєнних операцій з нейтралізації окупаційної армії РФ. Згодом він очолив безкомпромісний партизанський спротив кремлівським маріонеткам на Кавказі.

Виклад книги має характер розлогого інтерв'ю та по суті є вникливим діалогом з цілою Епохою. Кожна сторінка видання містить інтенсивні судження і концентровані думки видатного воєначальника і політика незалежної Ічкерії. Ця праця видана вперше в Україні і містить ексклюзивну передмову Анзора Масхадова — сина визначного чеченського лідера.

Київського кримінального психолога Андрія Гайстера відправляють консультантом у богом забуте селище Буськів Сад. Зимової ночі там зникла маленька дівчинка. А ще там водиться Звір — серійний маніяк, убивств якого тамтешні мешканці воліють не помічати... У цьому проклятому селищі, де все по колу і всі живуть життям, яке ненавидять, розслідування постійно заходить у глухий кут. Андрій вірить, що загублена дівчинка, попри все, жива і він її знайде. Але нікому, крім нього, це не потрібно.

«Я бачу, вас цікавить пітьма» — історія про непробивну людську байдужість і пітьму всередині нас. Про чесність із собою й ціну, яку ми готові заплатити за забуття. Про гріхи, що матеріалізуються, і спокуту, дорожчу за спокій.

Роман підкорив серця багатьох читачів та розійшовся накладом понад 100 000 примірників.

Особливості роману «Я бачу, вас цікавить пітьма»

• Багатожанровість. Автор поєднує в творі і трилер, і психологічну оповідь, і містичну драму. Тут є все: важливі питання самоусвідомлення, містичні загадки, історичні та міфічні алюзії. Сюжет тримає в напруженні до самого кінця, що не дає відірватися від читання.
• Персонажі. Ілларіон Павлюк настільки чітко та детально описує своїх героїв, що читач бачить у них реальних людей, яких колись зустрічав чи знає особисто. Це дає змогу ще більше співпереживати та вболівати за героїв.

Відгуки на книжку Ілларіона Павлюка «Я бачу, вас цікавить пітьма»

«Ми живемо в країні, де позиція "какая разніца" проявляється у різних сферах життя: від споживання мейнстримового контенту до політичних вподобань та мовних суперечок. І раптом виходить роман про байдужість. Нашу фірмову байдужість, яку Ілларіон Павлюк описав з мазохістичною точністю. Епілогом до цієї книжки могла би бути біблійна фраза "А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе зі Своїх уст…". Ілларіон Павлюк ідеально передав цю ідею через містичну детективну історію з "кінгівською" експозицією, низкою алюзій та інтригою, яка тримає в тонусі до кінця розповіді.» — Емма Антоюк, блогерка, журналістка, громадська діячка

«Це така хоррор-література, трилер, виконаний в жанрі містичного нуару. Мені здається, що для українського книжкового ринку нашої літератури це дуже важлива подія, оскільки ніша таких книжок у нас слабко заповнена, ми лише вчимося писати їх. Що вдалося Ларіону Павлюку, це те, що сюжет цієї книжки, фабула розвертається в українських реаліях, але не паразитує на них. Тобто я не можу сказати, що це книжка про Україну, про якісь українські проблеми чи про українську специфіку. Це містичний роман про зло.» — Андрій Любка, письменник, поет, перекладач

Цитати з роману «Я бачу, вас цікавить пітьма»

«Кажуть, люди стають кращі, коли плачуть. Кажуть, щирі сльози змивають наліт виправдань і знову перетворюють тебе на дитину, котра поки що не навчилася до пуття брехати навіть мамі, не кажучи вже про себе саму.»

«Життя - це ринг. І рано чи пізно ти пропускаєш удар. Коли боксуєш проти Її Величності Долі, це неминуче, хай як віртуозно ти ухилявся...»

«... бо в м'якому світлі реанімаційної палати його чекала найбільша на світі мотивація жити далі.
Утім, він про це не знав, і тому за кілька хвилин штовхнув вхідні двері й вийшов у сонячний зимовий день, припустившись фатальної помилки. Уже другої в цій історії. Перша — це піти звідти, де ти був щасливий.
Другою помилкою стало рішення вийти надвір без мотивації жити.»

Надмірна жага до грошей завжди обертається бідою. Про це не з чуток знає Герасим Никодимович Калитка («Сто тисяч»). Коли гроші стають важливішими за честь та затьмарюють здоровий глузд, людина здатна піти на злочин, як це зробив Терентій Пузир («Хазяїн»). Та буває так, що злочин можна назвати подвигом, і навпаки («Сава Чалий»). І тоді залишається тільки шукати правду, яку давно заступила брехня («Мартин Боруля»). Найкращі драматичні твори великого класика в одній збірці!

Іван Карпенко-Карий — псевдонім драматурга Івана Тобілевича. Режисер, актор, один із основоположників українського професійного театру. Іван Франко казав, що Тобілевич «був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література». Його драматургічна спадщина складається з 18 закінчених п’єс і трьох невеликих уривків, які залишилися в чернетках.

Одного дня харківський службовець Мина Мазайло вирішує: необхідно негайно змінити своє прізвище. Бо від цього українського, селянського «Мазайло» самі клопоти та неприємності, і взагалі. Хіба можна ставитися серйозно й поважно до людини з таким прізвищем? Варто змінити його на «Мазенін». Тоді все зміниться, жити стане краще, зникнуть проблеми. Це рішення спричиняє справжню війну всередині родини, перетворюючи рідних людей на ворогів. Також до збірки увійшли п’єси «Маклена Граса», «97», «Патетична соната».

Микола Куліш — знакова постать періоду Розстріляного Відродження, драматург, що мав талант світового масштабу. Усе своє життя він присвятив літературі. Писав навіть під час ув’язнення на Соловках. Відомо, що Куліш створив близько 15 п’єс, але ця цифра могла бути значно більшою, адже деякі твори драматурга вилучили. Разом із талановитим режисером Лесем Курбасом Микола Куліш заснував новий український театр.

Олена Герасим'юк — одна з найяскравіших представниць поетичного покоління десятих, яка, щойно розпочавши літературну діяльність, одразу стала в рівень з найвідомішими поетами. Авторка гучнозвісного «Розстрільного календаря», волонтерка, парамедик добровольчого батальйону «Госпітальєри». Має нагороду «За збережене життя».

«Тюремна пісня» — це друга книжка віршів Олени Герасим'юк. У її основі лежить однойменна поема, вже знайома читачам; вона презентувалася у квітні 2016 року в підвалі Мистецького Арсеналу, спеціально уперше відкритому для цієї події. Читання поеми супроводжувалося перформансом, сценаристкою якого була Наталя Ворожбит, а головні ролі виконували бійці та колишні в'язні. Збірка Олени Герасим'юк, відомої і шанованої у мистецьких колах під ім'ям Герич, є апогеєм танатосу, даного нам у почуттях наших. Вона екстремальна і схожа на гарячий шмат правди, створений зрілим майстром, сповнена вогню, дзвонів, собачого гавкання і пахощів в'язниці. Вірші Герасим'юк вражають своїм стилістичним та інтонаційним багатством, і, менше з тим, важко згадати іншого молодого поета, який би так міцно спирався на українську культурну традицію в усіх її проявах.

У цій книзі відомий чеський інтелектуал Станіслав Комарек міркує про загальну кризу, до якої наблизилося європейське суспільство і яка залишається непоміченою, «маскуючись» під кризу фінансову і демографічну.

Автор аналізує роль традиційної релігії, витісненої релігією економічного зростання, добробуту і споживання, що ґрунтується на дедалі глибшому індивідуалізмі – як і небачений спад народжуваності. Травми, завдані Європі Другою світовою війною, призвели до постання піклувальної держави, яка виховує інфантильних і слухняних громадян, нездатності чинити опір, запровадження орвеллівської «мови політкоректності» тощо.

Розглянуто історичне коріння демократії і причини падіння її ефективності у наш час. Автор порівнює «шлях до вгасання», яким прямує західне суспільство, із життєздатнішими системами функціонування ісламського світу та Китаю, що вже починають «тиху колонізацію» Європи, – і наостанок змальовує кілька можливих сценаріїв її розвитку.

Як і всі книжки професора Комарека, зокрема й «Чоловік як еволюційна інновація?», «Європа на роздоріжжі» написана у неповторному «комареківському» стилі – легкому, дещо провокативному, сповненому гумору та іронії.

Іван Дідух не знав іншої землі, крім своєї. Тієї, в яку кидав зерно навесні, щоб восени зібрати врожай. Землі, яка всотувала його піт і сльози. Вона прийняла тіла його предків та мала стати останнім і єдиним притулком для самого Івана. Проте скрута ставить селянина перед вибором: вмерти на батьківщині з голоду й холоду чи жити — але там, у далекій заокеанській чужині. Іван знає, що цей шлях незворотний («Камінний хрест»)

До видання ввійшли новели зі збірок «Синя книжечка», «Дорога», «Камінний хрест» та інші.

Романтична історія, заснована на правдивих фактах про третє та четверте століття.

Роман «Вікінг Івар» відомого американського мандрівника, натураліста та антрополога Поля дю Шаю (1831-1903 рр.) допоможе зануритися у дивовижний світ північної Європи. Ґрунтуючись на власні археологічні дослідження, автор з максимальною точністю відтворює побут, світогляд та стиль життя вікінгів.

Язичницькі культи, плекання бойової слави, походи та набіги – ця книга є якісним концентратом усього того, що притягує до самого слова «вікінг» навіть теперішні покоління.

Чому ми почуваємося все більш самотніми, якщо сучасні технології покликані нас об’єднати? Це питання вирішив дослідити колишній високопосадовець і один з найголовніших лікарів у США Вівек Мурті. Він опитав багатьох людей, які почуваються самотніми, і визначив, що стоїть в основі цього болючого стану та як його можна подолати. У цій книзі він вмістив справжні життєві історії про те, як в основі депресивних розладів, жорстоких вчинків, залежностей, стресових ситуацій вдома і на роботі стоїть саме самотність, покинутість і бажання, щоб тебе помічали.

Впоравшись із майже хронічною проблемою самотності, яка тільки шкодить нашому здоров’ю та соціальним зв’язкам, можна буде глобально подолати нетерпимість, нетолерантність та зробити людей у світі і справді пов’язаними. І не штучно, за допомогою технологій, а якісно - завдяки усвідомленню кожним своєї ролі щодо інших.

Про автора

Вівек Мурті — ексголовний хірург США, засновник організації Doctors for America, яка виступає за надання доступної медичної допомоги в США. Дослідник проблем залежності від наркотичних речовин, питань змін клімату та причин здійснення озброєних злочинів.

Чим хороша ця книжка:

Вона дуже детально розповідає, звідки виникає відчуття самотності та чому технології і глобалізація спричинили зворотний ефект - ще більше розділили нас.Книжку радять такі відомі авторитети як Малкольм Ґладвелл, талановитий біограф Волтер Айзексон, експерт з емоційного інтелекту Деніел Ґоулман, CEO компанії Pinterest Бен Сільберман, авторка книги "Сила інтровертів" Сьюзен Кейн тощо.Автор допомагає вийти з пригніченого стану, коли видаєшся собі надто самотнім, та почати реалізовуватися у суспільстві.

Цитати

Про самотність та усамітнення:

«Самотність визначається нашим внутрішнім рівнем комфорту. Саме це відрізняє самотність від усамітнення. Коли нам самотньо, ми нещасні й прагнемо позбутися цього емоційного болю. На противагу до цього, усамітнення — це стан мирного перебування сам на сам із собою чи в добровільній ізоляції. Це чудова нагода для самоаналізу і можливість поспілкуватися із собою без того, щоб нас відволікали чи турбували. Усамітнення підсилює розвиток нашої особистості, креативність та емоційний комфорт, дозволяючи нам розмірковувати, відновлюватись і поповнювати запас життєвої енергії. Упродовж тисячоліть монахи й аскети в різних духовних традиціях прагнули усамітнення як можливості для самозаглиблення і поновлення зв’язку з божественним. На відміну від самотності, усамітнення не обтяжене соромом. Це радше сакральний стан.

Усамітнення теж може трохи лякати, навіть жахати, оскільки воно дає випірнути на поверхню як позитивним, так і негативним думкам та емоціям. Кімната, у якій ми зустрічаємося зі своїми демонами, не завжди буде тим місцем, куди ми зайдемо добровільно. Але саме в цій боротьбі ми опрацьовуємо проблеми, прояснюємо свої почуття і налагоджуємо комфорт із самими собою. Тоді налагодження комфорту в усамітненні — це невіддільна частина зміцнення нашого зв’язку із собою, а отже, й уможливлення нашого зв’язку з іншими. Парадоксально, але факт: усамітнення захищає від самотності.»

Про вплив хронічної самотності:

«Коли ви хронічно самотні — у дитинстві чи дорослому віці, — самотність просочується глибоко у ваш спосіб мислення. Вона забарвлює ваші думки практично про все, особливо про ваш характер. Ви уявляєте себе невдахою. Переживаєте, що вам буде самотньо, навіть коли ви в компанії людей. А найдеструктивніше те, що ви ставите під сумнів свою цінність, думаючи, що з вами щось фундаментально не так і тому вам так болить.»

Про дружбу:

«На жаль, багато людей плутають дружбу з діловими стосунками, вбачаючи в людях джерело соціального або професійного статусу чи матеріальних благ. Доктор Роналд Шарп, який викладає курс літератури про дружбу в Вассар-коледжі, нарікав на цю плутанину у своєму інтерв’ю 2016 року. У дружбі «найголовніше не те, що людина може для вас зробити, а те, хто ця людина і ким ви обоє можете стати у присутності одне одного, — сказав він. І додав: — Поняття не робити нічого, просто проводити разом час нині стало свого роду втраченим мистецтвом». Створювати перепони для взаємності може й самотність. Бо коли ми самотні, нагальна незадоволеність власних соціальних потреб може ускладнювати для нас розуміння, шанування і реагування на потреби інших — навіть якщо це наші друзі. У своєму інтерв’ю 2017 року журналу The Atlantic Джон Качіоппо пояснив, що самотність може зробити нас занадто нетерплячими, зацикленими на собі й поглинутими власним емоційним станом. Тому, навіть коли при зустрічі з близькими друзями, якщо ми самотні й занадто довго були наодинці із собою, то можемо мимоволі перегнути палицю, розмовляючи трохи швидше й довше, ніж за звичайних обставин, бо ми прагнемо почуття зв’язку.»

Гітлер і Сталін — два, мабуть, найвідоміші тирани XX століття. Хоч вони й перебували в опозиції один до одного, все ж були втіленням єдиного принципу авторитарної влади. Злочини сталінського режиму не менш жахливі, аніж нацистського, та за цими двома лідерами люди чомусь йшли до кінця. Чому?

Лоренс Ріс 30 років розпитував саме цих людей про їхні згадки щодо подій Другої світової — і вмістив в цій книзі сповіді тих, хто наживо був свідком правління двох тиранічних історичних постатей. На основі розповідей солдат Червоної армії та вермахту, цивільного населення та навіть тих, хто перебував у найближчому оточенні до Гітлера і Сталіна, Лоренс Ріс зміг передати залаштунки кривавого протистояння, таємних політичних процесів та нещадних доленосних рішень.

Про автора

Лоренс Ріс — автор історичних книжок на тему нацизму, Голокосту та Другої світової. Колишній керівник історичних телепроєктів на BBC TV. Лауреат Премії Пібоді, Британської книжкової премії, BAFTA та двох нагород «Еммі».

Чим хороша ця книжка:

Автор 30 років проводив дослідження з приводу постатей Гітлера та Сталіна, а для цієї книжки навіть опитав очевидців (!) подій Другої світової, які працювали з цими діячами. Тож книжка — результат колосальної роботи.

Книжка показує особливості правління цих двох тиранів та визначає спільні риси, які дають відповіді на те, як цим двом вдавалося змушувати людей йти за їхньою волею. Сталін більше використовував залякування, Гітлер — енергійний магнетизм, який вводив у своєрідний гіпноз і мотивував до дій. Однак чи цього достатньо, аби одержати безапеляційну владу?

Цитати з книжки:

Про відмінності у характерах Гітлера...

...Багато людей (Галіфакс і Чемберлен, у тому числі) вважали, що Гітлер є не лише невиразною особистістю, а що він також грубий і галасливий скандаліст, який відмовляється дослуховуватися до доводів розуму. Таке судження аж ніяк не дивує, оскільки Гітлер зрідка був готовий вислуховувати думки інших людей. Авґуст Кубіцек, який знав його ще до Першої світової війни казав, що коли Гітлер говорив про книжку, яку щойно прочитав, то не бажав слухати, що про це думають інші. Насправді однією з небезпек під час зустрічей з Гітлером (як з’ясував Муссоліні) було те, що ви не могли вставити у розмову жодного слова.

...і Сталіна

Зі зустрічі з Йосифом Сталіном важко було вийти з одним із цих діаметрально протилежних вражень. У цьому аспекті Сталін був повною протилежністю Гітлера. Він здебільшого хотів, щоб говорили інші. Сам він був завзятим слухачем і ще завзятішим спостерігачем. Степан Мікоян, який зростав у Кремлі у 1930-х рр. казав: «За характером він був дуже уважним і під час розмови дивився людям в очі, а якщо ви не дивилися йому прямо в очі, то він міг запідозрити, що ви його обманюєте і тоді він міг вдатися до найнеприємніших заходів».

Про підозрілість та недовіру Сталіна навіть до людей з близького оточення

...Згідно зі Степаном Мікояном, однією з ключових рис характеру Сталіна була його «надзвичайна підозрілість він був здатний обманювати й зраджувати інших і підозрював, що інші можуть чинити так само Він відчував, якщо ви йому брехали. Збрехати йому було найжахливішим, що могло трапитися або якщо ви казали йому правду, а тоді хтось казав йому щось інше, Сталін вважав, що ви йому збрехали. І на його думку це було найбільшим злочином».

Важко переоцінити важливість цієї інформації. Здається, що Сталін до всього і до всіх ставився підозріло. Головне питання, яке завжди було в нього на думці — це: хто збирається мене зрадити? Якось, коли він ішов кремлівським коридором, уздовж якого стояли вартові, то сказав одному офіцерові ці незабутні слова: «Помітили, скільки їх там стоїть? Щоразу йдеш коридором і думаєш: хто з них? Якщо цей, то стрілятиме у спину, а якщо повернеш за ріг, то наступний стрілятиме в обличчя».

Ця книжка – це спроба відповісти на питання: Чому наші стосунки з мовами саме такі? Чому і зараз є люди, яким соромно говорити мовою власних батьків чи дідів? Чому нам буває соромно за рідні діалекти? Чому деякі з нас досі вважають, що мова – це нейтральна річ у собі, і не знати мову власної країни – це нормально? Чому на території сучасної Росії прямо зараз гине стільки мов? Чому якась мова комусь здається вищою, а якась – нижчою?

Мова-меч у ста невеликих розділах описує мовну реальність СРСР. Книжку можна починати читати з будь-якого розділу. Це науково-популярне видання для широкого кола читачів про мовні стосунки на тлі радянського періоду.

Мова-меч – це не заклик озброюватись мовою, як мечем. Ця книжка описує те, як в Радянському Союзі мечем стала російська. Рідна мова у боротьбі з імперіями має стати щитом.

Видатні українки XX століття часто лишаються непомітними. Про долю деяких жінок цієї книжки хтось, можливо, почує вперше, однак їхню роль в українській історії не варто применшувати. Це лікарки, вчительки, учасниці національно-визвольного руху, політув’язнені, журналістки, культурні діячки Без них — сильних, активних, відданих — сторінки нашого роду були б зовсім інакшими.

У цій книжці зібрано інтерв’ю, свідчення, архівні документи й довідки про визначних жінок України, які з’являлися на ресурсі «Історична правда». Серед них — і унікальне інтерв’ю Квітки Цісик, і статті про докторку медицини Розалію Ліфшиць-Винниченко, підпільницю Ірину Тимочку «Христю» й письменницю Олену Телігу; і розмова з Валентиною Шевченко, яка очолювала Президію Верховної Ради УРСР під час аварії на ЧАЕС.

Про автора:

Укладачем збірки є український журналіст, історик, головний редактор інтернет-видання «Історична Правда», укладач книжки «Справа Василя Стуса» Вахтанг Кіпіані

Україна зіткнулася і веде війну з сильним, зловісно безпринципним ворогом – ядерною Росією. Вистояти в конфронтації і успішно стримати натиск її непримиренності і агресії – дуже серйозна задача для цього покоління українців. Саме результативне стримування буде означати для України перемогу.

Академік Володимир Горбулін, один з найавторитетніших фахівців в області безпеки і оборони, присвятив свою книгу окресленню єдиного для перемоги шляху – відродження і зростання оборонного потенціалу країни, створення і розвитку в Україні асиметричного арсеналу стримування російської або будь-якої іншої потенційної агресії.

На думку автора, невід'ємним елементом такого асиметричні арсеналу є: трансформовані розвідки; перекроєна в контррозвідувальний орган Служба безпеки України; спеціально підготовлені структури інформаційної боротьби; кардинально модернізована армія; законодавчо оформлена територіальна оборона; створення і розгортання нової ракетної техніки; нові підходи в розвитку Сил спеціальних операцій; оперативне переозброєння ЗСУ з акцентом на сучасні технології.

У книзі Володимира Горбуліна також чути заклик до аналізу досвіду сусідніх держав в частині створення та застосування приватних військових компаній.

Ця поетична збірка — вірші й пісні військового поета, ветерана Гліба Бабіча. Вона чесна до щему й потужна, наче зброя. Власне, вона є зброєю в сучасній війні.

Ми писали ці слова про книжку «Вірші та пісні» у 2021 році, коли Гліб був живий. 28 липня 2022 року він загинув на Харківщині. Сліз на очах стало більше, але вірші та пісні Гліба залишаються нашою зброєю.Для цього видання ми переклали українською ті з них, що були написані російською, і доповнили книжку спогадами рідних, друзів та побратимів Гліба Бабіча. Він залишив нам свої твори, і вони додають нам злості до ворогів і рішучості виборювати нашу Перемогу.

Не вмирай за неї — убий за неї!

Про російсько—українську війну написано багато спогадів, мемуарів. Cеред цієї літератури — літератури факту, літератури безпосереднього свідчення, прямої мови — трапляються книги, читаючи які, ти забуваєш, що їх писав не професійний автор, а справжній військовий. Ця книга заслуговує на вашу увагу без жодних зауважень з приводу того, що її автор не є справжнім письменником. Друг Словян написав чесну, відверту (місцями — доволі жорстку) книгу, і зробив це цікаво й талановито. Це кінематографічне бачення подій, які автор оцінює зсередини, проза динамічна, проста у викладі, з точними описами персонажів, їхньої мови, їхніх характерів. Oдразу усвідомлюєш, що читаєш сторінки великого літопису, з яких просто на наших очах твориться нова Історія. В цьому випадку вона пишеться серйозно й переконливо. Олександр Вдовиченко (позивний Словян) — діючий військовослужбовець, полковник Збройних сил України.

«З бліндажа за ґрати»- збірка спогадів та роздумів українських військових, які з різних причин та за різних обставин опинилися у в’язниці. Шлях кожного з авторів складався по-своєму, проте в усіх цих людей є дещо спільне — з початком російсько-української війни вони взяли до рук зброю і свідомо поїхали на Схід захищати свою землю. Але війни на їхній долі було замало, і в житті кожного з цих бійців настав день, який перевернув увесь світ догори дриґом.

Їм співчувають, їх підтримують, засуджують і зневажають — звісно, поза очі. Утім цим військовим є що сказати. І перш, ніж робити свої висновки та виносити воїнам власний моральний вирок, їх варто послухати.

«Ім’я рози» — захоплююча детективна історія, органічно вплетена в реальні історичні події ХІV століття. У середньовічному монастирі за загадкових обставин один за одним гинуть ченці. З'ясувати причину їхньої смерті доручено вченому-францисканцю Вільяму і його помічнику Адсо. Розпочавши розслідування, вони занурюються у лабіринт підступних інтриг, політичних махінацій, потаємних пороків та абсурдних забобонів, якими сповнене життя монахів, і, вирішуючи багато філософських питань, ідучи шляхом логічних розмірковувань, розкривають загадкові вбивства

50% ліків на планеті Земля призначаються неправильно. На тій самій планеті 50% пацієнтів приймають ліки не так, як треба. Не дуже оптимістично, авжеж. Додайте до цього альтернативну медицину, гомеопатію, інста-гуру без медичної освіти, які роздають свої поради направо і наліво, та натренованих нашим «профілактичним» вживанням антибіотиків бактерій — і отримаєте повну картину.

Книжка лікаря й автора популярного блогу про медицину MED GOblin Андрія Сем’янківа — це своєрідний путівник медичними нетрями: від того, як працюють ліки й що ховається за народною медициною, гомеопатією та стовбуровими клітинами, і до конспірології та навичок розпізнавання призначених фуфломіцинів.

Чому бактерії на підлозі лікарні небезпечніші за ті, що живуть у вашій кухні? Як поширюються антивакцинаторські міфи, і навіщо королеві гомеопат? Чому антибіотики зазвичай можна поєднувати з алкоголем (і до чого тут пиво, гонорея і сифіліс)? Що насправді роблять оксолінова мазь і гематоген та чи варто обклеювати своє тіло тейпами? А також про фітотерапію, інгаляції з вареної картоплі, дієти, уколи, пуповинну кров та інші прогресивні (насправді не дуже) методики розповідає автор книжки, пояснюючи водночас, як критично аналізувати медичну інформацію.

Фундаментальний швейцарський підручник з основ загальновійськового бою від автора «Тотального опору». У ньому детально і доступно описано техніки сучасного бою і командування військовими підрозділами, розвідки і диверсійної роботи, особливості застосування зброї, будування фортифікаційних споруд та інженерних загороджень, правила організації маршу та розквартирування, постачання війська, санітарної служби, військового вишколу тощо. Професійний, але пристрасний текст військового фахівця і патріота несе потужний мотиваційний потенціал, а доповнений рисунками, схемами і таблицями може бути легко засвоєний. Призначається для офіцерів, сержантів, рядових Збройних Сил України, а також усіх, хто хоче належно підготуватися до захисту своєї країни від агресії ворога та збільшити свої шанси на виживання у бою. У цій частині розкриваються основи організації служби, бойового вишколу, а також техніка віддавання наказів.

«Аліє, Альона і я. З наших імен, написаних у рядок або стовпчик, можна вивчати історію Криму».

Крим. Саме тут минуло дитинство, юність і перше кохання головної героїні роману. Саме тут вона зрозуміла, що є українкою. Ні дідусь-підполковник КДБ, ані російська кров у венах не стали цьому на заваді.

Наче орнамент, у романі переплітаються кримськотатарська культура і українська історія. На сторінках книжки читач зустрінеться з кримськими татарами, караїмами, українцями, росіянами, німцями, євреями, греками, вірменами Криму, крок за кроком відкриватиме шафи з родинними скелетами. Разом з головною героїнею та її подругою Аліє пройде шлях від їхнього дитинства – з 1990-х – аж до окупації півострова Росією в 2014-му, з екскурсами в давнішу історію Криму.

«За Перекопом є земля» — це спроба відкрити материк для півострова, а півострів для материка з незвичного ракурсу. Адже і там, і там є земля. Її варто пізнати й повернути їй цілісність.

Робота над книжкою тривала з 2012 року. З початком окупації Криму, у 2014 році, концепція змінилася. За цей час авторка взяла близько 200 інтерв'ю з більш ніж 50 кримчанами. Деталі їхніх розповідей стали частиною роману.

Про авторку

Анастасія Левкова — українська письменниця, культурна менеджерка, редакторка і викладачка. Авторка книг «Старшокласниця. Першокурсниця», «Ашик і Омер» і «Спільна мова. Як народжуються і живуть слова». Координаторка літературного конкурсу «Кримський інжир / Qrm inciri» і співупорядниця однойменних антологій української та кримськотатарської прози, поезії, перекладів. Членкиня Українського ПЕН. Кавалерка французького Ордена Мистецтв та літератури.

Цитати з книжки

Ми піднімаємось угору, мене трохи закачує, але це минається, щойно виходимо коло Байдарських воріт, — я чудуюся з того, наскільки інакшим може бути море, яке я досі бачила тільки в Піщаному. Ніколи я не дивилась на нього отак згори, ніколи не бачила його таким синім і таким гарним. Десь синіше, десь світліше, сіріше, воно має край лиш з одного боку, а всюди-інде безкрає, бездонне. «Красота, правда?» — каже дідусь. «Красивий
який наш Крим!» — додає тато. Зараз ми підемо по чебуреки в «Шалаш», який трикутно стримить у небо, але мені не хочеться йти, а хочеться вбирати очима ці пейзажі й цілувати усе, що я тут бачу.

Через роки я боятимуся забути вулиці міста. Я буду підписуватись на бахчисарайські спільноти у соцмережах заради світлин. Я переглядатиму фото для того, щоб не забути. Я згадуватиму добірку друкованих фото, наклацаних Халілом іще на плівку в нашому підлітстві, — ця добірка лишилась у домі моїх батьків, і я проситиму їх зісканувати світлини й надіслати мені електронкою. Я заходитиму на гугл-мапи, щоб «пройтися» вулицями, нагадати розташування будівель, віражі Чурук-Су, вигляд степової світло-сірої землі та скель — наче стін, і сосон на скелях, розсаджених «такими заплаточками». Я читатиму Шаміля Алядіна, щоб нагадати собі місто, якого не могла знати і якого вже ніколи не буде, але яке живе в окремих цеглинах, витає в повітрі, нуртує в землі.

Минулого вечора російський спецназ намагався захопити корабель «Славутич», але той дав відсіч. Ми з журналістами вирушили в Севастополь. На виїзді з Сімфі просто на трасі стояли жінки з блакитними й жовтими кульками і з транспарантами, де від руки написали антивоєнні гасла. Філ хвилю вагався, та все ж попросив водія зупинитись. Ми вийшли зняти мітинг. Хлопчик років семи тримав у руках плакат, де по-дитячому, з перевернутим И, що читалось як N, було написано: «Хай війни не буде. Хай росіяни підуть додому». Я заплакала.

Про українсько-російські взаємини вже багато написано в контексті російських інтересів і пріоритетів. Росія безцеремонно облагороджувала свою історію чужими звитягами й здобутками, позбавляючи натомість українців їхнього минулого. З українського погляду, картина зовсім інакша.

Уже не одне століття речницею антиколоніального дискурсу є вітчизняна література. Від Котляревського, Квітки-Основ’яненка, харківських романтиків аж до епохи модернізму й зрештою постання держави вона пропонувала різні моделі ідентичности, підважуючи імперські претензії й утверджуючи власну культурну самодостатність.

У цій книжці авторитетна літературознавиця Віра Агеєва через призму культурного процесу аналізує український спротив імперії та боротьбу за збереження колективної пам’яти.

Віра Агеєва — професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія». Лауреатка Шевченківської премії. Феміністка, котра однією з перших у пострадянську добу заговорила про потребу ревізії патріархальних цінностей.

Авторка книжок «Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму», «Поетика парадокса: інтелектуальна проза Віктора Петрова-Домонтовича», «Апологія модерну: обрис ХХ віку», «Дороги й середохрестя», «Візерунок на камені. Микола Бажан: життєпис (не)радянського поета» та інших.

ЦИТАТИ З КНИГИ "ЗА ЛАШТУНКАМИ ІМПЕРІЇ"

Роздуми про пам’ять визначили сюжети цілого ряду знакових українських романів останніх десятиліть, а героями сучасної прози часто стають ті, хто професійно займається історичним минулим,— архівісти, музейники, бібліотекарі, реставратори, журналісти-розслідувачі. Багатство метафорики спогаду просто вражає, письменники вперто шукають способів і можливостей якнайвиразніше унаочнити те, що здебільшого за визначенням не піддається опредмеченню й оречевленню.

Тож вибір існує лише між славою й честю. Ми не можемо облічити, скільки реліквій навіки зосталося у забутих схованках, до яких так ніхто й не повернувся. Але знаємо про те, що перетривало й зосталося у культурному просторі.

В українських історичних романах, написаних упродовж ХХ віку, акцентувалися здебільшого великі наративи, увага зосереджувалася на зафіксованих літописцями вікопомних подіях і визначних діячах. У новому тисячолітті нас більше цікавлять мікроісторії, які в кінцевому підсумку також дають змогу побачити панораму, але в іншому ракурсі, не втрачаючи деталей, рисочок, слідів, яким тільки й можна з певністю довіряти.

У своїй революційній книжці психологиня Ліндсі К. Гібсон докладно розглядає деструктивний характер стосунків з емоційно незрілими батьками. Ви побачите, як батьки вплинули на розвиток вашого внутрішнього відчуття самотності, і дізнаєтеся, як впоратися з болем і розгубленістю, які супроводжують вас із дитинства. Звільнившись від впливу емоційної незрілості своїх батьків, ви повернете собі справжнє «я», навчитеся контролювати свою реакцію на поведінку батьків і зможете уникнути розчарувань у стосунках із ними. Також ви дізнаєтесь, як створювати нові позитивні стосунки, які зроблять ваше життя більш щасливим і наповненим.

Якщо ви виросли поруч з емоційно незрілими батьками, вам знайомі постійні відчуття самотності або невпевненості у власних силах. Подумки ви знову й знову повертаєтеся в дитинство і відчуваєте, як близькі нехтують вашими емоційними потребами та ігнорують ваші почуття. Можливо, ви зарано стали поводитися, як доросла людина, яка більше не потребує емоційної допомоги. Або ви саме зараз знаходитеся в токсичних стосунках з емоційно незрілою людиною і прагнете зрозуміти, як бути далі.

Для чого вам ця книжка

Ви відкриєте для себе способи зцілення від болю та розгубленості, які спричинені поведінкою ваших близьких. Ви дізнаєтесь, як побудувати нові задовільні стосунки й створити для себе краще життя. Нарешті ви зможете побачити людей, здатних до справжньої емоційної близькості й щирого спілкування. Ви зможете зцілити ті рани, яких завдали вам стосунки з емоційно незрілими людьми й рухатися далі, керуючись власними бажаннями та мріями.

Якщо ти здатен змінити світ довкола себе на краще, - змінюй; якщо тобі дано більше, ніж іншим, - неси максимум добра та позитиву. Таким є життєвий принцип успішного бізнесмена та щедрого мецената, шукача екстремальних пригод і чудового сім'янина, лицаря Її Величності і борця за права знедолених Річарда Бренсона - автора цієї автобіографічної книги, що є продовженням першої частини життєпису "Втрачаючи невинність".

Досягши вершин бізнесу і створивши впізнаваний в усьому світі бренд Virgin, підприємець не зупинився на досягнутому й почав опановувати нові сфери - втілювати плани комерційних польотів у космос, працювати над забезпеченням населення усієї планети швидкісним інтернетом, розробляти новий вид транспорту - гіперпетлю. А ще Річард Бренсон завжди ділиться секретами своєї успішноcті. Зокрема, у цій книзі він дає низку порад стосовно того, як розпочати і розвивати власний бізнес, як долати труднощі в роботі та особистому житті, радить не боятися застосовувати неординарні рішення та вчасно визнавати помилки.

В літературі середньовічної Візантії поганин Марк Аврелій постає обізнаним у багатьох науках мудрецем і сповненим чеснот праведником, якому мало що бракує до навернення в істинну віру. Ренесансна Європа вбачала в Маркові Аврелієві досконалий взірець правителя-гуманіста, чия розсудливість в управлінні державою базується на всебічній освіченості та людинолюбному світогляді.

Аушвіц – місце одного із найжорстокіших злочинів людства. Про кількість загиблих у «таборі смерті» досі сперечаються історики – на Нюрнберзькому процесі озвучили жахливу цифру 4 мільйони. Через знищення частини документів його історія не досліджена повністю, хоч із часу звільнення в’язнів коцтабору минуло більше 75 років.

Для створення книжки Лоренс Ріс взяв близько 100 унікальних інтерв’ю у очевидців подій. Завдяки розмовам із вцілілими колишніми в’язнями, наглядачами-злочинцями і вивченню архівних матеріалів автор дає вичерпну картину того, що діялося в «таборі смерті». Ріс доводить, що Аушвіц ніколи не замислювався для знищення євреїв, а «остаточне рішення щодо єврейського питання» ніколи не вважалося єдиним його завданням – хоча згодом саме ці два пункти стали його метою існування.

Книжка «Аушвіц» не тільки дозволяє нам побачити жахливу мініатюру ідеального суспільства з погляду нацизму, а й дає шанс зрозуміти людську природу в екстремальних умовах. А завдяки цьому усвідомленню ми зможемо багато чого зрозуміти і про себе.

Про автора:

Лоренс Ріс — автор історичних книжок на тему нацизму, Голокосту та Другої світової. Колишній керівник історичних телепроєктів на BBC TV. Лауреат Премії Пібоді, Британської книжкової премії, BAFTA та двох нагород «Еммі».

Мемуари колишнього директора ФБР Джеймса Комі, якого за нелояльність до власної персони звільнив Трамп, стали бестселером у США. «Вірність» - це підсумок його кар’єри в органах правопорядку та правосуддя США. Це і роздуми Комі про етичне лідерство, і політичний аналіз минулих президентських виборів у США «із перших вуст».

За двадцять років роботи на американський уряд автор брав участь у найгучніших справах – Комі очолив розслідування ФБР щодо змови членів виборчої кампанії Трампа із Росією, щоб вплинути на вибори 2016 року; він був прокурором, який допоміг ліквідувати злочинну сім’ю Гамбіно. Саме між цими двома випадками автор сміливо проводить аналогію, порівнюючи керівництво Трампа із злочинним угрупуванням. На прикладі власної професійної кар’єри він показує, як можна залишатися вірним принципам демократії та не вестися на маніпуляції окремої групи людей.

Про автора:

Джеймс Комі - колишній директор Федерального бюро розслідувань (ФБР) США. На цю посаду був призначений за пропозицією президента країни Барака Обами. Звільнений Дональдом Трампом. Однією з причин звільнення Комі називають спробу зірвати розслідування ФБР можливих зв'язків представників Трампа з Росією під час президентської кампанії 2016 року. Сьогодні Джеймс Комі – професор у Коледжі Вільгельма та Марії, де читає курс з етичного лідерства.

Чим хороша ця книжка:

Автор привідкриває контекст гучних справ, у розслідуваннях яких сам брав участь - знищення мафіозного клану Гамбіно, нагляд за розслідуванням електронної пошти Гілларі Клінтон та зв’язками між президентською виборчою кампанією Дональда Трампа і Росією;

Показує внутрішню кухню американської сучасної політики та пояснює, як неефективне керівництво країни стає чимось на кшталт лісової пожежі;

Дає уроки етичного лідерства та розповідає про тих лідерів, які вражали його з юного віку і протягом усього життя;

На історіях із власної кар'єри Комі демонструє, як в умовах політичного тиску берегти вірність демократичним цінностям та моральним нормам.

«Дикий Захід Східної Європи» — це подорожні записки людини, яка залишила свій дім, аби залишитися вдома. Авторська хронологія новітньої української історії. Це спроба підсумувати все, що нас змінило, і все, що лишилося незмінним. Війна занурила Україну в дискусії про саму себе. Ми намагаємося розібратися, де закінчуються «вони» і де починаємося «ми». З’ясовуємо, чи можна надурити історичну логіку і кого підносити на п’єдестали. «Дикий Захід Східної Європи» — це спроба систематизувати все, про що ми сперечаємося, і все, про що встигли домовитися.

Ця книжка народжена окупацією та війною. А тому продовження в неї не буде. Принаймні саме на це сподівається автор.

Про що книжка?

Наприкінці липня 1991 року в доповідній КГБ Голові Верховної Ради УРСР Леонідові Кравчуку повідомляли про сценарій можливого розпаду СРСР, який спрогнозували в США. Голова КГБ СРСР Володимир Крючков стверджуватиме, що ще кількома роками раніше комуністичні спецслужби відчували наближення колапсу. Що відбувалося за лаштунками Серпневого путчу, який зробив розпад СРСР швидким і незворотним? Як сталося, що із чотирьох сценаріїв розвитку подій, описаних у прогнозі ЦРУ, українці обрали найрадикальніший — «Розпад»? У цій книжці автор поденно відтворює події 1991 року. Наводить ще донедавна секретні архівні документи ЦРУ і КГБ. Уперше зіставляє спогади учасників і свідків здобуття Україною незалежності: політиків, істориків, письменників. І відповідає на запитання, хто насправді зруйнував імперію зла.

Відгуки

Чи варто читати цю книжку? Ні, не варто, а потрібно, конче потрібно, щоб зрозуміти один з переломних моментів у світовій історії та шлях України до себе. Сергій Плохій

Боротьба за українську незалежність стала тією самою голкою з російської казки, що спричинила смерть імперського чудиська. Відомий журналіст і історик Олександр Зінченко у книжці, що є продовженням майстерного кінематографічного проєкту, скрупульозно досліджує, як це відбулося. Читайте, якщо хочете детально й без міфів дізнатися, як українці зруйнували імперію зла. Віталій Портников

Про автора

Олександр Зінченко — український історик, публіцист, автор програм Суспільного Мовлення, співзасновник найпопулярнішого ресурсу про українську історію «Історична правда». Автор «Години папуги» — першої книжки, що висвітлює українські сторінки Катинського злочину, та сценарію документального серіалу «Колапс. Як українці зруйнували імперію зла», який здобув премію Івана Франка в галузі інформаційної діяльності «За найкращий твір в телевізійній сфері» й був номінований на Національну премію України імені Тараса Шевченка.

Чому варто прочитати?

Ця книжка містить у собі багато цінної інформації, яка викладена систематично та доступно — тож навіть читач, зовсім далекий від розуміння перипетій здобуття Україною Незалежності, опісля зможе створити для себе цілісну картину тих подій. Власне, радимо починати заглиблюватися у новітню історію нашої держави саме з цього ґрунтовного видання.

«За мотивами документального серіалу Суспільного Мовлення «Колапс. Як українці зруйнували імперію зла».

Автор фото - Олександр Клименко.

Від експерта, який розуміє обидві сторони одного з найскладніших, суперечливих конфліктів у світі, найсучасніший путівник про Ізраїль та ізраїльсько-палестинське питання.

Сьогодні відносини між ізраїльським та палестинським народами є одним із найскладніших конфліктів у світі. «Чи не могли б ви коротко і ясно розповісти про ситуацію у Ізраїлі?» На це питання Даніель Сокач звик відповідати майже щодня. Як голова фонду «Новий Ізраїль», метою якого є збереження рівності та демократії для всіх ізраїльтян по обидві сторони конфлікту, він добре обізнаний з актуальним станом справ на цій території.

Ця книжка — спроба розповісти історію конфлікту і примирити столітню боротьбу двох народів. Автор намагається пояснити, чому Ізраїль та ізраїльсько-палестинський конфлікт викликає такі суперечливі думки. Разом із путівником, який проводить читача актуальними проблемами регіону, автор подає історичний огляд країни від біблійних часів до сьогодення.

Чим хороша ця книжка

• Стисло і вичерпно книжка подає історію конфлікту — від його зародження у XIX столітті до останніх обстрілів між Ізраїлем та ХАМАС у травні 2021 року.
• Легко, раціонально й з повагою до обох сторін автор заглиблюється в актуальні проблеми, які постали перед Ізраїлем сьогодні та потребують вирішення у найближчому майбутньому — зовнішній вплив, поселення на окупованих територіях та інші.
• У кінці книжки подано «Словник конфлікту» для прояснення різних термінів і глибшого розуміння тексту читачами.

Про автора

Деніел Сокач — американський активіст, генеральний директор New Israel Fund. На знак визнання лідерства та впливу Сокача неодноразово включали в «Forward 50» The Jewish Daily Forward — щорічний список з п’ятдесяти провідних єврейських осіб, які приймають рішення, активістів і тих, хто має значний вплив на єврейську громаду.

Проста, на перший погляд, історія про патологоанатома-невдаху. Северина не цінують на роботі й мало платять, з особистим життям чоловіка відбувається щось незрозуміле, самооцінка на нулі. Тож перебуваючи практично на дні, він одразу ж хапається за можливість підзаробити. Так, пропозиція не зовсім легальна, так, навряд чи можна чекати чогось доброго від ринку трансплантації органів, але так спокусливо нарешті влаштувати собі забезпечене життя. Зрештою, Северин має забрати в уже мертвих людей якусь дрібничку, те, що їм і так не потрібно. Поки що у мертвих людей, поки що дрібничку.

Крок за кроком, рішення за рішенням патологоанатом змінюється, трансформується — так в усіма зневаженого чоловіка на межі алкоголізму спершу проростає впевненість у собі, а за нею і безпринципність.

Скоївши один злочин, він набагато легше вчиняє інший, а за ним і наступний. Те, що вчора Северин вважав неприпустимим, стає новою нормою. Та й узагалі виникає питання: чи здатен він тепер зупинитися і як далеко може зайти?

Про автора

Андрій Сем'янків — лікар, автор блогу MED GOblin та бестселера «Медицина доказова і не дуже».

Відгук про книжку "Танці з кістками"

Книжка Андрія Сем'янківа виконує одну з найголовніших місій літератури - розважати. Такого захопливого сюжету в українській літературі не було давно. "Танці з кістками" має всі шанси стати бестселером не лише в Україні, а й за її межами, щойно її перекладуть іншими мовами. Це Breaking Bad по-українськи. Марта Шокало, редакторка BBC News Україна та член журі конкурсу Книга року ВСС 2022

Гомерівський епос складається з двох епопей — «Іліади» і «Одісcеї». Головний герой «Іліади» — Ахілл. Гнів Ахілла, якого образив верховний вождь Агамемнон, — основний мотив, що організує сюжетну єдність поеми. Картини героїчних двобоїв чергуються з картинами мирного життя в обложеній Трої, а також з не позбавленими гумору сценами суперечки богів на Олімпі.

Цей епос, перекладений багатьма мовами світу, вийшов далеко за межі національного грецького письменства і завдяки своїй історичній цінності зайняв почесне місце в скарбниці світової літератури.

У цій книзі — 39 розповідей про людей, які або воювали в УПА, або допомагали українській армії боротися за незалежність України майже 100 років тому. Книга про людей, які зазнали переслідувань, арештів, репресій і які залишилися незламними й нескореними у своїй боротьбі. Книга-сповідь, яку варто прочитати, аби осмислити велику сторінку історії України через призму людської долі.

Книжка для сина, написана на війні

Він міг показувати сину світ, навчати і просто бути поруч. Натомість пішов захищати свою державу у російсько-українській війні. Та попри виснажливі воєнні будні головний герой не забуває бути батьком. Так виникає ця книжка — розмова із сином, який залишається далеко, але водночас завжди поруч — у самому серці.

Тут немає батальних сцен чи описів боїв. Валерій Пузік намагається продемонструвати, що навіть у час найжорстокіших війн у центрі всього — людина. Він веде читача уламками спогадів, рефлексіями сьогодення і мріями про майбутнє, створюючи власну фронтову реальність.

Ця книжка — це тут і зараз, у якому перебувають тисячі солдатів на війні. Це живий нерв, який не дозволяє залишатися байдужим до всього, що тебе оточує. Це вузька стежка над прірвою, яку потрібно пройти, щоб врешті побачити світло — своїх дітей, своїх рідних і свою мирну країну.

Чим хороша ця книжка:

• Написана на передовій російсько-української війни, вона є живим свідченням історичних подій, які сьогодні відбуваються в Україні.
• Завдяки персональному досвіду автора, книжка відтворює справжні переживання людей, які стоять на захисті нашої держави, без романтизації і прикрас.
• Попри непросту тему і воєнний контекст, книжка дає надію, що любов і життя переможуть темряву і смерть.

Про автора

Валерій Пузік — український письменник, художник, режисер і журналіст. Автор книг «Бездомні пси», «Моноліт», «Я бачив його живим, мертвим і знову живим», «Шахта. Ранкове зведення», співавтор книги «Наші Котики. Бліндаж» та фентезі для дітей «Делфі та чарівники». Сьогодні служить у лавах Збройних Сил України.

Цитати з книжки

Сину, не знаю, з чого почати. Мабуть, варто з хорошого. Кажуть, до України повернулися лелеки. Сам не бачив, але це тішить. Ночі холодні. Зранку красивий туман. Співають птахи. Вчора до нас прибився маленький кудлатий песик. Дуже смішний. Назвали його Солдат Пундик. Він тобі сподобався б. Пундик, малий і теплий клубок шерсті, постійно хоче гратися і їсти. Дуже прикольний. Розважає нас.

Тоді там ще не було «їжаків», і пісок на наших пляжах був неторканий цією війною. Це зараз піску стало менше. Це зараз він лежить у мішках на позиціях та блокпостах і пахне ностальгією за морем та водоростями. А тоді він був неторканий, всотував у себе сліди дитячих ніжок, слухав розмови навколо будівництва фортець, зізнання в коханні та плани на майбутнє. Зараз цей пісок — укріплення. Мабуть, так і має бути. Гадаю, він сподівається повернутися назад після перемоги.

Коли ми тільки приїхали на землі Святого Миколая, нас обліпили метелики. Спочатку на руку мені сів один синявець бавій, а потім налетіли десятки. Вони сідали на плечі, на голови, лазили по руках, тріпотіли крильцями. Метелики, кажуть, є символом душі, безсмертя, відродження і воскресіння. Думаю, так вітала нас ця земля.

Едіт Еґер написала цю книжку на прохання читачів її бестселера «Вибір» і це практичний посібник як подбати про своє ментальне здоров’я – як жити повноцінно і не застрягати у в’язниці власного розуму.

Це своєрідні 14 сеансів від видатної психотерапевтки, які пояснюють як сприймати свої емоції, як позбутися комплексу жертви, зцілитися від дитячих травм, переживати втрати та горе, як виходити з конфліктних ситуацій чи не потрапляти у них, як прийняти і полюбити себе, як позбутися відчуття вини, як навчитись контролювати свої страхи та впоратися з тривожністю.

У кожному розділі докторка Еґер ділиться історіями з власного життя та історіями своїх пацієнтів, а в кінці пропонує ключі до звільнення від проблеми. Це установки, вправи або питання, які допоможуть знайти шлях з наших ментальних в’язниць до свободи і радіти життю.

Під час пандемії коронавірусу авторка написала ще два додаткові розділи, щоб підтримати людей і допомогти впоратися з цим викликом. Вона радить, як підтримати своє ментальне здоров’я під час локдауну, як адаптуватися до життя в ізоляції та не боятися залишитися наодинці. А також ділиться фірмовими рецептами своїх улюблених страв.

«Найгірша та в’язниця, яку ви будуєте у своїй голові. Але ключі до неї – у вашій кишені», – Едіт Еґер.

«Історія Едіт Еґер змінила мене назавжди», – Опра Вінфрі.

Про авторку

Едіт Іва Еґер – видатна психотерапевтка, вціліла під час Голокосту та авторка світового бестселера «Вибір».

Едіт Еґер народилась в єврейській родині в Угорщині. Коли їй було 16 років, вона була успішною балериною та гімнасткою. У цей час вона потрапила у концтабір, де загинули її батьки, їй з сестрою вдалося вціліти. За кілька років після звільнення вона разом з чоловіком емігрувала до США. Освіту психолога здобула, коли їй було за 40, а ліцензію на практику отримала у віці 50 років. Одним з її наставників на початку кар’єри був Віктор Франкл, засновник логотерапії та теж вцілілий в Аушвіці. Вона досі приймає пацієнтів та виступає з лекціями по всьому світі.

У цьому невеличкому виданні адмірал Вільям Г. Макрейвен, командувач Військово-морських сил США у відставці, визначив десять правил, яких він особисто завжди намагався дотримуватися і які допомогли йому з честю подолати чимало життєвих негараздів. Оригінально сформульовані правила на кшталт "не боятися акул", "не вдаряти передчасно у дзвін", "щоранку застеляти ліжко" мають глибокий підтекст.

Автор розкриває суть кожного правила, розповідає цікаві історії про людей, які свого часу надихали його власною дисципліною, наполегливістю, благородством і мужністю.

Ця книжка — про українські спільноти Донеччини та Луганщини, які діяли від початку 2000-х і до російського вторгнення 2014 року й існування яких російсько-радянський міф про Донбас заперечував. Про культурні простори, студентські середовища, українське село, розмаїті релігії. Про тих, хто хотів жити не в міфологізованому минулому, а у вільній демократичній Україні.

Ці спільноти були голосами нових, непострадянських Донеччини та Луганщини, вбудованих у всеукраїнський контекст; пробудженням приспаного (пригнобленого, винищеного, закатованого) українства.

Мета книжки — зробити відомою бодай частину їхньої історії.

Про авторку

Катерина Зарембо – дослідниця, перекладачка та викладачка; фахівчиня з питань зовнішньої політики і громадянського суспільства України.

Асоційована аналітикиня Центру «Нова Європа»; викладачка кафедри міжнародних відносин Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Жахлива та правдива історія того, як США і СРСР опинилися на межі ядерного апокаліпсису

Кінець холодної війни понад 30 років тому завершив найнебезпечніший період в історії людства, відсунувши загрозу ядерної війни та катастрофи. Тоді світові держави ухвалили надважливе рішення — зменшити ядерний потенціал. Однак 2022 року дипломатичні досягнення світової безпеки були анульовані через повномасштабне російське вторгнення на територію України. РФ оголосила про підвищений рівень готовності своїх ядерних сил. У відповідь уряди США та Великої Британії публічно пригрозили, що блискавично зреагують у разі застосування ядерної зброї в Україні або поза її межами. Світ балансує на порозі нової атомної ери. Щоб зрозуміти всі можливі наслідки й запобігти глобальній катастрофі, ми маємо вивчити уроки найнебезпечнішого періоду холодної війни — Карибської кризи. Спираючись на низку радянських архівних джерел, раніше засекречених документів КДБ та нотаток Білого дому, Сергій Плохій підіймає завісу над тим, що відбувалося 60 років тому, і дає змогу переосмислити сьогоднішні події, щоб уникнути фатального для всього світу ядерного безумства.

Відгуки

Безперечно, одна з найважливіших книжок, написаних про Карибську кризу й міжнародні відносини ХХ століття. The Wall Street Journal

Плохій ділиться невідомими подробицями Карибської кризи. Прочитавши цю книжку, ви обов’язково згадаєте про небезпеки, що виникли через потенційне ядерне протистояння Пакистану, Індії, Китаю, Північної Кореї та Сполучених Штатів. The Washington Post

ЗДОБУТИ ДЕРЖАВУ ІЗРАЇЛЬ

Один із батьків-засновників сучасної держави Ізраїль Володимир Жаботинський встиг прожити яскраве життя — від відомого журналіста до організатора підпільної самооборони, від оригінального письменника до творця Єврейського легіону, від ідеолога правого сіонізму до всесвітньо відомого політв’язня. Його життєвий шлях цілком можна вважати взірцем служіння власній нації та її державницьким прагненням. Це видання є збірником праць Володимира Жаботинського, які описують нелегкий шлях Ізраїлю до ствердження власної державної сили. Сподіваємось, книга надихне кожного з вас вчитися на успішних прикладах інших народів.

ВОЛОДИМИР ЖАБОТИНСЬКИЙ

Єврейський письменник і публіцист, один з лідерів сіоністського руху; співзасновник держави Ізраїль та її збройних сил (Гаґана).

Валерій Бобрович, відомий також як сотник УНА-УНСО Устим, на чолі загону українських добровольців воював у дев’яностих роках ХХ століття за територіальну цілісність Грузії.

ЩОДЕННИК СОТНИКА УСТИМА. ЯК КОЗАКИ КАВКАЗ ВОЮВАЛИ

Про сучасну війну, блискучі операції, жорстокість і смерть, справжню чоловічу дружбу, тяжкі поранення і «теплий прийом» українських спецслужб удома, на рідній землі. Це не кабінетні мемуари, а правдива хроніка війни.

Книжка для тих, хто розуміє, що війна за власну свободу ніколи не закінчується.

ВАЛЕРІЙ БОБРОВИЧ

Український військовий та громадський діяч, Голова партії УНА-УНСО, член Проводу партії.

Віталій Запека не боїться бути відвертим. У збірці воєнної прози — і перші чоловічі сльози, і справжнє кохання, і бувальщини та натуралістичні нариси з окопів Донеччини, і оповідь про перші дні повномасштабного вторгнення. Автор із притаманною йому щирістю досліджує, як у непростих обставинах українці зберігають людяність, розповідає про досвід російсько-української війни і про нашу безмежну жагу до життя і свободи.

Ця книжка здатна розрадити тих, кого травмувала війна, і додати сил усім, хто наближає нашу перемогу.