Мастрід осені від nashformat.ua

Молодий літературознавець-невдаха Роланд Мітчелл вважає, що запізнився і проґавив усе найцікавіше. Навіть про предмет його досліджень, вікторіанського поета Рендольфа Генрі Еша, все вже написали до нього, а йому лишається тільки розставляти принагідні дрібні примітки. Усе змінюється, коли він випадково знаходить пристрасний лист Еша, адресований не дружині. Намагаючись встановити загадкову адресатку, Роланд поринає у літературний детектив, де будуть готичні пустища і розриті могили, таємниці з минулого і спіритичні сеанси, твори викрадені, втрачені й віднайдені, і врешті любов, що долає час і поєднує епохи. «Одержимість» А. С. Баєтт здобула Букерівську премію 1990 року і визнання широкої публіки та критиків як один з найважливіших постмодерних британських романів. Це один із найпронизливіших любовних листів до книжок і дуже різних читачів, історія про те, як ми пояснюємо собі себе крізь призму нашої культурної спадщини.

ПРО КНИЖКУ «НАЦИСТ І ПСИХІАТР. ДОЛЕНОСНА ЗУСТРІЧ НАПЕРЕДОДНІ НЮРНБЕРГУ»Ім'я Дуґласа Келлі могло б залишитися відомим у вузьких медичних колах, однак історія вирішила інакше, кинувши його в епіцентр однієї з найгучніших справ XX століття. Келлі призначили головним психіатром Нюрнберзького процесу, де він встановлював осудність 22 в'язнів-нацистів, які мали от-от постати перед трибуналом за скоєні Третім Райхом звірства. Центральною темою книжки є своєрідний поєдинок умів, у якому психіатр зійшовся з Ґерманом Ґерінгом та який, зрештою, наклав відбиток на життя і смерть кожного з них. Читачам також розкриють важливі деталі судового процесу та біографій обвинувачених, а ще глибокі питання, що постали перед Келлі під час та після діагностування Ґерінга, Гесса, Розенберґа, Ріббентропа, Кейтеля та інших. Що об'єднувало підсудних? Чи всі вони мали психічні відхилення та вроджені схильності до жорстокості? А головне — чи існує насправді «психотип нациста», або ж нацистом за певних умов може стати кожен?ПРО АВТОРАДжек ель Хай — журналіст, професор, письменник. Висвітлює історичні, медичні та наукові теми, зокрема для видань Scientific American Mind, Wired та Washington Post Magazine. Лауреат премії імені Джун Рот за найкращу статтю у сфері медичної журналістики. За його книжкою «Нацист і психіатр» знято фільм «Нюрнберг» (2025).ВІДГУКИ:Ця історія позачасова, і саме це мені в ній імпонує. Адже хто не засвоює уроків історії, той приречений її повторювати. Коли ми сприймаємо людей як інших, стає так просто завдати їм шкоди. Нам здається, що поганці мають одягатися як нацисти і називати себе поганцями, але світ влаштований інакше. Джеймс Вандербільт, режисер фільму «Нюрнберг»КНИЖКИ НА СХОЖУ ТЕМАТИКУ:«Берлінський щоденник. Нотатки іноземного кореспондента (1934–1941)», Вільям Ширер, «Наш Формат», 2025 рікЦИТАТИ З ВИДАННЯ:У процесі роботи Міжнародного військового трибуналу виникло закономірне запитання про психотип людей, які чинили звірства і працювали над розбудовою злочинного режиму. Чому нацисти та їхні послідовники на це пішли? Вони божевільні? Чи є в них психічний розлад, який підштовхнув їх до цього? 1945 року Емілі Тафт Дуґлас, представниця штату Іллінойс у Конгресі, порушила цю тему на слуханнях комітету у справі покарання військових злочинців. На думку Дуґлас, і американцям, і іншим націям слід замислитися над мотивами вчинків нацистів. «Ми нічого не знаємо про воєнні злочини, — казала вона. — Геть нічого. Нам відомі конкретні звірства, але ми не розуміємося на психології воєнних злочинів. За цими злочинами стоїть психічна хвороба: не розуміючи її природи, ми не дамо їй раду, якщо натрапимо на неї в майбутньому».Психіатр цілком міг задовольнятися тим, що нацисти — психопати, а зло банальне, як згодом напише Арендт. Чи що їхній прихід до влади уможливила сама німецька культура. Однак висновок, якого він дійшов, не давав йому спокою: керівництво нацистської Німеччини вчиняло звірства і закривало на них очі завдяки рисам, які притаманні багатьом людям у багатьох країнах світу. Нацисти справді скористалися суспільними настроями. Але вони «не унікальні».Саме страх смерті, який проявлявся, зокрема, в тому, що консультували Гітлера п’ять лікарів паралельно, допоміг Келлі зрозуміти, як той ставився до самогубства. Спершу він забороняв будь-які розмови на цю тему в його присутності. Навіть коли у війні стався злам і німці почали втрачати позиції, Гітлер повторював: «На самогубство йдуть тільки слабаки чи дурні». Та нацисти зазнавали поразки за поразкою, а його здоров’я погіршувалося, тож думка фюрера поступово змінювалася. Наприкінці 1944 року він відчув тремор і слабкість у лівій руці й нозі: лікарі класифікували його стан, як істерію, «він почав говорити, що розуміє хворих, які накладають на себе руки через тривалу хворобу. Він дуже боявся, що недуга пошириться і на праву руку, — писав Келлі. — Якось він прямо сказав: якщо так станеться, він накладе на себе руки».

ПРО КНИЖКУ «ЧИТАТИ, ПИСАТИ, ВОЛОДІТИ. ЕВОЛЮЦІЯ ІНТЕРНЕТУ І МАЙБУТНЄ БЛОКЧЕЙНУ» КРІСА ДІКСОНАІнтернет, створений для свободи, тепер контролюють техногіганти. Але як тоді повернути владу користувачам? Кріс Діксон пропонує дорожню мапу децентралізованої революції, розкриваючи справжній потенціал блокчейну (Bitcoin, Ethereum, Solana), NFT і Web3. З цієї книжки ви дізнаєтесь, чому біткоїн став початком фінансової революції, чи є токени інструментами реальної власності, або за рахунок чого спільноти DAO змінюють традиційні структури управління. Ви також зрозумієте, як децентралізовані технології трансформують економіку, політику та соціальні взаємодії.Ця книжка — не футуристична фантазія про криптоспекуляції. Це передусім практичний посібник для інновацій, інвестування та бізнесу. Must-read для кожного, хто планує створювати та заробляти у Web3. Без цих знань ви не станете архітектором власного майбутнього, а залишитесь «продуктом» системи, яка монетизує ваші дані.ПРО АВТОРА Кріс Діксон є генеральним партнером відомої фірми венчурного капіталу Andreessen Horowitz. У 2022 році він посів перше місце у списку найкращих венчурних інвесторів світу Forbes Midas. Діксон має ступінь бакалавра мистецтв і ступінь магістра філософії в Колумбійському університеті та ступінь магістра ділового адміністрування в Гарвардській школі бізнесу, а також заснував два стартапи (придбані McAfee і eBay).ВІДГУКИ НА КНИЖКУ:Обов’язкова книжка для всіх, хто хоче краще зрозуміти реальний потенціал блокчейну і Web3, щоб стимулювати ще більше інновацій, надихати на творче мислення та, зрештою, відкривати нові можливості для зростання в майбутньому. Роберт Ігер, генеральний директор DisneyПереконливе бачення того, куди має рухатися інтернет і як туди потрапити. Сем Альтман, співзасновник OpenAIКріс Діксон завжди був людиною, яка бачить майбутнє ясно та практично.  Він знову робить це в «Читати, писати, володіти», обґрунтовуючи технологію блокчейн як фундаментальний будівельний блок майбутнього та чітко вказуючи, куди рухається інтернет. Джон Донахью, генеральний директор NikeКНИЖКИ НА СХОЖУ ТЕМАТИКУ:«Слова чудові в світі новім. Як штучний інтелект зробить революцію в освіті (і чому це добре)», Салман Хан, «Наш Формат», 2025 рікЦИТАТИ З ВИДАННЯ:Інтернет від початку було створено без жодних заборон, ним управляли демократичні принципи. Принаймні такими були перші компоненти мережі — електронна пошта й веб. Усі учасники були рівними. Ставши частиною цих мереж, будь-хто міг розбудовувати й використовувати їхній творчий та економічний потенціал.З такого відчуття свободи й контролю почався золотий час творчості та інновацій, упродовж якого в 1990-х і 2000-х поширення інтернету зумовило появу численних застосунків, які докорінно змінили наш світ і те, як ми нині живемо, працюємо й розважаємося.Але згодом усе змінилося.Блокчейн став першою системою, здатною запрограмувати правило так, щоб його неможливо було порушити. За допомогою блокчейну можна програмно визначати непорушні права для користувачів. Наприклад, таким базовим правом є право цифрової власності, яке надає користувачам економічну й розпорядчу субєктність.Здатність блокчейну забезпечити гарантоване виконання зобов’язань у майбутньому дає змогу створювати новий тип мереж. Блокчейн-мережі усувають проблеми попередніх мережевих архітектур. Вони дають людям можливість зв’язуватися через соц-мережі, водночас пропонуючи засоби протидії корпоративним інтересам власників. Створені на їх основі онлайнові торговельні майданчики та платіжні сервіси мають значно нижчий відсоток комісії. Завдяки цій технології можуть з’явитися нові форми медіа, захопливі пов’язані між собою цифрові всесвіти та продукти на основі штучного інтелекту із засобами монетизації, що дадуть змогу справедливо винагородити (а не видоїти) авторів контенту.На відміну від корпоративних мереж, у блокчейну немає єдиної точки відмови, злам якої порушить усю мережу. Немає серверів, які можна зламати. Блокчейн — це відкрита публічна мережа. Щоб її «зламати», треба здобути контроль над більшістю вузлів цієї мережі — надзвичайно непросте й навіть безглузде завдання.

Про книжку «Слова чудові в світі новім. Як штучний інтелект зробить революцію в освіті (і чому це добре)»Штучний інтелект вже стукає у двері шкіл та університетів. Перед нами вибір: чинити супротив і бачити в ньому загрозу звичним підходам до освіти, або ж зробити ШІ потужним союзником, що відкриє безмежні можливості для навчання. У цій книжці Салман Хан — засновник всесвітньо відомої Khan Academy — стверджує, що ми стоїмо на порозі безпрецедентної  освітньої революції, показує дієві підходи до освіти та самоосвіти із застосуванням ШІ.   Автор пояснює, як ChatGPT та інші ШІ-інструменти вже змінюють спосіб, у який ми навчаємося й навчаємо інших. Він пропонує дорожню карту для вчителів, батьків і учнів, аби максимально розкрити потенціал людини. Від персоналізованого навчання, що підлаштовується під індивідуальний темп, сильні та слабкі сторони дитини, до нових перспектив для кар’єрних консультантів, адміністраторів і роботодавців.«Слова чудові в світі новім» — ваш провідник у майбутнє. Якщо хочете, щоб штучний інтелект працював на вас, а не проти, ця книжка покаже, з чого почати та як перетворити його на ваш головний освітній ресурс.ПРО АВТОРАСалман Хан — відомий сучасний педагог, підприємець, науковець, меценат. Заснував безкоштовну некомерційну освітню платформу «Академія Хана», що створює лекції у формі коротких відео. YouTube-канал Khan Academy налічує понад дев’ять мільйонів фоловерів і має українську версію. 2012-го Салман Хан потрапив до списку ста найвпливовіших людей світу за версією Time.ВІДГУКИ НА КНИЖКУ:Своєчасний майстер-клас для всіх, хто цікавиться майбутнім навчання в епоху штучного інтелекту. Білл ГейтсЦя книжка обов’язкова для прочитання всім, кому не байдужа доля освіти. Адам ҐрантЦИТАТИ З ВИДАННЯ:Найуспішнішими серед студентів будуть ті, хто використовуватиме ШІ, щоб знайти концептуальні зв’язки між ідеями в розробці. І навчившись етично та продуктивно користуватися ШІ, вони не тільки здобуватимуть знання експоненційно швидше, ніж інші, а й протягом усієї кар’єри лишатимуться конкурентними. Вони глибше розумітимуть матеріал, бо знатимуть, де знайти відповіді на свої питання. Їхній м’яз цікавості не атрофуватиметься, а навпаки, міцнішатиме.«ШІ тебе не замінить, але може замінити людина, яка користується ШІ». Це недалеко від правди.За роки існування академії в мене не раз запитували, чому я зробив її некомерційною. Зрештою, я всю кар’єру працював у комерційних організаціях, та й живу у Кремнієвій долині, де масштабовані технологічні розвязки коштують чимало. Багато хто навіть не вірив, що некомерційна організація може бути конкуренткою комерційним. Але я не міг викинути з голови дві речі. По-перше, я зазвичай вірю в силу ринку, але є кілька секторів — а саме освіта й охорона здоров’я — де дія його сил не завжди відповідає нашим цінностям. Освіта й охорона здоров’я — це два напрямки, де, в ідеальному світі, ресурси сім’ї не мають обмежувати її доступ до найкращих спеціалістів і можливостей. Більшість із нас вважають, що кожен розум і кожне життя заслуговують розкритися на повну.

ПРО КНИЖКУ «БУТИ СОБОЮ. НОВА НАУКА ПРО СВІДОМІСТЬ» ЕНІЛ СЕТАЩо може бути більш захопливим за прагнення пізнати свою сутність та осягнути світ довкола? У книжці «Бути собою» один з найвидатніших сучасних нейронауковців Еніл Сет пропонує зазирнути у вікно нашої свідомості і побачити своє справжнє «я». Його радикальний аргумент полягає в тому, що ми не відкриваємо світ, а постійно конструюємо та моделюємо його у мозку.  Автор доступно показує, як тіло людини впливає на її свідомість, як формується наш свідомий досвід тут і зараз, як тісно пов'язані самосприйняття та психологічний контроль, чи є свобода волі ілюзією, що означає насправді — «бути собою». Він також приділяє велику увагу питанню, чи може штучний інтелект стати свідомим, і якщо так, чим це загрожує людству? Ця яскрава, провокативна і водночас революційна книжка дозволяє зазирнути за лаштунки нейронаукових досліджень і технологічних досягнень, докорінно змінює наші уявлення про власний розум і допомагає зрозуміти сценарії життя у світі майбутнього.ПРО АВТОРА Еніл Сет — британський нейробіолог, професор когнітивної та обчислювальної нейронауки в Університеті Сассекса, директор Центру вивчення свідомості та співдиректор канадсько-британської дослідницької програми CIFAR. Досліджує природу свідомості, сприйняття та роль мозку у прогнозуванні і формуванні реальності. Працював разом з нобелівським лауреатом Джеральдом Едельманом, автор численних наукових статей та популярних лекцій.ВІДГУКИ НА КНИЖКУ:Захоплива книжка і водночас масштабне та феноменальне досягнення, яке, безумовно, стане фундаментальним текстом в нейронауці. GuardianСинтезуючи біологію, когнітивні науки, філософію і дослідження ШІ, Еніл Сет описує наш мозок як «машину передбачень», яка безперервно конструює світ, виправляючи свої ж помилки. NatureІНШІ КНИЖКИ АВТОРА:«Біологія поведінки. Причини доброго і поганого в нас», Роберт Сапольскі, Наш Формат, 2021 рік«Секрети нейропластичності. Як мозок адаптується до нових викликів», Девід Іґлмен, Наш Формат, 2022 рікЦИТАТИ З ВИДАННЯ:Що таке свідомість?Для розумної істоти це те, що робить її, власне, цією істотою. Це те, що робить мене мною, вас вами і, ймовірно, вівцю вівцею, а дельфіна дельфіном. У кожної з цих істот є певне суб’єктивне сприйняття. Я відчуваю себе — собою. Та не існує майже напевне відчуття того, що ти є бактерією, бадилинкою або іграшковим роботом. У цих речей (як ми припускаємо) немає суб’єктивного сприйняття: немає внутрішнього всесвіту, свідомості або самосвідомості.Для того, щоб бути свідомою, істота повинна мати власну феноменологію. Будь-яке сприйняття — феноменологічна властивість — має таке саме значення, як інші. Там, де є досвід, є феноменологія, а де є феноменологія, є свідомість. Істота, яка проіснує лише одну мить, буде свідомою рівно стільки, скільки існуватиме те, що робить її собою, хай навіть це — летке відчуття болю або задоволення.Щоразу як наука посувала нас, людей, із центрального місця ув світі, вона натомість давала нам значно більше. Коперниківська революція дала нам Всесвіт — той, що його астрономічні відкриття останніх ста років розширили далеко за межі людської уяви. Дарівінова теорія еволюції через природний добір дала нам родину, зв’язок з усіма іншими живими видами і змогу оцінити глибину часу та силу еволюційних змін. Тепер наука свідомості, однією з частин якої є теорія звіра-машини, руйнує останній бастіон людської винятковості — гаданої унікальності нашого свідомого розуму — і показує, що він, розум, також глибоко вкорінений у ширших патернах природи.

У виданні представлені практичні рекомендації і поради від відомих менторів у сфері духовного росту, які спрямовані на досягнення душевного спокою і стану «майндфулнес» (усвідомленого життя), що дозволить здобути спокій, гармонію і рівновагу у житті. Книга є перекладом з англійської і широко продається у багатьох країнах світу. Видання розраховане на широко коло читачів, хто цікавиться питаннями медитації, вивченням духовних практик різних країн світу і здобуттям душевного спокою і внутрішньої гармонії.

Про книжку «Тарантіно. Ретроспектива»Попереджаємо, що після прочитання книги вам захочеться передивитися всі фільми ТарантіноЙого перший фільм «День народження мого друга» згорів у пожежі. Другий — «Скажені пси» — зробив його зіркою. Третій — «Кримінальне чтиво» — переписав історію кіно. Квентін Тарантіно ніколи не вчився на режисера, але знімає шедеври, які стають культовими маніфестами. Його сценарії — вибухове поєднання жанрів, омажів і поп-культурних референсів, де кожна сцена — довершена історія, що залишається в голові назавжди. Його герої випадково стріляють, збивають одне одного, а потім ідуть в у ресторан їсти млинці з беконом. Діалоги Тарантіно цитують, немов Шекспіра, а саундтреки стають окремою подією. Він — бунтар, який зламав систему і... отримав за це два «Оскари».Що ви знайдете у книзі?Невідомі історії створення всіх фільмів.250 унікальних фото зі знімальних майданчиків.Розбір стилю Тарантіно: навіщо так багато крові, як він працює над ритмом сцен і створює непередбачувані фінали, у чому секрет фантастичної роботи з акторами, що цікаве і неочевидне він «зашиває» у сценарії?Найважливіші моменти життя режисера — від часів трирічного хлопчика, закоханого в кіномистецтво. У ваших руках — квиток у кіновсесвіт справжнього Майстра. Після цієї книги ви дивитиметеся його фільми по-новому.ПРО АВТОРАТом Шон — кінокритик Sunday Times, автор шести книжок, зокрема «Блокбастер. Як Голлівуд навчився не хвилюватися і любити літо», видань про Мартіна Скорсезе та Вуді Аллена. Публікувався в New Yorker, New York Times, Vogue і Guardian. Викладає історію кіно в Нью-Йоркському університеті.ВІДГУКИ НА КНИЖКУ:Сценарій Квентіна — Шекспір чистої води. Брюс Вілліс про «Кримінальне чтиво»КНИЖКИ НА СХОЖУ ТЕМАТИКУ:«Фредді Меркюрі: A Kind of Magic», Марк Блейк, «Наш Формат», 2024 рік«Depeche Mode: Faith & Devotion», Ієн Ґіттінс, «Наш Формат», 2023 рік«Шалено, глибоко. Щоденники Алана Рікмана», Алан Рікман, «Наш Формат», 2023 рікЦИТАТИ З ВИДАННЯ:Коли мене питають, чи ходив я у кіношколу, я кажу:  — ні, я ходив у кіно.Коли я знімаю фільм, він має стати для мене всім — немов я ладний за нього померти.Мені кажуть, що я пишу класні діалоги, але я почуваюся шахраєм, коли ставлю під ними своє авторство. Персонажі самі пишуть свої діалоги.Я прагнув створити на екрані роман, з персонажами, що приходять і йдуть, мають власну історію і можуть з’явитися де завгодно.

ПРО КНИЖКУ «ЖАКЛІН У ПАРИЖІ» ЕНН МАІнтимна та зворушлива історія про дорослішання, кохання і становлення Джекі КеннедіУ вересні 1949 року юна Жаклін Був’є перетинає Атлантику і прибуває до післявоєнного Парижа — міста свободи, мистецтва і водночас небезпеки. Втеча від очікувань матері й розлучення батьків стає для неї шансом знайти себе. Франція зустрічає дівчину яскравими джаз-клубами, авангардним театром і бризками шампанського. А також — молодим талановитим письменником, чия пристрасть до літератури переплітається з її власною.Але Париж не лише блищить. Йому ще болить: обдерті стіни будинків пам’ятають окупацію, вулиці кишать шпигунами, а минуле кожного знайомого приховує невимовні історії. Мимовільно Жаклін стикається з комуністичними рухами — прокляттям в Америці та частиною буденної реальності Європи. Вона ще не знає, що саме цей рік у Парижі змінить її назавжди, ставши основою для майбутньої легенди — Джекі Кеннеді.ПРО АВТОРКУ Енн Ма — американська письменниця, авторка бестселера за версіями USA Today та Wall Street Journal «Загублений вінтаж». Регулярно дописує в New York Times до розділу подорожей, а її статті про мандрівки та їжу також зявлялися у Washington Post, Condé Nast Traveler, The Best American Travel Writing, Vogue.com та інших виданнях.ВІДГУКИ НА КНИЖКУ:Енн Ма вправно змальовує портрет прекрасної жінки й епохи з багатою текстурою. Певні романи — вікна в життя, які дають змогу зазирнути крізь скло. «Жаклін у Парижі» — це відчинені двері, які запрошують вас прогулятися разом із Жаклін, коли вона досліджує Францію, відокремлюючи міфи від реальності та розпізнаючи справжні сильні сторони як країни, що її прийняла, так і власного характеру. Це найкраща біографічна книжка! Лорен Вілліґ, авторка бестселера New York Times «Сестринська банда»КНИЖКИ НА СХОЖУ ТЕМАТИКУ:«Маленька паризька книгарня (оновл. вид.)», Ніна Ґеорґе, Наш Формат, 2023 рік«Книжкова баржа», Ніна Ґеорґе, Наш Формат, 2024 рікЦИТАТИ З ВИДАННЯ:Я міркувала, чи коли-небудь перестану сумувати за Парижем, тужити за його запахами, настроями та блиском. Може, це й було моє велике перше кохання: не чоловік — не Джек, — а Франція.Справжня Франція, la France profonde: не казковий край стародавньої аристократії з моїх дитячих фантазій, а недосконале прекрасне місце, яке я відкрила для себе сама.Я так і не перестала за нею сумувати.Люди — сентиментальні створіння, n’est-ce pas? — промовила вона. — Ми збираємо сувеніри на згадку про щасливі події, приємні миті, щоб пам’ятати про невинність, яка існує в цьому світі. Колись чоловік дражнив мене за збирання цих дрібничок. Але тепер я вважаю їх музеєм затишку, — графиня говорила легко, але я відчула за її словами горе. Я могла тільки здогадуватися, які події змусили її приймати в себе вдома трьох чужинок, але ставилася вона до нас, як до почесних гостей.Іноді я сумувала за Парижем, навіть поки там жила: дні спливали надто швидко, час біг крізь пальці. Коли гуляла містом, нечасто могла помилуватися його красою без усеохопного передчуття нестерпної пори, коли воно вже не буде моїм. Однак, коли познайомилася з Парижем — з’ясувала, як можна зрізати шлях провулками, і побачила сховані за автобусними зупинками руїни часів Стародавнього Риму, веселі фонтанчики та склепінчасті газетні кіоски, — елегантність цього міста стала приглушеною, знайомою, ніби вірш, прочитаний так багато разів, що перетворився на молитву.

ПРО КНИЖКУ «КОРОТКА ІСТОРІЯ МУЗИКИ» РОБЕРТА ФІЛІПАВід ритму биття маминого серця — до бунтівних рифів електрогітари. Від флейт із кісток мамонта до саундтреків «Зоряних війн». Усе це музика — код людства, зашифрований у звуках.Видатний музикознавець Роберт Філіп запрошує вас у неймовірну подорож крізь 40 тисяч років музичної історії. На сторінках цієї книжки оживають забуті мелодії стародавніх цивілізацій, революційні стилі та жанри, що народилися на перетині культур, історії сотень геніїв, які винаходили музичні інструменти, фіксували звуки на папері й створювали справжні шедеври.Чому середньовічні візії Гільдеґарди Бінґенської вплинули на позицію церкви щодо жіночих монастирів? Як лютня та інші інструменти із Центральної Азії завоювали Європу? Хто розвивав блюз, регтайм і джаз, які розхитали світське суспільне життя? Що особливого у виконанні гімну США Джимі Гендріксом під час «Вудстоку» в 1969 році? Ця книжка — ваш квиток до музичного всесвіту, де кожна сторінка — як новий трек у плейлісті, що змінив історію людства.ПРО АВТОРА Роберт Філіп — дослідник, письменник і ведучий на радіо BBC. Навчався в Королівському музичному коледжі в Лондоні, а згодом — у Кембриджі, де став першим дослідником, який захистив докторську дисертацію на основі звукозаписів. Автор чотирьох книжок про музику. Грає на органі, фаготі й віолончелі.ВІДГУКИ НА КНИЖКУ:Ця книжка — дивовижний подвиг лаконічності, приклад збалансованості, ентузіазму і справжньої любові до музичного мистецтва. Вона охоплює всі відомі різновиди музики, створені в різних куточках світу за всю історію людства. Особливо оригінально автор висвітлив популярну музику ХХ століття. Джудіт Вейр, композиторка і майстер королівської музикиРоберт Філіп досяг неможливого: елегантно й доступно виклав історію музики, що охоплює п’ять континентів і тисячі років. Незалежно від того, чи ви музичний експерт, чи не відрізняєте оперу від хіп-хопу, читати цю книжку — саме задоволення. Джон  Раттер, композитор і диригентІНШІ КНИЖКИ СЕРІЇ:«Короткі історії про мову», Девід Кристал, «Наш Формат», 2025 рік«Коротка історія мистецтва», Шарлотт Маллінз, «Наш Формат», 2025 рік«Коротка історія психології», Нікі Гейз,  «Наш Формат», 2025 рік«Коротка історія філософії», Найджел Ворбертон, «Наш Формат», 2023 рік«Коротка історія науки», Вільям Байнум, «Наш Формат», 2022 рік«Коротка історія релігії», Річард Голловей, «Наш Формат», 2022 рік«Коротка історія економіки», Найл Кіштайні, «Наш Формат», 2022 рікЦИТАТИ З ВИДАННЯ:Грецькі мислителі добре знали про силу музики. Філософ Платон описував її як таку, що має моральну силу, захоплює душу слухача. Вона була корисною для очищення, розслаблення, але й потенційно шкідливою. Тому потребувала ретельної підготовки й уникнення надмірних емоцій (як на «оргіях» Діоніса). Різні лади підходили для зміцнення хоробрості воїна або для вираження миру, але деякі були надто сумними, щоб годитися для загального використання.В основі всієї музичної творчості й мислення греків лежала віра в те, що музика має фундаментальний характер для розуміння всесвіту та свого місця в ньому. Математичні співвідношення музичних нот, їхня «гармонія» були вираженням взаємозв’язку й гармонії всесвіту й тіл у ньому, «гармонії сфер».Цій концепції судилося проіснувати багато століть.Музику завжди використовували на війні, щоб налякати ворога, зміцнити рішучість бійців, підтримати дух тих, хто залишився вдома. У війнах упродовж усієї історії люди створювали музику самі або слухали, як її виконує хтось інший. Під час Другої світової музиканти гастролювали військовими таборами з обох боків. Але це був час розквіту радіо, і музикантів, які гастролювали, могли чути в усьому світі солдати й цивільні. Німецькі пілоти мали особливу любов до американського джазу, що дуже дратувало Гітлера.Музика на радіо була розрадою, але її можна було використати і для пропаганди. Яскравим прикладом стала «Лілі Марлен» — солдатська пісня про кохання. Німецька співачка Лале Андерсен у 1939 році записала бадьору пісню в маршовому темпі, яка користувалася неабиякою популярністю серед німецьких солдатів. Потім, у 1944 році, американський підрозділ психологічних операцій змусив народжену в Німеччині співачку Марлен Дітріх записати меланхолійну версію пісні, яка транслювалася з таємних радіостанцій у всій Німеччині. Повідомлялося, що вона була досить дієвою і викликала в німецьких солдатів тугу за домівкою.Люди створюють музику мільйони років, і весь цей тривалий період ми досліджували способи створення відповідної для наших обставин музики. Музика завжди була основною формою людського самовираження, важливою для наших здоров’я й добробуту. І хай що чекає на нас у майбутньому, ми можемо бути впевнені, що музика й далі розвиватиметься разом із нами.

ПРО КНИЖКУ «ЖИТИ ЗНАЧИТЬ ВМИРАТИ. ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ДО СМЕРТІ, ВМИРАННЯ І ТОГО, ЩО БУДЕ ДАЛІ» ДЗОНҐСАР ДЖАМ'ЯНҐ КХ'ЄНЦЕНа тридцятому році життя принц Сіддгартха вперше в житті побачив мерця. — Невже і зі мною станеться те саме, що сталося із цією людиною? — запитав він свого візника. — Я теж помру?— Так, Ваша Величносте, — відповів той, — всі помирають. Навіть принци.— Розвертай колісницю, — наказав вражений принц. — Вези-но мене додому.Так розпочався шлях становлення Будди.Для більшості людей смерть — незручна тема, якої краще уникати. Хоча це природна частина життя — те, що робить наш світ справжнім, а наші дні — значущими. Автор опирається на буддійське вчення про смерть, вмирання та бардо (проміжний стан), але не викладає його як жорстку релігію чи доктрину лише для «своїх». Він ділиться порадами, як-от: що сказати тому, хто помирає; як бути поруч, коли не знаєш, як діяти; якими практиками підтримати себе чи близьку людину.Книжка зацікавить не тільки буддистів, а й тих, хто коли-небудь втрачав, боїться втратити або просто хоче знайти емоційну рівновагу і жити глибшим та наповненішим життям. Бо жити значить вмирати. Якщо прийняти це твердження, життя стає усвідомленішим.ПРО АВТОРАДзонґсар Джам’янґ Кхьєнце — тибетський буддійський лама, який викладає по всьому світу. Сценарист і режисер шести фільмів, автор понад десяти книжок. Консультував Бернардо Бертолуччі в роботі над фільмом «Маленький Будда». Настоятель кількох монастирів в Азії та духовний керівник медитаційних центрів у Ванкувері, Сан-Франциско, Сіднеї, Гонконгу і Тайбеї. Очолює організацію «Намір Сіддгартхи».КНИЖКИ НА СХОЖУ ТЕМАТИКУ:«Коли я помирав. Роздуми скептика про ймовірність потойбічного життя», Себастьян Юнґер, «Наш Формат», 2025 рікЦИТАТИ З ВИДАННЯ:Попри те, що ми, люди, протягом усього життя докладаємо зусиль, щоб організувати, спроєктувати і структурувати кожен аспект нашого світу, чи багато з нас виявились достатньо допитливими і сміливими, щоб запитати: «Чи помру я?». Чи не варто нам усім хоча б раз у житті спробувати замислитися над неминучістю власної смерті? Тим паче, що кожен з нас помре, і це вже сама собою надзвичайно важлива інформація. Хіба немає сенсу докласти дещицю зусиль, щоб осмислити незаперечний факт власної смерті?Чому ми всі так боїмося смерті? Причин багато, але головна з них полягає в тому, що смерть — це терра інкогніта, абсолютно незвідана територія. Ніхто з тих, кого ми знаємо, ніколи не повертався з мертвих, аби розповісти нам, що ж таке смерть. І навіть якби хтось це зробив, чи повірили б ми?Смерть — це таємниця, і хоча ми не знаємо, що станеться, коли помремо, та робимо всілякі припущення про це. Ми припускаємо, що після смерті не зможемо повернутися додому або посидіти на своєму улюбленому дивані. У нас виникають думки на кшталт: якщо я помру, то не зможу подивитися наступні Олімпійські ігри або дізнатися, хто ж виявився кротом у новому шпигунському серіалі. Але це лише наші здогадки. Суть у тім, що ми просто не знаємо. І саме це незнання нас і лякає.Егоїзм і жадібність породжують найсильніший вид страху. Після смерті всі ми полишимося на самоті, тож якщо у вас є звичка постійно тішити своє самолюбство перед захопленою публікою, то самотність смерті буде вам нестерпною. Звикнувши до захоплення підлабузників, які потурають кожній вашій забаганці, коли ви опинитеся наодинці, вас обгорне неймовірний страх. Відтак, зменшивши егоїзм, ви зможете послабити свій страх.Природа будди — це не якась там екзотична теорія нью-ей-джу чи окультне вірування. Оскільки у вас є природа будди, хай би що ви робили і де були, суть вашого ума — це будда.

ПРО КНИЖКУ «ПСИХОЛОГІЯ ВІЙСЬКОВОЇ НЕКОМПЕТЕНТНОСТІ» НОРМАНА ДІКСОНАЧому навіть найкращі армії світу раз за разом повторюють фатальні помилки? Норман Діксон розкриває глибинні механізми військових провалів — від наполеонівських кампаній і Кримської війни до битв обох світових воєн та конфліктів другої половини ХХ століття.Унікальність дослідження:Аналізує ключові пастки розуму та психологічні фактори провалів: упередження, страхи, надмірну самовпевненість командирів.Розкриває, як організаційна культура армій сприяє ухваленню катастрофічних рішень, винагороджуючи конформізм замість компетентності.Показує універсальність проблеми на багатьох зрозумілих для будь-якої країни та армії прикладах.Книжка актуальна для сьогодення, адже пояснює, як ігнорування історичних уроків коштує мільйонів життів, або чому «триденна спецоперація» перетворюються на роки війни. Це не лише аналіз минулих поразок, а й інструмент для майбутніх перемог — як для військового командування, так і для лідерів у політиці, бізнесі та інших сферах.ПРО АВТОРА Кавалер Ордена Британської імперії, доктор Норман Френк Діксон (1922–2013) був членом Британського психологічного товариства та почесним професором психології в Університетському коледжі Лондона. Десять років служив у Королівських інженерних військах. Нагороджений Карпентерівською медаллю Лондонського університету «за видатні досягнення в галузі експериментальної психології».ВІДГУКИ НА КНИЖКУ:Не конче поділяти всі погляди Діксона, щоб погодитися з тим, що ця прониклива, пізнавальна, часто кумедна, а іноді й тривожна книжка обовязкова до прочитання. Це класика військової історії, яка сьогодні чекає на нове відкриття. Брендан Сіммс, автор книжки «Європа: боротьба за панування»КНИЖКИ НА СХОЖУ ТЕМАТИКУ:Картер Малкасян - «Американська війна в Афганістані», «Наш Формат», 2024 рік«Встань і вбий першим. Таємна історія ліквідацій ворогів Ізраїлю», Ронен Берґман, «Наш Формат», 2025 рік«Амазонки Моссаду. Жінки в ізраїльській розвідці», Міхаель Бар-Зохар, Ніссім Мішаль, «Наш Формат», 2024 рік«Моссад. Найвидатніші операції ізраїльської розвідки», Міхаель Бар-Зохар, Ніссім Мішаль, «Наш Формат», 2021 рік«Поля битв. Боротьба за захист вільного світу», Герберт Макмастер, «Наш Формат», 2023 рікЦИТАТИ З ВИДАННЯ:Військова некомпетентність — це така сфера людської поведінки, у якій помилки мають надзвичайно високу ціну. Цим помилкам можна запобігти, тому вони вимагають особливої уваги. Військова некомпетентність також підпорядковується певним законам. Автор уперше це усвідомив під час побіжного перечитування історій про одіозні військові катастрофи. Ці зворушливі, часто жахливі розповіді викликали в мене дивне відчуття дежавю. У цих, на перший погляд, безглуздих подіях, було щось таке, що спрямовувало думки новими шляхами, проводило несподівані зв’язки з феноменами із цілком інших, досі не пов’язаних між собою контекстів; а потім знову повертало міркування до тих безглуздих фактів, які тепер уже видавалися не таким й безглуздими. І так відбувалося доти, доки в цих драматичних історіях про давні звитяги поступово не почала вимальовуватися одна наскрізна, наче тоненька тріщинка, спільна тема.З логічних, якщо не з гуманітарних міркувань, збереження боєздатності війська має бути першочерговим завданням командира. Інші його якості нічого не варті, якщо не залишиться товаришів, разом з якими вести бойові дії. Тому надмірні людські втрати і високі цифри жертв видаються добрим показником військової некомпетентності До цього  жанру належить і жахлива втрата людських життів у Кримській війні. Під час цієї кампанії чисельність армії знизилася на 30 відсотків через хвороби, недоїдання і виснаження. Чотирма основними факторами, що призвели до цього, схоже, були невігластво, брак ініціативи і винахідливості, повна зневага до добробуту молодших чинів і страх образити вище командування. (Найближчою аналогією такого ставлення в наш час можна вважати незграбну некомпетентність і черству байдужість лондонських муніципальних рад до проблем, спричинених повітряними нальотами під час бліцу 1940 і 1941 років; це були реакції неповоротких бюрократів, яких цікавив лише власний престиж.)Найдорожчий тип втрат людських ресурсів — це втрати, спричинені цілеспрямованою тактикою «стирання» ворожих сил, застосовуваної командуванням, яке розглядає солдатів як витратний матеріал. Так робили генерали, для яких збереження людських життів було менш важливим критерієм їхньої діяльності, ніж інші. Давнім, але промовистим прикладом цього явища є кампанії Наполеона, про що свідчить його вислів: «Така людина, як я, не вельми переймається життям мільйона людей». Мільйон чи більше вояків, що полягли при Соммі, під Верденом і Пашенделем, стали жертвами такого самого способу мислення.

ПРО КНИЖКУ «БІТКОЇНОВИЙ СТАНДАРТ. АЛЬТЕРНАТИВА ЦЕНТРАЛЬНИМ БАНКАМ» СЕЙФЕДІНА АММУСАБіткоїн став справжньою сенсацією, дієвим засобом для розрахунків у бізнесі та заощаджень мільйонів людей. Однак він, як і інші криптовалюти, досі оточений безліччю міфів, мало хто розуміє його справжнє значення для світової економіки.Сейфедін Аммус аналізує історію розвитку грошових систем, показуючи, як вони еволюціонували разом із суспільством. Він порівнює біткоїн із золотим стандартом, показує його невразливість до інфляції та емісії. Обмежена пропозиція та децентралізована структура криптовалюти створюють стійку й надійну альтернативу сучасним грошам, зменшують вплив урядів і центральних банків на економіку. Перекладена на понад 30 мов ця книжка вже стала важливим внеском у дискусію про блокчейн-технології, інновації у фінансових системах, майбутнє грошей і глобальної економіки.ПРО АВТОРА Сейфедін Аммус — незалежний дослідник, який вивчає і викладає біткоїн та економіку в традиції австрійської школи. Він має ступінь доктора філософії зі сталого розвитку в Колумбійському університеті та ступінь магістра з управління розвитком у Лондонській школі економіки.ВІДГУКИ НА КНИЖКУ:Я присвятив усю мою карєру вивченню праць про теорію грошей, золотий стандарт, порівняння грошових систем, центральні банки та пропозиції грошових і фінансових реформ... Книжка доктора Аммуса, «Біткоїновий стандарт», майстерно розглядає всі ці теми... Її важливо прочитати будь-кому, хто хоче дізнатися про роль, яку біткоїн може відіграти в майбутній системі вільних і надійних грошей. Доктор Джозеф Салерно, віцепрезидент з академічних питань Інституту Мізеса і редактор The Quarterly Journal of Austrian EconomicsКНИЖКИ НА СХОЖУ ТЕМАТИКУ:«Чипова війна. Боротьба за найважливішу технологію у світі», Кріс Міллер, «Наш Формат», 2024 рік«Світ на продаж. Як трейдери заробляють на ресурсах Землі», Хав'єр Блас, Джек Фарчі, «Наш Формат», 2024 рікЦИТАТИ З ВИДАННЯ:Хоча біткоїн є новим винаходом цифрової епохи, проблема, на розв’язання якої він претендує — а саме створення грошей, які перебувають під цілковитим контролем їхнього власника і які з великою імовірністю зберігатимуть вартість у довгостроковій перспективі,— давня як світ.Гроші, які легко виготовити, не є грошима взагалі, і легкі гроші не роблять суспільство багатшим — навпаки, вони збіднюють людей, віддаючи їхні важко зароблені надбання на продаж в обмін на щось, що було виготовлене дешево й легко.Уперше за час свого існування людство має доступ до товару, пропозиція якого жорстко обмежена. Хоч би скільки людей користувалося мережею, хоч би як зросла вартість біткоїна і хоч яке потужне було б обладнання для його видобутку, загальна кількість біткоїнів ніколи не перевищить 21 мільйон. Не існує технічної можливості, щоб збільшити його пропозицію у відповідь на підвищений попит. Якщо більше людей захоче придбати біткоїн, то єдиним способом задовольнити попит буде подорожчання його наявного запасу. Оскільки кожен біткоїн можна розділити на 100 мільйонів сатоші, то, якщо вартість біткоїна зростатиме, можна буде легко користуватися де-далі меншими одиницями. Так виникає новий тип активу, який добре підходить на роль засобу заощадження

Лідери фейкові та лідери справжні — у чому різниця? У здатності ставити потреби колег і компанії вище за власні, як переконує Саймон Сінек. Адже справжні лідери здатні пожертвувати своїм комфортом, ба навіть виживанням заради блага тих, про кого піклуються. Поки фейкові лідери керуються законами цинізму й корисливості, справжні лідери сприяють довірі та співпраці, вибудовуючи так зване Коло Безпеки всередині команди, захищаючи її від зовнішніх викликів. Цього закону дотримується морська піхота, а також керівники, що цінують співробітників і прагнуть досягти максимального процвітання своєї компанії. Як стати лідером, надихнути колег на плідну співпрацю, створити атмосферу впевнених і задоволених роботою професіоналів, здатних розв’язувати завдання будь-якої складності? «Справжні лідери їдять останніми» — це книжка для тих, хто прагне відчути значущість своєї праці й жадає довести це в колі сильної, стабільної та продуктивної команди, якій підвладні найсміливіші звершення.Про автораСаймон Сінек — етнограф за освітою, автор п’яти книжок, який досліджує патерни мислення, поведінки й комунікації між людьми та організаціями. Його виступ на TED Talk 2009 року став другим за кількістю переглядів і досі тримається серед десятки найкращих (понад 50 млн). У 2017 році ім’я Саймона навіть увійшло до п’ятірки найчастіших запитів на YouTube.

Книга «Під тінню Сатурна. Чоловічі психічні травми та їхнє зцілення» юнгіанського психоаналітика Джеймса Холліса присвячена проблемам чоловічих психічних травм та їх зціленню пропонуючи власну ефективну методику, що заснована на багаторічному досвіді автора. Д. Холліс певен, що сучасний чоловік може стати по-справжньому зрілою та осмисленою людиною, яка довіряє собі й вміє будувати довірчі стосунки з оточуючими, лише позбувшись усіх своїх травм, які могли бути викликані через відсутність коректного зразка маскулінності й присутність в негативному розумінні материнського комплексу. Джеймс Холліс — американський юнгіанський психоаналітик, письменник і оратор, який має приватну практику у Вашингтоні, округ Колумбія. Багато років працював виконавчим директором Освітнього центру Юнга в Х'юстоні, штат Техас, до 2019 року був виконавчим директором товариства Юнга у Вашингтоні, а наразі входить до ради директорів JSW. Холліс був першим директором із тренінгів у Філадельфійському інституті Юнга та є почесним віце-президентом Фонду Філемона (Philemon Foundation), який займається виключно творчістю Карла Юнга. Окрім того, є старшим аналітиком в Міжрегіональному товаристві юнгіанських аналітиків та спеціалізується на психологічному розвитку та духовному пошуку. Написав 19 книг і чимало статей, що досліджують теми самопізнання, особистісного розвитку, архетипів, духовності тощо.

Багато чого в житті ми не можемо досягти не через якісь зовнішні, об’єктивні перешкоди, а через внутрішні, суб’єктивні. Ми часто саботуємо свої плани, бо вони не відповідають нашим бажанням, суперечливі потреби заважають одна одній, а відтак усі зусилля наштовхуються на гору всередині нас і не приносять результату.- Що ж робити? - Як подолати внутрішню гору з перешкод, нагромаджену нами самими? Бріанна Вест, авторка світових бестселерів, пропонує насамперед проаналізувати наші внутрішні налаштування, які складаються зі звичок, емоційного інтелекту й травматичного досвіду, а потім опанувати методи, які допоможуть здолати внутрішню гору й досягти намічених цілей.

ПРО КНИЖКУ «ЛЮБОВНОПОДІБНІ ТА ІНШІ ЕСЕЇ ПРО НАШЕ ТВАРИННЕ ЖИТТЯ» РОБЕРТА САПОЛЬСКІЩо таке «генетична війна між чоловіками та жінками» і чи справді існує «ген розуму»? Чому і як соціальний статус впливає на наше здоров’я? Чи є помста біологічно запрограмованою? Роберт Сапольскі, нейробіолог і приматолог із чудовим почуттям гумору, показує: у нашій поведінці значно більше тваринного, ніж нам хочеться визнавати.«Любовноподібні» — це збірка блискучих есеїв, де складні теми на зразок генів, гормонів, стресу та сексуальності перетворюються на доступні та захопливі історії. Автор досліджує, як взаємодіють гени та середовище і чому ми не заручники своєї ДНК.Тут ви зустрінете мишку Дуґі, що мала «геніальну» пам’ять, поглянете в очі павіанам Джонатану і Ребецці та подивитеся на себе крізь призму біології. Якщо хочете зрозуміти людей краще, посміятись і трохи здивуватися — ця книжка саме для вас.ПРО АВТОРА Роберт Сапольскі — американський нейроендокринолог, професор біології, нейронауки і нейрохірургії в Стенфорді, науковий співробітник Національних музеїв Кенії. У 2008 році отримав Премію Карла Сагана за популяризацію науки. Публікується в New York Times, Wired, журналі Стенфордського університету. Автор низки книжок, зокрема «Чому зебри не страждають на виразку», «Біологія поведінки. Причини доброго і поганого в нас», «Визначено наперед. Життя без свободи волі».ВІДГУКИ НА КНИЖКУ:Поєднання Олівера Сакса та Девіда Фостера Воллеса... Сапольскі — це той професор, на чиїх курсах студенти несамовито веселилися і надихалися стати науковцями. Los Angeles TimesСапольскі дає змогу своїй нав’язливій цікавості приязно блукати, з веселим завзяттям шукаючи відповіді на загадки. New York Times Book ReviewІНШІ КНИЖКИ АВТОРА:«Визначено наперед. Життя без свободи волі», Роберт Сапольскі, «Наш Формат», 2025 рік. «Біологія поведінки. Причини доброго і поганого в нас», Роберт Сапольскі, «Наш Формат», 2021 рік. ЦИТАТИ З ВИДАННЯ:Отже, з одного боку, є наша природа: нейрони, хімічні сполуки мозку, гормони, і, звісно, на самому денці всієї мішанки — гени. З другого — те, що нас плекає: усі ті вітри середовища, які дмуть нам в обличчя і в спину. Усі в нашій галузі добре знають: немає сенсу протиставляти природу й середовище, варто говорити лише про їхню взаємодію. Але чомусь це кліше ніяк не приживеться. Когось обов’язково прагнуть виперти: щойно на сцену виходить новий ген і нібито «видає накази», «визначає» поведінку, вплив середовища негайно проголошують несуттєвим, випихають його геть.Зв’язок тіла і мозку, взаємна здатність регулювати одне одного — нині це одна із центральних тем біології. Тепер майже не залишилося запеклих дуалістів, які вважають, що людський розум вільно ширяє над усіма біологічними гвинтиками й гайками клітин тіла, органел і молекул. Ми — продукт усіх тих клітин, а наш мозок — також біологічний орган, не гірший за, скажімо, сечовий міхур, а круті турбозаряджені нейрони з кори головного мозку мають між собою значно більше спільного, ніж відмінного. Мозок — усього лиш орган, хай і солідний, і його функціонування неможливо уявити поза межами тіла. Як сказав нейробіолог Антоніо Дамасіо, «розум живе в тілі так само, як і в мозку».