Як уникнути динозавра, торнадо і долі «Титаніка»

Вижити... Це не те щоби аж надто тривіальна задача для українців в середині третього десятиліття у ХХІ столітті...  
 
Сподіваюся, в автора буде ще час і натхнення написати колись рекомендації, як саме потрібно втікати від автономних дронів-убивць, уникати прильотів балістичних ракет, де пересидіти ядерну війну і як вижити в геноцид. Навіть якщо він таке колись напише, навряд чи ми встигнемо скористатися його ретельно дослідженими порадами щодо реальних загроз, тому поки можна отримати задоволення, читаючи про уникнення гіпотетичних небезпек з минулого. 
 
Ідея книги настільки проста, аж дивно, що ніхто досі не здогадався написати щось подібне. Коді Кессіді популяризує науку нестандартними способами, адже він пропонує читачам вижити в умовах ну дуже великих проблем: пішки втекти від тиранозавра, врятуватися, пливучи на «Титаніку», уникнути Чорної Смерті, вчасно покинути Помпею під час виверження Везувію, перехитрити найбільше, найруйнівніше в історії торнадо, та вдало пережити ще десяток інших катастрофічних загроз. Звісно, це може бути непросто, та і автор не дає стовідсоткових гарантій. Та кожен з цих варіантів виглядає,  наче реалістичний план, адже в кожній із цих ситуацій принаймні хтось один, але вижив.  
 
«Вижити» — це не зовсім покрокові інструкції, якими можна буде користуватися після того, як винайдуть Машина Часу. Втім ці гіпотетичні «історії успіху», розказані з таким запалом і знанням обставин трагедій та фактів історії, що є спокуса спробувати прожити подібне принаймні в уяві. 
 
Коді Кессіді постійно звертається прямо до читача, робить це достатньо відверто і часто, щоразу все більше розширюючи пролом у «четвертій стіні». Тож коли розпочинається історія з голодною зимівлею на березі озера, у передгір'ях Сьєрра-Невади на Дикому Заході, значення слів «поворот не туди» набуває свіжих, але не менш жаских конотацій. 
 
Я не вважаю себе аж надто тупим або малоерудованим, але про чималу купу історичних фактів я дізнався щойно з цієї книги. Наприклад про те, що египетські піраміди будували не раби або про обставини загибелі динозаврів. Не кажучи вже про доволі демократичні порядки піратського флоту Чорної Бороди та багато цікавих подробиць з подорожі Магеллана і процесу потопання «Титаніка». 
 
Особливо чутливим читачам і читачкам я би не радив читати розповідь про виживання загону Доннера, а з іншого боку — як інакше ви дізнаєтеся про хвацький хист автора на поприщі провокативних тез та чорного гумору, га?