«Загін неприкаяних. Вчені і шпигуни які стали на заваді атомній бомбі Гітлера»

Відповідність назви наповненню — один із критеріїв оцінювання праці, що просто неможливо оминути, позаяк саме слова на обкладинці та коротенька преамбула найчастіше гарантують потрапляння книги до кошика, тоді як вміст за своєю природою залишається прихованим.

Назва налаштовує, і коли очікування стикаються зі жорстокою реальністю, відбувається викид неприборкуваної енергії гнівного відгуку.

Тут будуть німці і дейтерій, Кеннеді та Мангеттенський проєкт, шпигуни, вундерваффе та наука, бейсбол, цей американський «балєт», звісно, русскіє, з якими Штати вже ніколи не переріжуть пуповину, — характерно, що асоціювання русскості з крайньою жорстокістю американці прийняли as is без якихось критичних заперечень, — і купа побрехеньок та історій справжніх, цікавинок, людей, країн і сюжетів.

Файно перекладена, попри «старлетки» та ще кілька неоковорних термінів, ця подрібнена розділами, епізодами й хронологією інформаційна маса, драматизована елементами комедії, споживається без усякого спротиву, втім, підозрюю, майже не лишає по собі якоїсь поживи, допіру живильний фастфуд, що даруватиме хіба моменти цікавих фактів під час посиденьок під оковиту.

Ця праця не катастрофа і не маячня, проте той самий «загін» у кількости двох з половиною головних дійових осіб з’явиться тільки ближче до завершення, хіба як призвідник усієї катавасії, далеко не наріжний стержень оповіди. Переплетений надто слабкими зв’язками, цей сторітелінг безнадійно розсипається на добірку фактів з історії ядерного поділу в часи Другої світової.

Вельми посередньо, навіює непозбувну бентегу, адже там і сям це вже десь можна було почути. Рекомендую дочекатися «Створення атомної бомби» Річарда Родса від Лабораторії, видання якої повністю «канібалізує» «Загін неприкаяних».