Книжка, після якої хочеться читати ще
Це справді максимально кайфова книга. Якби я так умів, якби я міг не спати, то дочитав би її ще в ніч першої доби від початку читання. "Як читати українських класиків і кайфувати від цього" Ростислава Семківа неможливо відкласти, та і не хочеться.
Автор обґрунтовує свій вибір десяти найголовніших представників українського красного письменства і кожному знаходить час та місце в структурі книги.
Ось вони — наші найкращі, ті, без кого неможливо уявити ані української літератури, ані світової культури в такому вигляді, до якого ми зараз дожилися: Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Микола Хвильовий, Богдан-Ігор Антонич, Василь Стус.
З Ростиславом Семківим складно сперечатися, коли він у чітко структурованому і написаному без зайвого пафосу, але з гумором, вайбовому і страшенно цікавому тексті відверто звертається до читачів, мовляв "Ви забили? Ви забули? То я вам напам'ятаю!".
Хто вони? Як стали письменниками і чому їх вважають класиками? Що написали? Які їхні твори обов'язково треба прочитати і в якому порядку це краще робити? Чому так? Що там є такого важливого або цікавого? Де шукати додаткову інформацію, куди пірнати при бажанні заглибитися у вивчення кожного з цих авторів та авторок?
Я дуже люблю такі книги, які не лише спонукають і надихають читати більше, але й рекомендують, що саме. В цьому сенсі "Як читати українських класиків" — це винятковий perfect match Кого читати? Що читати? Чому? Пана Ростислава, коли він пише або говорить про літературу, можна слухати безкінечно.
Популяризація читання серед широких людин потребує хірургічної точності. Інакше там пануватимуть дурнуваті стереотипи, на кшталт "літератури про село і страждання". Ото хіба "Енеїду" можна читати всім і кожному: цей "фанфік" про класичний античний сюжет, написаний бароково та весело не зацінить лише хтось такий, хто не має серця. А коли пан Ростислав каже, що Еней — як Хан Соло у "Зоряних війнах" або Рон з "Гаррі Поттера", це мусить розтопити навіть скам'янілу душу.
Максимальне задоволення від цієї книги я отримав не лише у безпосередньому процесі читання, але й обмірковуючи подальші читацькі плани: дещо треба буде прочитати вперше в житті, а чимало хочеться — з нового погляду і набутою оптикою — перечитати.
А раптом, з часом, творів десяти суперкласиків виявиться замало, Ростислав Семків дає список з 300+ книг українських письменників художньої прози, поезії, мемуарів, драматургії та есеїстики, щоби нам було чим займатися в старості, якщо ми до неї доживемо.