«Чипова війна» — не тільки і не стільки про чипи
Я помилився. Я розгортав цю книжку, сподіваючись, що зараз дізнаюся щось про бізнесові кейси Intel і подібних компаній, про те, як вони придумували свої чипи і як обходили конкурентів на шляху. Не буду багатослівним, скажу просто: все не зовсім так.
«Чипова війна» — не тільки і не стільки про чипи. Вона про венчурне інвестування, про інновації, про пригодницьку, драматичну, несподівану історію розвитку нових ідей і технологій, про крихкість сучасного світу.
Просто неймовірно, наскільки сильно доля людства часом залежить від деяких винаходів. Якби приблизно 50 років тому не з’явилася маленька штучка розміром 3 ×4 міліметри, можливо, я зараз писав би цей текст від руки чи набирав на друкарській машинці. Осучасненій, та все ж. Можливо, комп’ютер так і лишився б тридцятитонною махиною, яку застосовують лише для військових і на державному рівні. Можливо, ми не мали б ані смартфона, ані VR-технологій, інакше працювали б фондові біржі... Без мікропроцесорів уся історія людства могла б розвернутися інакше.
Тепер я половину часу працюю з брендами як маркетолог, а половину — зі стартапами як інвестор. Нещодавно я зрозумів: це дві сторони однієї науки — як розвивати й створювати нове. Розуміти людей, відчувати їхній біль, знаходити нові технологічні розв’язання старих проблем і робити це нормою, звичкою, стійким бізнесом. Тепер нам може здаватися, що все нове вже придумали до нас — але є висока ймовірність, що так думали й в Intel на початку 1980-х. Але вони зробили свій крок. Один крок — і все змінилося.
Ця книжка — обов’язкова до прочитання всім, хто хоче створювати нове, розуміти, як розвивається світ, і трішки глибше бачити, як він влаштований.
