Володимир В’ятрович разом з усім українським народом опинився у вирі історії.

Володимир В’ятрович. Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну. 

Зазвичай історики пишуть історію за підсумками подій, часто через багато років чи навіть століть, на основі аналізу документів епохи та записаних свідчень учасників. Не часто випадає історику самому стати учасником епохальних подій, про які потім складатимуть легенди.

В такий момент у нього виникає два бажання: по-перше, записати все для подальшого аналізу, для наступних поколінь; по-друге, пояснити негайно самому собі та людям навколо суть того, що відбувається. 

Володимир В’ятрович разом з усім українським народом опинився у вирі історії. І безпосередньо з цього виру, з київського ТрО перших буремних днів, записував подкасти про поточні події. Але як історику йому кортіло пов’язати ці події з предметом своїх наукових досліджень — з визвольною боротьбою українців протягом всього XX сторіччя. 

Паралелей виявилося значно більше, ніж здавалося би на перший погляд. Кожна подія 2022 року витягувала з пам’яті очевидні аналогії й неочікувані паралелі, вивчені та невивчені уроки минулого. В результаті вийшла розлога мозаїка подій, що розтяглися на сторіччя: від УНР та більшовицької навали — через Голодомор — Другу світову, ОУН та УПА — українських дисидентів — до незалежності, становлення держави й нинішньої війни. 

Водночас стилістика книжки залишилася початкова — як серія подкастів в реальному часі із виру подій. Це могло стати особистим щоденником, а стало щоденником нації, який містить події одного сторіччя. Від першої, програної тоді битви — до остаточної (віримо в це) перемоги. «Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі…» — мені ці слова звучать як рефрен до кожного з 45 розділів. 

Книга розкішно ілюстрована малюнками Нікіти Тітова, тож матимете ще й колекцію його творів.