«Від країни козаків до країни селян. Україна на видноколі Заходу у XVI–XIX ст.»

• Автор: Андреас Каппелер
• Назва: Від країни козаків до країни селян: Україна на видноколі Заходу у XVI-XVIII ст"
• Видавництво: "Літопис"

Андреас Каппелер – швейцарський історик, професор Віденського університету, який протягом майже всієї академічної кар’єри досліджує східноєвропейський регіон, і Україну в тому числі. 
З автором я був раніше знайомий через його працю «Нерівні брати: українці і росіяни від середньовіччя до сучасності», яка мені дуже сподобалась.

У праці «Від країни козаків до країни селян» автор аналізує образ України у французьких, німецькомовних, італійських та англійських джерелах, починаючи від кінця 16 століття, коли Україна (точніше, козаки) вперше починає звучати в творах, і до середини 19 століття, коли Україна остаточно перетворилася на романтично-ідеалістичну територію хліба, селян і пісень.

Насправді неймовірно цікаво читати про те, як козаки з кожним твором все більше з’являлись в творах західноєвропейських діячів, як розширювались знання і уявлення про Русь, Рутенію, Сарматію, Росію, Червону Русь, Подолію, і, зрештою, Україну, яка довгий час мислилась в межах Київського та Брацлавського воєводств Речі Посполитої. 

Козаки – головні хедлайнери України в західних творах у 16-18 століттях. 

Європа сприймає їх як свободолюбивих, дещо анархічних і злодійкуватих, але сміливих та відважних захисників «християнської цивілізації» від нашестя мусульман. 

На відміну від козаків, з тодішній західній думці майже нема української науки та релігії – Петро Могила зустрічається рідко, так само маже нема Берестейської унії. Думаю, в умовній Франції мало розуміли православно-католицькі батли часів Речі Посполитої

Дуже цікаво було читати про західну рецепцію повстання Хмельницького і образу Мазепи. Це два гетьмани, які дійсно міцно стояли в західних уявленнях про Україну, всі інші гетьмани зустрічаються спорадично, або відсутні взагалі.

Після Мазепи Україна зникає з видноколу Заходу і з’являється там у ІІ половині XVIII століття вже в творах діячів Просвітництва.
Епоха Просвітництва співпала в часі з остаточною ліквідацією козацького устрою та української автономії.

Тому в працях діячів епохи Просвітництва (того ж Вольтера) Україна перетворюється на Малоросію, а українських козаків, грізних воїнів, розбишак і захисників «віри руської» заміняють милі, теплі і затишні українські селяни. Хати, пісні, купа традицій ну і все те, що ми називаємо «Садок вишневий коло хати»

Десятки записок та спогадів подорожніх, дипломатів та службовців, що так чи інакше в кінці 18-на початку 19 століття відвідували Російську імперію, описують Україну після втрати державності. Мало хто з них поєднує цю Україну (частіше її називають Малоросією) з козацькими часами і козацькою державністю.  Для багатьох Україна – хлібний край з дуже добрими і працьовитими людьми. 

Закінчує Каппелер свою працю рецепцією на Заході творів Шевченка та Гоголя.

Як підсумок скажу, що це – дуже важлива праця для розуміння України. 

Завжди треба брати не тільки оптику «що я бачу про себе», а «як це виглядає зі сторони». 

Ця праця дійсно дає уявлення про те, як нас бачили і розуміли протягом 16-19 століття, і це важливо для сучасності, адже захід сьогодні знову відкриває Україну, так само як раніше вже робив це двічі – спочатку як країну козаків, потім як країну селян.

Третя «відкриття» України має остаточно утвердити нас як частину західної цивілізації, бо якщо ми знову програємо і зникнемо на 50-100 років як окремий суб’єкт взаємодії, дослідження, розуміння і прийняття, то хто його зна, четвертого відкриття може і не бути.