В книзі описаний багато в чому уявний, романтизований світ, якого більше нема
- Автор: Ірина Пустиннікова
- Назва: Карпати: коротка історія мандрів
- Видавництво: "Локальна історія"
По-перше – це естетично.
Не буду називати видавництва, але ви точно хоч раз в житті (а, скоріше, не раз) бували в ситуації, коли навіть найкращу книгу зіпсує несмак редактора та дизайнера.
Тут же – просто рай для очей. І я не тільки про обкладинку. Шрифт, холодно-блакитна колористика, правильні відступи, зі смаком розміщені фото, плюшки у вигляді кольорових позначень сторінок та назв розділів, якісь візерунки згори сторінки – коротше, цю книгу приємно тримати в руках, навіть якщо ви не плануєте її читати. Бо іноді буває навпаки – ти дуже хочеш прочитати книжку, але тобі просто неприємно на неї дивитись.
По-друге – це інформативно і водночас лаконічно.
На кожен карпатський курорт – по 15-20 сторінок, достатньо, щоб дізнатись щось цікаве, але недостатньо, щоб почало набридати, якщо ти не дуже в темі (як я, наприклад).
Фотографії, цікаві історії про творців туризму в конкретній місцині, готелі, санаторії, дозвілля, що скільки коштує, хто приїздить, як розвивалась інфраструктура і таке інше.
Це може бути цікаво читати навіть тим, хто ніколи в Карпатах не бував, бо дійсно зі смаком написано.
По-третє – це атмосферно
В книзі описаний багато в чому уявний, романтизований світ, якого більше нема.
Попри те, що книга написана про не найпростіший період української історії – І половину XX століття, в книзі взагалі не відчувається політики. Весь україно-німецько-польсько-чехословацький батл в більшості своїй не відчувається на сторінках цієї книги, хоча опосередковано, в деяких історіях, він, звісно, присутній.
Це мені нагадало умовний 2012, коли ти на 10 днів їхав у Крим, де гори, море, атракції і смачна кухня, попри те, що інші 345 днів на рік ти їхав би у Крим, де нема українських шкіл, чорноморський флот і повсюдна присутність Росії.
В цій книзі за так само. Навіть вишколи «Пласту» чи перебування тут діячів ОУН чи Карпатської Січі сприймаються по іншому – трошки менш політично і більш відпочинково.
Хочу окремо привітати видавництво «Локальна історія» з чудовим дебютом.
Дуже радий, що проєкт розвивається і масштабується. По можливості, буду купувати все, що видається. Давно хотів, навіть мріяв, щоб в нас з’явилось «історичне» видавництво, і я радий, що ЛІ позбавила мене необхідності колись відкривати таке видавництво)