«Вузький коридор» для України

Із великим зацікавленням прочитав «Чому нації занепадають».

Хоча відповідь на питання сформульоване в заголовку в книзі виглядала неповною. На думку авторів основою розвитку держави є інституції (політичні та економічні), якщо вони здатні включати у політичні та економічні процеси громадян.

Нова книга Аджемоґлу і Робінсона є своєрідним продовження і доповнення до попередньої. Мені видається навіть цікавішою (не лише тому, що тут значно більше історії),переконливішою, і головне - більш актуальною для України, де формально створено чимало правильних інституцій, які на жаль не виконали сповна своєї ролі.

У «Вузькому коридорі» про те, що розвиток забезпечується у постійному змаганні між державою і суспільством. В коридор, де відбувається прогрес, країна потрапляє завдяки взаємній збалансованості цих двох чинників, які мають бути однаково сильними.

Відновлення незалежності України в 1991 стало часом становлення і держави, яка ще довгий час опиралася на інституції та процедури успадковані від СРСР, та українського суспільства, що було одним із інструментів боротьби проти попередньої держави СРСР. То ж в українських реаліях природній процес змагання цих двох чинників часом переростав у протистояння через крайнощі з обох боків: бажання представників державного апарату гратися в СРСР і придушувати будь-які неконтрольовані активності, а представників суспільства бачити загрозу у будь-якому державному апараті, адже держава для українців завжди була чужою. В результаті ми мали слабку державу, яка бореться із слабким суспільством.

Ситуацію змінила зовнішня загроза в 2014, початок війни з Росією. Дуже ймовірним став колапс держави, її завоювання сусідньою, яка успішно знищила власне суспільство і повернулася в часи СРСР. Тому значна частина представників громадянського суспільства пішла в органи державної влади, посилюючи їх, інші залишилися контролювати її з боку громадськості. Суперечок між обома чинниками розвитку було багато, але вони не виходили за рамки суперечок і забеспечували цей розвиток. Україна намацала свій шлях у «вузький коридор».

Ми знову випали з нього через незадоволених швидкістю просування цим коридором.

Через те, що повірили популістам, які обіцяли що насправді можна рухатися ним швидше і легше.

Через те, що повірили медіа, які переконували нас ніби ми не наблизилися навіть до цього коридору.

Повернення буде важчим - бо знову маємо слабку державну владу сформовану популістами і суттєво ослаблене походом у владу в 2014-2019 громадянське суспільство.

Але мусимо пробувати знову і книга «Вузький коридор» корисна і актуальна для нас.

Тому дякую Наш Формат та Кириченко Владислав за публікацію українською.