Запорука успіху держав Північної Європи - це професіоналізм і націоналізм
Книга про те, що в основі успіху держав Північної Європи (Данії, Норвегії, Швеції, Фінляндії) - не сприятливі природньо-кліматичні умови (вони там точно не такі), чи наявність якихось викопних ресурсів, а зусилля еліти спрямовані на розвиток усього суспільства і кожного його члена зокрема.
«Народ не звільнював себе і не розвивав свідомості, поки аристократи, інтелігенція й духовенство не розробили для нього структур та наративів, які наблизили свободу».
Це зайняло дві сотні років, але дало потужний результат.
В основі їхнього розвитку філософія більдунгу, яким еліта захопила усі прошарки суспільства.
“Більдунг - це те, що залишиться, навіть коли ми забудемо все, чого навчалися».
Більдунг - це не навчання чогось конкретного, це навчитися вчитися. Це процес, який здійснюється через народні школи, гуртки, спортивні товариства, розвиває як окрему особу так і ціле суспільство, виховуючи почуття приналежності до народу і відповідальності перед ним.
Особистий розвиток і розвиток суспільства/держави взаємопов’язані, адже особистий розвиток - основа національного.
Запорука успіху держав Північної Європи - це професіоналізм і націоналізм.
«Націоналізм - це культурний процес, який є фундаментом для успішної демократії нації-держави. Отже національну солідарність і належність варто культивувати разом із народним більдунгом та освітою через вивчення й розвиток культурної спадщини».
Книга - і про те, що варто робити нам, українцям, і про те, що наші предки робили все правильно, розвиваючи українську націю.
Тому що їх більдунг, майже точно про наш просвітницький рух в ХІХ і ХХ століттях - через «Просвіти», читалньні, кооперативи, спортивні гуртки. Так українці вчилися розвивати себе і водночас творили націю. При чому, на відміну від данців, шведів чи норвежців, вони реалізували свій більдунг не просто не маючи державної підтримки, а часто навпаки - долаючи спротив чужих держав, які не бажали розвитку українського національного руху.
На жаль, плоди нашого більдунгу значною мірою демонтовані двома світовими війнами, та особливо понад півстолітнім пануванням комунізму. Тоталітарний режим нищив як основи національної ідентичності українців, так і наше вміння до самонавчання і кооперації, відчуття взаємної довіри та відповідальності.
Нині відроджуючи свою державу маємо можливість використати як досвід успішних країн Північної Європи, так і наш український.
Маємо розуміти: успішна держава - це результат не лише побудови правильних структур, інституцій, правил, але й розвитку громадян.
На жаль, реформатори в Україні здебільшого свої зусилля зосереджували лише на першому, друге залишаючи поза увагою. Відтак самі реформатори, які особисто досягали значного рівня розвитку, брали на себе відповідальність за майбутнє країни, часто втрачали зв‘язок із рештою суспільства. І, звісно, програвали на наступних виборах, не отримавши підтримки загалу.
Вони як паровози, що мчали вперед, гублячи позаду вагончики. Тому нам потрібні не лише реформи, але й більдунг чи просвітництво, яке сприяло б розвитку всього суспільства. Тільки так ми зможемо надолужити втрачене ХХ століття і успішно реалізувати себе в ХХІ. Це розуміли наші предки, це врешті усвідомити маємо і ми.
Дякую видавництву Наш Формат за видання книги українською. Актуальна і потрібна для України книга.
Рекомендую разом із книгою Робінсона та Аджемоглу «Вузький коридор» кожному, хто готовий брати на себе відповідальність за зміни в нашій державі.
