Ці фішки «зіграють» лише тоді, коли ви дійсно зацікавлені і робите це щиро і в тему

Що робити на першому побаченні, щоб запросили і на друге, та що є запорукою хорошого публічного виступу?

Відволічусь від фестивалю. Розкажу про класний нон-фікшн «Чарівні слова», який півночі читала

У книзі є багато практичних порад, які прямо вже бери й використовуй. 

Кого ймовірніше покличуть на друге побачення? Того, хто на першому проявляв цікавість до співрозмовника. 

Як? Ставив питання, більше слухав, а не говорив, уточнював і був зацікавленим. 

Помітили, що в останньому реченні дієслова в минулому часі? Так от — якщо пишете відгуки/ описуєте враження/ ділитесь досвідом — сприймати інформацію будуть краще якщо ви напишете в теперішньому часі. 

«В ресторані подавали смачні страви». Може колись і подавали, а сьогодні вже ні. 

Відгук «в ресторані подають смачні страви» у теперішньому часі вказує на щось загальніше, триваліше. Теперішній час натякає на стабільність, а не на особисту думку однієї людини. Тому якщо ви перетворите минуле на теперішнє, люди охочіше дослухаються до ваших слів. 

Нічого надзвичайного, правда? Але прикольно. І ці твердження автор підкріплює відповідними дослідженнями. 

Тут і про публічні виступи і про співбесіди, і, як написала вище, про побачення. 

Наприклад, лайфгак для публічного виступу — пауза буде сприйматись краще, ніж «еее». Перше дасть сигнал, що ви думаєте перед тим, як казати, коли другий варіант зробить з вас невпевненого спікера. Тому краще помовчати, сформулювати думку і тоді говорити. 

І що мені імпонує, автор часто уточнює, що всі ці фішки «зіграють» лише тоді, коли ви дійсно зацікавлені і робите це щиро і в тему. А не прийшли на побачення з заготовленими питаннями і понеслись по списку. 

Це вже друга прикольна книга цього автора. За першою у Олексія був навіть нон-фікшн клуб. Де, до речі, була присутня людина з видавництва, тому можна було почути багато ексклюзивного та цікавого.