«Про нас із тобою. Про всіх наших»

Я пишу цю передмову в перерві між бойовими діями, у яких бере участь мій підрозділ.

Так сталося, що книжку, яку ви тримаєте в руках, ми згадуємо десь раз на декілька тижнів. Іноді серйозно, посилаючись на неї чи цитуючи, або жартома, коли треба розрядити напружену обстановку, яка час від часу складається у тих, хто разом переживає важкі часи.

Декілька років тому, коли я вперше прочитав «Племʼя», то одразу ж придбав з десяток примірників і розіслав своїм друзям, адже мені хотілося поділитися з ними ідеями, які автор виклав у своїй роботі. Коли мене питали, про що книжка, яку вони від мене отримали, я казав: «Про нас із тобою. Про всіх наших».

Я радив прочитати «Племʼя» дуже багатьом своїм знайомим, учням та підписникам. Особливо тим, хто проходив через особисті випробування. 

З 24 ЛЮТОГО 2022 року ми всі, українці, зіткнулися з пітьмою: хтось уперше, хтось просто по-новому. Багато хто запитував себе: як це пережити, як впоратися з тим, що принесла нова реальність ракетних обстрілів, безлюдних вулиць, холодних осель, розлуки з рідними, страху і гніву? Є багато способів відповісти на ці питання. Один із них — прочитати «Племʼя».

Ця книжка — не підручник, тож тут немає задач, але є деякі відповіді.

Тут небагато чого можна вивчити, але багато чого можна навчитися. Автор веде нас від прикладу життєвого ладу американських індіанців, через розповідь про війну в Югославії, випробування стійкості військових в Іраку чи Афганістані до проблем депресії, ПТСР та космічної самотності, що її переживає сучасна людина. Усе це через особистий досвід автора, його роздуми і висновки.

Свого часу «Племʼя» допомогло мені краще зрозуміти, через що я проходив, свій біль від втрати дорогих мені людей, свій гнів та розпач.

Іноді, читаючи цю книжку, я ловив себе на думці, що вона написана саме для мене - наче автор знав усе, що було в мене на серці, все, про що я хотів запитати, якби хтось міг знати потрібні відповіді: від помірної апеляції до психофізіології і дії гормонів до посилання на ідеї великих мислителів. Було зроблено все, щоб потрібні думки дісталися людини, що їх потребувала.

Зараз саме той час, коли ідеї із «Племені» можуть бути корисними всім нам: тим, хто мерзне в окопах, хто збирає і везе волонтерську допомогу, тим, хто чекає на повернення додому, і тим, хто просто хоче знайти шлях у тіні, що впала на долю українців.
Я щиро вірю, що ця книжка стане вам у пригоді, що частково пояснить вам себе, що зможе зробити в ці темні часи ваш шлях трохи легшим.