Люди, будь-ласка, читайте книжки, це корисно

Як це, увійти у владний кабінет напередодні великої війни?

Що таке розгубленість еліт і чим придушити в зародку бажання домовитися десь посередині?

Що таке усвідомлювати, що атака буде нищівною і лихоманливо готуватися (!) її зустріти? 

Як це, просити серйозну зброю у США, а у відповідь чути пропозиції матеріально-промислової допомоги?

Як це, бачити, що покластися на Францію не можеш, бо вона неспроможна на відвагу опору?

Як достукатися до суспільства, що легко не буде і взагалі наважитися говорити із ним, як із дорослими - відверто?

Цікаві паралелі в часі. Здається, у весняних активностях Бориса Джонсона Лондон-Київ-Лондон, серед спонукальних факторів було і відчуття вже баченого - в 1940-41 роках Британія переживала багато моментів, які Україна переживала у 2022. 

Джонсон знає Черчилля і не лише фактажно, а й відчуває... Він точно прожив, екстраполював на себе ЩО проживав Черчилль в 40-му.
Подейкують, саме Джонсона посил, спонукав товариство на Банковій не йти стежкою Петена.
І таки жаль, що Україна минулої зими не мала опції "наш Черчилль". А усі показушні порівняння W. із В. це відверто незаслужена патока для другого - незрівнянно все. 

Велич і ницість.
Знайдіть час на книгу Еріка Ларсона. Тут знов про нетривіальність постаті Черчилля, і про залаштункові "дрібниці", що змінювали все...

Наш Формат знову видав правильний і вчасний текст.