Протестантський аскетизм змінив ставлення до багатства
«Протестантська етика і дух капіталізму» вважається класикою соціологічної та історичної думки початку 20 століття.
Ця праця вийшла друком у 1905 році і до сьогодні не втрачає своєї популярності як в середовищі академічних спільнот, так і для пересічних любителів історії, економіки та релігії.
Німецький соціолог Макс Вебер в своїй праці спробував довести зв’язок між віросповіданням і поширенням капіталістичних відносин.
Вебер говорить, що в часи масового зародження і поширення капіталізму (17-18 століття) саме протестантські спільноти – КАЛЬВІНІСТИ, МЕТОДИСТИ, КВАКЕРИ, МЕНОНІТИ, БАПТИСТИ – стали були провідниками поширення капіталізму і саме релігійні концепції цих протестантських течій зіграли важливу роль в розвитку капіталізму.
Чому так?
Макс Вебер пояснює це кардинально новим аскетичним релігійним світоглядом, який сформувався в результаті Реформації в Європі.
Католицька церква вважала працю заради збагачення злом і гріхом, часто засуджуючи підприємливість та ініціативність.
Цей світ – злий і тимчасовий – говорила вона. В ньому нема до чого прагнути, окрім як до вічного спасіння в житті майбутньому.
Такий постулат католицтва не заохочував більшість населення до системної економічної діяльності.
В протестантських же віровченнях кардинально змінилось ставлення до роботи і багатства, оскільки там існувало вчення про ПЕРЕДВИЗНАЧЕННЯ – ключова штука, яка дає змогу зрозуміти, чому баптисти, кальвіністи та інші протестантські церкви так ревно ставились до своєї економічної діяльності.
Католицька (так само як і православна) догматика говорить, що вчинки людини на землі впливають на її майбутнє, що покаяння, сповідь, причастя – це запорука майбутнього вічного життя, тому його треба ще заслужити.
Протестантське вчення про передвизначення говорить про те, що від людини в справі спасіння мало що залежить.
Бог вже наперед знає, хто спасеться, а хто ні, і намагатись вплинути на волю Бога – це неймовірне богохульство і сумнів у Божій величі.
І тому головне заняття людини на землі – не пошук спасіння, а примноження Божого порядку на землі, прославляння своїми ділами світу Божого.
А невтомна праця – це не гріх і не зацикленість на мирських потребах, а бажання прославити Бога і його світ.
Тому ставлення до праці в період зародження капіталістичних відносин в католиків і протестантів суттєво різнилось – для одних це лише життєва необхідність з розряду «щоб не померти з голоду» для інших – вияв Божої любові і Божого благословення.
Ще один важливий аспект, який зумовив розвиток капіталізму в протестантських громадах – це відношення до багатства.
Католицька церква засуджувала багатство як гріх, як диявольську спокусу. І до сьогодні католицька і православна церква сповідують культ бідних мучеників, як тих, хто страждає в цьому світі заради спасіння в майбутньому.
Заможні люди часто відчували свою вину за своє багатство, жертвуючи церкві величезні статки, таким чином намагаючись заробити прощення за свою «гріховну» діяльність.
Протестантський аскетизм змінив ставлення до багатства.
Це – не гріх, бо воно не для себе, не для задоволення власних потреб. Багатство – це вияв Божої ласки і спасіння, адже якщо в тебе все виходить, якщо твої статки примножуються – невже це не вияв божої любові? Невже цього треба соромитись і уникати?
Багатство – не ціль, а спосіб прославляння Бога і можливість робити Його світ кращим.
Праця – не необхідність, а обов’язок і покликання кожної людини.
Адже протестанти мають вчення передвизначення, і якщо Бог поставив тебе на це місце і дав тобі цю професію – значить ревно виконуй його волю і працюй на благо його.
Саме ці ідеї і призвели до того, що у 17-18 столітті саме протестантська етика дуже сильно вплинула на розвиток капіталістичних відносин.
І не дарма саме протестантські регіони є «батьками» капіталістичний відносин – Нідерланди, Швейцарія, Англія, протестантські регіони Франції, Німеччини, пізніше США.
А такі консервативні католицькі території як Італія, Іспанія, Польща, деякі німецькі землі пізніше змушені будуть наздоганяти своїх, більш підприємливих, сусідів.
Бо якісно новий капіталістичний стрибок зроблять саме протестантські регіони.
Звісно з часом всі ці відмінності зітруться.
Велика Французька Революція, епоха Просвітництва, падіння авторитету церкви, секуляризація – все це призведе до зменшення, а то й повного нівелювання релігійного чинника в економічних відносинах, і вже в 19-20 столітті складно говорити про вирішальну роль релігійної етики серед широкого загалу найбільш успішних капіталістів.
Але для 17-18 століття цей вплив був дуже серйозний, і Макс Вебер у своїй праці показав, що існувала пряма залежність між віросповіданням та рівнем економічного достатку регіону або країни.
