Останнім часом скандинавське в моді
«… Сьогодні, якщо ми хочемо розуміти і бути здатними нести відповідальність за своє суспільство в демократичний спосіб чи в будь-якій демократичній формі, маємо розуміти надзвичайно велику потребу у формальній освіті, школах, культурних заходах, літературі, бібліотеках та всіх аспектах більдунгу…»
Останнім часом скандинавське в моді.
Рейтинги найщасливіших країн, «живи як хюґе», освіта і таке інше.
Не так давно вийшла книга про нордичний секрет краси й там я вперше почув таке слово як більдунг.
Ну почув та й почув, але потім це слово з’явилось ще на одній обкладинці вже не в контексті краси та сили, а в контексті функціонування людини і суспільства.
Після прочитання цієї книги тепер я знаю, як називається все те, про що ми говоримо вже багато років в контексті нашої освіти і це те, що ми робимо в моїй школі.
Це і є більдунг, який кожен називає по різному.
Що воно таке?
Більдунг – це слово, яке не має прямого перекладу в більшості мов і перекладається з німецької щось типу як «формування цілісної особистості»
Концепція більдунгу говорить, що для повноцінного виховання здорової людини і здорового суспільства звичайної освіти недостатньо. Тобто всі оці факти й події, теорії й теореми – це все добре, але цього ніколи не буде досить.
Людина, яка просто відходила 11 років на уроки – це не про свідомого громадянина, який готовий брати на себе відповідальність, змінювати щось навколо себе – ні, це лише про дорослого-виконавця і країну, як навряд здійснить якісний стрибок.
Хороший майбутній громадянин – це той, хто вихований не тільки розумово, а й етично, естетично, культурно, має вкоріненість в традицію та розуміє, як працює влада.
З точки зору більдунгу для виховання майбутнього громадянина не просто бажаним, а необхідним є все те, що ми називаємо позашкільною активністю - гуртки, походи, бібліотеки, подорожі, скаутські організації, театри, і ще купа інших важливих речей.
Авторка говорить про формування більдунгу у середині 19 століття, який був важливий для формування молодих націй (народні школи, просвіта неписемних, театри, культура).
До-речі, трошки зачіпає й Україну, наводячи приклад нашої мережі «Просвіт» та «Пласту» в І половині ХХ століття як важливої складової першого етапу більдунгу.
Другий етап – це сучасний, вже не національний, а громадянський більдунг, який намагається знайти баланс між традицією та сучасними викликами (на думку авторки – не завжди це виходить)
Далі - цікава думка, яка мені дуже імпонує:
Людина вповні не може пізнати свою культуру, поки вона не пізнає ще якусь. Коли ти можеш порівнювати – твоє усвідомлення власного більш цілісне і глибоке, навіть трошки критичне, але це необхідно.
Тому якісне, динамічне суспільство ніколи не має закриватись і варитись у власному соку. Так, воно не має віддати себе іншій культурі, водночас обов’язково має знаходити баланс між традицією та пізнанням іншого.
Більдунг – це про людину і суспільство, які відкриті до змін, водночас міцно стоять в своїй культурі та традиції.
Як на мене, це ідеальний баланс, якого в нас, українців, ще немає.
Ми або занадто закриваємось у власному, оберігаючи його, не допускаємо жодного критичного погляду зі сторони (і це цілком зрозуміло, ми протягом століть мали зберігати себе від знищення), або ж занадто відкриваємо себе, і з того виходять «космополіти» та «громадяни світу», які забувають своє українство за кілька років і потім все життя соромляться його.
Якщо ви, як і я, багато думали про це, або робили це, але не знали, як назвати – тепер знаєте.
Важлива книжка для тих, хто, як і я, працює в освіті (в найширшому розумінні цього слова), працює зі словами, сенсами і хоче все це якось структурувати в своїй голові
