Неймовірне видання, яке приємно тримати в руках й через 50 років
#книговідгук_історика
Автор: Петро Мірчук
Назва: Нарис історії ОУН
Розповім вам про цю книгу. Дуже особливу для мене книгу, адже я дуже люблю діаспорну літературу.
«Нарис історії ОУН» має багато репринтів та перевидань, які я навряд колись би прочитав, але ця книга – оригінал, перше видання, надруковане Українським видавництвом у Мюнхені у 1968 році.
Неймовірне видання, яке приємно тримати в руках й через 50 років. Міцна палітурка, якісний крейдяний папір, купа фот і зображень – одним словом, деяким сучасним видавцям треба ще повчитись у наших діаспорян післявоєнного періоду.
Сама книга охоплює перший період діяльності українських націоналістів, спочатку у форматі УВО (Української військової організації), а з 1929 року – у форматі ОУН (Організації українських націоналістів). Сам автор – Петро Мірчук – був членом ОУН і протягом всієї книги це дуже відчувається.
Головний плюс цієї праці - величезний фактографічний матеріал, що зібрав автор. Купа газетних цитат, фотографій членів УВО/ОУН, уривків виступів і мемуарів, цитування цілих внутрішніх документів УВО/ОУН – це все дуже додає до розуміння діяльності українського націоналістичного руху в міжвоєнний період.
Автор дуже детально описує процес створення ОУН, злиття багатьох націоналістичних організацій в одну, саботажні акції та атентати націоналістів, внутрішню структуру ОУН, як вона діяла і функціонувала. Це насправді дуже дуже цікаво, з величезним задоволенням все це читав.
З іншого ж боку, деякі події чи трактування подій/діячів – явно застарілі і втратили актуальність, по деяким моментам сьогодні вже є оновлена й більш точна інформація. Але книга писалась після WWII в діаспорі, і очевидно, що автор багато що писав по пам’яті і не мав доступу до багатьох документів.
Звісно ж, не обійшлося без націоналістичної революційної патетики, через яку на початках читати книгу було доволі складно, виокремлюючи факти від гарного словоблуддя, але це данина епосі та світогляду, тут нічого не зробиш.
Люблю діаспорні книги через те, що вони набагато «історичніше» читаються. Тобто ти розумієш, що автор книги частіше за все був учасником подій, про які він пише і був безпосередньо залучений в процес видання цієї книги.
Такі книги пахнуть по іншому і сприймаються по іншому.
Маю ще кілька чудових діаспорних видань, коли прочитаю поділюсь з вами фото та відгуками.