«Добрі янголи людської природи» або Книга не про Росію та росіян
«Добрі янголи людської природи» або Книга не про Росію та росіян.
Звісно перше, що впадати в око це об‘єм книги - понад 800 сторінок. Це найбільша з прочитаних мною від початку повномасштабної війни. Символічно, що вона про те, що цієї війни не повинно було бути:)
Насправді такий об‘єм виправданий, бо перед читачем ніби кілька різних книг з різних наукових сфер на одну тему.
Про насильство і війну Пінкер розповідає з точки зору історії, політології, соціології, психології і навіть біології.
Така суміш наук і плюс і мінус цієї книги. З одного боку - це чудовий приклад міждисциплінарного дослідження. З іншого не весь матеріал може однаково втримувати цікавість читача (я наприклад застрягав на деяких «біологічних» сторінках, як через брак потрібних знань, так і брак цікавості).
Головна теза книги зрозуміла вже з її назви - насильства в світі стає менше. Аби переконати в цьому автор наводить величезну кількість даних з минулого та сучасності, більшість з них подані у графіки (їх дуже багато в книзі), які наочно демонструють спад.
Аргументи Пінкера переконливі і раціональні.
Автор відомий прихильник просвітництва та раціоналізму. І здається саме цей момент став основою його невиправданого оптимізму в історичній частині книги. Аналізуючи століття людської історії він доходить до висновку, що війна зникає з міжнародних відносин як спосіб вирішення стосунків між країнами. Знову таки на доказ тези безліч переконливих даних, графіків і з лініями, які впевнено прямують до низу. У розділі «Тривалий мир» Пінкер вказує на «абсолютні нулі» війни десь з середини минулого століття. Один з цих нулів звучить для нас зараз дуже драстично «Нуль - це кількість розвинених країн, які розширили свої терени за рахунок території інших країн, починаючи з кінця 40 виходить років XX ст».
Книга побачила світ в 2011 році. Вже після російської агресії проти Грузії 2008 року, яка не знайшла свого відображення на її сторінках і не стала приводом для перегляду дуже оптимістичних конструкцій автора. Загалом для Пінкера (як і для багатьох інших інтелектуалів Заходу) Росія - сліпа зона. Він не бачить її ані глибше в історії, ані в сьогоденні. Відтак не бачить загрози яку вона може становити для світу і миру.
Слушно пояснюючи причини агресивності ісламських країн він наголошує на такому чиннику як нерозділеність світської та релігійної влади. Але чомусь не бачить цього чинника в історії та навіть сьогоденні Росії. Тому для нього загрозами тривалому миру можуть бути влада Ірану, але не Кремль. Він пише про відсутність демократії, як передумову війни і знову виходячи з цього чинника загрозу бачить у Китаї, але не Росії.
Книга іноді нагадує мені одну улюблених картинок «Ocean of dreams” - мапу світу в якій на місці РФ велика синя пляма. Аргументи автора про скорочення насильства та неймовірність великої війни наведені Пінкером виглядають справді переконливо. Якщо повірити, що живемо у світі без Росії.
Пінкер точно не єдиний аналітик, раціоналізм, якого розбився об класичне «умом Расію нє панять». Згадайте тих, які до 24 лютого завзято пояснювали, чому Росія не почне повномасштабного вторгнення, адже вона не готова до цього («сформованих батальйонно-тактичних груп не достатньо») і тим паче до того що буде якщо вона його таки почне («наслідки будуть руйнівними для економіки»).
Нинішня війна справді змінює розуміння історії. Погляд на те, що теперішнє людство геть інше ніж наші предки, відтак жахи минулого не повторяться, війни назавжди зникають як інструмент міжнародної політики, після 24 лютого 2022 року виглядає надто оптимістичним. Ця війна демонструє, що історія неможливо зрозуміти використовуючи виключно інструменти раціонального аналізу. Дурість, упередження, шал визначають її хід немеше ніж розум.
До честі Стівена Пінкера в березні цього року він написав спеціальну передмову до українського видання. Тут він висловлює сподівання, що українці зможуть своєю історією продемонструвати нікчемність і безглуздість війни як ефективного інструменту. Теж сподіваюся, що так станеться.
І взагалі коли українці переможуть, Росія зникне, аргументи Пінкера знову звучатимуть переконливо, адже його книга про «Добрих янголів людської природи», які так і не прижилися у наших сусідів.
Дякую за книгу Наш Формат
