Метью, можна на «ти»?

Я не бачила всіх серій «Друзів», але читала твої мемуари.

Відверті, часом смішні і часом драматичні.

Ти писав, як складно з приватністю, коли стаєш відомим. З хорошим знанням психології розбирав, чим був твій гумор — і як ти ним рятував спочатку маму, а потім сцени на знімальному майданчику. Розбирав на молекули стосунки, і хотілося тебе обіймати щоразу, коли ти вкотре їх розривав. Ти «зі своїми інтонаціями Чендлера Бінґа змінив те, як Америка говорила» і з чого сміялися по всьому світу.

Ти майстерно написав мемуари як застереження для всіх друзів, коханців від малих і великих халеп. І як мотивацію пізнати смак життя, потом і кровʼю працювати та не здаватися.

Рада, що долучилася до того, щоб про твоє закулісся прочитали українською. І пробач, що так і не знайшла часу нашкрябати кілька слів про цю книжку за життя. Бетмен би вчинив інакше.