Самотність у мільйонних декораціях

​Мемуари Метью Перрі ані з першого, ні з другого, ні з третього погляду виявилися зовсім не тим і не про те, чим могла б бути розповідь про своє життя улюбленця багатьох мільйонів фанатів серіалу "Друзі". 

Впродовж десяти сезонів "Друзі" були частиною нашого життя, членами родини і, перепрошую за масло масляне – нашими уявними друзями, часто більш справжніми, ніж реальні люди. Кожен поціновувач серіалу може назвати своїх улюблених персонажів, але хіба Чендлера Бінґа любили не всі поголовно?

Метью Перрі зіграв в одному з найвідоміших і найбільш популярних серіалів в історії кінематографу, заробляв мільйони доларів за тиждень, знімався у кіно з Брюсом Віллісом, зустрічався з Джулією Робертс, цілувався з Ґвінет Пелтроу, купував велетенські вілли – обов'язково з неймовірними краєвидами з вікон і весь цей час невимовно страждав від наркотичної та алкогольної залежності, а ще був нестерпно, безмежно самотнім.

Ви будете сильно дратуватися кожного разу, читаючи "Друзі, коханки і велика халепа", коли автор розповідатиме про своє лікування та неминучі зриви, блукатиме по колу між опіатами, алкоголем, цигарками і закоханостями, коли буде добиватися, а тоді кидати неймовірних жінок, боятиметься серйозних стосунків і зобов'язань, заганяючи себе у дедалі глибшу сраку – емоційну, фізичну.

Мабуть непросто зрозуміти природу і силу  "великої халепи" тим, хто ніколи її у собі не відчував, либонь так і хочеться схопити автора за вуха і накричати: "Спини себе! Отямся! І отям! Просто перестань бухати! Не ковтай півсотні таблеток щодня! Візьми себе, курва, в руки!"

Метью неодноразово намагається це робити. Бере себе в руки, лягає на реабілітацію, проходить детоксикацію тощо-абощо, але природа цієї хвороби, цієї "великої халепи" і будь якої сильної залежності така, що жодна сила волі, жоден намір людини звільнитися, припинити себе вбивати – не має значення. 

Рано чи пізно трапляється щось таке, що стає поштовхом і триґером, після якого людина з залежністю знову стрибає у прірву.

Метью Перрі стрибав у прірву дуже багато разів, лежав у комі, відчував нестерпний біль, прокидався у власному лайні, але повертався до таблеток і алкоголю, знову, і знову, і знову – часто лише для того, щоби забути, що він алкоголік та наркоман.

Я не знаю чи в цієї історії буде щасливий кінець, позаяк у автора є ще безліч можливостей зірватися знову, але я хочу вірити, що цього разу в нього все вийде, що він звільниться сам і, розповівши про свій жахливий досвід, допоможе хоча б комусь врятуватися.

Метью Перрі безліч раз поводився як гівнюк, але мені його страшенно шкода і так хочеться, щоби зрештою він переміг.