Людство здатне не тільки руйнувати
Панамська золотава жаба — один із національних символів Панами: її зображення друкують на лотерейних квитках, а фігурки продають туристам в якості сувенірів.
Ще кілька десятків років можна було спостерігати, як жаби тисячами "засмагають" на берегах річок, проте згодом вчені вже били на сполох — жаби почали масово гинути, і не тільки золотаві.
Винним в масовому морі виявився грибок, що належить до групи хітридієвих — Batrachochytrium dendrobatidis або скорочено Bd.
Грибок з'явився у багатьох частинах світу практично одночасно, і є кілька версій його розповсюдження: згідно з однією, Bd рознесли по світу з партією ксенопусів, африканських шпоркових жаб, яких використовували в 50-60-х роках минулого століття для тестів на вагітність.
Згідно з іншою, грибок розповсюдився Північною Америкою жабами-биками, яких експортують для споживання людиною. В будь-якому випадку, цей "жаб'ячий коронавірус" розповсюдився завдяки людині, і нині панамська золотава жаба вимерла в дикій природі, а грибок Bd може відповідати за смерть до 40% видів земноводних Центральної Америки.
Байка це чи ні, але історія про кажана, який передав коронавірус людині, чим змінив життя усього людства, глибоко символічна, і ось в чому справа.
У 2007 році група американських біологів вирішила провести перепис кажанів у печері на захід від міста Олбані, але знайшла там лише купи мертвих кажанів, чиї носи виглядали наче зануреними чи то в тальк, чи то в певну наркотичну речовину. Жарти швидко зійшли нанівець, коли невідома хвороба почала ширитися штатами та вбивати до 90% популяції кажанів — вони тисячами падали додолу та утворювали наче снігові замети.
Сьогодні хвороба кажанів називається "синдромом білого носика", збудником якої є грибок Geomyces destructans. Грибок порушує мікробіоту шкіри кажанів: вони починають прокидатися від сплячки й літати вдень та зрештою гинуть від виснаження.
Комунікабельність кажанів виявилася великим благом для грибка: у зимовий період кажани групуються в ґрона — так інфіковані кажани передають грибок неінфікованим. Європейські кажани хоч і вражаються, проте не гинуть так масово від грибка, тож вважається, що грибок потрапив до американських кажанів на підошві якогось туриста — відвідуваність лише однієї з комерційних печер з кажанами сягала 200 тисяч туристів в рік, тож це досить ймовірно.
Не тваринами єдиними: у XVIII ст. американський каштан домінував серед листяних дерев у східних лісах, а потім, на межі століть, у США завезли, ймовірно, з Японії грибок Cryphonectria parasitica. Азійські каштани були стійкими до цього грибка, а от для американських він виявився смертоносним: до 1950-х років японський прибулець винищив практично кожний каштан в США — близько чотирьох мільярдів дерев.
Інвазивні види потрапляють не тільки випадково — іноді їх завозять цілком свідомо, в межах стратегії "завезти одного шкідника, щоб він упокорив іншого". Подекуди це дає вельми сумнівні результати: коли на Гаваї занесли равлика-вовка рожевого, щоб він почав полювати на раніше занесеного гігантського африканського равлика, він натомість взявся за місцевих ендемічних равликів. З більш ніж 700 видів, які колись населяли острови, вимерло близько 90%, а популяція тих, що залишилися, швидко зменшується.
Схожа історія сталась на Гуамі, куди потрапила довга змія бойга коричнева, ймовірно, з військовими вантажами. За відсутності природних хижаків бойга коричнева знищила більшість місцевих птахів та кілька видів кажанів. Про кроликів в Австралії відомо всім і кожному; зрештою, далеко ходити не треба — усіма любимі домашні котики знищують десятки мільярдів диких тварин на рік.
Людство здатне не тільки руйнувати: до середини 1980-х років популяція кондора каліфорнійського скоротилася до 22 особин. Зусилля з його порятунку включали створення макетів ліній електропередач, вакцинацію від вірусу Західного Нілу, хвороби, проти якої досі не винайдена вакцина для людей, а також хелатну терапію — метод виведення з організму важких металів, позаяк свинець потрапляв у шлунки кондорів, коли вони поїдали туші оленів зі свинцевим дробом. Нині налічується понад 400 особин рідкісного птаха.
Природа пережила вже стільки "коронавірусів", що нам і не снилося, а загальна кількість жертв від коронавірусу на сьогодні — 200 тис — не йде в жодне порівняння навіть з одним синдромом білого носика, який вбив лише в одних Сполучених Штатах близько 6 мільйонів кажанів.
У нинішньому плоскому світі з лоу-костами за ціною міжміською маршрутки має дивувати не сам коронавірус, а рідкість подібних явищ.
Книга ця — типовий "бестселер НЮТ", але має цікаві моменти, тож допоможе скоротати кілька коронавірусних вихідних.