Історія вчить тому, що вона нічому не вчить

• Автор: Пйотр М. Маєвський
• Назва: "Коли спалахне війна. 1938: аналіз криз
• Видавництво: Локальна історія

«…Сьогодні ми виявилися найпокинутішою державою у світі, хоча й вихваляємося тим, що маємо найтісніші та найміцніші зв’язки з союзниками, які будь-коли вдавалося створити невеликій державі» (с) Полковник Емануель Моравець, Брно, Чехословаччина, 5 жовтня 1938 року.

Будь-який історик скаже вам, що проводити історичні паралелі між подіями сторічної давнини і сучасністю – погана ідея. 
Але ми все одно це робимо, спокуса занадто велика, особливо, коли розмова заходить про Чехословаччину, Судетську область Адольфа Гітлера та розділений німецький народ.
Це одна з небагатьох історій, читаючи яку, ви будете ловити постійні флешбеки і цитувати безсмертну фразу Леоніда Кучми.

Попри те, що події 1938 року всім давно відомі (а кому невідомі – трохи нижче я вам розповім), ця книга стала для мене приємною несподіванкою.

Чому?

По-перше, коли я її побачив (а це 600 сторінок і великий формат), то подумав, що, можливо, це забагато для одного року в одній країні, і може бути скучнувато.

Але автор – майстер.

Книга читалась доволі легко та динамічно, як для історичного нонфікшну. Такий собі історичний детектив, де фінал тобі загалом відомий, але є багато деталей, які драматизують, нагнітають і збільшують градус протистояння.

По-друге – видання доповнене купою фотографій, які я навряд колись би побачив поза межами цієї книги, а на форзацах – карта Чехословаччини з втраченими територіями та карта Праги з позначеними основними локаціями цієї історії. 

Це той наукпоп, який хочеться бачити і читати. Не заумні монографії 10 шрифтом з одним абзацом на три сторінки, і не дилетантські гіперпатріотичні пропагандистські опуси.

Добра структура книги, розділи – до 5-6 сторінок, дуже багато всіляких дрібничок, деталей, як от хто як був вдягнений, яка була погода, чи в хорошому настрої був «хтось», їдучі на цю зустріч, якісь культурні вставки, архітектурні натюрморти і таке інше.

Пйотр Майєвський дуже оживив текст, водночас, не втративши історичності та серйозності. Це майстерно і я знімаю капелюха за таку роботу.

Отже, що сталось у 1938 р., що Судети часто порівнюють з Україною?

Короткий лікбез, як втратити країну, не зробивши жодного пострілу.  
P.S. Всі збіги випадкові.

     1. Чехословаччина – продукт WWI, як і багато країн на схід від Ельби. Країна виникла у 1918 році. Окрім самих чехів та словаків, в межах цієї країни опинились землі компактного проживання німців, поляків, угорців та українців. Очевидно, опинились вони в Чехословаччині не просто так, а в результаті розпаду двох імперій, що програли WWI – Німецької та Австро-Угорської. (Всі збіги випадкові І)

     2. Після нетривалого періоду демократизму в Європі настала Велика Депресія, криза демократії та розворот багатьох країн Європи до авторитарно-тоталітарних практик.

Чехословаччина опинилась в ситуації, коли основні сусіди – Німеччина, Польща та Угорщина не тільки мають претензії, а ще й мілітаризуються, починають грати м'язами та заявляти про несправедливість післявоєнних кордонів. (Всі збіги випадкові II)

      3. Що робить Чехословаччина? Правильно. Нагадує своїм патронам та союзникам (Великій Британії та Франції), що вони обіцяли її захищати як би що. Обидві країни-переможниці WWI запевняють, що все пам’ятають, все контролюють і союзницю в образу не дадуть.

Але ж і вона має поводити себе ніжно та лагідно, слухати, допомагати, йти на поступки, і – головне – ніяких різких рухів. (Всі співпадіння випадкові III)

      4. Потроху німецька меншина в Чехословаччині починає створювати проблеми. Лідер судетських німців Конрад Генляйн заявляє, що 3,5 млн німців жахливо притісняють національно, мовно, культурно – одним словом – життя німців нестерпне.

Що він хоче?

Та всього лише трошки. Автономії і щоб на території Судет про Чехословаччину мало що нагадувало.

Хто підримує Генляйна?

Правильно. Той самий експресивний вусань, який починає битись в істериці від слів «судетські німці» і заявляє про німців як найбільший розділений народ Європи. 

Уряд Бенеша у Празі розуміє, що погодитись на німецьку автономію – це підписати смертний вирок, бо потім будуть словаки, угорці та українці, і від країни не залишиться нічого.

Що каже Франція і Британія?

Говоріть з німцями, домовляйтесь, йдіть на поступки, терпіть. Гітлер хоче війни, ви маєте зробити все, щоб цього не сталося. 

Німці хочуть автономії?

Своїх представників у парламенті? Вони не хочуть вчитись в чеських школах? Так, а в чому проблема. Як ви все це не можете? Мир в Європі має бути! Домовляйтесь, домовляйтесь. (Всі збіги випадкові IV)

      5. Стається жахливе – чехословацька поліція вбиває двох німців, які їхали вночі п’яними і не зупинились на вимогу. Абсолютно випадковим чином ці двоє німців виявляються членами судетсько-німецької партії і стають першими реальними жертвами кровожерливих чехів.

Гітлер б'ється в екстазі. Йому вже мало автономії. Чехи вбили німців. Після цього 3,5 млн німців будуть перебувати в постійній небезпеці. Адольф Алойзович не може на це дивитись, він має врятувати своїх співвітчизників від чеського геноциду.

Ей, Франція, Британія, чуєте? Ми пропонували чехам автономію. Вони забовтували нас в нескінченних перемовинах, а тепер що? Вони не вбивають! 

Потрібен плебісцит про відокремлення від Чехословаччини тих територій, де німці становлять більш ніж 50% населення. (Всі збіги випадкові V).

      6. Франція і Британія розуміють, що апетити Гітлера ростуть, а вони ж пообіцяли Чехословаччині захист. Але вони не готові, не хочуть і не будуть розпочинати нову велику війну у Європі через якихось чехів, яких не всі британці й на карті знайдуть.

Тому треба зробити все, щоби Чехословаччина виконала вимоги Гітлера. Він хоче забрати собі шматок Чехословаччини? Хай, аби не було війни. Можливо, навіть вдасться відмотати все назад до автономії. (Всі збіги випадкові VI).

      7. В Судетських районах починаються заворушення. Німецькі загони самооборони захоплюють муніципальні приміщення, поліцію, банки та магазини, беруть під свій контроль селища та містечка. 
Через кордон до Чехословаччини проникають «іхтамнєти», які допомагають місцевим повстанцям зброєю та інформацією.

За кілька днів протистояння чехословацька армія та поліція вбивають пару десятків німецьких сепаратистів. Наближається розв’язка. (Всі збіги випадкові VІІ).

      8. Гітлер розлючений. Йому вже не треба Судети, про автономію ніхто вже й не пам’ятає.

Чехословаччина, ця смердюча недокраїна, якої насправді не існує, має зникнути з карти світу.
Франція і Британія не хочуть воювати. Можливо, ще вдасться відмотати все до Судет? Хай краще Чехословаччина втратить частину територій, ніж ми розпочнемо нову велику бійню у Європі.

З’являться Муссоліні, який готовий бути посередником між Францією, Британією та Німеччиною. Давайте всі зберемось у Мюнхені і поговоримо про це. Чи запрошувати Чехословаччину? Ні звісно, великі дядьки вирішуватимуть все самі.

І дядьки вирішили. 

В жовтні 1938 року Чехословаччина, зраджена союзниками і оточена з трьох боків ворожими країнами, змушена була віддати Гітлеру приблизно 20% свої території.

Чи принесло це мир Чехословаччині?

Ні. Лавина пішла далі. 
Зовсім скоро Чехословаччина змушена буде поділитись територіями з Польщею та Угорщиною, потім незалежність проголосить Карпатська Україна, і в березні 1939 року залишки Чехословаччини будуть остаточно окуповані Німеччиною.

Чи принесло це мир Європі?

Всі ми знаємо. 
1938 рік увійде в історію під назвою «умиротворення агресора», а прізвища Даладьє та Чемберлена стануть синонімом плазування, ганьби та зради, яка призводить лише до війни, і ніколи до миру.

Які будуть висновки?

Їх багато. 
Але яке це має значення? 
Історія вчить тому, що вона нічому не вчить