Наслідки дипломатії західних “великих держав”

У белетризованости полягає головний недолік та достоїнство праці Маєвського:

Одна й та сама особливість барвистіше й повніше відтворює атмосферу, воднораз заважає читачеві самотужки проаналізувати “кризу” із холодною головою.

Щоденниковий формат несподівано не тримається купи, позаяк ритм суттєво збивається розлогими вступами із обставинами доленосних подій — нехай які незначні, ці кілька красномовних речень настроїв і нюансів неодмінно відволікають від сутностей.

Драматичний ефект сам собою виникає ближче до кульмінації, щоправда, самої катастрофи так і не з’явиться, навіть кількома словами, натомість, задля щемкішого моменту, автор перескочить одразу на 10 років вперед, щоб єдиною ниткою пов’язати боротьбу другого президента Чехословаччини супроти нацистського та комуністичного режимів.

Так, але ні — власне, наслідки дипломатії західних “великих держав” варті хоча би побіжної згадки, що тим паче пасувало би авторській манері донезмоги інтерпретувати всі обставини так, щоб небагато полишалося самостійному опрацюванню.

Критична ганебність описуваних подій не потребувала аж таких, безперечно, достойних літературних зусиль та прискіпливої уваги до стількох персоналій; ця дбайливо реконструйована сага може здатися зайвою, адже ви й без того знаходитесь тут.

Рекомендую прочитати. Колись.