Після війни. Історія Європи від 1945 року

Понад місяць не писав про прочитане не тому, що не заглядав у книги. Навпаки - тому що занурився у велику книгу, яка не відпускала.

Велику в різних значеннях: об‘єму (майже 900 сторінок дрібного шрифту), масштабу оповіді (йдеться про післявоєнну історію Європи, при чому не лише Західної) і її місця в історіографії.

Тоні Джадт докорінно змінив мої уявлення про те, яким має бути узагальнююче історичне досліджень певного періоду.

У нього це не просто перелік фактів та опис подій, а глибока аналітика, відповіді не лише на питання «що сталося», але і «як сталося» і головне «чому сталося».

Їх формулювання - це переплетення політичної історії, геополітики, економіки, культури.
Деякі з описаних ним ніби відомих подій постають зовсім в іншому світлі. Для мене такими стали теми подолання нацистської спадщини в Німеччині та комуністичної у Східній Європі. В описі Джадта видно як важко долали тоталітаризм і на які компроміси в цьому процесі йшли політики.

Текст дуже «густий», мінімум словесної водички, його не можливо просто «перебігти». Разом з тим стиль письма приємний, часом іронічний.

Автор впевнено дає власні яскраві оцінки подіям, явищам, особам, не ховається за цитатами інших авторитетів. І навіть якщо не поділяєш якісь з цих оцінок, не можливо не оцінити вміння Джадта переконувати.

Головний недолік книги для мене - в цій історії Європи замало України. Але це не через недбалість Джадта. Просто нам українцям (історикам і не лише) ще треба зробити багато для того аби вписати свою історію, своє минуле і майбутнє, в європейську.
Дякую Наш Формат за видання українською.