Кілкаллен описує російську агресію в концепції лімінальноі війни
Якщо хочете зрозуміти як діє Росія (а також Китай та різного роду терористичні та партизанські групи) то варто читати цю книгу.
Втім маєте бути готовими до того, що у відношенні до Кремля автора заносить небезпечно близько від «зрозуміти і пояснити», до «зрозуміти і виправдати». Пояснюючи мотиви дій Путіна Кілкаллен надто багато пише про загрозу для того просування НАТО на схід.
Але саме дії Росії, її тактику і стратегію автор (професійний військовий і дипломат) розкриває точно і глибоко. То ж попри проступаючу в тексті русофілію, він зробив дуже потрібну для Заходу і для нас роботу із того щоб готувати протидію.
Кілкаллен описує російську агресію в концепції лімінальноі війни - конфлікту на межі, коли на першому етапі мета і виконавці максимально невиразні, і таким стримується швидка та рішуча відповідь на неї. Так агресор виграє час, який дає йому можливість змінювати реальність, яку потім як доконаний факт демонструє суперникам з тим, що з нею треба змиритися. Саме так діяла Росія в Грузії, на першому етапі війни проти України в 2014-2015 роках, Сирії.
На користь Росії грають неповороткі бюрократичні процедури ухвалення рішень на Заході. Там обмежують свої дії своїми ж правилами в той час, коли Росія (і Китай) вільно нехтують правилами, які є основою функціонування західних систем безпеки. Саме так планував Кремль свої дії і у 2022. Це справді мала бути швидка спецоперація захоплення Києва і демонстрації світові факту, що тут вже інша влада. Але спротив українців поламав цей план і перевів війну у повномасштабну (автор вживає термін конвенційна). Втім це не означало поразки Росії - вона зуміла перелаштуватися до нового формату війни. Саме через крах попереднього плану. «Військо еволюціонує не так завдяки перемогам, як завдяки поразкам» - пише Кілкаллен.
Еволюція (точніше коеволюція - взаємні зміни і пристосування) учасників збройного конфлікту в протистоянні - ще одна цікава тема книги. На прикладах Аль Каїди, ІДІЛ, Хезболли, автор показує появу нових елементів партизанської тактики в діях проти переважаючого супротивника.
Вартий уваги розділ про Китай, його конфлікт із заходом в рамках концепції «Необмеженої війни», яка включає далеко не лише збройне протистояння, але й економіку, і навіть культуру.
Це буде один з небагатьох випадків, коли я не погоджуся з оцінкою Олега Карпюка і рекомендуватиму книгу, яка йому категорично не сподобалася. Бо вона таки потрібна нам для розуміння сильних сторін наших ворогів і слабких нас самих та наших союзників.
Дякую Наш Формат за видання українською.
