Хто такі Дракони і Змії?
- Автор: Девід Кілкаллен
- Назва: "Дракони і змії: еволюція ворогів Заходу та майбутні загрози"
- Видавництво: "Наш формат"
Чому зараз світ опинився на межі (а може й за межею) Третьої світової війни? Як так сталось, що Захід опинився у новому конфлікті з багатьма країнами? Чому сформувалась нова «вісь зла» - Росія, КНДР, Іран та Китай?
Автор не дає всіх відповідей, але підводить до них.
Перед вами – коротка і концентрована світова історія останніх 30 років.
Хто такі Дракони і Змії?
Драконами автор називає 4 країни – Росію, Північну Корею, Іран та Китай, що постали на заміну одного величезного дракона минулого – СРСР.
Змії – це недержавні або квазідержавні утворення, що воюють проти Заходу – «Аль-каїда», «Хезбола», «ІДІЛ» та інші.
Головна думка автора, яка проходить крізь всю книгу – Захід (передусім США) «проспав» народження нових драконів.
Всю II половину XX століття США та Захід готувались до війни з одним великим драконом - СРСР, готуючи до цього все - від ВПК до розвідки.
Після 1991 року Америка не змогла перелаштуватись з великого дракона на десяток маленьких змій у вигляді різних недержавних або квазідержавних утворень на Близькому Сході, у Африці та Середній Азії.
США абсолютно неефективно воювали зі слабкоозброєними малими загонами ісламістів, використовуючи на це мільярди доларів дорогої і складної зброї, ніби це все ще великий «дракон» з мільйонною армією та конвенційною технікою.
Більшість кампаній 2000-х для Америки виявились якщо не провальними, то вже точно не блискучими, з величезними фінансовими витратами та репутаційними втратами.
Поки США воювала зі зміями - від "Хезболи" до "Аль-Каїди" - вони проспали народження нових драконів - Росії, КНДР, Китаю та Ірану, а коли нарешті це зрозуміли (після 2014 року) було вже пізно.
Що Девід Кілкаллен говорить про Росію?
Цей розділ для мене був трошки скучним і не трошки тригерним.
Скучним – бо я і так все це знаю, а тригерним – бо в автора є спроба «зрозуміти Росію». Він постійно ходить по тонкому лезу звинувачень НАТО в розширенні на Схід, підігруючи тезам Путіна про те, що «нас окружилі, НАТО на порогє, у нас не было другого выхода».
Водночас Кілкаллен дуже точно описує методи війни Росії проти заходу, називаючи це лімінальною війною. Що це таке? Ми це називаємо «гібридною війною».
Постійне перебування на межі фолу, випробовування суперника різними провокаціями, неконвенційними атаками (хакерські атаки, рої ботоферм, ігри розвідок, вислови «корисних ідіотів», і, найголовніше – заперечення своєї ролі в цих процесах).
Маніпуляції мігрантами, традиційними цінностями, ЛГБТ-тематикою – все це арсенал «неконвенційної» зброї, використання якої Росія довела ледь не до ідеалу.
Така війна розмиває межі, правила і порядки. Захід так і не зрозумів, де закінчується свобода слова і дії, а де починається війна. Росія ж завжди бачила в цьому тільки війну.
Що про Китай?
Китай воює грошима. Китай інвестує не тільки в зброю і цінності, як Росія. Китай інвестує в інфраструктуру, шахти, заводи, порти, стаючи головним партнером, а іноді навіть монополістом, в багатьох країнах Азії та Африки.
Проти таких дій складно воювати, адже тут, так само як у випадку з Росією, неможливо схопити суперника «за руку», він завжди скаже «так а що, хіба не можна»?
Світ змінився. Війни змінились. Методи змінились.
Все це можна було би казати до 2022 року, але, попри все, стара і перевірена окопна війна і використання всієї наявної конвенційної зброї нікуди не поділись.
Взагалі, є таке враження, що цю книгу ми читаємо запізно. Її треба було читати у 2018, 2019, 2020, а не в 2024. Все те, від чого застерігає автор, вже сталося.
Змії зробили свою справу. Дракони виросли.
Попереду – велика війна, в якій для Заходу є лише одне питання – чи збереже він вплив на світові процеси як переможець «Холодної війни», чи муситиме погодитись зі старою колоніальною системою світу, де є кілька імперій з сателітними державами та сферами впливу, що контролюють свої території, освячені історією, цінностями та кров'ю.
