Добре, але якщо щастя -- це процес, тоді що це за процес, в чому його суть?
Мігай Чиксентмігаї. Потік. Психологія оптимального досвіду.
Якщо запитати будь-яких людей, чого вони бажають понад усе в житті, дві третини відповість: щастя. Століттями люди замислювалися, що ж це таке -- щастя, і як його досягти.
Письменники і поети описували щастя (а також і нещастя), не кажучи нам, як досягти першого й уникнути другого.
Філософи ж будували в тиші кабінетів хитромудрі теорії, не зважаючи на реальні феномени життя.
Психолог Міхай Чиксентміхаї (так правильно вимовляється його угорське ім'я та прізвище) пішов іншим шляхом -- почав досліджувати щасливих і нещасливих в їх розмаїтті, звертаючись до людей із різних країн і різних соціальних груп, різних професій і способу життя. Здорових і хворих, бідних і багатих, знаменитих і невідомих, тих, що є душею суспільства, і самотніх.
Виявилося, щастя можливе майже всюди і майже завжди, тому що щастя -- це процес, а не результат. Втім, ми й самі це знали або принаймні здогадувалися.
Добре, але якщо щастя -- це процес, тоді що це за процес, в чому його суть?
Чиксентміхаї вводить поняття «потік» -- специфічний стан діяльності, в якому людина переживає щастя, радість, задоволення. Він детально аналізує, коли і як потік виникає, чому він часом не виникає, як у ньому втриматися, як увійти в потік знову і знову. Робота і гра, спорт і музика, роздуми і секс, відокремлені медитації та галасливі компанії -- запустити потік можуть дуже різні види діяльності, якщо дотримуватися певних умов.
Ця книга не є керівництвом на кшталт «як стати щасливим за 30 днів». Це не туристичний гід по просторах щастя, це лише докладна карта місцевості. Вибір маршруту, його напрямок і складність -- це наш вибір.
На узбіччі нас підстерігає хаос і протилежність потоку -- Чиксентміхаї називає це психічної ентропією. На кожному кроці можна невдало зачепитися за соціальні і культурні стереотипи, генетичні програми і власні недоліки.
Однак наполегливого і концентрованого мандрівника чекає не тільки потік -- як бонус він отримує те, що автор скромно і хитромудро називає «відчуттям причетності до визначення змісту свого життя».
Сенс життя, просто кажучи.