Що буде після Путіна
Вадим Денисенко, Віталій Попович — «Постпутін»
Сьогодні, коли чергові диктатори знову демонструють, що власна влада для них важливіша за майбутнє країни, а самі вони смертні (папа Хомейні) ця книжка читається особливо гостро. Бо питання насправді просте і водночас страшенно складне: якою стане Росія після Путіна?
Я взяв книгу радше з професійної цікавості, а отримав значно більше, ніж очікував.
Авторам добре вдалося показати не просто біографію режиму, а його еволюцію. Як змінювався сам Путін. Як змінювалося його оточення. Як із системи, що на початку виглядала прагматичною і навіть технократичною, поступово виросла жорстка персоналістська диктатура. Дуже чітко видно, як трансформувалися люди навколо нього — хто зникав, хто піднімався, хто починав визначати внутрішню і зовнішню політику. При чому автори не починають із дитинства диктатора, в початок це вибір Єльцина, його в наступники. І чому.
Чи було для мене багато принципово нового? Скоріше ні. Але сила книжки саме в іншому — в систематизації. Тут усе зібрано, пояснено і розкладено по поличках. Коли різні факти, які раніше існували окремо, складаються в одну логічну картину, багато речей починають виглядати значно зрозумілішими.
Читається легко, навіть захопливо. Це той випадок, коли політичний нонфікшн працює як добре написана аналітична історія — постійно ловиш себе на думці, що читаєш ще розділ, бо хочеться зрозуміти, куди це все веде.
Книжка провокує багато роздумів. Не лише про майбутнє Росії, а й про наше власне майбутнє. Про те, як поводяться імперії перед занепадом. Про роль особистості в історії. І про те, наскільки довго система може триматися на страху та інерції. Все це не дивно. Автор не новачок в темі, і це відчуваються.
Із мінусів — іноді повторюються окремі думки. Подекуди хочеться глибше занурення в деякі події чи персонажів. Але чесно — тоді це був би вже багатотомник. Обсяг і так чималий.
Назва трохи вводить в оману. Приблизно дев’яносто відсотків книги — це відповідь на питання хто такий Путін і як він став тим, ким став. І лише менша частина — про сценарії після нього. Але це виглядає логічно: без розуміння природи режиму неможливо говорити про його кінець.
У підсумку — сильний, системний текст для тих, хто хоче зрозуміти не новини, а процеси.