Новинка видавництва ArtHuss. Покроковий посібник: від задуму до готового сценарію

«Або ти доставиш воду до Лос-Анджелеса, або переставиш Лос-Андже- лес до води». Це ключовий мотив «Китайського кварталу». Вплести цю тему в сценарій, представити її через дію та персонажів — чудовий сценарний задум. Однак бесіда з Робертом Тауном про дивовижний шлях напи- сання «Китайського кварталу» явила мені історію сумнівів, розгубленості та невпевненості. Написання сценарію — це незбагненне таїнство, сповнене радості, розчарування, іноді навіть смутку. Сьогодні ти ширяєш понад вершинами, а завтра — падаєш духом, губишся в лабіринті нерозуміння й невизначеності. Одного дня все працює як годинник, іншого — ні… і хто знає, як воно відбувається й чому. Це творчий процес; він не придатний до аналізу, окрім як сказати, що це магія і диво.
Найважче у написанні — це визначитися, про що пишеш. Озирнімося назад і подивімося, звідки ми прийшли.

Ось парадигма:

Спочатку ми говорили про створення сюжету — наприклад про трьох хлопців, які викрадають місячне каміння зі сховища NASA в Г'юстоні. Ми визначили дію та персонажів. Ми говорили про вибір головного героя та одного-двох ключових персонажів, а також про те, як спонукати їх до викрадення місячного каміння. Ми говорили про те, як визначити фінал, початок, поворотні моменти в кінці першого і другого актів. Потім ми обговорили побудову сюжетної лінії за допомогою карток, зосереджуючись на напрямку, в якому хочемо рухатися.
Подивіться на парадигму: МИ ВИЗНАЧИЛИСЯ, ПРО ЩО ПИСАТИ! Ми здійснили певну підготовчу роботу, яка стосується письменницької праці загалом і написання кіносценарію зокрема; розібралися з формою, структурою та персонажем. Тепер можна вибрати елементи історії, які належать до парадигми сценарної форми, і почати шлях написання сценарію — від початку до кінця. Інакше кажучи, ви знаєте про що — тепер залишилося, власне, написати.

Хай би що вам розповідали про досвід написання сценарію чи творчий процес, так чи інакше все зводиться до одного: написання сценарію — це ваш власний, особистий досвід. Нічий інший.
Є багато людей, які роблять свій внесок у створення фільму, але сценаристи — єдині, хто починає з чистого аркуша паперу.
Сценарій — це важка праця, щоденна робота: сидіти перед комп'ютером або нотатником день у день, записуючи слова, сторінка за сторінкою. Ви повинні приділяти цьому час. І в деякі дні вдається краще, ніж в інші.

Перш ніж почнете писати, ви повинні виділити час для написання. Скільки годин на день потрібно витрачати на цю справу?

Це залежить від вас. Я працюю близько чотирьох годин на день, шість днів на тиждень. Стюарт Бітті пише вісім годин на день, з 9-ї ранку до 6-ї вечора з годинною перервою. Роберт Таун пише від чотирьох до п'яти годин на день, шість днів на тиждень. Деякі сценаристи працюють лише одну годину на день; деякі пишуть рано-вранці, деякі — ввечері, деякі — вночі. Хтось пише по дванадцять годин на добу. Інші місяцями працюють над історією в голові, переказуючи її знову і знову людям, поки не пізнають її повністю… а тоді пірнають у написання приблизно за два тижні. Після цього витрачають кілька тижнів на шліфування та виправлення.

Більшості людей потрібно приблизно дві-три години на день, щоб написати сценарій. Це ідеально, але іноді не завжди можливо. На багатьох своїх заняттях зі сценарної майстерності я кажу студентам, що якщо вони працюють повний робочий день і не можуть регулярно присвячувати годину-дві на день написанню сценарію перед роботою або після повернення додому, тоді їм потрібно не випускати ідею з голови. Їм потрібно постійно думати про сюжетну лінію, про персонажів і про те, «що йде далі». Іноді я раджу їм носити картки з собою, щоб можна було повторювати матеріал, стоячи в черзі або їдучи в метро, автобусі чи поїзді. Або можна постійно тримати під рукою диктофон дорогою на роботу, під час обідньої перерви чи кави або дорогою додому — це допомагає зосередитися на своїх думках та ідеях, щоб не забути їх. Потім, перед тим як заснути вночі, прослухайте свої ідеї або репліки діалогу, і тоді матеріал у вашій пам’яті буде завжди свіжий. Коли завершиться робочий тиждень, ви зможете присвятити роботі над сценарієм дві-три продуктивні години в суботу та/або в неділю.

Який час найкращий для написання сценарію?

Подивіться на свій щоденний розклад. Дослідіть свій день. Якщо ви працюєте повний день або дбаєте про дім і сім'ю, час у вас обмежений. Вам доведеться знайти най- кращі години для написання. Чи належите ви до тих людей, які найкраще працюють вранці? Або ж бадьорість і уважність вмикається у вас тільки в другій половині дня? Комусь добре працюється пізно вночі. Вам дове- деться поекспериментувати. З'ясуйте це.
Можна встати дещо раніше й писати кілька годин перед роботою, або ж прийти додому з роботи, дещо перепочити, а потім сісти за письмовий стіл на кілька годин. Можливо, вам краще працювати вночі, скажімо, близько 10-ої або 11-ої вечора, або ви можете рано лягати спати й прокидатися о 4-й чи 5-й ранку, щоб писати. Один із моїх студентів, керівник великої студії, щоранку прокидається о 5-й, працює годину-дві, снідає із сім'єю та йде на роботу. Це важко, але цілком реалістично. Якщо ви домогосподарка і маєте сім'ю, можливо, вам найзручніше писати вдень — коли всі розійшлися у своїх справах. Ви самі вирішуєте, в який час вдень чи вночі можете вивільнити дві-три години на самоті.
А кілька годин на самоті означає кілька годин на самоті. Ніякого телефону, ніякої кави з друзями, ніяких пустих балачок, ніяких домашніх справ, ніяких вимог від чоловіків, дружин, коханців чи дітей. Вам потрібно дві-три години на самоті — і хай ніхто не заважає.

Писанина — це щоденна праця… кадр за кадром, сцена за сценою, сторінка за сторінкою, день за днем. Ставте перед собою цілі. Три сторінки на день — цілком реально. Якщо сценарій приблизно 120 сторінок і ви пишете по три сторінки на день п'ять днів на тиждень, скільки часу вам знадобиться, щоб написати перший варіант тексту?
Близько сорока робочих днів. Якщо ви працюєте п'ять днів на тиждень, це означає, що ви зможете написати перший варіант приблизно за шість тижнів. Щойно почнете писати, у вас будуть дні, коли вдаватиметься писати десять сторінок, дні — коли три, і так далі. Просто постановіть: ви намагаєтеся писати по три сторінки на день. Або більше.
Якщо ви в шлюбі або романтичних стосунках, це буде складно — вам потрібен простір і особистий час, а також підтримка та підбадьорення.
Сімейним жінкам може бути важче, ніж іншим. Чоловіки й діти не завжди розуміють і підтримують… Хай би скільки разів ви пояснювали, що «збираєтеся писати», це не допомагає. Висуваються вимоги, які важко ігнорувати. Заміжні жінки розповідали мені, що чоловіки погрожують покинути їх, якщо вони не припинять писанину, а діти перетворюються на монстрів… їхню домашню рутину порушено, і нікому це не подобається. З цим важко впоратися: емоції провини, гніву чи розчарування заважають писати — з’їдають ваш час, простір та свободу для письма… і якщо ви не будете пильнувати, то легко можете стати жертвою власних емоцій. Під час писанини тілом ви перебуваєте поруч зі своїми близькими… ваш розум і увага за тисячу миль від них. Родина не переймається або не розуміє, що ваші персонажі перебувають у дуже напруженій ситуації… а отже, й ви не можете відволіктися — на перекуси, їжу, ліки, візити до лікарів,
прання та покупки, які зазвичай робите.

Не сподівайтеся ні на кого. Якщо ви перебуваєте у стосунках, ваші близькі казатимуть, що розуміють і підтримують вас, але насправді це не зовсім так. Не тому що не хочуть, а тому що не розуміють, як це — бути автором чи авторкою.

Не допускайте відчуття провини за те, що ви витрачаєте свій час на написання сценарію.

Якщо ви заздалегідь очікуєте, що ваша дружина, чоловік або кохана людина «засмутиться» чи «не зрозуміє» вашу потребу в усамітненні для письма, це не буде вас турбувати, коли станеться. Якщо станеться.

Коли ви пишете, вам треба бути «господарями становища»; тож очікуйте, що буде нелегко — і це не турбуватиме вас, якщо станеться.