Їсти — просто, якщо з розумом
Це вже друга книга про впорядкування стосунків людини з їжею, яку я прочитав останнім часом, бо ж якщо до сорок одного року життя я так і не помолодшав, то навряд чи це зі мною трапитися після сорока двох.
"Що і скільки їсти" — це буквально мій перманентний персональний запит до життя, Всесвіту і взагалі, в яких я ціную і поважаю порядок та дисципліну, хоча сам користуюся ними значно рідше, ніж мені хотілося б. Цю книгу написала нутриціологиня, фізіологиня, (перша свого імені, Руйнівниця міфів тощо-абощо), біологиня Ольга Дорош і я вважаю, що зробила це дуже класно.
Не буду наполягати на тому, що я не вірю в дієвість психологічних методів покращення власного життя. Впевнений, що існують мільйони людей, для яких вони потужно та ефективно працюють, але мій світогляд та досвід змушують віддавати перевагу таким способам, які я сам можу поміряти та відслідкувати. Наприклад: систематичний біг, схема підтягувань, регулярні відвідини спортзалу, йогічні вправи. Ну в якщо вже зайшла мова про їжу, то методичні закупи простого, зрозумілого і конкретного переліку продуктів, з яких я міг би щодня конструювати смачні та різноманітні сніданки, обіди, вечері та перекуси. Бо "макдак" і "Тітка Клара" — це, звісно, чудово, але якщо дуже зрідка.
Книга про їжу, яка написана так захопливо та з гумором, надихає і читача підходити до цього питання простіше. Авторка розповідає про білки, жири, вуглеводи, волокна, вітаміни, мінерали, цільнозернові продукти науково і доступно водночас, час від часу згадує "святу броколі" і по-доброму жартує з типової для українців харчової поведінки, розвінчує чимало міфів і спонукає принаймні спробувати. Маленькими кроками поступово зменшувати калорійність свого звичного меню, додавати більше овочів, ягід та фруктів (і не просто "більше", а скільки і яких саме!), але й не забувати про рибу, зелень, бобові, молочні продукти, горіхи та гриби.
Є тут і про те, з чого має складатися типова тарілка здорового збалансованого харчування, і про харчові добавки та протеїнові коктейлі, доданий цукор і його замінники, а також приклади тижневих закупів продуктів, які б повністю покривали потребу в нутрієнтах та достатньо насичували завдяки своїм смаковим якостям, про те, чи потрібно рахувати калорії, є навіть меню з елементарних страв на тиждень життя, які можна готувати без обов'язкового дотримання Другого закону української кухні (це з книги Євгенії Кузнєцової, if you know).
Відтак, хоч сьогодні я поїду додому з повним рюкзаком гоірків, помідорів, редьки та інших дарів землі, але до введення рибки в раціон повернуся одразу ж після того, як розберемося із накопиченим в холодильнику до Великодня мнясом, позаяк Перший закон української кухні скасуванню — не підлягає.
Головне, що я для себе зрозумів: для того, щоб їсти здорово і смачно, не потрібна жодна магія, дзен чи просвітлення, але організація цього процесу неможлива без дисципліни. А з цією панею у мене нехай складні, але достатньо тривалі стосунки.
Варто лише розпочати, пам'ятати чому це для мене важливо і не спинятися.