Мапа європейського кохання
Кумедно, що моє знайомство з книгами філософа та письменника Володимира Єрмоленка почалося з еротики. Його художній роман "Ловець океану" збентежив мене і надихнув. Натхнення десь там в минулому житті й лишилося, але ота бентега непозбувно зі мною щодня.
Задовго до того, як переможна хода їбліту прийшла до українських книгарень і зламала об коліно хребти будь-яких маркетингових стратегій, я читав про вигадані переживання та пригоди Одіссея, задоволено корелюючи їх з власним чуттєвим досвідом.
Аж через вісім років я знову відкрив книгу Володимира Єрмоленка — його захопливі розповіді про кохання в Європі "Ерос і Психея". Відкрив аби пригадати, як докотився до такого життя — через терни, повз глибокі рови уздовж меж Пекла і високий паркан довкола Раю, нічого не пам'ятаючи, але згадавши все, що я знаю про гірко-солодкий калейдоскоп love, fuck і tenderness.
"Ерос і Психея" — це чарівна мандрівка тереном європейської культури, історія еволюційного поступу та революційних змін у сприйнятті самих себе, стосунків з іншими, еротики та її впливу на політику, це подорож крізь історію мистецтва — образотворчого, скульптури, музики, але найбільше — літератури. Вона розпочинається в тумані такого далекого минулого, коли світ подібний на молоде вино, в боги ще закохються у смертних...
Сьогодні, коли не лише описи профайлів у тіндері, але й фотографії шукачів еротичних пригод створюються за допомогою ШІ, зануритися у дослідження тяглості присутності кохання в культурі дуже приємно.
Я дуже люблю, коли прочитані книги примножують список для майбутнього читання. "Ерос і Психея" ніжно підштовхує мене перечитати "Коханець леді Чаттерлей" Девіда Лоуренса, "Вибіркові спорідненості" Йоганна Гете, "Венера в хутрі" Леопольда фон Захер-Мазоха, "Камінний господар" Лесі Українки та "Коханець" Марґеріт Дюрас, а книги "Володарка Понтиди" Юрія Косача та "Небезпечні зв'язки" Шодерло де Лакло — прочитати вперше.
Читати Єрмоленка не лише цікаво, читати його дуже смачно. Він ковзає хвилями європейської культури плавно і звабливо, а розповідає закохано і тому, мабуть, виникає відчуття, що це не просто теорія, що пан Володимир відчуває всю нестерпність Близького і неможливість Далекого на власній шкірі.