Історія не знає умовного способу дієслів, але що сталося би, якби…
Дмитро Шурхало. Українська якбитологія. Нариси альтернативної історії.
Альтернативна історія останнім часом стає все більш популярним жанром. Від фентезі альтернативну історію відрізняє те, що в ній немає жодної магії, ельфів чи орків, — просто в якийсь момент щось сталося інакше.
Якась подія (можливо, незначна), на відміну від реальної історії, відбулася чи, навпаки, не відбулася. Помах крилець метелика спричинив наслідки, яких у реальній історії не було.
Але вірність науковому підходу і ґрунтовний аналіз економічних, соціальних, військових, психологічних факторів дозволяють нам зарахувати дослідницьку літературу у жанрі альтернативної історії до non-fiction.
Історія не знає умовного способу дієслів, але що сталося би, якби… Дослідження точок біфуркації (розщеплення) української історії є надзвичайно цікавим.
Що, якби великий князь литовський Казимір допоміг би новгородцям супротив московитів? Що, якби архимандрит Діонісій не втік від князя Острозького, й українська церква не зазнала би розколу? Якби старший син Богдана Хмельницького Тиміш не був випадково вбитий? Якби Марта Скавронська (після цієї історії — імператриця Єкатєріна) не умовила турецького султана Ахмеда ІІІ відпустити Петра І, який вже був фактично в його руках? Де були би нині кордони України, якби Олексій Розумовський, фаворит імператриці Єлізавєти, не захотів влаштувати своєму брату гарну посаду? Що зробили би декабристи з Тарасом Шевченком, якби перемогли?
І далі, далі, через Кримську війну, Центральну раду, гетьмана Скоропадського, батька Махна, до Другої світової, розпаду СРСР, Помаранчевої революції, Революції гідності та російського вторгнення автор аналізує маленькі випадковості у переламні моменти історії, коли все могло піти інакше.
Альтернативна історія пропонує нам зовсім інший погляд на історичний процес, на співвідношення в ньому об’єктивних та суб’єктивних факторів, на шляхи і можливості, на змарновані шанси та потом і кров’ю завойовані здобутки.
Вона навчає цінувати спадщину минулого і по-іншому дивитися на щоденний вибір теперішнього, який формує майбутнє.