Наука смерті: загадки отрут
- Автор: Ніл Бредбері
- Назва: "Отрута на будь-який смак"
- Видавництво: "Наш Формат"
Цю книгу мені було читати трохи моторошно.
Як раз незадовго до початку читання я почав приймати кілька препаратів. Читаю розділ про те, як черговий звихнутий лікар проводив експеримент і міняв таблетки в пляшках, а потім час приймати ліки. Йду на кухню і трохи стрьомно, бо думаю: а раптом)
Чому так? Бо книзі віриш. Вона дуже жива, яскрава, я б сказав – прикладна.
Це дуже оригінальна праця на стикові кількох наук: хімії, біології, генетики, анатомії, історії, політології та криміналістики.
11 отрут та 11 історій про те, як і де їх використовували: від побутових вбивств ревнивим чоловіком/дружиною до політичних отруєнь часів «Холодної війни».
Інсулін, Атропін, Стрихнін, Рицин, Дигоксин, Аконіт, Цианід, Калій, Полоній, Миш’як і Хлор.
11 слів, частину з яких я чув у романах про Шерлока Голмса та Еркюля Пуаро, і які Ніл Бредбері зібрав у трохи моторошну, але неймовірно цікаву книгу.
Гасло цієї книги:
«Все ліки і все отрута: те і інше визначає лиш доза».
Ці слова протягом книги зустрічаються кілька разів, і вони найкраще пояснюють все, що відбувається протягом 200 з лишком сторінок.
Дуже добре, що до кожної отрути автор підходить комплексно: спочатку розповідає історію винайдення та розповсюдження препарату, потім – одну-дві історії про найцікавіший випадок його використання, далі йдуть хімічні властивості та те, як препарат діє в організмі, і в кінці – судовий процес на злочинцем.
Виходить такий собі мікс кількох наук, і це чудово.
Навіть якщо ти не розумієшся на хімії або тобі не цікава історія винаходу – все одно в кожному розділі знайдеться щось цікаве.
Перед вами – справжній наукпоп.
Цікавий, динамічний, не занудний, без складної термінології та зайвого моралізаторства.
Взяти мене – я не читав би 99,9% книг з анатомії, генетики чи хімії.
Але під таким детективно-політичним соусом я багато дізнався про дії отрут, про те, як на ті чи інші подразники реагує організм, і про те, як різні рослини маскують запахи та кольори.
А історія про відомий алкогольний коктейль Джин Тонік мене взагалі вразила. Його поява – це спроба замаскувати хінін, який давали британським солдатам в Індії від малярії. Той був ефективним, але наскільки гірким, що його змішували з алкоголем, лимоном чи цукром.
Так і вийшов коктейль.
Перед вами - прекрасна хімія/анатомія для тих, хто боїться хімії/анатомії.
За детективними історіями побутових вбивств чи політичних інтриг не помічаєш, як навчаєшся, і це чудово.
Якщо ви любите детективи/вбивства/кримінал – вам сподобається ця книга
Якщо ви любите історію/шпіонаж/спецслужби – вам сподобається ця книга
Якщо ви любите хімію/анатомію/біологію – вам сподобається ця книга
Велика заслуга автора – зробити так, щоб книга подобалась любителям різних жанрів.
Все, більше ні слова не скажу – ідіть та купуйте цю книгу, вона дійсно крута)))