Механіка культурного знищення

Культурна колонізація

Радомир Мокрик
Страх, приниження і опір України в радянській імперії

Це вже друга книга Радомира Мокрика, яку я прочитав. Минулорічний «Бунт проти імперії» для мене взагалі став одним із найкращих нонфікшенів, які я читав — дуже сильний, цілісний і точний.
Ця книга теж хороша. Але — чесно — до рівня попередньої не дотягує.

Скажу одразу: це добра книга. В сенсі наповнення. Автор зібрав величезну кількість фактів і прикладів того, як імперія системно намагалася поглинути, перетравити й асимілювати Україну — через мову, культуру, символи, освіту, страх і приниження.

Якщо ви не дуже в темі, або маєте лише загальне уявлення про культурну колонізацію — вам точно варто її читати. Книга добре структурує картину, показує форми й механізми, дає широку рамку.

Але якщо у вас уже є базовий (достатній) рівень знання історії й культури України, ефект буде слабшим. І ось чому.

У «Бунті проти імперії» автор бере відносно обмежений історичний відтинок і конкретне коло героїв. Тут же — майже триста років історії. І в такому масштабі просто неможливо глибоко розібрати всі елементи, фактори, постаті й наслідки культурної колонізації.

Про це, до речі, сам автор чесно говорить: це спроба окреслити поле, а не закрити тему. І що сама тема потребує багатотомного дослідження. Це відчувається. Під час читання (принаймні мені) часто хотілося глибшого занурення, більше деталей, більше повітря між тезами.

З плюсів — стиль. Він у Мокрика легкий, читабельний, без академічної задухи. Книга читається (і слухається) легко. Я слухав аудіоверсію — і окремо відзначу чудову двоголосну озвучку в Abuk: вона реально додає тексту динаміки.

Окремо хочу відзначити ще один важливий момент: Мокрику в цій книзі вдається майже не впадати в самоповтор після «Бунту проти імперії». Попри спільну тему ключового розділу, тут це інша оптика — з іншими деталями, героями й рамкою. Автор не просто продовжує попередню розмову, а зміщує фокус: менше конкретних доль — більше механізмів, менше персоналій — більше системи. І це важливо, бо інакше книга перетворилась би на розширений рімейк минулорічної. Тут цього, на щастя, не сталося.

Підсумок такий.
Якщо ви не шукаєте ґрунтовного, глибокого, багатошарового дослідження, а хочете розібратися в основних віхах і формах культурної колонізації України — цю книгу варто читати.
Якщо ж ви вже добре в темі, книга може здатися занадто простою і оглядовою.

Але як рамка, як точка входу і як ще один аргумент у розмові про імперію — вона точно на своєму місці.