Мандрівка крізь побут темних віків
В мені наразі так багацько років життя, що в дитинстві я дуже любив гортати старі, родом з шестидесятих років двадцятого століття *адянські "Дитячі енциклопедії". Навряд чи багато хто з тих, хто зараз читає відгуки в інтернеті, тримали в руках ці важкі величезні книги з сіро-зеленим кольором палітурки, а я їх знаходив у дідуся на горищі. Мій дідусь колись викладав у школі історію, але ці енциклопедії були про все на світі - фізику, математику, астрономію, біологію, географію, мистецтва, хімію, тощо-абощо і, звісно, історію. І таку енциклопедію з історії я любив найбільше, бо там були дуже цікаві для мене тодішнього малюнки – рицарі-хрестоносці, діти, які вирушають в хрестовий похід, епізоди битв, просто зображення середньовічних воїнів з різних куточків світу. Середньовічні вояки та війни мені чомусь подобалися найбільше.
Може саме тому зараз, в умовно дорослому віці, мене так вставляє епічне фентезі, де у очевидно середньовічному за суттю світі відбувається щось абсолютно вигадане та магічне. Або ж макабричне, якщо хтось зараз раптом подумав про Червоне Весілля з "Гри престолів" Джорджа Р. Р. Мартіна.
На жаль, для того мене, який родом з дитинства, Стефанія Демчук у книзі "Доба постів і карнавалів. Як жили, пили і кохалися у середньовіччі" майже не звернула уваги на такі вкрай важливі і цікаві для кожного хлопчиська віком близько десяти років дисципліни, як військова справа, інквізиція та "чорна смерть". Але ж і розповіла про так багато всього іншого, притаманного "темним вікам", що я переживу.
Перш за все, авторка розвінчала деякі стереотипи, зокрема і про гігієну в середні віки. Бо, наприклад, вікінги, які осіли в англійських королівствах, на думку саксів, милися занадто часто – кожної суботи. А помившись – зваблювали англійських дівчат і змінювали дефографічний status quo.
Авторка дослідила чимало історичних джерел, торкнулася багатьох тем, розповіла про дитинство, кохання, шлюб та секс, про медицину та вже згадану вище гігієну, про навчання і монастирі, про їжу і питво, про широкий спектр різноманітних свят, а також про мистецтво помирати. Вийшла цікава розповідь про середні віки "для чайників", доступна широкому загалу, навіть комусь випадковому, кого привабила прекрасна атмосферна обкладинка. Але і для такого стародавнього поціновувача "темних віків", як я, "Доба постів і карнавалів" виявилася дуже норм.
Сподобалося, як окрім різноманітних середньовічних художніх та історичних документів, авторка користувалася для висвітлення побуту та світогляду Середньовіччя картинами Ієроніма Босха та Пітера Брейгеля Старшого. Втім не сподобалася якість чорно-білого крупнозернистого друку картин у книжці, доводилося вірити авторці на слово. А словам Стефанія Демчук змогла дати раду. Було цікаво і захотілося роздивитися одного разу згадувані картини в кольорі та зблизька.
Це була пізнавальна подорож у часі і приємна згадка про дитячі захоплення стала додатковим бонусом. Середні віки якщо і були трохи "темними", але вже точно не "темнішими" за деяких сучасних людей.