Харарі переконливо показує, що наука, попри свої незмірні успіхи, не може створювати сенс життя

Ювал Ной Харарі. Homo Deus. За лаштунками майбутнього.

Детально розібравши у першій книзі історію людства з моменту виникнення до теперішнього часу, у другій книзі, що в оригіналі має підзаголовок «Стисла історія майбутнього», автор намагається зрозуміти, яким буде порядок денний людства у наступне сторіччя. Трохи самовпевнено заявивши, що людство майже подолало голод, хвороби і війни (більшість землян не погодяться з цим твердженням), Харарі проголошує порядком денним майбутнього досягнення вічного життя, вічного щастя і надлюдських здібностей, до чого людство вже прямує.

Оскільки в найближчому майбутньому буде побудований складний симбіоз людей, надлюдей та штучного інтелекту, для розуміння, як це буде виглядати, непогано спочатку розібратися, а що ж таке є людина.

Чим відрізняються люди від інших тварин? Що саме дало їм можливість завоювати весь світ?

З наукової точки зору, особлива сила нашого біологічного виду полягає в унікальній здатності організовувати колективну діяльність через надання їй сенсу за допомогою спільних оповідей (зазвичай ми називаємо їх релігіями).

Харарі переконливо показує, що наука, попри свої незмірні успіхи, не може створювати сенс життя. В епоху науки релігії нікуди не поділися, і найбільш поширеною релігією є атеїстичний гуманізм, який на місце Бога та його Великого Плану ставить людину та її бажання. Ця гуманістична релігія, яка вірить в те, що людина є джерелом всіх сенсів та повноважень, після 300 років панування нині наближається до своєї кризи, викликаної успіхами біотехнологій та штучного інтелекту, які не лише відкривають механіку внутрішнього світу людини, а й створюють небачені можливості маніпулювання в ньому.

Отже, гуманістична релігія має поступитися своїм місцем, як свого часу це сталося (у більшості розвинених країн) з теїстичними релігіями, а до того — з анімістичними. Що може її замінити в епоху, коли великі маси людей вже не потрібні ні як робітники, ні як солдати, ні як виборці? Які нові способи надання сенсу життю можуть з’явитися найближчим часом? Книга не дає відповідей, а ставить запитання, на які кожен з нас намагатиметься відповісти самостійно. Звичайно, лише в тому випадку, коли сенс життя нам потрібен.